#квірна_рекомендація

Якщо ви шукаєте глибокий і важкий психологічно серіал, рекомендую «Живий товар».

Це історія, яка розкриває шокуючий світ сучасного рабства та торгівлі людьми. Серіал демонструє нелегкі долі тих, хто стає жертвами цієї жахливої індустрії, і показує, як працює система експлуатації. Сюжет наповнений напруженням, болем і боротьбою за свободу.

За статистикою, торгівля людьми залишається однією з найприбутковіших злочинних галузей у світі, щороку її жертвами стають мільйони людей. Саме такі серіали, як «Живий товар», допомагають привернути увагу до цієї проблеми й змушують задуматися про реальність, яка часто залишається у тіні.

Це не легкий для перегляду серіал, але він важливий. Якщо ви готові до складних тем і емоційного напруження, цей серіал точно вартий вашої уваги.

#квірно_анонімно

Я вже нічому не вірю, але сподіваюся, що це справді анонімно. Моя дружина може переглядати різні квір-канали після деяких моїх вибриків. Я цис-чоловік, мені 32 роки, моїй дружині 30, ми одружені 12 років. У нас троє діток — двоє синів і лапочка-дочка. Їм 10, 6 і 2 роки. Я люблю свою дружину, роблю все, що залежить від батька: няньчу, забезпечую сім’ю. Під час вагітностей я брав на себе більшість обов’язків, ходив із дружиною на пологи (маю навіть досвід, коли дитина народжувалася просто в мене на руках — це неймовірно, хто б там що не казав). З останніми двома дітьми я був у декреті замість дружини.

У нас класний, пристрасний секс, ми майже не сваримося, всі проблеми вирішуємо розмовами. Ми рівноправні партнери. Звучить як мрія, правда?

Ооо… Але є маленька проблема. До своєї дружини з 14 до 19 років я закохувався і зустрічався виключно з чоловіками. У мене був найкращий хлопець, який кохав мене до безтями. Його звали Леонід, зараз йому 35 років. І все це до того, що коли я був у декреті з нашою наймолодшою, ми знову почали спілкуватися. Ми працюємо разом — обоє лікарі у стоматологічній клініці. Слово за слово, і я знову в нього закохався. Я зрозумів, що, мабуть, стосунки з жінкою більше мене не цікавлять. Але я не можу їх залишити. У мене є діти, яким потрібна повноцінна сім’я.

Я не можу нічого з собою зробити. Близько року я майже не спав уночі. Я плакав щоночі, як маленький хлопчик, бо дуже кохав Леоніда й став надзвичайно нещасним без нього поряд. Я почав ненавидіти життя і свою дружину (як людину для кохання, а не загалом — як людину, я її люблю). І ні, з головою у мене все гаразд. Так, я на початку сказав, що люблю її, але це не кохання. Кохаю лише свого Лео.

Потім я просто не витримав і придумав схему: раз на місяць або кожні два тижні я їду до Леоніда. Ми не займаємося сексом, не цілуємося в губи. Цілуємося в щічки й спимо, просто обіймаючись. Як дві мавпочки, висимо одне на одному. Я довіряю йому все на світі, він знає всі мої проблеми. Він допоміг мені зрозуміти, що я цінний і важливий, підтримуючи мене. Але ми не переходимо межу, бо я вважаю, що маю право цілуватися і займатися сексом лише зі своєю дружиною.

