Нет сильнее молитвы, чем молитва матери. Ангелы склоняются перед слезами матери, молящейся за своего ребенка. Сколько детей спасено от гибели, от погибели вечной только потому, что за них молилась мать, не опуская рук даже тогда, когда все уже потеряли надежду.
Святитель Лука (Войно-Ясенецкий)
#цитаты
Святитель Лука (Войно-Ясенецкий)
#цитаты
Основатели Александр-Невского братства. Слева направо: иеромонах Лев, иеромонах Гурий, иеромонах Иннокентий (Тихонов) [прославленный Церковью как священномученик Иннокентий, Архиепископ Винницкий]. 1916.
В 1943 году в Виннице проходили раскопки могил жертв репрессий, в которых принимала участие международная комиссия. Было найдено 9432 тела, из которых 679 человек смогли идентифицировать по документам, обнаруженных при телах, и каким-то вещам и приметам, которые узнавали их родные и близкие, – рассказывает руководитель исторического отдела Винницкой епархии иерей Назарий Давидовский. – В отчете международной комиссии 1944 года представлен список опознанных людей. Номер 599 – Тихонов Борис Дмитриевич – мирское имя владыки Иннокентия. И указан г. Хмельник, где проживал владыка, потому что в Виннице тогда не было возможности совершать служения. Тело владыки опознано по протоколу обыска и выписке найденных вещей.
В 1943 году в Виннице проходили раскопки могил жертв репрессий, в которых принимала участие международная комиссия. Было найдено 9432 тела, из которых 679 человек смогли идентифицировать по документам, обнаруженных при телах, и каким-то вещам и приметам, которые узнавали их родные и близкие, – рассказывает руководитель исторического отдела Винницкой епархии иерей Назарий Давидовский. – В отчете международной комиссии 1944 года представлен список опознанных людей. Номер 599 – Тихонов Борис Дмитриевич – мирское имя владыки Иннокентия. И указан г. Хмельник, где проживал владыка, потому что в Виннице тогда не было возможности совершать служения. Тело владыки опознано по протоколу обыска и выписке найденных вещей.
Святитель Митрофан, патріарх Константинопольський, був сучасником святого Константина Великого (306–337). Батько ж його, Дометій, був рідним братом римського імператора Проба (276–282). Зрозумівши хибність язичницької віри, Дометій увірував у Христа.
Під час жорстоких переслідувань християн у Римі святий Дометій з двома своїми синами, Пробом і Митрофаном, віддалився до міста Візантія, де став навчатися закону Господнього у єпископа Тита (242–272), мужа святого життя. Бачачи палке бажання Дометія потрудитися для Господа, єпископ Тит висвятив його на пресвітера. Після смерті Тита на єпископський престол був зведений Дометій (272–303), а згодом на нього були зведені його сини, Проб (303–315) і, в 316 році, Митрофан.
Прибуши одного разу до Візантія, імператор Константин Великий був захоплений красою і зручним розташуванням міста. Побачивши святість життя й мудрість святого Митрофана, імператор взяв його з собою до Рима. Невдовзі ж Константин Великий переніс столицю із Рима до Візантія і перевів туди святителя Митрофана.
У 325 році для подолання єресі Арія в Нікеї зібрався Перший Вселенський Собор. Константин Великий випросив у святих отців Собору титул патріарха для святителя Митрофана. Таким чином, святитель став першим патріархом Константинопольським.
Сам він, будучи тоді вже глибоким старцем, не міг бути присутнім на Соборі, а послав замість себе хор’єпископа (вікарія) Олександра. Після завершення Собору імператор разом з отцями Собору навістив хворого патріарха. На прохання правителя імперії той назвав свого гідного наступника — єпископа Олександра, передрікши, що після Олександра патіарший престол посяде Павло, на той час чтець, а патріарху Александрійському Олександру передбачив, що його наступником буде архідиякон Афанасій.
Святитель Митрофан мирно преставився до Бога в 326 році, у віці ста сімнадцяти років. Мощі його спочивають в Константинополі, у храмі, спорудженому на його пам’ять.
