group-telegram.com/neoarchaic/484
Last Update:
#НАрх_мистецтво
До 87-ї річниці видатного поета поділюся своїм улюбленим віршем:
В мені уже народжується Бог,
і напівпам'ятний, напівзабутий,
немов і не в мені, а скраю смерті,
куди живому зась — мій внук і прадід —
пережидає, заки я помру.
Я з ним удвох живу. Удвох існую,
коли нікого. I гримить біда,
мов канонада. Він опорятунок,
я ж білоусто мовлю: порятуй,
мій Господи. Опорятуй на мить,
а далі я, оговтаний, врятую
себе самого сам. Самого — сам.
Він хоче поза мене вийти. Прагне,
рятуючи, донищити мене,
аби на протязі, на буряних вітрах
я вийшов сам із себе, наче шабля
виходить з піхов. Хоче вийти геть,
щоб згасла свічка болю. Щоби тьма
впокорення мене порятувала
інобуттям. Iножиттям. Найменням
уже невласним: ось він, той загал,
яким кермує той шалений Бог,
котрий в мені воліє народитись.
Василь СТУС, 1970
BY НеоАрхаїка 🐾
Share with your friend now:
group-telegram.com/neoarchaic/484