#квірно_анонімно

Я осознала, що я лесбійка. Мені 21. До недавно я вважала себе бісексуальною, хоча мене ніколи не приваблювали чоловіки. В 15 я осознала і приняло, те що я не гетеро. Я тоді влюбилася в найкращу подругу. Розказала друзям, призналася їй, це було взаємно. Потім дізналися батьки, випадково. Це був аутинг, це було жахливо. Тато дуже негативно відреагував, сказав, що якби я була його сином, він би вигнав мене з дому і ще кучу гомофобної і сексиської фігні. Не повезло батьку, мій старший брат тоже гей :>

Так ось, про що я, недавно я осознала, що мене взагалі не приваблюють чоловіки. Мені здається, що в мене перед тим була надія, що я всетаки зможу найти якогось чоловіка, що в мене будуть "нормальні" стосунки. Я досить близька з своєю родиною, і мені страшно втратити їх. Я боюся, що їхня гомофобія завадить нашому спілкуванню. Мене тривожить те, що якщо мій батько дізнається, що це тоді була не випадкова, не серйозна, дівчача, підліткова поведінка він не захоче зі мною більше спілкуватися. Я зазвичай вважаю за доцільне все проговорювати. Але тут я не можу поділитися з рідними, важливими для мене людьми своїми переживаннями. Я рада, що мої друзі і брат мене підтримують. Хоча брат інколи говорить всякі гомофобні речі. Він каже, що впевнений, що в нього вийде найти ту саму, яка його виправить. А чому його жінки не приваблюють, це він просто не найшов ту саму. А чого його приваблюють чоловіки, та це просто вони об'єктивно більш привабливіші ніж жінки, вони подобаються всім людям не залежно від статі (слова брата). А ще він не розуміє, чому я зустрічаюся з жінками, коли існують чоловіки.

Мене досить бісить те, що мене часто родичі зводять з різними чоловіками. Мене бісять чоловіки, які не сприймають те, що я не зацікавлена в будь яких романтичних взаємодіях з ними. Чоловіки, які не сприймають ні. А ще бісить, коли квірні люди, кажуть мені, що я не виглядаю, як лесбійка.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Одного дня, років шість тому, я глянули в дзеркало вночі, і не впізнали людину, що дивилась на мене зі скла. Очі свої, тіло- те що будо завжди. Змінилась перспектива. Те обличчя яке я завжди бачили на макрорівні, без окулярів, як кратери пор та схили прищів, формувалась в обличчя. І я не знаю чиє обличчя то було.
Мій старий друг якось спитав які я займенники використовую. Це одне питання немов стягнуло мою душу назад у тіло, повернуло мене в стан людини.
Останнім часом я все більше мутую. В цьому допомагає моя партнерка та друзі, коли задають питання про мою ідентичність. Я не можу ще експериментувати з гендером відкрито, бо живу з батьками що дуже різко ставляться до квір-спільноти, але планую переїжджати та вже окремо вивчати себе як людину.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Я просто хочу розповісти трішки про те, як я усвідомила, що я бісексуалка. Перша дівчина з якою в мене був певний дзвіночок — моя найкраща подруга з дитинства (вона досі не знає про це і ми не спілкуємося вже років 5. Саме тоді я усвідомила, наскільки вона мені подобалася). В 13 років мені подобався хлопець і я любила його, але як виявилося потім, що лише як брата. Зараз ми з ним найкращі друзі, він в курсі, що я бісексуалка, і раніше він був гомофобом, але згодом змінився (вважаю це прогресом і для мене також). Наступною стала моя однокласниця, вона мій типаж і справді чудова дівчинка. Вона пансексуал, але я завжди вважала, що ніколи не змогла б їй сподобатися. Я досі сумніваюся, але між нами є певна хімія (або це лина моя забажанка😅). В моєму житті багато гомофобних людей. Одна з них моя мати. Але я багато разів казала їй і кажу всім, що мене змінити ви не зможете, а отже, або прийміть це, або просто не чіпайте і я не буду чіпати вас😊

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірна_рекомендація

Якщо ви ще не бачили «Життя Адель», обов’язково зверніть на нього увагу. Це глибока і дуже чесна історія про кохання двох дівчат, яка показує всі грані стосунків. Фільм вражає своєю емоційною глибиною, натуральною акторською грою та атмосферою. Це справжній шедевр про кохання, пошук себе і дорослішання.