Під час жорстоких переслідувань християн у Римі святий Дометій з двома своїми синами, Пробом і Митрофаном, віддалився до міста Візантія, де став навчатися закону Господнього у єпископа Тита (242–272), мужа святого життя. Бачачи палке бажання Дометія потрудитися для Господа, єпископ Тит висвятив його на пресвітера. Після смерті Тита на єпископський престол був зведений Дометій (272–303), а згодом на нього були зведені його сини, Проб (303–315) і, в 316 році, Митрофан.
Прибуши одного разу до Візантія, імператор Константин Великий був захоплений красою і зручним розташуванням міста. Побачивши святість життя й мудрість святого Митрофана, імператор взяв його з собою до Рима. Невдовзі ж Константин Великий переніс столицю із Рима до Візантія і перевів туди святителя Митрофана.
У 325 році для подолання єресі Арія в Нікеї зібрався Перший Вселенський Собор. Константин Великий випросив у святих отців Собору титул патріарха для святителя Митрофана. Таким чином, святитель став першим патріархом Константинопольським.
Сам він, будучи тоді вже глибоким старцем, не міг бути присутнім на Соборі, а послав замість себе хор’єпископа (вікарія) Олександра. Після завершення Собору імператор разом з отцями Собору навістив хворого патріарха. На прохання правителя імперії той назвав свого гідного наступника — єпископа Олександра, передрікши, що після Олександра патіарший престол посяде Павло, на той час чтець, а патріарху Александрійському Олександру передбачив, що його наступником буде архідиякон Афанасій.
Святитель Митрофан мирно преставився до Бога в 326 році, у віці ста сімнадцяти років. Мощі його спочивають в Константинополі, у храмі, спорудженому на його пам’ять.
Forwarded from Українська Православна Церква
❗️❗️😢В Чернівцях молодики, які захопили кафедральний собор УПЦ, жорстоко побили священників та вірян.
17 червня близько 50 молодиків увірвалися на територію Свято-Духівського кафедрального собору УПЦ в Чернівцях. За повідомленням з місця події, святиню захопили та жорстоко побили двох священників та деяких парафіян.
Поліція, що знаходиться поруч з собором, не втручається. Віруючі викликали «швидку». Медики евакуювали травмованих християн до травматологічних відділень міста Чернівці.
«Протоієрею Роману прибічники віри ПЦУ зламали ребра. Священника терміново госпіталізували, велика ймовірність пошкодження внутрішніх органів. Просимо ваших молитв», – йдеться у повідомленні.
У священника Віталія Гончарюка струс мозку, розсічення голови, перелом носа.
На цей момент всі входи на територію собору заблоковані, поліція охороняє рейдерів.
Православні буковинці збираються на молитву біля своєї святині.
Докладніше.
Прямий ефір.
In English.
17 червня близько 50 молодиків увірвалися на територію Свято-Духівського кафедрального собору УПЦ в Чернівцях. За повідомленням з місця події, святиню захопили та жорстоко побили двох священників та деяких парафіян.
Поліція, що знаходиться поруч з собором, не втручається. Віруючі викликали «швидку». Медики евакуювали травмованих християн до травматологічних відділень міста Чернівці.
«Протоієрею Роману прибічники віри ПЦУ зламали ребра. Священника терміново госпіталізували, велика ймовірність пошкодження внутрішніх органів. Просимо ваших молитв», – йдеться у повідомленні.
У священника Віталія Гончарюка струс мозку, розсічення голови, перелом носа.
На цей момент всі входи на територію собору заблоковані, поліція охороняє рейдерів.
Православні буковинці збираються на молитву біля своєї святині.
Докладніше.
Прямий ефір.
In English.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Коротко та наглядно про релігійну свободу в Україні. Чернівці. 17.06.2025.
Forwarded from Українська Православна Церква
⚡️Православні віряни Чернівців змогли потрапити до Свято-Духівського кафедрального собору.
