Кацап, який вбиває, ріже, розстрілює тих самих чоловіків, синів, мужів та батьків, розказує щось за воздояніє.
Якби ви, підараси, зібрали свої бебехи та побігли до свого Кацапстану, то нічого у нас такого не було б.
Не вам пиздіти за "воздояніє", ой, не вам.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Якби ви, підараси, зібрали свої бебехи та побігли до свого Кацапстану, то нічого у нас такого не було б.
Не вам пиздіти за "воздояніє", ой, не вам.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
"Громадяни знають за права, але не забувайте за обов'язки" — дуже часто чутно цю тезу.
Але давайте так, без контексту, просто починає зайобувати.
Державі також не варто забувати, що у громадян окрім обов'язків є права, а саме у військовослужбовців.
Це не військовий повинен державі, а держава винна військовому.
Чому військовий має вибивати адекватне лікування?
Чому військовий має наймати адвокатів, щоб отримати за поранення гроші?
Чому військовий має вималювати направлення на ВЛК?
Чому військовий має вимолювати відпустку?
Чому військовий має отримувати смішні гроши за виконання бойових завдань, поки їбануті чінуши апарату ховають гроші під матрас?
Не так має бути.
У військових є не тільки обов'язки, але й права.
В першу чергу, держава зацікавлена в захисті і саме вона повинна робити все можливе, щоб люди йшли та захищали. Закликати людей захищати не тільки агресивним методом, але й "чєлобітним".
"Хочеш, щоб в твій дім прийшли Чебуреки?" Така модель мотивації ефективно працювала перший час, а зараз більше чутно відповідь "Нашо мені йти на ризики, якщо я можу просто поїхати звідси, ще й сім'ю вивезти".
І всьо, добрий день. Ніяк ти його аргумент не перекриєш.
Елементарно, агресивне стало малоефективним.
Звичайно, у нас є обов'язки, їх ми вивчили, сидячи на табуретках в казармах.
Але які у нас права? Туманне пояснення, яке сводить до того, що тебе виїбуть, якщо почнеш за них згадувати.
Держава повинна руки цілувати тим, хто взяв зброю проти, переважаючого по силі, ворога.
А виходить, що спереді їбуть, а позаду найобують.
Подяка саме від держави не має закінчуватися двома тисячами гривень від сєльсовєта, або дешевою посмертною табличкою в парку чи бійками з маршрутчиками за безкоштовний проїзд.
Такого не повинно бути, що поранений у Кринках військовий бродить по адвокатам, щоб вибити виплати, а їбанута чинуша тримала під матрасом гроші.
Не має бути, щоб жирна, не бачивша війни, рожа, вирішувала долю тих, хто віддав своє здоров'я та сили заради захисту держави.
Не має бути.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Але давайте так, без контексту, просто починає зайобувати.
Державі також не варто забувати, що у громадян окрім обов'язків є права, а саме у військовослужбовців.
Це не військовий повинен державі, а держава винна військовому.
Чому військовий має вибивати адекватне лікування?
Чому військовий має наймати адвокатів, щоб отримати за поранення гроші?
Чому військовий має вималювати направлення на ВЛК?
Чому військовий має вимолювати відпустку?
Чому військовий має отримувати смішні гроши за виконання бойових завдань, поки їбануті чінуши апарату ховають гроші під матрас?
Не так має бути.
У військових є не тільки обов'язки, але й права.
В першу чергу, держава зацікавлена в захисті і саме вона повинна робити все можливе, щоб люди йшли та захищали. Закликати людей захищати не тільки агресивним методом, але й "чєлобітним".
"Хочеш, щоб в твій дім прийшли Чебуреки?" Така модель мотивації ефективно працювала перший час, а зараз більше чутно відповідь "Нашо мені йти на ризики, якщо я можу просто поїхати звідси, ще й сім'ю вивезти".
І всьо, добрий день. Ніяк ти його аргумент не перекриєш.
Елементарно, агресивне стало малоефективним.
Звичайно, у нас є обов'язки, їх ми вивчили, сидячи на табуретках в казармах.
