Релігієзнавчий хробак

​​(продовження):
Освітня платформа його католицького університету – толерантність до представників інших конфесій (православних та протестантів) та відсторонення єзуїтів від викладацької діяльності створила первинну модель екуменічних поглядів майбутнього Патріарха та його «антиєзуїтської програми». Венеціанський республіканський ідеал став основою формування його ідентичностей ­– релігійної та політичної. Це значило, що суттю «політичної теології» Кирила Лукаріса були «єретичні» для православного ієрарха уявлення про християнську церкву як ідеальну республіку, а символ віри – різновид «кальвіністського» віросповідання. Це значило також, що у своїх геополітичних «унійних» проєктах та життєвих локаціях Патріарх орієнтувався на «республіканський інтернаціонал» – уявну спільноту, котра формувалася у межах т. зв. «Pax Venetiorum” й охоплювала Річ Посполиту, Об’єднанні провінції (Нідерланди) та Британську співдружність (“Commonwealth”). У цей «венеціанський» геополітичний простір Кирило Лукаріс як «батько батьківщини» намагався вписати й Військо Запорізьке – на правах «морської республіки». Нарешті, це значило також, що як «республіканський Патріарх» Кирило Лукаріс залишив своє ім’я в історії як православний ієрарх, котрий найбільше переобирався на цю церковну «посаду», беручи участь у численних виборах – втрачаючи й наново отримуючи свій статус.

www.group-telegram.com/us/relhrob.com/1323

332 viewsJul 17, 2024 at 07:02

​​(продовження):
Освітня платформа його католицького університету – толерантність до представників інших конфесій (православних та протестантів) та відсторонення єзуїтів від викладацької діяльності створила первинну модель екуменічних поглядів майбутнього Патріарха та його «антиєзуїтської програми». Венеціанський республіканський ідеал став основою формування його ідентичностей ­– релігійної та політичної. Це значило, що суттю «політичної теології» Кирила Лукаріса були «єретичні» для православного ієрарха уявлення про християнську церкву як ідеальну республіку, а символ віри – різновид «кальвіністського» віросповідання. Це значило також, що у своїх геополітичних «унійних» проєктах та життєвих локаціях Патріарх орієнтувався на «республіканський інтернаціонал» – уявну спільноту, котра формувалася у межах т. зв. «Pax Venetiorum” й охоплювала Річ Посполиту, Об’єднанні провінції (Нідерланди) та Британську співдружність (“Commonwealth”). У цей «венеціанський» геополітичний простір Кирило Лукаріс як «батько батьківщини» намагався вписати й Військо Запорізьке – на правах «морської республіки». Нарешті, це значило також, що як «республіканський Патріарх» Кирило Лукаріс залишив своє ім’я в історії як православний ієрарх, котрий найбільше переобирався на цю церковну «посаду», беручи участь у численних виборах – втрачаючи й наново отримуючи свій статус.

BY Релігієзнавчий хробак