На всі свята я загадую одне бажання — бути з чоловіком, а не з дружиною. І зараз я сиджу, а мої сльози от-от зальють ліжко, на якому спить моя дружина після нашого сексу. Як із цього вибратися? Де знайти сили, щоб розлюбити чоловіка, який любить мене? Я не можу залишити свою сім’ю. Просто не можу. Учора тільки повернувся від нього й нарешті виспався, бо поряд із коханим чоловіком завжди почуваєшся безпечно, наче в казці…

Що б ви робили в моїй ситуації? Мене не цікавить, як треба зробити. Мене цікавить, як би зробили конкретно ви.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Я транслюдина. Я б сказав типу трансхлопець. Час від часу я відчуваю себе добре, комфортно з собою, приймаю себе, що я транс. І в ці моменти я хочу розмовляти маскулінно, звертатись до себе відповідно тощо. Але я часто не можу цього зробити. І потім в мене настає період сумнівів "а може я просто цис?" і все таке. Але насправді, я не зможу бути цис і я це знаю, але через те що я не можу робити, те що я хочу, я починаю це пригнічувати. І якщо коли я певен в собі я хочу говорити, співати, мені добре, то в цей момент я хочу просто не мати тіла і бути калюжою. Бо я не можу робити, те що хочу і не можу те що не хочу. Я дивлюся в дзеркало і думаю, якби в мене не було тіла чи щось таке. Це справді сумно. Бо це ніби поєднання дисфорії і пригнічення її. І можливо через це я останнім часом більш злий, сумний і постійно хочу послати всіх з найменшого приводу. Це відчуття збільшилось після того як я зробив камінг аут мамі і вона сказала тіпа що " не переживай в дівчат буває що їм набридає фемінність". Але я думаю що коли я почну робити якісь кроки хочаб соціального переходу, то і вона зрозуміє і мені легше стане. Мені цікаво чи хтось ще відчуває таку фігню? Якщо що знайте, що ви не одні такі 😬

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Ділюсь своєю крінж історією як навіть найближчі люди можуть виявитися найзатятішими транс- і гомофобами.

Після того, як я знайшла пояснення своїм думкам, які довгий час мене переслідували і які мій аналітичний мозок вважав просто “дивними”, я з радістю вирішила зробити камін аут перед мамою і сестрою. Знаючи, що мама зі своїми забобонами, я вирішила почати з такої собі вікторини - розпитати її, що вона знає про гендер, різницю від сексуальної орієнтації і т.п. Прояснивши їй деякі моменти, я вирішила в кінці признатися, що я транс*дівчина і пансексуалка. Звісно одразу в мою сторону пішов такий собі лагідний гомо- і трансфобний наратив (я була до цього готова, адже прожила з нею аж 21 рік і деякі реакції можу передбачити). Але не була готова, що цей наратив буде ставати все жорсткіший і буде впливати на мене все сильніше і сильніше. На щастя, я ще до камін ауту накопичила достатньо коштів, щоб знімати квартиру і буквально через пару тижнів з’їхала. Стало легше. Трохи. Але месенджери і дзвінки ніхто не відміняв, тож вплив продовжувався.

Мені не хотілося її всюди блокувати і робити із сестри посередника між мною і мамою, тож я запропонувала піти до психолога, щоб вирішити конфлікт. На сеансах я бачила, як мама не готова була чути правду, що те, що у тебе в трусах, не визначає хто ти. Переконати її не вдалося. Через декілька сеансів вона просто перестала ходити. А згодом назвала психолога “трансгендером” і що психолог буцім-то втягує мене в ЛГБТ сєкту. Оце навалила крінжа канєншо 🤡

Йшли тижні, місяці… Булінг зі сторони мами в мою сторону все збільшувався, а канали, по яким вона могла його транслювати блокувалися. Але я все одно детальніше вивчала себе, раділа від того, як довга зачіска може змінити кардинально образ, а макіяж вирівняти тон шкіри та приховати сліди від прищів. Експерименти з одягом вдома приносять неймовірну ейфорію, хоча на вулиці я виглядаю більш андрогінно. А влітку я відвідала табір на тему Sex education, де було дуже багато людей зі спільноти і навіть не уявляєте, як мені там було добре🥺. Рекомендую всім квірам, які шукають підтримки, відвідати такий.

