Telegram Group & Telegram Channel
✙Resurgam✙
🇹🇷 Чи може стати "Великий Туран" альтернативою тиску на московію? Спочатку тезово проговоримо про цікаві події, які відбулися дотично до Туреччини, а потім продовжимо тезу: 🛑1. У той час поки Трамп вже втретє заявив "no way" щодо вступу України в НАТО, …
🇫🇷 🇹🇷 Конкуренція між Францією та Туреччиною за "Нову еру" в Європі може піти на користь Україні та Європі 

Це продовження минулого допису про Туреччину.

➡️ "З виходом США з Європи настала нова ера", — констатував Макрон.

🗣 "Дії президента США є тривожним дзвінком для нас, щоб ми об'єднались та розробили власний центр тяжіння. Туреччина хотіла б бути частиною будь-якої нової архітектури безпеки в Європі".

💬 А тим часом у США, втративши контекст будь-чого продовжується загострення, тому, за даними американських ЗМІ: "Трамп розглядає зміну формату участі США в НАТО, а саме — відмову від обов'язкового захисту союзників у разі нападу на них".

➡️ Тож маємо такий стан речей: що і Франція, і Туреччина хочуть заповнити простір, який звільняють США.

Святе місце пустим не буває, і це підтверджує певний процес, який розпочався у Франції

🛑1. Московію у промові Макрона визнано стратегічною загрозою Франції, а США — ненадійним партнером.

🛑2. Франція продовжує дискусію про ядерну автономію Європи.

🛑3. Досягнуто політичного консенсусу майже всіх провідних французьких партій щодо оцінки загроз, які йдуть від Трампа.

Дії Франції є спробою більш структурно відновити історичну гордість. Річ у тім, що Франція, як ніхто інший з часів 2СВ, знає, що таке "допомога" американців і яка її ціна. 

Можливо, у майбутньому ми поговоримо про те, як США за ленд-ліз вимили з Франції золото-валютний резерв, а потім поставили її в низку економічних та політичних залежностей на десятиліття. Це дуже цікава тема: чому Шарль Де Голль відмовлявся тривалий час від такої допомоги, а після війни спробував відновити саме партнерські відносини, запропонувавши реформу НАТО як частину історичної справедливості. Проте зрештою це завершилося виходом Франції з НАТО.

Цей невеличкий екскурс потрібний нам, щоб зрозуміти відповідь на одне питання...

➡️ Якби мене попросили запитати, хто серед союзників у НАТО найбільш скептично ставиться до США, то це була б Франція (на другому місці — Туреччина).

Політичний та громадський консенсус, що сформувався у Франції, частково є наслідком історичної пам'яті та невдалих спроб побудувати безпекові відносини зі США на рівні партнерства, а не залежності та впливу.

Французький істеблішмент сприймає ситуацію зі США як можливість — можливість формування власного лідерства на фоні безпекового значення Франції в Європі.

➡️ І Франція потребує союзників відповідного військово-технічного рівня, щоб ідея оборонної автономії із рис теоретичності отримала практичний поштовх до реалізації.

Істеблішмент Великої Британії, Німеччини та й Польщі традиційно невпевнений у доцільності настільки різкого розриву зі США та відповідних ризиків.

➡️ Натомість Туреччина — одна з країн, яка системно переживає зіткнення інтересів зі США в рамках власної ініціативи щодо формування регіонального лідерства на Близькому Сході. 

З моменту інавгурації Трампа Анкара подає доволі цікаві сигнали Європі, оскільки, з одного боку, проізраїльська адміністрація Трампа, а з іншого — московські близькосхідні амбіції є стратегічними конкурентами для Туреччини.

Натомість оборонний союз із Францією є для Туреччини більш збалансованим варіантом, навіть попри конфліктність між Парижем та Анкарою довкола Кавказу.  Головне збалансування полягає в тому, що Париж вбачає свій безпековий вплив та авторитет переважно на Європу, а Туреччина потребує політичних союзників для закріплення власного впливу на Близькому Сході та формування регіонального лідерства. Адже без визнання лідерства з боку інших — лідером не стати (варто було б це розуміти Вашингтону).

А тепер просто один момент: який поштовх дасть утворення паралельного до НАТО безпекового союзу Париж-Київ-Анкара, що об'єднує 3 найсильніші армії Європи? Можливо, Лондон та Берлін також доєдналися б, якщо наважаться.

↪️ Але держави Балтії та Скандинавії були б точно зацікавлені доєднатись до додаткового безпекового союзу, де гаранти — 3 найсильніші армії Європи. 

Якщо нам відмовляють у гарантіях безпеки, то залишається лише одне — шукати шляхи створити їх самостійно.

Resurgam Приєднуйся
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM



group-telegram.com/resurgammmm/3365
Create:
Last Update:

🇫🇷 🇹🇷 Конкуренція між Францією та Туреччиною за "Нову еру" в Європі може піти на користь Україні та Європі 

Це продовження минулого допису про Туреччину.

➡️ "З виходом США з Європи настала нова ера", — констатував Макрон.

🗣 "Дії президента США є тривожним дзвінком для нас, щоб ми об'єднались та розробили власний центр тяжіння. Туреччина хотіла б бути частиною будь-якої нової архітектури безпеки в Європі".