17 червня 2025 року в ході спроби захоплення Свято-Духівського собору УПЦ у Чернівцях прихильниками ПЦУ постраждав митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій та інші віруючі Чернівецької єпархії. Попри це віряни Української Православної Церкви зуміли відстояти свою святиню. Про це повідомляється на сторінці «Вірні Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ» у Facebook, передає Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Як повідомляють у Чернівецькій єпархії, митрополиту Мелетію залили очі сльозогінним газом, після чого він не міг тривалий час самостійно рухатися. Також з місця подій повідомляють про те, що постраждали інші православні віряни Буковини. П’ятеро осіб наразі звернулися за допомогою до швидкої.
Нагадаємо, 16 лютого 4 506 парафіян собору на честь Сходження Святого Духа міста Чернівці висловилися з приводу спроб перевести їхню святиню у ПЦУ та проголосували за те, щоби залишитися в лоні Української Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм. Попри це відбулася незаконна перереєстрація собору на ім’я Бодоряка Ярослава, який очолює ПЦУ у Чернівцях. Сьогодні, 17 червня, представники ПЦУ вирішили провести свій перший обряд у Свято-Духівському соборі і задля цього було залучено молодиків, котрі вчинили жорстоке насильство над священниками та парафіянами Української Православної Церкви.
Дізнавшись про події у головному храмі Чернівців, тисячі парафіян собору прибули до святині та змогли відстояти своє право молитися у ній.
Особи, котрі намагалися вчинити акт рейдерства, були вимушені залишити храмове приміщення.
17 червня 2025 року в ході спроби захоплення Свято-Духівського собору УПЦ у Чернівцях прихильниками ПЦУ постраждав митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій та інші віруючі Чернівецької єпархії. Попри це віряни Української Православної Церкви зуміли відстояти свою святиню. Про це повідомляється на сторінці «Вірні Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ» у Facebook, передає Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Як повідомляють у Чернівецькій єпархії, митрополиту Мелетію залили очі сльозогінним газом, після чого він не міг тривалий час самостійно рухатися. Також з місця подій повідомляють про те, що постраждали інші православні віряни Буковини. П’ятеро осіб наразі звернулися за допомогою до швидкої.
Нагадаємо, 16 лютого 4 506 парафіян собору на честь Сходження Святого Духа міста Чернівці висловилися з приводу спроб перевести їхню святиню у ПЦУ та проголосували за те, щоби залишитися в лоні Української Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм. Попри це відбулася незаконна перереєстрація собору на ім’я Бодоряка Ярослава, який очолює ПЦУ у Чернівцях. Сьогодні, 17 червня, представники ПЦУ вирішили провести свій перший обряд у Свято-Духівському соборі і задля цього було залучено молодиків, котрі вчинили жорстоке насильство над священниками та парафіянами Української Православної Церкви.
Дізнавшись про події у головному храмі Чернівців, тисячі парафіян собору прибули до святині та змогли відстояти своє право молитися у ній.
Особи, котрі намагалися вчинити акт рейдерства, були вимушені залишити храмове приміщення.
Українська Православна Церква
Православні віряни Чернівців змогли потрапити до Свято-Духівського кафедрального собору - Українська Православна Церква
УПЦ, новини УПЦ, Митрополит Онуфрій, Православ'я
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
«Злодій приходить, щоб грабувати, вбивати й руйнувати»
(Ін. 10:10)
А йде саме так, як на відео
(Ін. 10:10)
А йде саме так, як на відео
Можешь ли ты услышать тишину,
Когда находишься в оковах боли,
Не быть печалью связанным в плену,
Стремясь расправить крылья своей воли?
Можешь ли слышать тишину,
Ведь так она многообразна?
Надежды дар — её величину
И знать,что всё,что есть,то не напрасно?
Отчаяния сумрак светом озарить тюрьму...
Другого боль облЕгчить...
Можешь ли ты услышать тишину
И истово Христу поверить?
©️протоиерей Димитрий Гарчук
18.06.2017
#стихи
#poetry
Когда находишься в оковах боли,
Не быть печалью связанным в плену,
Стремясь расправить крылья своей воли?
Можешь ли слышать тишину,
Ведь так она многообразна?