Зараз же я все ще “знаходжуся в шафі” для більшості своїх рідних і друзів. Але вже вона/її для себе. Попереду довгий і важкий шлях і тепер історію свого життя пишу я, а не суспільство.

Сенкс фо ю етеншн 🫶

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірна_рекомендація

Якщо шукаєте легкий і романтичний фільм, подивіться «Червоний, білий і королівський синій» (Red, White & Royal Blue).

Це історія кохання між сином президента США та британським принцом, яка починається з ненависті, але переростає у глибокі почуття. Фільм наповнений гумором, теплом і натхненням, ідеально підходить для затишного вечора. Обов’язково вартий уваги!

#квірно_анонімно

не знаю як це правильно пояснити, я в паніці, я завжди вважала себе пансексуалом як тільки дізналася про цей термін, але завжди більше дивилась на хлопців і в мене дуже великі та високі стандарти на них. і зараз мені повезло зустрітися з такою людиною (він вихований - знаєш, та людина, котора відкриє тобі двері, допоможе сісти, він завжди допомагає зняти верхній одяг, він уважний і завжди робить приємні подарунки, все дуже повільно робить у відносинах і взагалі не давить та рухається в тому темпі, котрий нам обом комфортний, розуміє, і ми з ним ДУЖЕ сходимося як характером так і поглядами на життя), але ☃️
мені подобаються його дотики, подобаються наші обійми і я бажаю більшого, але як тільки він робить це більше в моїй голові одразу «ні», я розумію, що не відчуваю до нього того, що він відчуває до мене. але це дилема, бо він мій ідеал, буквально фізично та емоційно чувак з манхв та оцих усіх приколів. але як тільки я спілкуюся з дівчатами і вони хочуть мене поцілувати у мене нема цього відчуття, дівчина навіть може бути не в моєму смаку.
і це велика проблема, бо ми з ним майже живемо разом (я дуже часто у нього ночую, просто ночую, сексу ще через мою цю пасивність не було, але я і не проти, але як тільки до цього доходить я просто закриваюсь і ні ні ні ні), і ми працюємо разом, з ним можна це все обговорити він усе зрозуміє і підтримає мене, щоб я не обрала, але я не хочу робити йому боляче, ніколи не думала, що буду в такій ситуації, бо я думала, що дуже добре себе знаю.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Коротше, діло було так: мені і моєму хлопцю було 16 і 17. Вирішили що хочеться нам обом пізнавати одне одного більше. Усе йшло дуже ніжно, він поводився зі мною як з лялечкою. Але в один момент я помічаю що він злегка стресує. Я запитав його «все гаразд?» на що він, трохи помовчавши відповів «а хто кого?». На той момент це запитання прозвучало так дивно, бо ми про це ніколи не говорили, але коли зараз згадую то мені так смішно з нашої тиші в той момент, наче ми реально думали хто кого🥹
Він дуже милий.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірна_рекомендація

Рекомендую серіал «Молоді монархи» (Young Royals) — зворушливу історію про шведського принца, який закохується в однокласника, намагаючись поєднати почуття з обов’язками перед короною. Це емоційна драма про кохання, самоприйняття та тиск суспільних очікувань. Обов’язково вартий уваги!

#квірно_анонімно

Привіт. Ми з дівчиною разом 2 роки. На початку грудня вона сказала що зрозуміла про себе дещо, що мені не сподобається. Вона…поліаморка, і закохана у мене, і у хлопця одночасно, хоче стосунків з обома. Той хлопець не проти, він теж поліамор, а у мене шок. Я погано ставлюсь до поліаморії, для мене кохання…це союз двох людей, це тільки про двох!! Мені так боляче, я боюсь піти проти себе, своїх кордонів, бо кохаю дуже дівчину, і ненавиджу її поліаморну частину. Що робити?

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Вітаю, спільното. Я тут скоріше за порадою, ніж аби розповісти якусь історію.

