Ісландці не знали, що собі й гадати. Вся країна була в шокові. Якщо ви думаєте, що вони йому подякували, то ніт. Вони з нього ржали, а інші бурчали, що тепер глина всій Ісландщині, бо де таке видано, щоб ісландці були незалежні і щоби всі мали рівні права, і навіть бідні голосували. Йорунда підозрювали навіть у тому, що він хоче таким робом підвести Ісландію під британську корону. А скінчилося тим, що десь у серпні до Ісландії прибув англійський лінкор «Тальбот» (чи то був не лінкор, короче, така здорова хрінь з гарматами) і навів лад. Йорґена за порушення військових законів забрали на цугундер (1811 року звільнився), в Ісландії відновилася данська адміністрація, ісландці зітхнули з полегшенням і повернулися до свого тяжкого унилого ісландського життя. Вже згодом вони прочухали, що Йорунд Король Собачих Днів – то був герой національний, засновник роду, міста і країни, чиї ідеї років на сто випереджали свій час, та вже було пізно.

Кістка з написом на Старшому Футарку, знайдена в ранньому слов'янському поселенні

У 2017 році, в поселенні празької культури поблизу Лунденбурга, що в Чехії, було виявлено кістку великої рогатої худоби з рунами германського Старшого Футарка (датованого 585–640 роками н. е.). Напис не містить розпізнаваних слів ні слов'янською, ні будь-якою іншою мовою, але, схоже, являє собою спробу складання абецедарію.

Невідомо, вирізали його люди германського походження, які були присутні в цьому регіоні, чи це все ж таки були слов'яни. У будь-якому випадку, знахідка свідчить про пряму взаємодію між слов'янською та германською етнолінгвістичними групами, що відкриває шлях до обґрунтованого припущення про можливість передачі рунічних знань слов'янам германськими народами.

🟧Забута Спадщина

#Словяни
#Германці

Середова нарада:
👇👇👇

Запис стріму про військову справу доби вікінгів. Звучання нормальне, крім тих моментів, які зажував телеграм. Дякую всім, хто завітав, і шановним панам Павлу, Бобру, Борису, Леоніду і Дмитру за уточнення і цікаву дискусію. Подякувати за бажання можна за цим посиланням:

https://send.monobank.ua/jar/3oR6B5E7nK
Хто не любить монобанк (з приміткою за стрім):

4149 6293 5883 3655 (карта банку Приват)
[email protected] (PayPal)

Пам'ятаєте, збирали ми з вами на планшет? Осьо звіт:
👇👇👇
Дякую кожному, хто знайшов можливість долучитися!

На крайньому стрімі затронули питання "чи були у вікінгів шоломи". Ваш покірний слуга озвучив тезу, що шолом - хоч ґ'єрмюндбюжний, хоч назально-конічний - був досить таки ексклюзивним елементом еквіпу, який далеко не кожен ікінг міг собі дозволити. На що панством було заперечено: а ти давай, піди в бій із непокритою головою, із гучним криком КУЛЯВЛОБ ТАК КУЛЯВБЛОБ. Ну і логічно - голова одна, хоч і потворна, так звик я до неї.

Панством була запропонована логічна альтернатива шолому, яка до того ж, схоже, має й археологічне підґрунтя. А саме: залізний каркас, нашитий на тканеву або кожану основу (але скорше таки на тканеву). Це не так патосно і надійно, як справжній шолом, але ліпше за ніц.

Відверто кажучи, я одразу не зміг пригадати, чи існував якийсь особливий термін на позначення цієї жаліжної шапки. Може й існував. На щастя, Сноррі Стурлу🐘 залишив нам додаток до своєї Едди, знаний як "Nafnaþulur" - "Пісні імен". Там він наводить додаткові слова, якими у поезії можна позначати всякі штуки. Зокрема і шолом.

Серед "імен" шолома присутнє svelgr. У нашому виданні це слово перекладено як "грілка", за логікою - від дієслова svelgja "гріти, нагрівати, прогрівати". Можливо, малася на увазі якраз отака оздоблена залізом шапочка? Це не точно, позаяк:
1) під шолом у будь-якому випадку вдівається підшоломник, який і так непогано гріє голову;
2) за правилами від дієслова з основою на -е іменник, здається, мав би прийняти форму sválgr, а не svelgr (закон Ісландії перегласовки, ідіть туда-сюда).

Але ліпшого терміну я для вас не маю.

А кенінґ Óðins hattr (Одінова шапка/капелюх/каптур) слід розглядати саме як кенінґ на позначення шолома. Ну бо це кенінґ, така його природа. Хіба що - цей кенінґ позначав будь-який захист для голови. Ну але на відміну від свельґ(р)а, у прозі точно не зустрічається, тобто слово не комонне, а спеціальне. Втім, не здивуюся, якщо це той кейс, коли спершу це було щось типу jarnhattr "залізний капелюх" або hlífhattr "капелюх захисту", а вже потім стало кенінґом.