Надежды дар — её величину
И знать,что всё,что есть,то не напрасно?
Отчаяния сумрак светом озарить тюрьму...
Другого боль облЕгчить...
Можешь ли ты услышать тишину
И истово Христу поверить?
©️протоиерей Димитрий Гарчук
18.06.2017
#стихи
#poetry
Forwarded from Просто про християнство.
🌿 Про прорив інформаційної блокади.
Від початку війни Українська Православна Церква опинилася за межами інформаційного простору країни. Якщо про неї й згадують, то майже виключно у негативному ключі — упереджено, агресивно, з викривленням суті. І можна було б з обуренням махати кулаками: «Як так?!», «Чому мовчать про правду?».
Але є в українському народі мудрість, яка звучить так:
«Немає лиха без добра».
Бо саме ця блокада і це викривлення правди змусили Церкву знайти інший шлях до людей. Вона вийшла з тиші, з глибини храму — в публічний простір, який раніше був ніби закритий або ж недосяжний.
Тепер тисячі вірян, які ще вчора ставилися скептично до соцмереж, — сьогодні самі стали інформаційним фронтом Української Православної Церкви. Вони активно репостять, коментують, роз’яснюють, захищають. Кожен акаунт став місійним, кожна сторінка — голосом Церкви.
Вчорашні події у Чернівцях — яскраве тому підтвердження.
Коли почалося силове захоплення Кафедрального собору, коли 50 молодиків увірвалися до храму, віряни по всій країні згуртувалися не лише фізично, а й інформаційно. Вони стежили за подіями, поширювали правду, підтримували одне одного і громаду, яка відстояла свою святиню.
⸻
Мораль усього цього проста і сильна:
Те, чим хотіли ослабити, — укріпило.
Те, чим хотіли мовчання — дало голос.
Те, що мало стати кінцем, стало новим початком.
І сьогодні вже не лише священники, а простий вірянин — батько, мати, бабуся, студент — став тим, хто говорить Правду, хто не боїться називати речі своїми іменами.
Церкву не загнати в глухий кут. Вона — як вода: знайде шлях навіть крізь камінь. Бо з нею Христос.
Від початку війни Українська Православна Церква опинилася за межами інформаційного простору країни. Якщо про неї й згадують, то майже виключно у негативному ключі — упереджено, агресивно, з викривленням суті. І можна було б з обуренням махати кулаками: «Як так?!», «Чому мовчать про правду?».
Але є в українському народі мудрість, яка звучить так:
«Немає лиха без добра».
Бо саме ця блокада і це викривлення правди змусили Церкву знайти інший шлях до людей. Вона вийшла з тиші, з глибини храму — в публічний простір, який раніше був ніби закритий або ж недосяжний.
Тепер тисячі вірян, які ще вчора ставилися скептично до соцмереж, — сьогодні самі стали інформаційним фронтом Української Православної Церкви. Вони активно репостять, коментують, роз’яснюють, захищають. Кожен акаунт став місійним, кожна сторінка — голосом Церкви.
Вчорашні події у Чернівцях — яскраве тому підтвердження.
Коли почалося силове захоплення Кафедрального собору, коли 50 молодиків увірвалися до храму, віряни по всій країні згуртувалися не лише фізично, а й інформаційно. Вони стежили за подіями, поширювали правду, підтримували одне одного і громаду, яка відстояла свою святиню.
⸻
Мораль усього цього проста і сильна:
Те, чим хотіли ослабити, — укріпило.
Те, чим хотіли мовчання — дало голос.
Те, що мало стати кінцем, стало новим початком.
І сьогодні вже не лише священники, а простий вірянин — батько, мати, бабуся, студент — став тим, хто говорить Правду, хто не боїться називати речі своїми іменами.
Церкву не загнати в глухий кут. Вона — як вода: знайде шлях навіть крізь камінь. Бо з нею Христос.
Forwarded from Просто про християнство.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
І нехай це «Слава Богу!» сьогодні розіллється над усією Україною.
Нехай воно звучить у кожному місті й селі, у кожному домі, де є молитва, у кожному серці, яке вірить.