Але які у нас права? Туманне пояснення, яке сводить до того, що тебе виїбуть, якщо почнеш за них згадувати.
Держава повинна руки цілувати тим, хто взяв зброю проти, переважаючого по силі, ворога.
А виходить, що спереді їбуть, а позаду найобують.
Подяка саме від держави не має закінчуватися двома тисячами гривень від сєльсовєта, або дешевою посмертною табличкою в парку чи бійками з маршрутчиками за безкоштовний проїзд.
Такого не повинно бути, що поранений у Кринках військовий бродить по адвокатам, щоб вибити виплати, а їбанута чинуша тримала під матрасом гроші.
Не має бути, щоб жирна, не бачивша війни, рожа, вирішувала долю тих, хто віддав своє здоров'я та сили заради захисту держави.
Не має бути.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Ми покоління, яке перше потрапило під зміни КМБ, точніше, саме на трьох місячне БЗВП, у доповномасштабний час.
Там такого гівна побачили, шо тут пунктів не хвате👌🏻😁
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Там такого гівна побачили, шо тут пунктів не хвате👌🏻😁
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Розвідка Ноєм
Ми покоління, яке перше потрапило під зміни КМБ, точніше, саме на трьох місячне БЗВП, у доповномасштабний час. Там такого гівна побачили, шо тут пунктів не хвате👌🏻😁 Підписуйся|Розвідка Ноєм
Як визначити стару гвардію, яка пізнала біль та страждання НЦ?
Кожного разу ми вставали о четвертій годині ранку, щоб встигнути першими на потяг, аби заранє добратися до полігону.
Навчання починались о 09:00. Потяг виконував три рейси.
Як ви гадаєте, роти визначали, хто, на який час поїде?
Ні. Всі вставали в чотири нуль нуль, їли дві сосиски в столовій та бігли на потяг.
А потім сиділи чекали третій рейс, бо перші два зайняли ті, хто перший проковтнув сосиски.
І так було постійно.
Поїзд завжди встигав на полігон до дев'ятої.
Ми завжди могли сісти на останній рейс.
Але хуй там плив, все одно, в продовж трьох місяців вставали о четвертій нуль нуль в надії, що втисгнемо на перший рейс.
А знаєте, в чому різниця між тими, хто приїхав перший і останній?
Ніякої. Що перші, що останні однаково чекали початку навчань, тільки в різних місцях.
(Не пам'ятаю точно, скільки було рейсів, два чи три, але факт в тому, що ми постійно рано вставали і постійно сідали на останній рейс о 08:00. Ніхто ніколи навіть не заікався, щоб прокидатися пізніше та не бігти, як вжалені, на перший).
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Кожного разу ми вставали о четвертій годині ранку, щоб встигнути першими на потяг, аби заранє добратися до полігону.
Навчання починались о 09:00. Потяг виконував три рейси.
Як ви гадаєте, роти визначали, хто, на який час поїде?
Ні. Всі вставали в чотири нуль нуль, їли дві сосиски в столовій та бігли на потяг.
А потім сиділи чекали третій рейс, бо перші два зайняли ті, хто перший проковтнув сосиски.
І так було постійно.
Поїзд завжди встигав на полігон до дев'ятої.
Ми завжди могли сісти на останній рейс.
Але хуй там плив, все одно, в продовж трьох місяців вставали о четвертій нуль нуль в надії, що втисгнемо на перший рейс.
А знаєте, в чому різниця між тими, хто приїхав перший і останній?
Ніякої. Що перші, що останні однаково чекали початку навчань, тільки в різних місцях.
(Не пам'ятаю точно, скільки було рейсів, два чи три, але факт в тому, що ми постійно рано вставали і постійно сідали на останній рейс о 08:00. Ніхто ніколи навіть не заікався, щоб прокидатися пізніше та не бігти, як вжалені, на перший).
Підписуйся|Розвідка Ноєм
А для тих, хто вважає, що ми зустрічали повномасштабку з високонавченою піхотою, то ми вас, напевно, розчаруємо.
