Ткачук Р. Полемічна творчість Теодора Скуминовича в історичній, богословській та риторичній проєкціях. Київ: КММ, 2023. 223 с.
ISBN 978-617-14-0122-8
У монографії вперше досліджено рідкісний стародрук українського полеміста-богослова Теодора Скуминовича "Przyczyny porzucenia Disuniey przezacnemu narodowi ruskiemu podane" (1643 р.) в історичному, богословському та риторичному аспектах. Твір містить рефлексії автора про причини падіння Візантії та занепаду державності давньої Русі-України, які узагальнюють та доповнюють висновки унійних і католицьких полемістів кінця XVI - першої половини XVII ст. У дослідженні розкрито погляд Теодора Скуминовича на такі обрядово-догматичні відмінності між католицькою та православною церквами, як примат Папи Римського, Filioque, чистилище, матерія і форма таїнства євхаристії; представлено унійну концепцію історії Руської церкви та відображено проблематику церковної дійсності того часу.
ISBN 978-617-14-0122-8
У монографії вперше досліджено рідкісний стародрук українського полеміста-богослова Теодора Скуминовича "Przyczyny porzucenia Disuniey przezacnemu narodowi ruskiemu podane" (1643 р.) в історичному, богословському та риторичному аспектах. Твір містить рефлексії автора про причини падіння Візантії та занепаду державності давньої Русі-України, які узагальнюють та доповнюють висновки унійних і католицьких полемістів кінця XVI - першої половини XVII ст. У дослідженні розкрито погляд Теодора Скуминовича на такі обрядово-догматичні відмінності між католицькою та православною церквами, як примат Папи Римського, Filioque, чистилище, матерія і форма таїнства євхаристії; представлено унійну концепцію історії Руської церкви та відображено проблематику церковної дійсності того часу.
Теофілакт Болгарський. Тлумачення святого Євангелія від Йоана. Львів: Свічадо, 2023. 344 с.
ISBN 978-966-938-404-1
Блаженний Теофілакт, архиєпископ Болгарський (2 пол. ХІ – поч. ХІІ стт.) – відомий візантійський письменник і богослов, авторитетний тлумач Святого Письма. Пропонуємо тлумачення книги Євангелія – від Йоана.
ISBN 978-966-938-404-1
Блаженний Теофілакт, архиєпископ Болгарський (2 пол. ХІ – поч. ХІІ стт.) – відомий візантійський письменник і богослов, авторитетний тлумач Святого Письма. Пропонуємо тлумачення книги Євангелія – від Йоана.
Григорій Ниський. Життя Мойсея. Львів: Свічадо, 2024. 116 с.
ISBN 978-966-561-220-4
Григорiй Ниський належить до когорти найвидатнiших богословiв Схiдної Церкви ІV ст., якi робили першi кроки у систематизацiї християнської науки. «Життя Мойсея» є вiдображенням сили проповiдницького та письменницького хисту Автора. Цей твiр, наскрiзь алегоричний, подає взiрцi християнського благочестя та закликає до пiднесення душi до Бога.
ISBN 978-966-561-220-4
Григорiй Ниський належить до когорти найвидатнiших богословiв Схiдної Церкви ІV ст., якi робили першi кроки у систематизацiї християнської науки. «Життя Мойсея» є вiдображенням сили проповiдницького та письменницького хисту Автора. Цей твiр, наскрiзь алегоричний, подає взiрцi християнського благочестя та закликає до пiднесення душi до Бога.
Ващенко В., Вернер В. Кирило Лукаріс та “Orbis Venetorum”: проєкти православно-протестантських уній кін. XVI – поч. XVII ст. Дніпро: Акцент ПП, 2024 132 с.
ISBN 978-966-921-359-4
Монографія присвячена інтелектуальній біографії Вселенського патріарха Кирила Лукаріса (1572 – 1638). Головний акцент книги робиться на двох малодосліджених на сьогодні сюжетах – ідентичностях Вселенського патріарха та унійним церковним проєктам, свідком чи активним співучасникам яких він був. Кирило Лукаріс був підданим Венеціанської республіки. Його формативні роки збігалися з навчанням в інтелектуальному центрі республіки (університет м. Падуї), а, отже – духовне становлення Лукаріса та вся його подальша діяльність були пов’язані з інтернаціональним європейським середовищем, котре складали колишні випускники навчального закладу...