💬 А тим часом у США, втративши контекст будь-чого продовжується загострення, тому, за даними американських ЗМІ: "Трамп розглядає зміну формату участі США в НАТО, а саме — відмову від обов'язкового захисту союзників у разі нападу на них".

➡️ Тож маємо такий стан речей: що і Франція, і Туреччина хочуть заповнити простір, який звільняють США.

Святе місце пустим не буває, і це підтверджує певний процес, який розпочався у Франції

🛑1. Московію у промові Макрона визнано стратегічною загрозою Франції, а США — ненадійним партнером.

🛑2. Франція продовжує дискусію про ядерну автономію Європи.

🛑3. Досягнуто політичного консенсусу майже всіх провідних французьких партій щодо оцінки загроз, які йдуть від Трампа.

Дії Франції є спробою більш структурно відновити історичну гордість. Річ у тім, що Франція, як ніхто інший з часів 2СВ, знає, що таке "допомога" американців і яка її ціна. 

Можливо, у майбутньому ми поговоримо про те, як США за ленд-ліз вимили з Франції золото-валютний резерв, а потім поставили її в низку економічних та політичних залежностей на десятиліття. Це дуже цікава тема: чому Шарль Де Голль відмовлявся тривалий час від такої допомоги, а після війни спробував відновити саме партнерські відносини, запропонувавши реформу НАТО як частину історичної справедливості. Проте зрештою це завершилося виходом Франції з НАТО.

Цей невеличкий екскурс потрібний нам, щоб зрозуміти відповідь на одне питання...

➡️ Якби мене попросили запитати, хто серед союзників у НАТО найбільш скептично ставиться до США, то це була б Франція (на другому місці — Туреччина).

Політичний та громадський консенсус, що сформувався у Франції, частково є наслідком історичної пам'яті та невдалих спроб побудувати безпекові відносини зі США на рівні партнерства, а не залежності та впливу.

Французький істеблішмент сприймає ситуацію зі США як можливість — можливість формування власного лідерства на фоні безпекового значення Франції в Європі.

➡️ І Франція потребує союзників відповідного військово-технічного рівня, щоб ідея оборонної автономії із рис теоретичності отримала практичний поштовх до реалізації.

Істеблішмент Великої Британії, Німеччини та й Польщі традиційно невпевнений у доцільності настільки різкого розриву зі США та відповідних ризиків.

➡️ Натомість Туреччина — одна з країн, яка системно переживає зіткнення інтересів зі США в рамках власної ініціативи щодо формування регіонального лідерства на Близькому Сході. 

З моменту інавгурації Трампа Анкара подає доволі цікаві сигнали Європі, оскільки, з одного боку, проізраїльська адміністрація Трампа, а з іншого — московські близькосхідні амбіції є стратегічними конкурентами для Туреччини.

Натомість оборонний союз із Францією є для Туреччини більш збалансованим варіантом, навіть попри конфліктність між Парижем та Анкарою довкола Кавказу.  Головне збалансування полягає в тому, що Париж вбачає свій безпековий вплив та авторитет переважно на Європу, а Туреччина потребує політичних союзників для закріплення власного впливу на Близькому Сході та формування регіонального лідерства. Адже без визнання лідерства з боку інших — лідером не стати (варто було б це розуміти Вашингтону).

А тепер просто один момент: який поштовх дасть утворення паралельного до НАТО безпекового союзу Париж-Київ-Анкара, що об'єднує 3 найсильніші армії Європи? Можливо, Лондон та Берлін також доєдналися б, якщо наважаться.

↪️ Але держави Балтії та Скандинавії були б точно зацікавлені доєднатись до додаткового безпекового союзу, де гаранти — 3 найсильніші армії Європи. 

Якщо нам відмовляють у гарантіях безпеки, то залишається лише одне — шукати шляхи створити їх самостійно.

Resurgam Приєднуйся

BY ✙Resurgam✙


Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260

Share with your friend now:
group-telegram.com/resurgammmm/3365

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

Given the pro-privacy stance of the platform, it’s taken as a given that it’ll be used for a number of reasons, not all of them good. And Telegram has been attached to a fair few scandals related to terrorism, sexual exploitation and crime. Back in 2015, Vox described Telegram as “ISIS’ app of choice,” saying that the platform’s real use is the ability to use channels to distribute material to large groups at once. Telegram has acted to remove public channels affiliated with terrorism, but Pavel Durov reiterated that he had no business snooping on private conversations. For tech stocks, “the main thing is yields,” Essaye said. Groups are also not fully encrypted, end-to-end. This includes private groups. Private groups cannot be seen by other Telegram users, but Telegram itself can see the groups and all of the communications that you have in them. All of the same risks and warnings about channels can be applied to groups. "And that set off kind of a battle royale for control of the platform that Durov eventually lost," said Nathalie Maréchal of the Washington advocacy group Ranking Digital Rights. Telegram was co-founded by Pavel and Nikolai Durov, the brothers who had previously created VKontakte. VK is Russia’s equivalent of Facebook, a social network used for public and private messaging, audio and video sharing as well as online gaming. In January, SimpleWeb reported that VK was Russia’s fourth most-visited website, after Yandex, YouTube and Google’s Russian-language homepage. In 2016, Forbes’ Michael Solomon described Pavel Durov (pictured, below) as the “Mark Zuckerberg of Russia.”
from pl


Telegram ✙Resurgam✙
FROM American