Ілюстрації та ескізи до повістей Миколи Гоголя у виконанні Миколи Компанця
Микола Іванович Компанець (1939–2018) – український графік і педагог митець, заслужений діяч мистецтв України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
Учасник художніх виставок від 1964-го року. Персональні виставки Миколи Компанця пройшли у Києві (1984), Монтаржі (Франція, 1987). Основні галузі творчості — книжкова і станова. графіка у реалістичному стилі (техніки: акварель, туш, олівець, пастель, вугілля, сангіна). У 2015-му році отримав Національну премію України ім. Т. Шевченка за мистецький цикл «Земля моїх батьків» та ілюстрації до творів Миколи Гоголя. Окремі роботи зберігаються у Національному художньому музеї, Черкаському художньому музеї, М, Ізмаїльській картинній галереї, Музеї Т. Шевченка у Вінніпезі.
За матеріалами uartlib.org.
Джерело зображень – ФБ-спільнота Компанець Микола Іванович
#Гоголь #МиколаКомпанець #Компанець #графіка
Микола Іванович Компанець (1939–2018) – український графік і педагог митець, заслужений діяч мистецтв України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
Учасник художніх виставок від 1964-го року. Персональні виставки Миколи Компанця пройшли у Києві (1984), Монтаржі (Франція, 1987). Основні галузі творчості — книжкова і станова. графіка у реалістичному стилі (техніки: акварель, туш, олівець, пастель, вугілля, сангіна). У 2015-му році отримав Національну премію України ім. Т. Шевченка за мистецький цикл «Земля моїх батьків» та ілюстрації до творів Миколи Гоголя. Окремі роботи зберігаються у Національному художньому музеї, Черкаському художньому музеї, М, Ізмаїльській картинній галереї, Музеї Т. Шевченка у Вінніпезі.
За матеріалами uartlib.org.
Джерело зображень – ФБ-спільнота Компанець Микола Іванович
#Гоголь #МиколаКомпанець #Компанець #графіка
Георгій #Меліхов (1908, Харків – 1985, Київ). «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж», 1963.
Forwarded from Istorium△ || Історія України та світу
Як за часів наполеонівських воєн офіцерів відпускали з полону під чесне слово не воювати?
На картині Шарля Тевенена зображена капітуляція австрійського гарнізону Ульма на чолі з генералом Макком, 1805 рік. Наполеон відпустив Макка і всіх австрійських генералів та офіцерів під чесне слово не воювати проти Франції доти, доки не буде проведено їхній обмін на відповідних полонених французьких офіцерів.
Йшлося про обмін символічний. Якщо в полон потрапляв французький офіцер, то його відпускали; при цьому одному з умовно полонених австрійських офіцерів того самого звання видавали папір, згідно з яким він звільнявся від свого чесного слова і міг знову взяти участь у бойових діях. Малося на увазі також, що чесне слово діє тільки під час даної війни. Після укладення миру відбувалося загальне повернення полонених, і, якщо згодом починалася нова війна, всі знову могли взяти в ній участь.
Можливо, зараз усе це може здатися кумедною умовністю. Але на початку XIX ст. поняття про офіцерську честь були настільки високі, що в переважній більшості випадків слово неухильно дотримувалося. Досить навести один приклад.
Молодий офіцер французького флоту Жюр'єн де ла Грав'єр потрапив у полон до англійців у 1803 р. Його не ув'язнили, а він жив на території Англії під чесне слово не втекти. Через рік його обміняли - не символічно, а цілком реально на відповідного полоненого англійського офіцера. Однак папери, які підтверджують, що чесне слово з нього знято, надійшли до Франції тільки 1809 р. До цього, попри відчайдушні прохання молодого офіцера повернутися до строю, військово-морський міністр категорично заборонив йому служити на бойових кораблях. Тільки після отримання від ворога документа про зняття чесного слова Жюр'єн де ла Грав'єр зміг повернутися в стрій.
@istorium_ua
На картині Шарля Тевенена зображена капітуляція австрійського гарнізону Ульма на чолі з генералом Макком, 1805 рік. Наполеон відпустив Макка і всіх австрійських генералів та офіцерів під чесне слово не воювати проти Франції доти, доки не буде проведено їхній обмін на відповідних полонених французьких офіцерів.
Йшлося про обмін символічний. Якщо в полон потрапляв французький офіцер, то його відпускали; при цьому одному з умовно полонених австрійських офіцерів того самого звання видавали папір, згідно з яким він звільнявся від свого чесного слова і міг знову взяти участь у бойових діях. Малося на увазі також, що чесне слово діє тільки під час даної війни. Після укладення миру відбувалося загальне повернення полонених, і, якщо згодом починалася нова війна, всі знову могли взяти в ній участь.
Можливо, зараз усе це може здатися кумедною умовністю. Але на початку XIX ст. поняття про офіцерську честь були настільки високі, що в переважній більшості випадків слово неухильно дотримувалося. Досить навести один приклад.