ISBN 978-966-921-359-4
Монографія присвячена інтелектуальній біографії Вселенського патріарха Кирила Лукаріса (1572 – 1638). Головний акцент книги робиться на двох малодосліджених на сьогодні сюжетах – ідентичностях Вселенського патріарха та унійним церковним проєктам, свідком чи активним співучасникам яких він був. Кирило Лукаріс був підданим Венеціанської республіки. Його формативні роки збігалися з навчанням в інтелектуальному центрі республіки (університет м. Падуї), а, отже – духовне становлення Лукаріса та вся його подальша діяльність були пов’язані з інтернаціональним європейським середовищем, котре складали колишні випускники навчального закладу...
(продовження):
Освітня платформа його католицького університету – толерантність до представників інших конфесій (православних та протестантів) та відсторонення єзуїтів від викладацької діяльності створила первинну модель екуменічних поглядів майбутнього Патріарха та його «антиєзуїтської програми». Венеціанський республіканський ідеал став основою формування його ідентичностей – релігійної та політичної. Це значило, що суттю «політичної теології» Кирила Лукаріса були «єретичні» для православного ієрарха уявлення про християнську церкву як ідеальну республіку, а символ віри – різновид «кальвіністського» віросповідання. Це значило також, що у своїх геополітичних «унійних» проєктах та життєвих локаціях Патріарх орієнтувався на «республіканський інтернаціонал» – уявну спільноту, котра формувалася у межах т. зв. «Pax Venetiorum” й охоплювала Річ Посполиту, Об’єднанні провінції (Нідерланди) та Британську співдружність (“Commonwealth”). У цей «венеціанський» геополітичний простір Кирило Лукаріс як «батько батьківщини» намагався вписати й Військо Запорізьке – на правах «морської республіки». Нарешті, це значило також, що як «республіканський Патріарх» Кирило Лукаріс залишив своє ім’я в історії як православний ієрарх, котрий найбільше переобирався на цю церковну «посаду», беручи участь у численних виборах – втрачаючи й наново отримуючи свій статус.
Освітня платформа його католицького університету – толерантність до представників інших конфесій (православних та протестантів) та відсторонення єзуїтів від викладацької діяльності створила первинну модель екуменічних поглядів майбутнього Патріарха та його «антиєзуїтської програми». Венеціанський республіканський ідеал став основою формування його ідентичностей – релігійної та політичної. Це значило, що суттю «політичної теології» Кирила Лукаріса були «єретичні» для православного ієрарха уявлення про християнську церкву як ідеальну республіку, а символ віри – різновид «кальвіністського» віросповідання. Це значило також, що у своїх геополітичних «унійних» проєктах та життєвих локаціях Патріарх орієнтувався на «республіканський інтернаціонал» – уявну спільноту, котра формувалася у межах т. зв. «Pax Venetiorum” й охоплювала Річ Посполиту, Об’єднанні провінції (Нідерланди) та Британську співдружність (“Commonwealth”). У цей «венеціанський» геополітичний простір Кирило Лукаріс як «батько батьківщини» намагався вписати й Військо Запорізьке – на правах «морської республіки». Нарешті, це значило також, що як «республіканський Патріарх» Кирило Лукаріс залишив своє ім’я в історії як православний ієрарх, котрий найбільше переобирався на цю церковну «посаду», беручи участь у численних виборах – втрачаючи й наново отримуючи свій статус.
Forwarded from Класичні студії (Антикознавство) в Україні 🇺🇦🏛✍️🦉
Завдяки Друзям і Колегам, тепер маю важливе та фундаментальне поповнення у своїй скромній бібліотеці перекладача з класичних мов 🏛️✍️ 📚 - 4-хтомник «Латинсько-украінського словника».