Знаєте, як проходив наш випускний екзамен? Той самий, яким постійно залякували, нібито, це іспит, в якому ми маємо показати всі свої навички, отримані за три місяці. Будуть високі генерали. Хто не пройде, того звільнять з армії або переведуть на строчку (якщо не служив).
Там такі генеральські плани окреслювались: оборона, тактика, виживання, переміщення, захоплення спостережників та полонених, розвідка та маскування.
Звучить неймовірно, а по факту — зайшли в ліс біля дороги, вирили яму, замовили шаурму через таксиста. Так просиділи пів дня, бо інструктора десь проїбались (ну, ми знаємо, де вони були, краще таке не писати. Вас то мучити не повинно😁)
Так от, поїли, посиділи. Стало нудно. Вирішили піти вкрасти у сусіднього взводу полоненого.
Піймали якраз чудовий таймінг. Побачили, як один відійшов від свого взводу.
Ми швиденько за зброю, двійками, трійками, перебіжками тактикульно до нього підповзли. Хотіли тихо вкрасти, щоб тривогу не забив.
Здалеку бачимо: сидить, білим махає. Думали заєбісь, вирішив добровільно здатися в полон.
А виявилося, бідося відійшов похезати. Побачивши, як ми тактикульно до нього премо, почав махати серветками, показуючи, що він сре.
Оточили серуна. Думаємо, що робити, не тягти ж з брудною дупою. Вирішили забрати автомата, як знак того, що ми, тактикульні перці, успішно та тихо виконали задачу.
Через 5 хвилин прийшов інструктор, дав пізди, бо автомат забрали👌🏻
Через 30 хвилин ми викрали діда, який заснув у спостережнику.
Через 40 хвилин прийшов інструктор, дав пізди, бо перевіряв списки людей і не могли знайти того діда.
Через 50 хвилин прийшов лейтенант і дві години зайобував визначенням азімуту, коли ми навчились визначати азімут під кінець третього місяця навчань, одразу отримали команду йти по тому азімуту в напрямку казарми, митися і спати.
Так що ніяких масштабних навчених Рембо не було.
Була/є тільки мотивація, бажання вижити, бажання відпиздити чужих та захистити своїх.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Знаєте, як проходив наш випускний екзамен? Той самий, яким постійно залякували, нібито, це іспит, в якому ми маємо показати всі свої навички, отримані за три місяці. Будуть високі генерали. Хто не пройде, того звільнять з армії або переведуть на строчку (якщо не служив).
Там такі генеральські плани окреслювались: оборона, тактика, виживання, переміщення, захоплення спостережників та полонених, розвідка та маскування.
Звучить неймовірно, а по факту — зайшли в ліс біля дороги, вирили яму, замовили шаурму через таксиста. Так просиділи пів дня, бо інструктора десь проїбались (ну, ми знаємо, де вони були, краще таке не писати. Вас то мучити не повинно😁)
Так от, поїли, посиділи. Стало нудно. Вирішили піти вкрасти у сусіднього взводу полоненого.
Піймали якраз чудовий таймінг. Побачили, як один відійшов від свого взводу.
Ми швиденько за зброю, двійками, трійками, перебіжками тактикульно до нього підповзли. Хотіли тихо вкрасти, щоб тривогу не забив.
Здалеку бачимо: сидить, білим махає. Думали заєбісь, вирішив добровільно здатися в полон.
А виявилося, бідося відійшов похезати. Побачивши, як ми тактикульно до нього премо, почав махати серветками, показуючи, що він сре.
Оточили серуна. Думаємо, що робити, не тягти ж з брудною дупою. Вирішили забрати автомата, як знак того, що ми, тактикульні перці, успішно та тихо виконали задачу.
Через 5 хвилин прийшов інструктор, дав пізди, бо автомат забрали👌🏻
Через 30 хвилин ми викрали діда, який заснув у спостережнику.
Через 40 хвилин прийшов інструктор, дав пізди, бо перевіряв списки людей і не могли знайти того діда.
Через 50 хвилин прийшов лейтенант і дві години зайобував визначенням азімуту, коли ми навчились визначати азімут під кінець третього місяця навчань, одразу отримали команду йти по тому азімуту в напрямку казарми, митися і спати.