Молодий офіцер французького флоту Жюр'єн де ла Грав'єр потрапив у полон до англійців у 1803 р. Його не ув'язнили, а він жив на території Англії під чесне слово не втекти. Через рік його обміняли - не символічно, а цілком реально на відповідного полоненого англійського офіцера. Однак папери, які підтверджують, що чесне слово з нього знято, надійшли до Франції тільки 1809 р. До цього, попри відчайдушні прохання молодого офіцера повернутися до строю, військово-морський міністр категорично заборонив йому служити на бойових кораблях. Тільки після отримання від ворога документа про зняття чесного слова Жюр'єн де ла Грав'єр зміг повернутися в стрій.
@istorium_ua
Сьогодні День народження Степана Ільковича Хмари. Згадаймо ж багаторічного борця за волю України і палкого патріота ⬇️
Forwarded from Темна Академія | Dark Academia 🌚
Життя в боротьбі за Україну 🔥
21 лютого помер Герой України, депутат чотирьох скликань, багаторічний політв’язень радянських концтаборів та співавтор Конституції України Степан Хмара.
Степан Ількович народився 12 жовтня 1937 року у Львівській області. Брав участь у випуску підпільного журналу «Український вісник» та займався поширенням самвидаву. Через свою проукраїнську позицію та підривну проти радянської системи діяльність Степан Хмара відбував покарання в таборах для політв’язнів №35 та 36 на Уралі.
12 лютого 1987 року, у віці 50 років, Степан Хмара вийшов на волю. У 1988 році став одним із керівників Української гельсінської спілки — політичної опозиції комуністичному режиму. У квітні 1990 року вона перетворилася на Республіканську партію.
У 1990-му Степана Хмару обрали народним депутатом українського парламенту. Політик брав активну участь у всіх наймасовіших акціях протесту в Україні. Хмара, попри поважний вік, був активним учасником Революції гідності.
Коли у березні 2014 року росіяни захоплювали будівлю Верховної Ради Криму, Степан Хмара пропонував «зрівняти із землею кримський парламент» разом з усіма, хто там перебував.
Варто додати, що Степан Хмара казав, що «ніколи не бачив тієї України, про яку мріяв». Саме цим він пояснював те, що був в опозиції усе своє політичне життя. Степан Ількович різко критикував усіх президентів України — від Леоніда Кравчука до Володимира Зеленського.
Ледь не до самої смерті Степан Ількович був активним та небайдужим, регулярно відвідував судові засідання, акції протесту, тонко реагував на події російсько-Української війни. Навесні та влітку 2023 року він брав участь у судових процесах над беркутівцями, які розстрілювали мирний Майдан.
Втім, у вересні 2023 року 85-річного Степана Хмару госпіталізували у віденську клініку. Шефство над процесом лікування взяла на себе Патронатна служба «Янголи Азову».
Прощання зі Степаном Хмарою відбудеться 25 лютого.
Світлої дороги у Вирій Степану Ільковичу.
Вічна Пам’ять. Вічна Слава!
#степанхмара #геройукраїни #дисидент
21 лютого помер Герой України, депутат чотирьох скликань, багаторічний політв’язень радянських концтаборів та співавтор Конституції України Степан Хмара.
Степан Ількович народився 12 жовтня 1937 року у Львівській області. Брав участь у випуску підпільного журналу «Український вісник» та займався поширенням самвидаву. Через свою проукраїнську позицію та підривну проти радянської системи діяльність Степан Хмара відбував покарання в таборах для політв’язнів №35 та 36 на Уралі.
12 лютого 1987 року, у віці 50 років, Степан Хмара вийшов на волю. У 1988 році став одним із керівників Української гельсінської спілки — політичної опозиції комуністичному режиму. У квітні 1990 року вона перетворилася на Республіканську партію.
У 1990-му Степана Хмару обрали народним депутатом українського парламенту. Політик брав активну участь у всіх наймасовіших акціях протесту в Україні. Хмара, попри поважний вік, був активним учасником Революції гідності.
Коли у березні 2014 року росіяни захоплювали будівлю Верховної Ради Криму, Степан Хмара пропонував «зрівняти із землею кримський парламент» разом з усіма, хто там перебував.
Варто додати, що Степан Хмара казав, що «ніколи не бачив тієї України, про яку мріяв». Саме цим він пояснював те, що був в опозиції усе своє політичне життя. Степан Ількович різко критикував усіх президентів України — від Леоніда Кравчука до Володимира Зеленського.
Ледь не до самої смерті Степан Ількович був активним та небайдужим, регулярно відвідував судові засідання, акції протесту, тонко реагував на події російсько-Української війни. Навесні та влітку 2023 року він брав участь у судових процесах над беркутівцями, які розстрілювали мирний Майдан.
Втім, у вересні 2023 року 85-річного Степана Хмару госпіталізували у віденську клініку. Шефство над процесом лікування взяла на себе Патронатна служба «Янголи Азову».
Прощання зі Степаном Хмарою відбудеться 25 лютого.
Світлої дороги у Вирій Степану Ільковичу.
Вічна Пам’ять. Вічна Слава!
#степанхмара #геройукраїни #дисидент
Чи є крутіше фото? 🔥
Степан #Хмара під час протесту біля посольства росії в Києві, де проходили вибори до російської Державної думи, 18 вересня 2016 р.
Степан #Хмара під час протесту біля посольства росії в Києві, де проходили вибори до російської Державної думи, 18 вересня 2016 р.