🇬🇧 Британський прем’єр Cтармер не хоче обирати між США та Європою, але зрештою буде вимушений це зробити💬 Інтерв'ю прем’єра Стармера для
The New York Times цікаве не тільки тим, що в ньому він зізнався, що США тиснули на Лондон після інциденту в Білому Домі: «…на нас тиснули, щоб ми виступили дуже критично (проти України), використовуючи, знаєте, розлогі прикметники, щоб описати», — зізнався Стармер, але й тим, що
британський прем’єр зізнався, що фактично від уряду як всередині країни, так і ззовні вимагають «зробити вибір».
🗣 «Багато людей закликають нас вибирати між США та Європою. Цього не робив Черчилль. Цього не робив Еттлі. На мій погляд, було б великою помилкою робити вибір зараз», — сказав Стармер.
Небажання Лондона робити однозначний вибір базується на трьох основах:▶️ 1. Лондон займав особливе положення між Вашингтоном та Брюсселем, що дозволяло британцям політично підтримувати свій
авторитет як певного комунікаційного ланцюжка.
▶️ 2. Наприклад, однозначний
вибір на користь США для Лондона означає зрив десятка угод з Європою, яких британський уряд потребує, щоб унормувати торгівлю, оборону та питання міграції після виходу з ЄС. Натомість
вибір Лондоном ЄС означає визнати провальність ідей Brexit і зіткнутися з реакцією неадекватного Білого Дому.
▶️ 3. Але головне — це острах В.Британії залишитись без ядерної парасольки. Річ у тім, що суверенний ядерний потенціал Лондона не такий вже й суверенний і дуже сильно залежить від американських технологій, на відміну від французького. Тому багатомільярдна програма модернізації ядерних сил Великої Британії, яка розпочалась ще 2006 року, може бути просто саботована неадекватними діями Білого Дому. А заходити у період потрясінь, де позиції будуть визначатись за принципом «hard power», без функціональних ядерних сил — доволі ризикована ідея, на думку Лондона.
Серцем Лондон розуміє, чому він має обрати Європу, і чому точно не обере позицію США. Розумом Лондон розуміє потенційні наслідки від обрання виключно позиції Європи та ізоляції від США.
Але Великій Британії все одно доведеться робити вибір. І ось чому:
➡️ 1. Брюссель стимулює. Не випадково британські оборонні компанії
отримають кошти з переозброєння Європи лише якщо завершать оформлення оборонної угоди з ЄС, де зв’язки між Лондоном та Брюсселем прописують так, що вони спрямовані на зменшення оборонної залежності від США.
➡️ 2. Вашингтон відштовхує. Балансування чи навіть вибір на користь Вашингтона не додає Лондону ніяких нових можливостей — окрім віри, що, можливо, Білий Дім буде більш конструктивним до них.
➡️ Тому для Лондона питання залишається відкритим. На одній чаші терезів — багатомільярдні контракти з Європою, надійний та прогнозований ринок, спільні та природні оборонні потреби. На іншій чаші — непідтверджені сподівання, що Вашингтон буде конструктивним і не зруйнує у відносинах між Лондоном та Вашингтоном те, що вже є. Про щось гарне нове мова взагалі не йде.
Об’єктивно «так» Лондону важко робити вибір, бо є вагомі ризики: або «неадекватна поведінка Білого Дому», або «цілком можливий провал переозброєння через забюрократизованість процесів», або і те, й інше одночасно (найгірший варіант).
⏩ Але ситуація така, що всидіти на двох стільцях, які завдяки Трампу продовжують роз'їжджатись, британцям буде вкрай важко, або неможливо. Тому вибір, який би він небезпечний не був, прийдеться робити.
P.S. А тим часом буде цікаво спостерігати «чи» і «як» в Білому Домі зреагують після зізнань Стармера в американській пресі про закулісний тиск і, звісно, після цієї цитати:
🗣 «Я не довіряю путіну. Я впевнений, що путін намагатиметься наполягати на тому, щоб Україна була беззахисною після укладання угоди, тому що це дасть йому те, чого він хоче, а саме — можливість знову вторгнутися в Україну», — сказав британський прем'єр.
➡️ Ця теза висловлена для американської преси
йде в повний розріз тому, що вибудовує Трамп, Віткофф та інші представники у Білому Домі в питаннях «довіри до путіна і того, що він далі не піде».
Resurgam ➰ Приєднуйся 