А я ношу чорний стильний bandahattr - бандитський капелюк (кепку). Так-то 😎

Лінгвістичної їбанини пост. Я вважаю, це прекрасно (і хай почнеться срач):
👇👇👇👇👇

Є така група у відстійнику вселенської токсичності на ймення фейсбук)). Так іноді там трапляютья такі перли, шо просто не можливо встояти))).

З недавнього (цитата):
Українцям навʼязали міф «іраномовності» кімерійців та скитів. Спочатку це було припущення, але згодом, не підкріплене нічим, воно стало наче якоюсь аксіомою. Нажаль, більшість наших істориків підхопили цю вигадку і дали тиражують її в своїх численних відео та подкастах.

Але… серед тієї пари сотні скитських слів, які дійшли до нас (до того ж сильно спотворені грецькою транскрипцією та вимовою) - ми не бачимо і не чуємо нічого «іранського». Натомість, бачимо суттєві паралелі з нашою сучасною мовою. Навіть сама назва сколоти - цілком могла походити від скота, худоби, а скити - від скитатися, тобто кочувати; кімерійці - від слова «химера», тобто примара, адже саме так описував наш край у ті часи Гомер: «Сонце зайшло, і темрява вкрила дороги, наш корабель досягнув межі океану. Там є народ і місто людей кімерійських» - за Гомером країна і місто кімерійців знаходилися біля входу до потойбічного світу!

Ми знаємо, що інший грецький поет Антифан в IV ст. до Р.Х. називає скитьскі штані «шаробара». А нам втовкмачували, що «шаровари» - це тюркське запозичення, але ж в 4 ст. до н.е. ще жодних тюрків НЕ ІСНУВАЛО!!! А наші шаровари - існували.

Скіфська «сукара» (сокира) - наша сучасна сокира, а «скіл» (сокіл) - це сокіл! В слові «бата», або ж «тата» (отець), ми виразно чуємо «батько/тато», і скіфське імʼя «Ареобата» - легко дешифровуємо як «батько Арея»(або ж Арія).

Слово «брама»(«брана») і дотепер лишилося без змін - брама, або ж те, що «боронять». Коло - власне, те ж саме, що в українській мові - КОЛО. Втім найбільше вражає скіфський «гармидар» - сварка. Як не впізнати тут наш «гармидер», хоча і в зміненому сенсі «непорядок, хаос»?? Або ж скитське «чаті» в сенсі варта- хіба ми й досі не вживаємо слова «чатувати, стояти на чатах» в сенсі бути на варті?? А цим словам вже понад 2500 років!

Скитське «базака», тобто розмова - хіба ж не є основою для суто нашого українського «базікати», тобто невимушено балакати? (останнє теж, до речі, скіфського походження). Слово «крам» - лишилося без жодних змін - товар, крам. Слова "мед" і "страва", які цитуються готським істориком V ст. Йорданом, що описував похорон гунського короля Атіли, скорше за все так само мають походження з давніх скитських часів.

«Бариса» - битися, боротися. Річка Дніпро називалася в ті часи Бористен (Бористан) - її цілком могли так називали з огляду на бурхливі потоки на порогах, де річка ніби боролася, проривалася крізь каміння.

Mata, Pramata, Tata, Pratata, Brata - є практично ідетичними українським словам, або мають зрозумілий всім нам зміст: Мати, Прамати (Бабця), Тато, Пратато (Дідо), Брат. Тощо, тощо, тощо.

Тож, де тут ота вигадана «іраномовність»??? Шкода, що наш скитський словник налічує лише насилу дві сотні слів (включно з іменами та топонімами), та й ті спотворені греками, які їх чули та записували на свій лад, але навіть у цій краплині ми чудово чуємо нашу прадавню мову… Кімерійці, скити, сармати, гуни - це не якісь приблуди, це АВТОХТОННІ племена на наших теренах, наші прадавні предки.

Велика Скитія - це монархічна держава, яка лежала на території сучасної України між Дунаєм та Доном. Вона існувала біля тисячі років, точніше - від VII ст. до Р.Х. до IV ст. по Р.Х. А мешканців тих теренів, де зараз є Україна, ще дуже довго називали скитами (скіфами), навіть і по тому, як вже давно не стало Скитської держави. Тому у візантійських і середньовічних європейських джерелах ми і через тисячу років бачимо, що давніх українців/русинів ще й досі писали скифами або тавро-скитами.
" (С)
😅🤣
От баште як все просто! То ми з вами все перемудрили, а нарід давно все зрозумів.
А взагалі - як кажуть - без коментарів. Хоча - саме так і творяться міські легенди.