#квірно_анонімно

Я тільки що кинула в один з чатів посилання на цей канал. Дівчина, яка мені симпатична прокоментувала це так: хоч я гетеро, я рада що є такі канали, я підтримую квір спільноту.

От ніби і приємно, але вона гетеро 😭

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Вітаю, дорога спільното! Це моє перше, але точно не останнє повідомлення. Можете звертатися до мене Салатик, якщо хочете. :)

Почну зі своїх перших стосунків із дівчиною. Варто уточнити, що я бісексуальна, хоч у цій історії це не грає жодної ролі.

Отже, ця історія почалася влітку 2021 року. Це були мої перші пів року з сенсорним телефоном (моя сім’я не могла дозволити мені його раніше, ніж у 15 років). Як будь-який підліток, я завантажила TikTok. Думаю, не варто пояснювати, як серед підлітків тоді поширювалися російські ігри, мультики тощо. Я почала фанатіти від одного з таких мультфільмів і стежила за дівчиною, яка робила закоси на головних персонажів. Я закохалася в її стріми, передивлялася її відео купу разів, малювала її — усе таке.

Тому, коли вона створила у ВКонтакте текстову рольову, я, звісно ж, завантажила VPN і зареєструвалася у VK (насправді тепер шкодую про це). Але в рольову я не потрапила: її відео стало резонансним, і було дуже багато охочих. Тоді я запропонувала їй свою допомогу: створити ще одну рольову з іншим сюжетом, але якісну. Вона погодилася, але, зрештою, через це ми й посварилися.

І ось на цю сцену виходить перша дівчина, до якої я не лише відчувала щось, але й отримувала це у відповідь. Ми познайомилися, коли я якраз пропонувала вирішення ситуації з великою кількістю охочих. Того дня я запропонувала поролити разом. Як драма-квін, я вирішила створити персонажа, який буде голодувати і матиме соціальні думки. Це був мій спосіб безпечного селфгарму: я доводила себе до сліз сюжетами, плакала, і мені ставало легше.

Вона ідеально підійшла до моїх травм. У неї був “синдром рятівника”. Того дня вона завалила мене компліментами, жартами і підтримкою, якої я ніколи не відчувала у своєму оточенні. Я хворо закохалася в неї, і, здавалося, це було взаємно.

Не минуло багато часу, як у нас відбувся перший сексуальний контакт: ми відтворювали свої бажання у текстових рольових і досліджували себе. (До речі, є декілька кумедних моментів, якими я хотіла б поділитися окремо, щоб нагадати, що тупити — це нормально.)

Я запропонувала стосунки. Вона відмовила, посилаючись на те, що ми живемо в різних країнах. Саме тоді хтось із нас запропонував “дружбу з привілеями”. Я, наївна 15-річна дівчина, подумала, що це чудовий спосіб довести їй, що стосунки на відстані можливі, і сподівалася, що ми зрештою станемо парою.

Десь у цей час вона запитала: “А що буде, якщо я знайду дівчину?” Я думала, що це теоретичне питання, і відповіла чесно: “Я б засмутилася, якби в тебе хтось з’явився.”

Літо закінчилося. Закінчилися переписки 24/7, ефіри в Instagram, рольові. Почався 10 клас. Вона навчалася в інтернаті й одразу попередила, що приділятиме мені менше часу. Я не жалілася, коли це справді сталося. У неї були суворі викладачі, які контролювали виконання домашніх завдань навіть у гуртожитку, і вона казала, що не може писати. Єдиний день, коли я могла знову відчути її любов, була п’ятниця, коли вона поверталася додому.

У TikTok тоді з’явився тренд — ставити на аватар фото ока коханої людини. Вона теж його зробила. Спочатку я думала, що це її око, потім — що це просто картинка. Але одного вечора, коли вона була відвертою, я запитала. І так я дізналася, що в неї з’явилася дівчина.

Два місяці! Вона була з нею останні два місяці, поки ми були знайомі лише чотири. Я сказала, що все добре, а сама тихо ревіла до ранку.

Я не знаю і не хочу знати, чи зраджувала вона їй зі мною, чи мені з нею, і чи знала її дівчина про мене.

У грудні я видалила VK і попрощалася з нею.

Навесні 2022 року вона знову написала мені, але після її слів “Якби ми не напали на вас, ви б напали на нас” я зрозуміла, що це кінець. Заблокувала її того ж дня.

Мораль проста: кохайтеся, але не з росіянами.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.