Так що ніяких масштабних навчених Рембо не було.
Була/є тільки мотивація, бажання вижити, бажання відпиздити чужих та захистити своїх.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Основні інструктора ділилися на дві категорії: Балаболи та Строковики.
Були ще окремі реальні бойові дядьки, але, на жаль, з ними було катастрофічно мало занять, в основному, нас навчали ББ та Строковики.
Балаболи, як правило, були контрактниками, постійно розказували, що десь воювали в АТО, тримали ДАП, сиділи під Мар'їнкою на териконах та в конюшнях, але, по факту, то був чос.
Вони просто, як охуєвші контрактники, вчили тому, що самі навчилися на навчаннях з фаху.
Строковики — це друга категорія, більш мотивована вчити. Як правило, це були діди, які не дуже хотіли нести наряди, тому виявили бажання вчити курсантів.
Як правило, вчили сурово згідно книжечки "Стандарти НАТО". Окопчики рились згідно розмірів, про міні говорилось суворо, як в книжці, тактичні навчання також — суворо по книжці.
Різниця між строковиками та контрактниками полягала в тому, що контрактники просто спихували все на строковиків. Строковики, в силу свого не досвідченого інструкторського досвіду, не могли досконало навчити людей. Особливо, бойових рексів, які з досвідом АТО/ООС потрапили в учебку, бо у військовому не було запису про БЗВП.
Рекси, як раз, і були порятунком для курсантів на БЗВП, оскільки чуваки не цурались ділитися досвідом, а на сусідньому курсі один курсант з 7 річним досвідом бойових зміг підм'яти під себе цілу роту, щоб проводити адекватні стрільби та тактичні навчання, згідно його досвіду та додаткових навиків, отриманих під час регулярного самовдосконалення.
Кейс цієї роти був феноменом. Вони завжди були перші по навченості, в порівняні з іншими поверхами та казармами.
Репутація рекса, буквально змусила всіх інструкторів слідувати його рекомендаціям.
У нас такого, на жаль, не було.
У нас були Балаболи та Строковики.
Балаболів цікавило тільки, щоб не виїбало керівництво та щоб якусь курсантку підчепити.
А строковиків цікавило проїбатися від нарядів, походити з книжкою та казати "Ну, дядьки, я в душі не їбу, як там на війні все буде, чесно. Можу розповісти, як правильно ліжко застеляти або як працює УЗРГМ".
Таке воно було сурове життя.
Була невидима війна. Знали, що на БЗВП людей готують до ООС і, як раз, в тому й прикол, що на БЗВП готувалися під лайтовий ООС, а потрапили в одну з найхардовіших війн 21-го сторіччя.
Але не все так погано, як здається.
Врешті решт, ми навчилися голосно подавати команду "Черговий роти, на вихід!", майстерно перемивати тисячи тарілок, гарно підбивати ліжка, а, головне, неперевершено здавати та приймати добовий наряд по казармі👌🏻
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Були ще окремі реальні бойові дядьки, але, на жаль, з ними було катастрофічно мало занять, в основному, нас навчали ББ та Строковики.
Балаболи, як правило, були контрактниками, постійно розказували, що десь воювали в АТО, тримали ДАП, сиділи під Мар'їнкою на териконах та в конюшнях, але, по факту, то був чос.
Вони просто, як охуєвші контрактники, вчили тому, що самі навчилися на навчаннях з фаху.
Строковики — це друга категорія, більш мотивована вчити. Як правило, це були діди, які не дуже хотіли нести наряди, тому виявили бажання вчити курсантів.
Як правило, вчили сурово згідно книжечки "Стандарти НАТО". Окопчики рились згідно розмірів, про міні говорилось суворо, як в книжці, тактичні навчання також — суворо по книжці.
Різниця між строковиками та контрактниками полягала в тому, що контрактники просто спихували все на строковиків. Строковики, в силу свого не досвідченого інструкторського досвіду, не могли досконало навчити людей. Особливо, бойових рексів, які з досвідом АТО/ООС потрапили в учебку, бо у військовому не було запису про БЗВП.