Щоб слава Господня покривала наш край,
щоб мир Божий сходив на наших дітей,
щоб у кожному куточку України відчувалася Його любов,
а не страх, Його правда, а не насилля.
Слава Богу — за кожну відстояну святиню.
Слава Богу — за кожне серце, що не здалося.
Слава Богу — і нехай ця слава буде вічною!
Нехай воно звучить у кожному місті й селі, у кожному домі, де є молитва, у кожному серці, яке вірить.
Щоб слава Господня покривала наш край,
щоб мир Божий сходив на наших дітей,
щоб у кожному куточку України відчувалася Його любов,
а не страх, Його правда, а не насилля.
Слава Богу — за кожну відстояну святиню.
Слава Богу — за кожне серце, що не здалося.
Слава Богу — і нехай ця слава буде вічною!
18/05 июня – Память перенесения мощей святого блаженного Игоря Ольговича (в Крещении Георгия, в иночестве Гавриила), великого князя Черниговского и Киевского.
Просвети́вся Боже́ственным креще́нием, Ду́ха Свята́го светлостьми́ озаря́ем, Ева́нгелие Христо́во в се́рдце твое́ восприя́л еси́ де́лом сло́во Сы́на Бо́жия исполня́я, благове́рный кня́же И́горе, моли́ Всеблага́го Спаси́теля на́шего дарова́ти нам мир, и ми́лость, и спасе́ние душ на́ших, чту́щих честну́ю па́мять твою́.
Всех причастных со святыми именинами!
Великий князь Киевский Игорь Ольгович, в святом крещении Георгий, в 1146 году был разгромлен и взят в плен князем Изяславом и заточен в одном из монастырей Переяславля Русского или Южного (ныне Переяслав-Хмельницкий). Вдали от суеты мира сего, тяжело больной, он стал раскаиваться в своих грехах и просил разрешить ему постричься в монахи. 5 января 1147 г. епископ Переяславский Евфимий постриг его в иночество с именем Гавриил. Вскоре он выздоровел и был переведен в Киевский Феодоровский монастырь, где принял схиму с именем Игнатий и всецело предался иноческим подвигам.
Но дух братоубийственной ненависти бушевал над Киевом. Черниговские князья, двоюродные братья Игоря, замыслили заманить Изяслава Киевского в совместный поход – с тем, чтобы захватить его или убить. Заговор открылся, когда князь был уже на пути к Чернигову. Возмущенные киевляне, узнав о коварстве черниговцев, обрушили месть на ни в чем неповинного князя-схимника. 19 сентября 1147 г. святой Игорь был зверски убит.
Господь прославил страдальца чудесами. По благословению митрополита Климента Смолятича, игумен Феодоровского монастыря Анания совершил погребение страстотерпца в храме Киевского Симоновского монастыря. 5 июня 1150 г., когда киевский стол был занят Юрием Долгоруким, его союзник, князь Черниговский Святослав Ольгович, родной брат убиенного Игоря, торжественно перенес святые мощи князя Игоря на родину, в Чернигов, где они были положены в раку "с теремом" в кафедральном Спасском соборе. Тогда же было установлено празднование памяти святого.
Кондак, глас 6:
Измени́л еси́ земна́го княже́ния сла́ву во и́ночества о́браз смире́нный и страда́льчески земно́е житие́ сконча́в, ны́не на Небесе́х ра́дуешися, усе́рдне моля́ся о чту́щих тя, И́горе, страда́льцев похвало́.