#латина #класика_в_Україні
#латина #класика_в_Україні
Ґілл Дж. Флорентійський собор / пер. з англ. М. Прокопович Львів: Видавництво Українського католицького університету 2016, 442 + xxii с. («Пам’ятки історично-богословської думки», вип. 3).
ISBN 978-966-2778-62-5
Праця присвячена вселенському соборові, що відбувався у Феррарі, Флоренції та Римі в 1438-1445 роках, й укладеній на ньому «Флорентійській унії» між Римом і Константинополем. У цій праці описано широкий історичний контекст собору – і західний, яким була боротьба папства з конциліяристським рухом та Базельським собором, і східний, який визначали гарячкові намагання візантійських імператорів заручитися військово-політичною допомогою Заходу для боротьби проти турків. З опорою на численні першоджерела докладно висвітлено переговори між греками і латинянами про місце та спосіб проведення об’єднавчого собору, а далі й самі соборові наради. Ретельно зіставляючи східні й західні джерела, автор відтворює перебіг богословських дебатів між греками і латинянами, що стосувалися контроверсійних питань.
ISBN 978-966-2778-62-5
Праця присвячена вселенському соборові, що відбувався у Феррарі, Флоренції та Римі в 1438-1445 роках, й укладеній на ньому «Флорентійській унії» між Римом і Константинополем. У цій праці описано широкий історичний контекст собору – і західний, яким була боротьба папства з конциліяристським рухом та Базельським собором, і східний, який визначали гарячкові намагання візантійських імператорів заручитися військово-політичною допомогою Заходу для боротьби проти турків. З опорою на численні першоджерела докладно висвітлено переговори між греками і латинянами про місце та спосіб проведення об’єднавчого собору, а далі й самі соборові наради. Ретельно зіставляючи східні й західні джерела, автор відтворює перебіг богословських дебатів між греками і латинянами, що стосувалися контроверсійних питань.
Шатц К. Загальні собори – віхи історії Церкви / перекл. з нім. О. Конкевич. Львів: Вид. УКУ 2018. 360 с.
ISBN 978-617-7608-08-9
Історичні й богословські дослідження останніх десятиліть пролили нове світло на історію церковних соборів. Книжка Клауса Шатца синтезує результати цих досліджень і представляє їх у доступній формі. Автор прослідковує передумови, хід та рецепцію основних церковних соборів – як вселенських, так і загальних – у контексті їхньої епохи.
ISBN 978-617-7608-08-9
Історичні й богословські дослідження останніх десятиліть пролили нове світло на історію церковних соборів. Книжка Клауса Шатца синтезує результати цих досліджень і представляє їх у доступній формі. Автор прослідковує передумови, хід та рецепцію основних церковних соборів – як вселенських, так і загальних – у контексті їхньої епохи.
Отці Церкви про багатство і бідність / ред. М. Горяча. Львів: Вид. УКУ, 2018. 360 с. (Витоки християнства, 4: Джерела, 2)
ISBN 978-617-7608-02-7
До збірника ввійшли вибрані святоотцівські твори ІІІ-V століть на тему нерівномірного розподілу благ між багатими і бідними. Натхненням для соціальних проповідей отців є як біблійні тексти: історія про зустріч Ісуса з багатим юнаком, притча про багача і Лазаря, старозавітна історія про виноградник Навота та інші повчання Ісуса Христа, так і соціальні виклики їхньої доби: соціальна несправедливість, поширення лихварства, незавидне становище бідних, хворих і прокажених, потреба доброчиності й милостині.
Збірник призначений як для богословів, священиків, студентів, дослідників, так і для широкого кола читачів – усіх, хто цікавиться соціальною думкою Церкви і ранньохристиянською літературою.
ISBN 978-617-7608-02-7
До збірника ввійшли вибрані святоотцівські твори ІІІ-V століть на тему нерівномірного розподілу благ між багатими і бідними. Натхненням для соціальних проповідей отців є як біблійні тексти: історія про зустріч Ісуса з багатим юнаком, притча про багача і Лазаря, старозавітна історія про виноградник Навота та інші повчання Ісуса Христа, так і соціальні виклики їхньої доби: соціальна несправедливість, поширення лихварства, незавидне становище бідних, хворих і прокажених, потреба доброчиності й милостині.
