group-telegram.com/vallholl/13813
Last Update:
Перші носії праіндоіранської мови, гіпотетичні праіндоіранці, ймовірно виділилися з праіндоєвропейської спільності в кінці 3-го тисячоліття до нашої ери, приблизно з 2990-их років по 3000-й рік, і перестали бути єдиним народом на початку другого тисячоліття до нашої ери. Праіндоіранці зазвичай пов'язуються з синташтинською культурою та ранньою андроновською.
Вивчення давніх індоіранських мов та архаїчних індоіранських культур свідчать про те, що давні індоіранці спочатку були єдиним народом. При цьому розподіл двох основних індоіранських гілок — індоарійської та іранської, датується початком 2 тисячоліття до нашої ери. Праіндоіранська мова була сатемною, ймовірно, віддаленою на тисячоліття від праіндоєвропейської — мови-предка, та на тисячоліття від санскриту — мови-нащадка.
Свій розвиток мова почала з відділенням абашевської культури від фатьянівської, яка зайняла території від Волги до Уралу. Абашевці мігрували далі на схід, на територію Євразійського степу, де розвинулися в синташтинську культуру. З них виділилася андроновська культура — завойовники Євразійського степу. Ще одна праіндоіранська культура — зрубна, ймовірно, відділилася від андроновської або синташтинської, та повернулася за захід, на території північного причорномор'я.
Праіндоіранська мова зберегла більшу частину морфології праіндоєвропейської: тематичне та атематичне відмінювання як іменників, так і дієслів, всі категорії часу у дієслові, та відмінки у іменнику, у якому нововведенням було створення закінчення родового відмінка множини *-nām, що використовується з голосними основами. У дієсловах нововведенням було відмінювання з суфіксом *-yá із середнім перегином.
Текст з відео: «áuis áćuās-kaáuis jasiās ur❜nā na āst áćuans dádarća; tam gurum uajham uajhantam, tam maj (h)antam bharam tam uīrám āćú bharantam. áuis áćuabhias áyaučat: "jhrd mā rišiati, náram čaćšui áćuans ájantam." áćuās áyaučánt: "crudhhí áui! jhrd nās rishjati čaćšui, nar, pátis, áyīnām ur❜nām gharmám yástram tanáųai krnáuti,ayīnām-ka ur❜nā na asti.” Tad ćaćruyás áuis ajrám ábhujat.»
Переклад: «Вівця, що не мала вовни, побачила коней, один з них тягнув важкий віз, другий ніс великий вантаж, а інший швидко ніс людину. Вівця сказала коням: «Мені серце болить, коли бачу, як людина веде коней». Коні сказали: «Слухай, вівце, серце нам болить, коли ми бачимо таке: чоловік, господар, робить собі з вовни овець теплий одяг. А вівця не має вовни». Почувши це, вівця втекла на рівнину.»