Молитва:
О святый угодниче Божий, страстотерпче благоверный, княже Игоре! Ты из млада Бога возлюбил еси, мудрования плотская, честь и славу княжескую ни во что же вменил еси и монашескаго образа, еще юный леты, достигл еси, к Богу единому всею душею твоею прилепился еси, и благое иго Христово на ся взем, путем спасительным неуклонно шествовал еси даже до смерти мученическия. Сего ради венча тя Господь, блаженне Игоре, венцем славы и прият в Своя Небесныя селения, идеже ты ныне, неизреченныя славы и радости наслаждающеся в невечернем дни Царствия Христова, с лики святых страстотерпцев и всех святых Бога о нас умоляеши. Молимся тебе, святче Божий, припадая к честному образу твоему: молися о нас грешных и непотребных, испроси молитвами твоими мира державе нашей, граду сему (и святому храму сему) благодати и милости. Церковь святую огради молитвами твоими от ересей и расколов, пастырем ея испроси ревность и благочестие, всем же нам любовь нелицемерную и терпение даруй, грехов наших прощение, болезней и всяких недугов исцеление. Покрый и сохрани всех нас от всяких бед, скорбей и напастей, да, благодаряще, прославим Святую Живоначальную Троицу, Отца и Сына и Святаго Духа, во веки веков. Аминь.
Просвети́вся Боже́ственным креще́нием, Ду́ха Свята́го светлостьми́ озаря́ем, Ева́нгелие Христо́во в се́рдце твое́ восприя́л еси́ де́лом сло́во Сы́на Бо́жия исполня́я, благове́рный кня́же И́горе, моли́ Всеблага́го Спаси́теля на́шего дарова́ти нам мир, и ми́лость, и спасе́ние душ на́ших, чту́щих честну́ю па́мять твою́.
Всех причастных со святыми именинами!
Великий князь Киевский Игорь Ольгович, в святом крещении Георгий, в 1146 году был разгромлен и взят в плен князем Изяславом и заточен в одном из монастырей Переяславля Русского или Южного (ныне Переяслав-Хмельницкий). Вдали от суеты мира сего, тяжело больной, он стал раскаиваться в своих грехах и просил разрешить ему постричься в монахи. 5 января 1147 г. епископ Переяславский Евфимий постриг его в иночество с именем Гавриил. Вскоре он выздоровел и был переведен в Киевский Феодоровский монастырь, где принял схиму с именем Игнатий и всецело предался иноческим подвигам.
Но дух братоубийственной ненависти бушевал над Киевом. Черниговские князья, двоюродные братья Игоря, замыслили заманить Изяслава Киевского в совместный поход – с тем, чтобы захватить его или убить. Заговор открылся, когда князь был уже на пути к Чернигову. Возмущенные киевляне, узнав о коварстве черниговцев, обрушили месть на ни в чем неповинного князя-схимника. 19 сентября 1147 г. святой Игорь был зверски убит.
Господь прославил страдальца чудесами. По благословению митрополита Климента Смолятича, игумен Феодоровского монастыря Анания совершил погребение страстотерпца в храме Киевского Симоновского монастыря. 5 июня 1150 г., когда киевский стол был занят Юрием Долгоруким, его союзник, князь Черниговский Святослав Ольгович, родной брат убиенного Игоря, торжественно перенес святые мощи князя Игоря на родину, в Чернигов, где они были положены в раку "с теремом" в кафедральном Спасском соборе. Тогда же было установлено празднование памяти святого.
Кондак, глас 6:
Измени́л еси́ земна́го княже́ния сла́ву во и́ночества о́браз смире́нный и страда́льчески земно́е житие́ сконча́в, ны́не на Небесе́х ра́дуешися, усе́рдне моля́ся о чту́щих тя, И́горе, страда́льцев похвало́.
Молитва:
О святый угодниче Божий, страстотерпче благоверный, княже Игоре! Ты из млада Бога возлюбил еси, мудрования плотская, честь и славу княжескую ни во что же вменил еси и монашескаго образа, еще юный леты, достигл еси, к Богу единому всею душею твоею прилепился еси, и благое иго Христово на ся взем, путем спасительным неуклонно шествовал еси даже до смерти мученическия. Сего ради венча тя Господь, блаженне Игоре, венцем славы и прият в Своя Небесныя селения, идеже ты ныне, неизреченныя славы и радости наслаждающеся в невечернем дни Царствия Христова, с лики святых страстотерпцев и всех святых Бога о нас умоляеши. Молимся тебе, святче Божий, припадая к честному образу твоему: молися о нас грешных и непотребных, испроси молитвами твоими мира державе нашей, граду сему (и святому храму сему) благодати и милости. Церковь святую огради молитвами твоими от ересей и расколов, пастырем ея испроси ревность и благочестие, всем же нам любовь нелицемерную и терпение даруй, грехов наших прощение, болезней и всяких недугов исцеление. Покрый и сохрани всех нас от всяких бед, скорбей и напастей, да, благодаряще, прославим Святую Живоначальную Троицу, Отца и Сына и Святаго Духа, во веки веков. Аминь.
