Notice: file_put_contents(): Write of 18677 bytes failed with errno=28 No space left on device in /var/www/group-telegram/post.php on line 50
Архів КООП ТОРГ #укртг #хрютг #шизоїдтг #головнийхейтерпанавитвицького | Telegram Webview: mercenaryhruk/671 -
Telegram Group & Telegram Channel
Forwarded from |"Dark forest outcome"|
Сегодня у нас не совсем обычный текст, не про сборы и не про высокие материи.

А про то, что происходит вот тут и сейчас. Про то, как люди которые помогают защитникам Украины во всём, сами становятся "целью" ударов, при чём по большей части внутренних "вредителей"


Дмитро – не просто майстер з ремонту автомобільного транспорту. Він – волонтер, справжній герой, який безкоштовно ремонтує військову техніку, організовує збори коштів для військових підрозділів і робить все можливе, щоб на передовій не бракувало надійного транспорту. Він самовіддано працює в умовах, які важко назвати сприятливими, але нове керівництво студії кіно ім. Довженка, де Дмитро орендує приміщення, почало створювати йому неймовірні труднощі.

У минулому році Дмитро заїхав у будівлю студії, яка була практично покинута. Потоки води текли зі стелі, приміщення було захаращене. Але замість того, щоб шукати краще місце, він залишився. Там стояли два медичних військових "Унимога", які не могли виїхати через брак акумуляторів. Першим ділом Дмитро придбав необхідні акумулятори, хоча в той момент в Україні їх було всього три штуки. Він також підтримував у належному стані останній автомобіль кіностудії, який навіть не мав страховки і техогляду.

Коли не було кому займатися прибиранням території студії, Дмитро сам сідав на "газон" і возив сміття. Він намагався наводити порядок, організовував екскурсії, щоб студія жила. При цьому він продовжував займатися волонтерською діяльністю, залучав різні ініціативи та створював лоти для збору коштів на запчастини для військових.

Його життя стало боротьбою. Дмитро тижнями жив на студії, спав по три години на добу, їв на ходу, весь свій час присвячуючи роботі. Він ремонтував техніку, шукав бюджети і транспорт, надавав техніку для зйомок, а всі зароблені гроші йшли на студію.

Але коли Держкіно призначило нового директора, ситуація різко змінилася. Новий керівник почав з фрази: "Хто ти такий? Скільки речей тобі збирати?" Він привів свою команду, поставив на керівника автоцеху людину, яка зовсім не розбирається в транспорті. З цього моменту Дмитру почали створювати драконівські умови: оренду підняли в п’ять разів, і навіть попросили доплатити різницю за минулий період.

Останньою краплею стало те, що студія почала планувати дуже "доречний" захід по типу фестиваля, а Дмитро, який продовжував ремонтувати армійський позашляховик для евакуації, отримав наказ: "Забирайте свої речі, у вас 4 години". Йому не дали навіть відповіді на питання, "Як перевезти військовий транспорт який просто стоїть". Важливих хлопців які планують та формують культурний світогляд в Україні, ці низькі питання не хвилюють.

Ця історія – не просто про несправедливість. Це про боротьбу людини, яка не може стояти осторонь, коли країна потребує допомоги. Дмитро продовжує боротися не тільки за своє право працювати, але й за можливість допомагати тим, хто захищає нашу країну.



group-telegram.com/mercenaryhruk/671
Create:
Last Update:

Сегодня у нас не совсем обычный текст, не про сборы и не про высокие материи.

А про то, что происходит вот тут и сейчас. Про то, как люди которые помогают защитникам Украины во всём, сами становятся "целью" ударов, при чём по большей части внутренних "вредителей"


Дмитро – не просто майстер з ремонту автомобільного транспорту. Він – волонтер, справжній герой, який безкоштовно ремонтує військову техніку, організовує збори коштів для військових підрозділів і робить все можливе, щоб на передовій не бракувало надійного транспорту. Він самовіддано працює в умовах, які важко назвати сприятливими, але нове керівництво студії кіно ім. Довженка, де Дмитро орендує приміщення, почало створювати йому неймовірні труднощі.