Збірник призначений як для богословів, священиків, студентів, дослідників, так і для широкого кола читачів – усіх, хто цікавиться соціальною думкою Церкви і ранньохристиянською літературою.
Книга про причини / перекл. з лат. Р. Паранько. Львів: Вид. УКУ, 2018. іiі+84 с.
ISBN 978-617-7608-00-3
«Книга про причини» («Liber de causis») — виконаний наприкінці ХІІ ст. латинський переклад анонімного арабського тексту, котрий постав століттям раніше в мусульманському інтелектуальному середовищі Багдада як опрацювання витягів з трактату «Елементи теології» пізньоантичного грецького філософа-неоплатоніка Прокла. Саме в латиномовній версії цей текст увійшов у культуру європейського Заходу, ставши предметом широкого вивчення, коментування та рецепції у середньовічній християнській філософії. Серед мислителів, які творчо засвоїли та осмислили «Книгу про причини», — Альберт Великий, Роджер Бекон, Тома Аквінський, Йоан Дунс Скот, Майстер Екгарт, Вітелло, Данте.
ISBN 978-617-7608-00-3
«Книга про причини» («Liber de causis») — виконаний наприкінці ХІІ ст. латинський переклад анонімного арабського тексту, котрий постав століттям раніше в мусульманському інтелектуальному середовищі Багдада як опрацювання витягів з трактату «Елементи теології» пізньоантичного грецького філософа-неоплатоніка Прокла. Саме в латиномовній версії цей текст увійшов у культуру європейського Заходу, ставши предметом широкого вивчення, коментування та рецепції у середньовічній християнській філософії. Серед мислителів, які творчо засвоїли та осмислили «Книгу про причини», — Альберт Великий, Роджер Бекон, Тома Аквінський, Йоан Дунс Скот, Майстер Екгарт, Вітелло, Данте.
Григорій Богослов. П’ять слів про богослов’я / перекл. з давньогрец. У. Головач. Львів: Вид. УКУ, 2018. xcviii + 270 c.
ISBN 978-617-7608-06-5
П’ять слів про богослов’я — монументальний витвір богословської думки, духовної інтуїції та ораторської майстерності одного з найвизначніших Отців Церкви — Григорія Богослова, єпископа Назіанзу і архиєпископа Константинопольського. У Словах Григорія знаходимо авторитетний виклад основних догм тріадології, що їх автор з надзвичайною переконливістю розкриває в живій полеміці з представниками єретичних рухів IV століття. П’ять слів про богослов’я — це важлива історична пам’ятка, яка засвідчує певний етап у розвитку християнського віровчення і водночас фундаментальний богословський текст, в якому сучасний читач знаходить позитивне формулювання троїчного богослов’я Церкви.
ISBN 978-617-7608-06-5
П’ять слів про богослов’я — монументальний витвір богословської думки, духовної інтуїції та ораторської майстерності одного з найвизначніших Отців Церкви — Григорія Богослова, єпископа Назіанзу і архиєпископа Константинопольського. У Словах Григорія знаходимо авторитетний виклад основних догм тріадології, що їх автор з надзвичайною переконливістю розкриває в живій полеміці з представниками єретичних рухів IV століття. П’ять слів про богослов’я — це важлива історична пам’ятка, яка засвідчує певний етап у розвитку християнського віровчення і водночас фундаментальний богословський текст, в якому сучасний читач знаходить позитивне формулювання троїчного богослов’я Церкви.
Бонавентура. Путівник мислі до Бога. Про приведення мистецтв до богослов’я / пер. з лат. І. Піговська. Львів: Вид. УКУ, 2014. lxiі + 170 с.