Forwarded from Українська Православна Церква
⚖️Черговий борець з УПЦ засуджений за корупцію.
18 червня Вищий антикорупційний суд визнав винуватим колишнього голову Тернопільської обласної ради Михайла Головка, який обіцяв вигнати монахів зі Свято-Успенської Почаївської лаври, в одержанні неправомірної вигоди та незаконному зберіганні боєприпасів. Йому призначили 9 років ув’язнення з конфіскацією всього майна.
Під час оголошення вироку Головко почав втрачати свідомість, але потім прийшов до тями. Також суд зобов’язав його протягом п’яти днів виплатити заставу у розмірі 15 млн грн із покладанням процесуальних обов’язків до набрання чинності вироку. Рішення суду ще може бути оскаржене в апеляції.
Нагадаємо, Головко вимагав від Кабміну та Мінкульту розірвати договір із Почаївською лаврою та віддати її місцевій владі, заявляючи, що тоді він знайде спосіб «вигнати» з неї УПЦ. Через декілька місяців після цього його та його заступника звинуватили у здирництві та отриманні хабара з бізнесмена-волонтера за ремонт дороги. Після цього чиновника звільнили з посади голови облради, суд поновив його на посаді, а депутати знову звільнили.
18 червня Вищий антикорупційний суд визнав винуватим колишнього голову Тернопільської обласної ради Михайла Головка, який обіцяв вигнати монахів зі Свято-Успенської Почаївської лаври, в одержанні неправомірної вигоди та незаконному зберіганні боєприпасів. Йому призначили 9 років ув’язнення з конфіскацією всього майна.
Під час оголошення вироку Головко почав втрачати свідомість, але потім прийшов до тями. Також суд зобов’язав його протягом п’яти днів виплатити заставу у розмірі 15 млн грн із покладанням процесуальних обов’язків до набрання чинності вироку. Рішення суду ще може бути оскаржене в апеляції.
Нагадаємо, Головко вимагав від Кабміну та Мінкульту розірвати договір із Почаївською лаврою та віддати її місцевій владі, заявляючи, що тоді він знайде спосіб «вигнати» з неї УПЦ. Через декілька місяців після цього його та його заступника звинуватили у здирництві та отриманні хабара з бізнесмена-волонтера за ремонт дороги. Після цього чиновника звільнили з посади голови облради, суд поновив його на посаді, а депутати знову звільнили.
Українська Православна Церква
Черговий борець з УПЦ засуджений за корупцію - Українська Православна Церква
УПЦ, новини УПЦ, Митрополит Онуфрій, Православ'я
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Цинічна «інвалідність»
#запис_з_камер
Нічого не переплутайте.
Хлопці видають себе за людей з обмеженими можливостями, щоби пронести зброю до собору.
Це НЕ добровільний перехід релігійної громади в іншу юрисдикцію.
Це обман і провокація
Чернівці, 17/06/2025
#запис_з_камер
Нічого не переплутайте.
Хлопці видають себе за людей з обмеженими можливостями, щоби пронести зброю до собору.
Це НЕ добровільний перехід релігійної громади в іншу юрисдикцію.
Це обман і провокація
Чернівці, 17/06/2025
Forwarded from прεсвѷтεръ Юрїй
🗓 До завтрашньої пам’яті преподобного Віссаріона Єгипетського 🌿
〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
Коли авва Віссаріон вирішив вирушити до пустелі, група молодих ледарів оточила його, насміхаючись:
— Куди ти біжиш, Віссаріоне? Хіба ти не знаєш, що диявол помер?
