Зникло безвісти (з пізніх 90-х): жіноче лобкове волосся.

Ви 27-річний технік, який страждає на алкоголізм. Ви страждаєте від того, що поступилися своєму потягу і напивались майже щодня «до положення риз», боячись водночас повного руйнування свого здоров'я і втрати працездатності. Зустрічаючись із друзями, ви віддавались безпробудному пияцтву. Ваше життя ускладнювалося дуже нещасним шлюбом із дружиною-істеричкою. Незважаючи на нещасливий шлюб, ви не могли зважитися пов'язати свою долю з іншою жінкою. Було неважко побачити, що убозтво шлюбу було одним із мотивів втечі в алкоголізм. Ви скаржились, що «не відчуваєте життя». Не тішила і робота, яку ви виконували механічно, безжиттєво, без будь-якого інтересу. Ви переживаєте, що якщо така ситуація триватиме, з вами незабаром усе буде скінчено. У цьому стані ви перебуваєте вже чотири роки, і за останні місяці стан істотно погіршився.

Серед серйозних патологічних особливостей характеру кидається в око ваша нездатність до агресії. Ви відчуваєте у собі примус, що змушував вас постійно бути «милим і ввічливим», погоджуватися з усім, що кажуть люди, навіть якщо йшлося про думки, які повністю суперечили вашим власним. Ви страждаєте від поверховості, що володіє вами. Ви не можете з повною серйозністю віддатися жодній справі, жодній роботі, жодній думці і проводите вільний час у кафе і ресторанах, пробавляючись порожніми, беззмістовними розмовами і жартами. Щоправда, ваш співрозмовник відчував, що йшлося про хворобливий стан, але тоді йому ще не був повною мірою зрозумілий саме хворобливий сенс цих рис вашого характеру і способу життя. Ви страждаєте від широко поширеного захворювання, яке у формі хибно зрозумілої безконтактної товариськості перетворюється на жорсткий примус і спустошує внутрішній світ багатьох людей.

Для вас була характерна манера невпевнено рухатися, входити в кімнату швидкими, великими кроками, через що хода справляла враження якоїсь грубості. Ви не були напружені, але здавалося, що ви весь час насторожі. Ваше обличчя було позбавлене виразу і якихось особливих характерних рис. Шкіра обличчя, злегка блискуча, була сильно натягнута і справляла враження маски. Чоло здавалося «плоским». Маленький, судорожно напружений рот ледь рухався, коли ви говорили. Тонкі губи здавалися щільно стиснутими. Очі були позбавлені виразу.
Незважаючи на очевидне важке порушення вегетативної рухливості, за всім цим відчувалася дуже жива, інтелігентна натура. Цьому можна було приписати і власні, вельми енергійні, спроби подолати ваш хворобливий стан.

Охоплені страхом, ви задаєтесь питанням, куди все це може привести.

«Характерологічний аналіз поведінки звичайної людини в усіх соціальних ситуаціях виявив факт, який ми не маємо права недооцінювати. Виявилося, що механістичний світогляд слугує не тільки «відображенням» соціальних процесів у психічному житті особистості (як вважав Маркс), а й становить щось значно важливіше.

Упродовж тисячоліть механічного розвитку механістичний світогляд поступово вкорінювався в біологічній структурі людини і передавався від покоління до покоління. У процесі цього розвитку діяльність людини фактично зазнала механічного перетворення. Руйнуючи свою генітальність, людина набула біологічної ригідності. Вона закрилася надійною бронею від природного і спонтанного в собі і втратила зв'язок із біологічною саморегуляцією. Тепер вона відчуває смертельний страх перед усім живим і вільним.

Біологічна ригідність здебільшого проявляється в підвищенні загальної жорсткості організму й очевидному зниженні пластичної рухливості: ослаблення розумових здібностей, блокування природно-соціальної свідомості, поширення психозу.

