Наприкінці третього року війни Україні можна поставити одразу дві оцінки.
Одна з них зведеться до того, що наша країна погано складає іспит на державність. Що в соцмережах люди засуджують ТЦК, а не «ухилянтів». Що навіть повномасштабне вторгнення не стало панацеєю від корупції та схем.
Ми скажемо, що у нас із лишком вистачає тих, хто використовує війну для збагачення. Тих, хто пропонує країні прості рішення, радячи скасувати податки або перевести армію на добровільний формат комплектування.
Ми зможемо згадати звільнення компетентних і призначення лояльних. Перерахувати втрачені міста та окуповані території. Порівняти реальність фронту з реальністю тилу і дійти висновку, що якщо війна — це тест, то ми ризикуємо цей тест провалити.
Другий вердикт буде протилежністю першого. Ми зможемо сказати про те, що нам давали два тижні — а ми б'ємося вже три роки. Що друга армія світу не змогла вийти навіть на кордони Донецької області. Що нам вдається протистояти «осі зла», до якої входять Москва, Пхеньян і Тегеран — яким на додачу функції тилу забезпечує Пекін.
Ми скажемо, що самотужки обнуляємо склади й арсенали, які створювалися для підкорення Європи. Що нам випало опинитися першою країною континенту, яка воює не з партизанами, а з ядерною державою. Що тільки ми вміємо перехоплювати балістичні ракети, збивати стратегічні бомбардувальники і топити ракетні крейсери.
Ми зможемо згадати про наших цивільних, які виходили на мітинги в окупованих містах. Про волонтерів, які зуміли витягнути ситуацію в момент кризи. Про безпрецедентний рівень єднання, яке в соцопитуваннях простежується навіть через тисячу днів війни.
Особливість у тому, що обидва ці висновки будуть правдивими.
Щоб оцінити, як Україна проходить випробування війною, нам потрібна база для порівняння. Зразок, з яким ми станемо себе зіставляти. Приклад, від якого будемо відштовхуватися під час винесення оцінок. Але такого еталона у нас просто немає.
Щоб приміряти на нас епоху Першої світової — потрібно відмотати час на століття. Скасувати загальне виборче право. Запровадити польові трибунали з правом розстрілу. Зробити єдиним джерелом інформації — підцензурну пресу. І, судячи з книжок Барбюса і Ремарка, це все одно не позбавить нас байдужого тилу, корумпованих постачальників і махінаторів усіх мастей.
Та й наступна світова війна не підходить на роль зразка. Більшість європейських країн впали за лічені тижні. А настільки улюблена в нашій країні Британія на той момент була не самотнім оточеним островом, а імперією, над якою не встигало зайти сонце. До того ж усе наше уявлення про те, як Велика Британія справлялася з викликами війни — це міф, народжений її перемогою. На дистанції у вісімдесят років ми просто не помічаємо тих проблем, з якими доводилося стикатися в ті роки Лондону.
«Війна Фойла» — британський серіал, присвячений роботі поліції в англійській глибинці в роки Другої Світової. Британці показують глядачеві проблему «ухилянтів» і мародерство пожежників у розбомблених лондонських будинках. Британських ультраправих, які чекають на висадку нацистів на острів, і героїв фронту, що перетворюються на злочинців. У Британії часів війни було все, що ми сьогодні бачимо в українських новинах і що вважаємо лише «вітчизняними недоліками». Якщо переможемо — через 80 років увесь наш звивистий шлях до тріумфу так само вирівняють заднім числом.
Так, можливо, сьогодні наша країна недостатньо добре протистоїть вторгненню. Але виникає питання — а хто справлявся краще? Хто з наших сусідів переживав подібне? У кого є право порівнювати свій досвід із нашим, щоб потім дорікати нам у недостатній ефективності та самовідданості?
Хто ще топив чужий флот, не маючи власного? Кому, крім нас, доводилося спалювати в щоденних боях десятки ворожих танків і бронемашин? Хто останній мобілізовував сотні тисяч людей на війну з ядерною державою? Кому вдавалося вести багаторічну війну з переважаючим суперником краще, ніж це робимо ми?
Якщо вам здається, що ми недотягуємо до ідеалу, то хочу нагадати. Країна маминої подруги бездоганна, ефективна та досконала. А ще — її не існує.
Наприкінці третього року війни Україні можна поставити одразу дві оцінки.
Одна з них зведеться до того, що наша країна погано складає іспит на державність. Що в соцмережах люди засуджують ТЦК, а не «ухилянтів». Що навіть повномасштабне вторгнення не стало панацеєю від корупції та схем.
Ми скажемо, що у нас із лишком вистачає тих, хто використовує війну для збагачення. Тих, хто пропонує країні прості рішення, радячи скасувати податки або перевести армію на добровільний формат комплектування.