У минулому році Дмитро заїхав у будівлю студії, яка була практично покинута. Потоки води текли зі стелі, приміщення було захаращене. Але замість того, щоб шукати краще місце, він залишився. Там стояли два медичних військових "Унимога", які не могли виїхати через брак акумуляторів. Першим ділом Дмитро придбав необхідні акумулятори, хоча в той момент в Україні їх було всього три штуки. Він також підтримував у належному стані останній автомобіль кіностудії, який навіть не мав страховки і техогляду.

Коли не було кому займатися прибиранням території студії, Дмитро сам сідав на "газон" і возив сміття. Він намагався наводити порядок, організовував екскурсії, щоб студія жила. При цьому він продовжував займатися волонтерською діяльністю, залучав різні ініціативи та створював лоти для збору коштів на запчастини для військових.

Його життя стало боротьбою. Дмитро тижнями жив на студії, спав по три години на добу, їв на ходу, весь свій час присвячуючи роботі. Він ремонтував техніку, шукав бюджети і транспорт, надавав техніку для зйомок, а всі зароблені гроші йшли на студію.

Але коли Держкіно призначило нового директора, ситуація різко змінилася. Новий керівник почав з фрази: "Хто ти такий? Скільки речей тобі збирати?" Він привів свою команду, поставив на керівника автоцеху людину, яка зовсім не розбирається в транспорті. З цього моменту Дмитру почали створювати драконівські умови: оренду підняли в п’ять разів, і навіть попросили доплатити різницю за минулий період.

Останньою краплею стало те, що студія почала планувати дуже "доречний" захід по типу фестиваля, а Дмитро, який продовжував ремонтувати армійський позашляховик для евакуації, отримав наказ: "Забирайте свої речі, у вас 4 години". Йому не дали навіть відповіді на питання, "Як перевезти військовий транспорт який просто стоїть". Важливих хлопців які планують та формують культурний світогляд в Україні, ці низькі питання не хвилюють.

Ця історія – не просто про несправедливість. Це про боротьбу людини, яка не може стояти осторонь, коли країна потребує допомоги. Дмитро продовжує боротися не тільки за своє право працювати, але й за можливість допомагати тим, хто захищає нашу країну.

BY Архів КООП ТОРГ #укртг #хрютг #шизоїдтг #головнийхейтерпанавитвицького










Share with your friend now:
group-telegram.com/mercenaryhruk/671

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

"Russians are really disconnected from the reality of what happening to their country," Andrey said. "So Telegram has become essential for understanding what's going on to the Russian-speaking world." But Telegram says people want to keep their chat history when they get a new phone, and they like having a data backup that will sync their chats across multiple devices. And that is why they let people choose whether they want their messages to be encrypted or not. When not turned on, though, chats are stored on Telegram's services, which are scattered throughout the world. But it has "disclosed 0 bytes of user data to third parties, including governments," Telegram states on its website. One thing that Telegram now offers to all users is the ability to “disappear” messages or set remote deletion deadlines. That enables users to have much more control over how long people can access what you’re sending them. Given that Russian law enforcement officials are reportedly (via Insider) stopping people in the street and demanding to read their text messages, this could be vital to protect individuals from reprisals. The SC urges the public to refer to the SC’s I nvestor Alert List before investing. The list contains details of unauthorised websites, investment products, companies and individuals. Members of the public who suspect that they have been approached by unauthorised firms or individuals offering schemes that promise unrealistic returns Pavel Durov, Telegram's CEO, is known as "the Russian Mark Zuckerberg," for co-founding VKontakte, which is Russian for "in touch," a Facebook imitator that became the country's most popular social networking site.
from pl


Telegram Архів КООП ТОРГ #укртг #хрютг #шизоїдтг #головнийхейтерпанавитвицького
FROM American