Так звана цивілізована людина дійсно набула незграбності та механічності, втративши свою спонтанність. Іншими словами, вона перетворилася на автомат, «мислячу машину». Тому вона не тільки вірить, що діє як машина; вона справді діє автоматично, механістично і механічно. Вона живе, любить, ненавидить і мислить дедалі більш і більш механічно. За посилення своєї біологічної жорсткості та втрати властивої їй саморегуляції людина набула всіх тих особистісних особливостей, що призвели до появи «диктаторської чуми»: ієрархічного уявлення про державу, механічного управління суспільством, страху перед відповідальністю, прагнення підкоритися фюреру та владі, потреба підкорятися командам, механічне вмертвіння на війні. Не випадково, що платонівська ідея держави народилася в грецькому рабовласницькому суспільстві. Не випадково й те, що вона існує й донині: на зміну кріпосництву прийшло внутрішнє рабство.»

https://telegra.ph/Bіologіchnij-prorahunok-u-borotbі-osobistostі-za-svobodu-Bіologіchna-zhorstokіst-nezdatnіst-do-svobodi-ta-avtoritarnij-svіtoglya-03-21

Ви будучи маленьким хлопчиком жили на скелястому березі, що круто обривався в море. Ви були дуже живою дитиною і розкладали на березі багаття, з яким гралися так самозабутньо, що ризикували звалитися у воду. Ваша мати з'явилася в дверях будинку, що знаходився на відстані кількох метрів, побачила, що ви робили, злякалася і спробувала відвести вас зі скель. Вона знала про рухову активність вашу, і це її лякало. Мати приманювала вас до себе дружніми словами й обіцянками солодощів, а коли ви пішли за нею, то були жорстоко побиті. Це переживання справило на вас велике враження, але тепер ви зрозуміли його зв'язок зі своєю оборонною позицією щодо жінок і обережністю, яку виявляли у процесі лікування. Але тим самим проблема ще не була вирішена. Обережність збереглася.

«Чоловік жорстокий і непоступливий, всяка готовність віддатися - жіноча властивість».

В офіційних суспільних поглядах «віддаватися» - емоційна характеристика жінки, а бути «непоступливо жорстким» - чоловіка. Суспільна ідеологія не в силах уявити собі самостійну людину такою, що віддається, а людину, що віддається, - самостійною. Подібно до того, як жінки відповідно до цього ототожнення хочуть протестувати проти своєї жіночності та бути мужніми, так і чоловіки захищаються від свого природного сексуального ритму зі страху здатися жіночними. Звідси і черпає своє уявне виправдання різний підхід до сексуального життя чоловіка і жінки.

Діти спочатку відкидають типові умовляння, серед яких «чоловік мусить володіти собою», «великий хлопчик не плаче», «візьми себе в руки», «не розпускайся», «ти не мусиш показувати свій страх», «треба зціпити зуби», «переноси все це з посмішкою», «піднімай голову», потім проти волі приймають їх і починають їх дотримуватися. Ці заповіді послаблюють характерологічну основу дитини, гублять її дух, руйнують у ній життя, перетворюючи на добре виховану ляльку.

Існують люди, які помилково вважають, що вони ніколи не відчували відомого гризучого відчуття і почуття туги в надчеревній ділянці. Це здебільшого жорсткі, холодні, неотесані натури.

У мене було два пацієнти, які сформували в собі патологічний примус до їжі для того, щоб придушити відчуття в животі. У разі виникнення відчуття страху або депресії докладали всіх зусиль, щоб туго набити живіт. Деякі жінки (у чоловіків я досі не зустрічав подібного) після статевого акту, який не приніс задоволення, повинні, за висловом такої пацієнтки, «що-небудь заштовхати в черево». В інших виникає відчуття, що «в кишках сидить щось, що не бажає виходити».

Ми бачимо жінок, які «зациклилися», незважаючи на оптимальні сексуальні та економічні умови життя, на своїх неврозах. Ми бачимо дітей з усіх соціальних верств, які не тільки стають, а й залишаються невротиками, хоча часом вони живуть у найкращих сексуально-економічних умовах. Далі, ми стикаємося з «примусом до повторення», явищем, про яке досі розмірковували і яке уявляли тільки в містичних категоріях, тобто з нав'язливим прагненням багатьох людей знову і знову потрапляти в несприятливі ситуації. Жодне з цих явищ не піддається поясненню за допомогою поглядів, відомих досі.