Ми зможемо згадати звільнення компетентних і призначення лояльних. Перерахувати втрачені міста та окуповані території. Порівняти реальність фронту з реальністю тилу і дійти висновку, що якщо війна — це тест, то ми ризикуємо цей тест провалити.
Другий вердикт буде протилежністю першого. Ми зможемо сказати про те, що нам давали два тижні — а ми б'ємося вже три роки. Що друга армія світу не змогла вийти навіть на кордони Донецької області. Що нам вдається протистояти «осі зла», до якої входять Москва, Пхеньян і Тегеран — яким на додачу функції тилу забезпечує Пекін.
Ми скажемо, що самотужки обнуляємо склади й арсенали, які створювалися для підкорення Європи. Що нам випало опинитися першою країною континенту, яка воює не з партизанами, а з ядерною державою. Що тільки ми вміємо перехоплювати балістичні ракети, збивати стратегічні бомбардувальники і топити ракетні крейсери.
Ми зможемо згадати про наших цивільних, які виходили на мітинги в окупованих містах. Про волонтерів, які зуміли витягнути ситуацію в момент кризи. Про безпрецедентний рівень єднання, яке в соцопитуваннях простежується навіть через тисячу днів війни.
Особливість у тому, що обидва ці висновки будуть правдивими.
Щоб оцінити, як Україна проходить випробування війною, нам потрібна база для порівняння. Зразок, з яким ми станемо себе зіставляти. Приклад, від якого будемо відштовхуватися під час винесення оцінок. Але такого еталона у нас просто немає.
Щоб приміряти на нас епоху Першої світової — потрібно відмотати час на століття. Скасувати загальне виборче право. Запровадити польові трибунали з правом розстрілу. Зробити єдиним джерелом інформації — підцензурну пресу. І, судячи з книжок Барбюса і Ремарка, це все одно не позбавить нас байдужого тилу, корумпованих постачальників і махінаторів усіх мастей.
Та й наступна світова війна не підходить на роль зразка. Більшість європейських країн впали за лічені тижні. А настільки улюблена в нашій країні Британія на той момент була не самотнім оточеним островом, а імперією, над якою не встигало зайти сонце. До того ж усе наше уявлення про те, як Велика Британія справлялася з викликами війни — це міф, народжений її перемогою. На дистанції у вісімдесят років ми просто не помічаємо тих проблем, з якими доводилося стикатися в ті роки Лондону.
«Війна Фойла» — британський серіал, присвячений роботі поліції в англійській глибинці в роки Другої Світової. Британці показують глядачеві проблему «ухилянтів» і мародерство пожежників у розбомблених лондонських будинках. Британських ультраправих, які чекають на висадку нацистів на острів, і героїв фронту, що перетворюються на злочинців. У Британії часів війни було все, що ми сьогодні бачимо в українських новинах і що вважаємо лише «вітчизняними недоліками». Якщо переможемо — через 80 років увесь наш звивистий шлях до тріумфу так само вирівняють заднім числом.
Так, можливо, сьогодні наша країна недостатньо добре протистоїть вторгненню. Але виникає питання — а хто справлявся краще? Хто з наших сусідів переживав подібне? У кого є право порівнювати свій досвід із нашим, щоб потім дорікати нам у недостатній ефективності та самовідданості?
Хто ще топив чужий флот, не маючи власного? Кому, крім нас, доводилося спалювати в щоденних боях десятки ворожих танків і бронемашин? Хто останній мобілізовував сотні тисяч людей на війну з ядерною державою? Кому вдавалося вести багаторічну війну з переважаючим суперником краще, ніж це робимо ми?
Якщо вам здається, що ми недотягуємо до ідеалу, то хочу нагадати. Країна маминої подруги бездоганна, ефективна та досконала. А ще — її не існує.
BY Kazarin
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
In view of this, the regulator has cautioned investors not to rely on such investment tips / advice received through social media platforms. It has also said investors should exercise utmost caution while taking investment decisions while dealing in the securities market. And while money initially moved into stocks in the morning, capital moved out of safe-haven assets. The price of the 10-year Treasury note fell Friday, sending its yield up to 2% from a March closing low of 1.73%. As such, the SC would like to remind investors to always exercise caution when evaluating investment opportunities, especially those promising unrealistically high returns with little or no risk. Investors should also never deposit money into someone’s personal bank account if instructed. On February 27th, Durov posted that Channels were becoming a source of unverified information and that the company lacks the ability to check on their veracity. He urged users to be mistrustful of the things shared on Channels, and initially threatened to block the feature in the countries involved for the length of the war, saying that he didn’t want Telegram to be used to aggravate conflict or incite ethnic hatred. He did, however, walk back this plan when it became clear that they had also become a vital communications tool for Ukrainian officials and citizens to help coordinate their resistance and evacuations. And indeed, volatility has been a hallmark of the market environment so far in 2022, with the S&P 500 still down more than 10% for the year-to-date after first sliding into a correction last month. The CBOE Volatility Index, or VIX, has held at a lofty level of more than 30.
from us
