The Wilton Diptych, detail, c. 1395 – 1399, unknown English or French artist, National Gallery, London

Завжди і всюди, де жили люди, за всіх обставин, у кожному куточку світу з’являлися міфи, і були вони живим джерелом натхнення для всіх людських починань у матеріальній і духовній сфері. І не надто великим перебільшенням буде сказати, що міф — це той таємний отвір, через який невичерпна енергія космосу переливається у витвори людської культури. Релігія, філософія, мистецтво, доісторичні та історичні форми організації суспільства, великі відкриття в науці й техніці, ба навіть сновидіння — все це постає з основоположного, магічного кола міфу.
Дивовижно, що та особлива здатність зачіпати і пробуджувати глибинні творчі сили чаїться навіть у простенькій дитячій казочці — достоту як дух океану чаїться в краплині, а велика таїна життя — у блошиному яйці. А це тому, що міфологічні символи неможливо випродукувати, придумати, винайти, ані знищити назавжди. Вони — спонтанні витвори людської уяви, і кожен з них несе в собі, як у зародку, всю потугу того джерела, з якого бере початок.

Джозеф Кемпбелл "Тисячоликий герой"

Так звані ритуали переходу, які посідають визначне місце у житті первісного суспільства (обряди народин, присвоєння імені, досягнення зрілості, шлюбу, похорону тощо), відзначаються формальними і вельми суворими практиками відлучення, завдяки яким свідомість особи цілком відтинається від уявлень, зв’язків і життєвих взірців етапу, залишеного позаду. Потім настає період більш чи менш тривалого відпочинку, впродовж якого виконуються ритуали, покликані прищепити новачкові належні уявлення, відчуття і візерунок його нового стану, так щоб коли, нарешті, настане пора повертатися до звичайного світу, був він наче новонароджений.
Найдивовижнішим є той факт, що більшість ритуальних випробувань та образів відповідає тим, що автоматично з’являються у сновидіннях в ту хвилю, коли пацієнт під час психоаналізу покидає свої дитячі фіксації та робить крок у майбутнє.
Головною функцією міфології й ритуалів завжди було продукування символів, що підносять людський дух, на противагу до інших усталених людських уявлень, що дух опускають, заземлюють. По суті, цілком може бути, що сам оцей високий рівень невротичності серед нас є наслідком браку в сучасному світі ефективної духовної допомоги. Ми далі прив’язані до невитравних образів нашого дитинства, а тому й не схильні до перетворень, необхідних для переходу в дорослість.
Має врешті з’явитися психоаналітик, щоб знов утвердити перевірену мудрість давніх, спрямованих в майбутнє, вчень від учасників магічного танцю в масках та чаклунів-ініціаторів, і тоді ми пересвідчуємося, як у тому сні про укус Змія, що сам пацієнт у момент звільнення спонтанно творить віковічну символіку ініціації. Очевидно ж, є у цих образах, що супроводжують ініціацію, щось настільки необхідне для психіки, що коли вони не з’являються ззовні, через міф і ритуал, то конче мусять постати зсередини, через сон, бо інакше наша енергія так і зостанеться замкненою в банальній, покинутій у минулому дитячій кімнаті — на дні моря.

Джозеф Кемпбелл "Тисячоликий герой"
Переклад Олександра Мокровольського

Зигмунд Фройд у своїх працях наголошує на важливості перехідних етапів і труднощах першої половини життєвого циклу людини — пори дитинства й дозрівання, коли наше сонце береться вгору до свого зеніту. К. Г. Юнг, з іншого боку, робить наголос на кризах другої половини життя, коли наше сонячне коло, щоб рухатися вперед, мусить скотитися вниз небосхилом і щезнути зрештою в темному лоні могили. Нормальні символи наших бажань і страхів обертаються в надвечір’ї нашої біографії на свої протилежності, бо тепер уже не життя, а смерть кидає нам виклик. На старість тяжко розлучатися вже не з лоном, а з фалосом, — якщо, звісно, втома від життя не пойме нам серце завчасу і смерть не покличе обіцянкою того блаженства, яким раніше манила любов. Ми проходимо повне коло: від могили лона до лона могили, отак незрозуміло і загадково вторгшись у світ щільної матерії, яка незабаром починає вивітрюватися, як сон. І коли озирнемося назад, на те, що видавалось нам унікальною, непередбачуваною і небезпечною мандрівкою, то побачимо врешті лише вервечку типових метаморфоз, через які проходили й проходять усі чоловіки й жінки в кожному куточку світу, в усі віки, про які дійшли до нас свідчення, і в кожній, хоч якій химерній, культурі.

Джозеф Кемпбелл "Тисячоликий герой"
Переклад Олександра Мокровольського
Art: Odd Nerdrum

Ithyphallic Satyr, Small terracotta, 1st-3rd century AD. Antikensammlung Berlin (Altes Museum)

Sandro Botticelli

Постать тирана-монстра присутня в усіх міфологіях, народних переказах, легендах і навіть страшних казках цілого світу, його характерні риси скрізь переважно ті самі. Він — привласнювач спільних благ. Він — те ненаситне чудовисько, що пильнує тільки добра «свого й своїх». Він створює хаос, який у міфах і казках описується як такий, що не оминає жодної сфери його діяльності. Хаос цей може поширюватись лише на сім’ю тирана, його власну стражденну душу, а чи життя тих, на кого він накликає лихо своєю дружбою чи допомогою, — але може охопити і всю цивілізацію. Перебільшене его тирана — це прокляття для нього самого й для його світу, хоч би як добре йому велося. В полоні власного страху, охоплений тривогами і підозрами, повний недовіри і підозр, готовий щомиті дати відсіч імовірній агресії власного оточення, тим часом як ця уявна агресія є насамперед відображенням його власної неконтрольованої жаги володіти всім, цей гігант здобутої самотужки свободи стає провісником світової катастрофи, навіть коли в глибині душі плекає добрі інтенції. Куди тільки він простягне руку, там здійметься плач (як не на людних площах, то в кожному серці, а це ще сумніше) — і заклик до героя-визволителя з осяйним клинком в долоні, чий нищівний удар, чий доторк, чия присутність визволить той край від тиранії.

Джозеф Кемпбелл "Тисячоликий герой"
Переклад Олександра Мокровольського
Ілюстраці: погруддя Калігули