Telegram Group & Telegram Channel
26.01.1995
Doom Generation — 30



На днях було 30-річчя з виходу Doom Generation і цього факту вже достатньо для сумного тексту. Такому кіно не може бути 30 — як і тому поколінню, що переглядало його в дитинстві крізь пальці. Тугу викликає й те, де тепер опинився Грегг Аракі, мабуть, відпочиваючи після 9-ти (!!!) серіалів поспіль, над якими працював. Йому вже не 30 — йому 65.

Це кіно і є втрачена юність, втрачене дитинство, буквально, не метафорично. Іноді переглядаючи сучасні фільми та серіали від Netflix чи A24 про бунт відчужених підлітків, здається, що Doom Generation був ще одним дитинством американського кіно. Недарма його звали саме «незалежним американським» — і Аракі насправді був його дитиною.

Тепер дитинство teenagers-фільмів виглядає як чемний старий, що жаліється на погоду. І Аракі там, на жаль, за режисерським лаштунком, тоді як його знахідки та прийоми переходять із рук у руки: від Озона й Долана до «Й*баного кінця світу».

Юнацький бунт був центральною ідеєю багатьох великих робіт: у Віго, Рея, Трюффо. А для їх героїв — життєвим актом творчості. У раннього Аракі ж цей бунт вироджується та самознищується, а не уможливлює свободу. Його герої існують «наприкінці» світу, а не при народженні. Лишається тільки дуріти, бешкетувати і шукати вихід, якого нема. Скука, істерика і насильство таким виходом бути не можуть.

Така безвихідь — зникла, на жаль, епоха, коли навіть з «Fuck!» через слово, кіно тонко, бережливо, давало занепалим маргіналам на скейтах камери в руки й дивилось на себе крізь них, занурюючись у стихію наступного століття. Незважаючи на рубанину сокирою, інопланетного ящера, що полює з бластером на дітей з поганими звичками, чи на диявольські ціни хот-догів з напоями: 6,66$.

Відбувається саме те, що й назвав Аракі своїм першим фільмом «апокаліптичної трилогії для тінейджерів»: Totally Fucked Up. Щоб зрештою ми опинилися в останньому — Nowhere. Між ними досі лишається Doom Generation, тоді як нещодавній Now Apocalypse вже виглядає самоповтором того, що не повернути.



group-telegram.com/at_cine/382
Create:
Last Update:

26.01.1995
Doom Generation — 30



На днях було 30-річчя з виходу Doom Generation і цього факту вже достатньо для сумного тексту. Такому кіно не може бути 30 — як і тому поколінню, що переглядало його в дитинстві крізь пальці. Тугу викликає й те, де тепер опинився Грегг Аракі, мабуть, відпочиваючи після 9-ти (!!!) серіалів поспіль, над якими працював. Йому вже не 30 — йому 65.

Це кіно і є втрачена юність, втрачене дитинство, буквально, не метафорично. Іноді переглядаючи сучасні фільми та серіали від Netflix чи A24 про бунт відчужених підлітків, здається, що Doom Generation був ще одним дитинством американського кіно. Недарма його звали саме «незалежним американським» — і Аракі насправді був його дитиною.

Тепер дитинство teenagers-фільмів виглядає як чемний старий, що жаліється на погоду. І Аракі там, на жаль, за режисерським лаштунком, тоді як його знахідки та прийоми переходять із рук у руки: від Озона й Долана до «Й*баного кінця світу».

Юнацький бунт був центральною ідеєю багатьох великих робіт: у Віго, Рея, Трюффо. А для їх героїв — життєвим актом творчості. У раннього Аракі ж цей бунт вироджується та самознищується, а не уможливлює свободу. Його герої існують «наприкінці» світу, а не при народженні. Лишається тільки дуріти, бешкетувати і шукати вихід, якого нема. Скука, істерика і насильство таким виходом бути не можуть.

Така безвихідь — зникла, на жаль, епоха, коли навіть з «Fuck!» через слово, кіно тонко, бережливо, давало занепалим маргіналам на скейтах камери в руки й дивилось на себе крізь них, занурюючись у стихію наступного століття. Незважаючи на рубанину сокирою, інопланетного ящера, що полює з бластером на дітей з поганими звичками, чи на диявольські ціни хот-догів з напоями: 6,66$.

Відбувається саме те, що й назвав Аракі своїм першим фільмом «апокаліптичної трилогії для тінейджерів»: Totally Fucked Up. Щоб зрештою ми опинилися в останньому — Nowhere. Між ними досі лишається Doom Generation, тоді як нещодавній Now Apocalypse вже виглядає самоповтором того, що не повернути.

BY КRАЙ








Share with your friend now:
group-telegram.com/at_cine/382

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

The Russian invasion of Ukraine has been a driving force in markets for the past few weeks. After fleeing Russia, the brothers founded Telegram as a way to communicate outside the Kremlin's orbit. They now run it from Dubai, and Pavel Durov says it has more than 500 million monthly active users. Again, in contrast to Facebook, Google and Twitter, Telegram's founder Pavel Durov runs his company in relative secrecy from Dubai. What distinguishes the app from competitors is its use of what's known as channels: Public or private feeds of photos and videos that can be set up by one person or an organization. The channels have become popular with on-the-ground journalists, aid workers and Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy, who broadcasts on a Telegram channel. The channels can be followed by an unlimited number of people. Unlike Facebook, Twitter and other popular social networks, there is no advertising on Telegram and the flow of information is not driven by an algorithm. In 2018, Russia banned Telegram although it reversed the prohibition two years later.
from pl


Telegram КRАЙ
FROM American