І найбільш вражаючим чином ми стикаємося з проявом функції фіксації на неврозі наприкінці лікування при спробі формування оргастичної здатності віддатися. Саме в той момент, коли пацієнт мав би взятися за своє здоров'я, виникають найрізкіші негативні реакції. Хворим володіє страх перед задоволенням, що суперечить життєвому принципу задоволення.

Страх перед покаранням за сексуальні маніпуляції, пережитий хворим у дитинстві, закріпився в хронічній формі як страх перед задоволенням. Ми пам'ятаємо, що задоволення має властивість при гальмуванні перетворюватися на незадоволення. Якщо за дуже сильної сексуальної збудливості не вдається досягти остаточного задоволення, то згодом виникає страх не тільки перед остаточним задоволенням, а й перед попереднім збудженням. Сам приємний процес збудження стає джерелом приємного відчуття. Зазвичай струмливе відчуття задоволення гальмується м'язовою судомою, яка може бути надзвичайно болісною і, крім того, посилює застій. Відмова дітей і підлітків, які переживають пору статевого дозрівання, від сексуальних маніпуляцій пояснюється фіксацією судомного стану в геніталіях, що перетворює будь-яке приємне збудження, за хоч би як завгодно правильного його інтелектуального та емоційного розуміння, на пряму протилежність. Із цим пов'язана нездатність переносити навіть найменше збудження. У судомній м'язовій дії під час наростання задоволення і слід шукати структурно-фізіологічну основу покірності та скромності як властивостей характеру.

Отже, психопатологічні стани та симптоми є наслідком порушення рівноваги вегетативної (=сексуально-економічної) енергії. Кожне тілесне ушкодження зачіпає водночас і самопочуття, і єдність тілесного відчуття, штовхаючи і до компенсації порушення. У всіх невротиків порушене вегетативне відчуття цілісності, яке стає природним і найкращим підґрунтям сильно розвиненого почуття власної гідності. Це виражається в найрізноманітніших формах, аж до повного розщеплення особистості. Між найпростішими відчуттями холоду або жорсткості та шизофренічним розщепленням, безконтактністю та деперсоналізацією існують відмінності не принципового, а всього лише кількісного характеру, які виражаються і в якісній формі. З відчуттям цілісності пов'язане відчуття безпосереднього контакту зі світом.

З формуванням єдиного рефлексу оргазму знову виникають також втрачені свого часу відчуття глибини і серйозності. Пацієнти згадують у зв'язку з цим час раннього дитинства, коли єдність їхнього тілесного відчуття ще не була порушена. Схвильовані й приголомшені, вони розповідають про те, як, будучи маленькими дітьми, відчували себе єдиним цілим зі світом, з усім, що їх оточувало, як почувалися «живими», і як, зрештою, все це було знищене й зламане вихованням. У розщепленні єдності тілесного відчуття під впливом сексуального гноблення і в постійному прагненні заново віднайти контакт із самим собою та світом лежить суб'єктивне коріння всіх релігій, що знищують сексуальність. «Бог» є містичним уявленням про вегетативне співзвуччя «Я» з природою.

Людина вельми досягла успіху у створенні машин і пануванні над ними, але вона досі марно намагається зрозуміти саму себе. Без урахування впливу на життя людини біологічної енергії не можна буде впоратися з душевною чумою, яка робить таким безвідрадним наше століття. Шлях наукового дослідження і вирішення життєвих проблем довгий і важкий, являючи собою в цьому відношенні пряму протилежність безапеляційному політиканству з його невіглаством і нахабством. У нас є підстави сподіватися, що науці одного разу вдасться навчитися поводитися з біологічною енергією так само, як сьогодні вона поводиться з електрикою. Тільки тоді душевна чума, що вражає людей, опиниться під контролем.