І в особистому житті, і в творчості Бонавентурі (1221-1274) вдавалося поєднати, здавалося б, непоєднуване: францисканське покликання до простоти з інтелектуалізмом академічного богослов’я. У виданні представлено чи не найвідоміші твори видатного богослова, який відіграв також значну роль як очільник та ідеолог Чину францисканців. Ці праці можна вважати програмними не тільки для теологічної і містичної системи Бонавентури, але й для його «життєвого проекту» як Францискового послідовника. У праці «Путівник мислі до Бога» Бонавенутра раціоналізує і докладно осмислює містичний досвід і стигматизацію Франциска, вписує їх в авторитетну традицію містичного богослов’я. Трактат «Про приведення мистецтв до богослов’я» становить собою апологію вченості й освіти.
І в особистому житті, і в творчості Бонавентурі (1221-1274) вдавалося поєднати, здавалося б, непоєднуване: францисканське покликання до простоти з інтелектуалізмом академічного богослов’я. У виданні представлено чи не найвідоміші твори видатного богослова, який відіграв також значну роль як очільник та ідеолог Чину францисканців. Ці праці можна вважати програмними не тільки для теологічної і містичної системи Бонавентури, але й для його «життєвого проекту» як Францискового послідовника. У праці «Путівник мислі до Бога» Бонавенутра раціоналізує і докладно осмислює містичний досвід і стигматизацію Франциска, вписує їх в авторитетну традицію містичного богослов’я. Трактат «Про приведення мистецтв до богослов’я» становить собою апологію вченості й освіти.
Ансельм Кентерберійський. Монологіон. Прослогіон / пер. з лат. Р. Паранька. Львів: Вид. УКУ 2012. lxvi + 286 c.
«Монологіон» і «Прослогіон» — головні систематичні твори Ансельма Кентерберійського (1033-1109), видатного богослова, Доктора Церкви, святого, одного із засновників схоластичної традиції в західній філософії та теології. У цих творах набула довершеного вияву Ансельмова програма інтелектуального богопізнання; зокрема, в трактаті «Прослогіон» сформульовано й обґрунтовано славнозвісний «онтологічний аргумент» існування Бога, якому судилася довга й сповнена драматизму історія дискусій pro et contra.
«Монологіон» і «Прослогіон» — головні систематичні твори Ансельма Кентерберійського (1033-1109), видатного богослова, Доктора Церкви, святого, одного із засновників схоластичної традиції в західній філософії та теології. У цих творах набула довершеного вияву Ансельмова програма інтелектуального богопізнання; зокрема, в трактаті «Прослогіон» сформульовано й обґрунтовано славнозвісний «онтологічний аргумент» існування Бога, якому судилася довга й сповнена драматизму історія дискусій pro et contra.
Дворник Ф. Фотієва схизма: історія і легенда / перекл. з англ. Р. Скакун. Львів: Вид. УКУ, 2017. 548 с. («Пам’ятки історично-богословської думки», вип. 4).
ISBN 978-966-2778-86-1
У Західній Церкві константинопольського патріярха Фотія тисячу років ганьбили як архиєретика й архисхизматика. Тим часом на Сході його шанували як святого, вченого, зразкового церковного мужа. Франтішек Дворник, наново дослідивши історію Фотієвого патріяршества, повторно зважує всі аргументи, відокремлює факти від домислів, ще раз перевіряє всі свідчення й доходить висновку, що у випадку з Фотієм західні єрархи, каноністи й історики помилялися – Фотій і справді був видатним церковним діячем. У другій частині своєї праці Дворник з’ясовує причини тої несправедливости, жертвою якої став патріярх Фотій.
ISBN 978-966-2778-86-1
У Західній Церкві константинопольського патріярха Фотія тисячу років ганьбили як архиєретика й архисхизматика. Тим часом на Сході його шанували як святого, вченого, зразкового церковного мужа. Франтішек Дворник, наново дослідивши історію Фотієвого патріяршества, повторно зважує всі аргументи, відокремлює факти від домислів, ще раз перевіряє всі свідчення й доходить висновку, що у випадку з Фотієм західні єрархи, каноністи й історики помилялися – Фотій і справді був видатним церковним діячем. У другій частині своєї праці Дворник з’ясовує причини тої несправедливости, жертвою якої став патріярх Фотій.