Рекси, як раз, і були порятунком для курсантів на БЗВП, оскільки чуваки не цурались ділитися досвідом, а на сусідньому курсі один курсант з 7 річним досвідом бойових зміг підм'яти під себе цілу роту, щоб проводити адекватні стрільби та тактичні навчання, згідно його досвіду та додаткових навиків, отриманих під час регулярного самовдосконалення.
Кейс цієї роти був феноменом. Вони завжди були перші по навченості, в порівняні з іншими поверхами та казармами.
Репутація рекса, буквально змусила всіх інструкторів слідувати його рекомендаціям.
У нас такого, на жаль, не було.
У нас були Балаболи та Строковики.
Балаболів цікавило тільки, щоб не виїбало керівництво та щоб якусь курсантку підчепити.
А строковиків цікавило проїбатися від нарядів, походити з книжкою та казати "Ну, дядьки, я в душі не їбу, як там на війні все буде, чесно. Можу розповісти, як правильно ліжко застеляти або як працює УЗРГМ".
Таке воно було сурове життя.
Була невидима війна. Знали, що на БЗВП людей готують до ООС і, як раз, в тому й прикол, що на БЗВП готувалися під лайтовий ООС, а потрапили в одну з найхардовіших війн 21-го сторіччя.
Але не все так погано, як здається.
Врешті решт, ми навчилися голосно подавати команду "Черговий роти, на вихід!", майстерно перемивати тисячи тарілок, гарно підбивати ліжка, а, головне, неперевершено здавати та приймати добовий наряд по казармі👌🏻
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Телевізор намагається вступити в битву з інтернетом.
Телевізор не розуміє, що часи, коли цілі сім'ї збиралися послухати політику партії, давно пройшли.
Замовні джинси, тг марафон та багато чого іншого тепер можна почитати, сидячи в телефоні 24/7 без реклами.
Телевізор не може прийняти той факт, що замість репортажу про квадроберів, люди краще подивитляться випуск Лебіги.
Телевізор переживає скрутні часи, телевізор вмирає.
Це ніяк не залежить від рівня надійності джерела. ТГ таке саме джерело, як і тєлек, як і новинні сайти.
Просто, зручніше.
А кацапська пропаганда? Хто захоче гівна поїсти, завжди і усюди його знайде.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Телевізор не розуміє, що часи, коли цілі сім'ї збиралися послухати політику партії, давно пройшли.
Замовні джинси, тг марафон та багато чого іншого тепер можна почитати, сидячи в телефоні 24/7 без реклами.
Телевізор не може прийняти той факт, що замість репортажу про квадроберів, люди краще подивитляться випуск Лебіги.
Телевізор переживає скрутні часи, телевізор вмирає.
Це ніяк не залежить від рівня надійності джерела. ТГ таке саме джерело, як і тєлек, як і новинні сайти.
Просто, зручніше.
А кацапська пропаганда? Хто захоче гівна поїсти, завжди і усюди його знайде.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Здавалось би, кацап знайшов привід обстрілятм житлові райони, нічого нового.
Аале, укробери.
Укроберы....
Ук-ро-бе-ры....
Укро-беры...
Укробе-ры.....
Ук-роберы....
Ясно. Добраніч.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Аале, укробери.
Укроберы....
Ук-ро-бе-ры....
Укро-беры...
Укробе-ры.....
Ук-роберы....
Ясно. Добраніч.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Розвідка Ноєм
Ми пішли за дітей депутатів. Ваші Apple iPad 10.2 2021 Wi-fi 64GB Space Gray нам нахой не потрібні.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Розвідка Ноєм
О, оце агітка здорової людини😉
Бо попередня кацапськими пісюнами пахне (але то не точно).
Тяжко перевірити.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Бо попередня кацапськими пісюнами пахне (але то не точно).
Тяжко перевірити.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
Млеат...
На такій фігні спалилися....
Доведеться відводити три піхотних полка від прикордоння ПМР...
Підписуйся|Розвідка Ноєм
На такій фігні спалилися....
Доведеться відводити три піхотних полка від прикордоння ПМР...
Підписуйся|Розвідка Ноєм