Отож, почнемо з "прологу" чи щось таке: у мене інтернет-знайома дівчина, яка зустрічається з т-хлопцем. Вони, зазвичай раз на тиждень, бачаться у реальності, а я ж живу в Україні (скажу одразу і відверто, що вона — казашка, а він — росіянин 🤮, який живе у Казахстані, але має громадянство рфії і наче збирається колись туди "вєрнуться").
І цей т-хлопець, відверто кажучи, дуже дивний. По-перше, саме "т-хлопцем" він став, коли почав зустрічатися з моєю подругою, маючи на меті пізніше зробити перехід і стати чоловіком, бо ж в рфії лгбтк+ заборонено.

По-друге, у бро, загалом, букет психологічних проблем, і я вважаю, що йому варто спочатку розібратися з собою, а потім вступати в стосунки.

По-третє, його поведінка. Спочатку, він вів себе достатньо адекватно, і ми з подругою тішилися, що нарешті у неї є нормальний та адекватний партнер (бо двоє попередніх були, чесно кажучи, не дуже). Далі, він почав тупо ФАНАТІТИ по моїй подрузі. Гаразд. Це ще терпимо, можливо, в захваті від того, що почав з кимось зустрічатися.
Фаза ця тривала достатньо, і за цей період він встиг добряче нас налякати.
А далі він почав ходити до психотерапевта. Здається, приймати антидепресанти... Не знаю, я цим не цікавилася.
І став ігнорити мою подругу, або просто писати рідше.

Параллельно усьому цьому, я трохи присідала подрузі на вуха, мовляв, кидай його, ці стосунки до хорошого не приведуть.
(Якщо що цей бро говорить, що у нього "навязчівиє мислі" душити її. І не як секс-практика, п буквально задушити.)

Вона спочатку віднєкувалась, потім казала: "та якось пізніше", а далі...

Почала казати щось типу: "кину заради тебе" або "кину, якщо ти будеш зі мною".
І я, відверто кажучи, її трохи опісля цього френдзонила, бо не знала, і досі не знаю, як діяти та реагувати на такі вкиди.


Зараз вона трохи з цим заспокоїлася, але що як то повториться?
Я ж бо наче й не противник стосунків на відстані, але й при цьому боюся спаплюжити стосунками нашу дружбу (ми спілкуємося трохи більше року).. а ще я не розумію, як відчувається кохання. Як розуміти, що ти кохаєш?

Порадьте щось будь ласка, бо я трохи заплуталася у собі


P.s. я омнісексуальна наче, а моя подруга пансексуалка

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Мені 38 років. Я відчуваю сильну заздрість до гетеро-людей на відчуття несправедливості та нерівності. Я переживаю за всі ті права та можливості, які для мене і моїх 12-річних стосунків залишаються недоступними через законодавчі обмеження. Це гіркота, що проникає в повсякденне життя, коли бачиш, як гетеросексуальні пари мають доступ до прав, що тобі не доступні, і не можеш нічого змінити безвідносно до того, скільки сил і енергії ти витрачаєш. Я хочу одружитися, дітей, почуватися безпечно на вулиці, не стикатися з булінгом через орієнтацію, не мати декілька спроб су*циду за плечима через гомофобію.
Іноді мені важко справлятися. З віком все важче.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Не так давно почав стосунки з дівчиною. Я небінарний, вона це знає, не має нічого проти та навіть дуже підтримує мене і намагається якось полегшити (?) моє існування. Починаю задумуватись на тему сексу, I'm fucking horny sometimes so не хочу полишати цю тему.. одночасно мені важко повністю сприйняти своє тіло. Я просто не впевнені що я хотів би щоб вона торкалася мене, я не маю на увазі взагалі, тільки інтимні місця. Мені це просто не потрібно, я хотів би щоб вона почувалася добре, мене це шалено збуджує, мені цього б вистачило. На вашу думку, як вона можу відреагувати на таку пропозицію, як би ви себе повели?

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.