До світла воскресіння крізь терни катакомб. Підпільна діяльність та легалізація Української Греко-Католицької Церкви / 2-ге вид., випр. і доп. Львів: Вид. УКУ, 2014. 84 с.
ISBN 978-966-27778-23-6
Ця публікація покликана заохотити читача ознайомитися з життям Української Греко-Католицької Церкви в період її переслідувань радянською владою. В основі книжки – матеріали, зібрані Інститутом історії Церкви УКУ, насамперед спогади та інтерв’ю очевидців, документи з державних архівів, світлини з приватних збірок. У них відображені життєві історії греко-католицьких душпастирів, членів чернечих згромаджень, а також мирян від 1946 до 1989 року, коли УГКЦ в СРСР вважалася офіційно ліквідованою і забороненою.
ISBN 978-966-27778-23-6
Ця публікація покликана заохотити читача ознайомитися з життям Української Греко-Католицької Церкви в період її переслідувань радянською владою. В основі книжки – матеріали, зібрані Інститутом історії Церкви УКУ, насамперед спогади та інтерв’ю очевидців, документи з державних архівів, світлини з приватних збірок. У них відображені життєві історії греко-католицьких душпастирів, членів чернечих згромаджень, а також мирян від 1946 до 1989 року, коли УГКЦ в СРСР вважалася офіційно ліквідованою і забороненою.
Мончак І. Флорентійський екуменізм у Київській Церкві. Унійна ідея в помісній еклезіяльній традиції / пер. з англ. Р. Скакуна. Львів: Вид. УКУ, 2012. 364 с.
Монографія написана в історично-богословському ключі й ділиться, відповідно, на дві частини – богословську та історичну. Головна тема першої з них – це еклезіологічний аналіз поняття „помісної Церкви” і формулювання на його основі концепції церковної єдности в різноманітності. В історичній частині автор, спираючись на свої богословські висновки, характеризує Київську Церкву як конкретне історичне втілення “помісности” й обстоює тезу про те, що ідея єдности з Римом, проголошена 1439 року у Флоренції, зберігалася в цій Церкві аж до другої половини ХVI століття та послужила підґрунтям для укладення Берестейської унії 1596 року.
Монографія написана в історично-богословському ключі й ділиться, відповідно, на дві частини – богословську та історичну. Головна тема першої з них – це еклезіологічний аналіз поняття „помісної Церкви” і формулювання на його основі концепції церковної єдности в різноманітності. В історичній частині автор, спираючись на свої богословські висновки, характеризує Київську Церкву як конкретне історичне втілення “помісности” й обстоює тезу про те, що ідея єдности з Римом, проголошена 1439 року у Флоренції, зберігалася в цій Церкві аж до другої половини ХVI століття та послужила підґрунтям для укладення Берестейської унії 1596 року.
Forwarded from Олександр 🚀 [SCAM]
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Тафт Р. Візантійський обряд. Коротка історія /пер. Р. Скакуна. Львів: Вид. УКУ, 2011. 136 с.
У праці відомого американського літургіста подано огляд найважливіших етапів формування візантійської богослужбової традиції, показано становлення візантійського обряду як тривалий творчий синтез антіохійської, каппадокійської, александрійської та палестинської богослужбової практики. Цей синтетичний погляд на динаміку й процеси становлення візантійського обряду буде цікавим і корисним не тільки для дослідників східнохристиянської літургії, а й для всіх, хто любить і шанує візантійське богослов’я та богослужбову традицію.
У праці відомого американського літургіста подано огляд найважливіших етапів формування візантійської богослужбової традиції, показано становлення візантійського обряду як тривалий творчий синтез антіохійської, каппадокійської, александрійської та палестинської богослужбової практики. Цей синтетичний погляд на динаміку й процеси становлення візантійського обряду буде цікавим і корисним не тільки для дослідників східнохристиянської літургії, а й для всіх, хто любить і шанує візантійське богослов’я та богослужбову традицію.