— Прийміть мої співчуття, бідні сирітки, – відповів їм святий старець.
Авва Макарій та авва Віссаріон обмінювалися якось думками про одного ченця.
— Я ніколи не чув, щоб він погано говорив про будь-кого із братії, – сказав перший.
— Це, безперечно, через те, – заперечив другий, – що говорить він постійно тільки про себе...
Монаху, який постійно скаржився на своє життя, авва Віссаріон сказав:
— Послухай, може, це твоє життя невдоволене тобою? Життя подобається бути з тим, кому воно приносить задоволення.
Одного разу монастир авви Віссаріона, чия душевна делікатність була доволі відомою, відвідав єпископ. Старець, бажаючи вшанувати єпископа, трохи схильного до обжерливості, постарався приготувати для нього гідну трапезу. Але коли єпископ йому сказав:
— Авво, сподіваюся, ти не став вбивати кішку, щоб приготувати цього зайця?
Старець не зміг утриматися і відповів:
— Ні, владико, я скористався вже дохлою.
Авва Віссаріон сказав про одного олександрійського вельможу:
— Він показує іншим все, крім своїх власних почуттів та емоцій.
〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
Коли авва Віссаріон вирішив вирушити до пустелі, група молодих ледарів оточила його, насміхаючись:
— Куди ти біжиш, Віссаріоне? Хіба ти не знаєш, що диявол помер?
— Прийміть мої співчуття, бідні сирітки, – відповів їм святий старець.
Авва Макарій та авва Віссаріон обмінювалися якось думками про одного ченця.
— Я ніколи не чув, щоб він погано говорив про будь-кого із братії, – сказав перший.
— Це, безперечно, через те, – заперечив другий, – що говорить він постійно тільки про себе...
Монаху, який постійно скаржився на своє життя, авва Віссаріон сказав:
— Послухай, може, це твоє життя невдоволене тобою? Життя подобається бути з тим, кому воно приносить задоволення.
Одного разу монастир авви Віссаріона, чия душевна делікатність була доволі відомою, відвідав єпископ. Старець, бажаючи вшанувати єпископа, трохи схильного до обжерливості, постарався приготувати для нього гідну трапезу. Але коли єпископ йому сказав:
— Авво, сподіваюся, ти не став вбивати кішку, щоб приготувати цього зайця?
Старець не зміг утриматися і відповів:
— Ні, владико, я скористався вже дохлою.
Авва Віссаріон сказав про одного олександрійського вельможу:
— Він показує іншим все, крім своїх власних почуттів та емоцій.
Forwarded from Українська Православна Церква
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Відеохроніка: Початок спроби захоплення чернівецького кафедрального собору «титушками» та побиття вірян і священників.
Релігійна громада Свято-Духівського кафедрального собору Чернівецької єпархії на основі записів з камер відеоспостереження показала, як молодики спортивної статури вчиняли розбій та насилля у головному храмі Чернівців.
На шокуючих кадрах видно, як особи, які представниками поліції були названі вірянами ПЦУ, намагалися вчинити в святині УПЦ безлад.
Молоді «віряни ПЦУ» спортивної статури забігли на територію собору та, діставшись солеї, місця під самим вівтарем, накинулися на парафіян, жорстоко побили їх, застосовуючи металеві предмети.
Наприкінці відео видно жорстоку агресію злочинців проти священника та літніх працівниць храму.
Докладніше, фото.
Релігійна громада Свято-Духівського кафедрального собору Чернівецької єпархії на основі записів з камер відеоспостереження показала, як молодики спортивної статури вчиняли розбій та насилля у головному храмі Чернівців.
На шокуючих кадрах видно, як особи, які представниками поліції були названі вірянами ПЦУ, намагалися вчинити в святині УПЦ безлад.
Молоді «віряни ПЦУ» спортивної статури забігли на територію собору та, діставшись солеї, місця під самим вівтарем, накинулися на парафіян, жорстоко побили їх, застосовуючи металеві предмети.
Наприкінці відео видно жорстоку агресію злочинців проти священника та літніх працівниць храму.
Докладніше, фото.