***
Однією з основ обрядового Закону Старого Завіту є відоме розділення тварин на чистих і нечистих. Існують різні тлумачення щодо того, якими саме були справжні мотиви такого розділення і чому воно взагалі виникло. Наприклад, свт. Фотій Великий пише, що нечистими деякі тварини стали не за власною природою, а через саму людину. Інакше кажучи, ті тварини, в яких найбільше символічно віддзеркалювалися людські вади, й були визначені Законом нечистими. До числа нечистих тварин Біблія відносить, зокрема, такого птаха як баклан (שלך). Книга Левіт ставить його з-поміж птахів, яких прямо називає «огидою» (Лев. 11: 13-14). Історично ця тварина мала погану репутацію істоти, яка дозволяє використовувати себе в чужих інтересах на шкоду собі й іншим представникам свого виду – так було від Древнього Єгипту до Китаю. В останньому досі збереглася цікава і водночас дуже жорстока традиція рибальства, яка найкраще пояснює, які людські вади уособлює баклан і чому ретроспективно його можна по-біблійному сприймати як «огиду». Суть полягає в тому, що рибалка туго перев’язує баклану горло, але настільки, аби він міг дихати і поїдати дрібну рибину – це підпитує ілюзію, ніби рибалка він, а не людина в човні. Коли баклан хапає велику рибу, він фізично не може її проковтнути – в цей момент рибалка хапає баклана, забирає крупну здобич і відпускає птаха назад на річку. Баклан не здатний усвідомити, що з ним щось не так, і щоразу пірнає за крупною здобиччю, яку він може піймати, та не для себе. Характер баклана, як і багатьох обрядово нечистих тварин, мабуть, заслуговує не на осуд, а на те, аби не наслідувати йому в світі людей і не буди біблійною «огидою». В цьому власне й полягає суть багатьох обрядових заборон Старого Завіту, які насправді націлені саме на виховання людини.
На світлині – та сама китайська традиція «鸬鹚捕鱼». Ззовні, як і годиться картинці, виглядає гарно.
доцент Київської Духовної Академії, ієромонах Герман (Ковач)
Однією з основ обрядового Закону Старого Завіту є відоме розділення тварин на чистих і нечистих. Існують різні тлумачення щодо того, якими саме були справжні мотиви такого розділення і чому воно взагалі виникло. Наприклад, свт. Фотій Великий пише, що нечистими деякі тварини стали не за власною природою, а через саму людину. Інакше кажучи, ті тварини, в яких найбільше символічно віддзеркалювалися людські вади, й були визначені Законом нечистими. До числа нечистих тварин Біблія відносить, зокрема, такого птаха як баклан (שלך). Книга Левіт ставить його з-поміж птахів, яких прямо називає «огидою» (Лев. 11: 13-14). Історично ця тварина мала погану репутацію істоти, яка дозволяє використовувати себе в чужих інтересах на шкоду собі й іншим представникам свого виду – так було від Древнього Єгипту до Китаю. В останньому досі збереглася цікава і водночас дуже жорстока традиція рибальства, яка найкраще пояснює, які людські вади уособлює баклан і чому ретроспективно його можна по-біблійному сприймати як «огиду». Суть полягає в тому, що рибалка туго перев’язує баклану горло, але настільки, аби він міг дихати і поїдати дрібну рибину – це підпитує ілюзію, ніби рибалка він, а не людина в човні. Коли баклан хапає велику рибу, він фізично не може її проковтнути – в цей момент рибалка хапає баклана, забирає крупну здобич і відпускає птаха назад на річку. Баклан не здатний усвідомити, що з ним щось не так, і щоразу пірнає за крупною здобиччю, яку він може піймати, та не для себе. Характер баклана, як і багатьох обрядово нечистих тварин, мабуть, заслуговує не на осуд, а на те, аби не наслідувати йому в світі людей і не буди біблійною «огидою». В цьому власне й полягає суть багатьох обрядових заборон Старого Завіту, які насправді націлені саме на виховання людини.
На світлині – та сама китайська традиція «鸬鹚捕鱼». Ззовні, як і годиться картинці, виглядає гарно.
доцент Київської Духовної Академії, ієромонах Герман (Ковач)
Ничего нет более великого, чем чистое сердце, потому что такое сердце становится престолом Божиим.
Святитель Нектарий Эгинский
#цитаты #цитаты_святых
Святитель Нектарий Эгинский
#цитаты #цитаты_святых
Запровадження носіння наперсного хреста
Введення традиції носіння наперсного хреста для всіх ієреїв і ієромонахів було повʼязано з тим, що повсякденний одяг священників видозмінювався протягом історії і зовнішній вигляд духовенства і монахів з плином часу зовсім перестали відрізнятися. Як священники, так і прості монахи носили підрясник, а поверх нього рясу, що дозволяло відрізнити пресвітера від інока. Це, в свою чергу, призводило до деяких конфузів, наприклад, коли у простого монаха намагалися брати благословіння.
#наперснийхрест
Введення традиції носіння наперсного хреста для всіх ієреїв і ієромонахів було повʼязано з тим, що повсякденний одяг священників видозмінювався протягом історії і зовнішній вигляд духовенства і монахів з плином часу зовсім перестали відрізнятися. Як священники, так і прості монахи носили підрясник, а поверх нього рясу, що дозволяло відрізнити пресвітера від інока. Це, в свою чергу, призводило до деяких конфузів, наприклад, коли у простого монаха намагалися брати благословіння.
#наперснийхрест
5 ЧУДЕС СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНА
Множество чудес явил Господь по молитвам Своего угодника, святителя Спиридона Тримифунтского, как во время его земной жизни, так и после смерти. Потому святого Церковь называет чудотворцем.
Святой Спиридон жил на рубеже III и IV веков и поначалу был простым пастухом. Он отличался большим милосердием к странникам и нищим. За свою любовь к Богу и к ближним, ещё будучи мирским человеком, удостоился от Бога дара чудотворений.
После смерти супруги Спиридон всецело посвятил себя служению людям. Со временем его избрали епископом города Тримифунт. Почил святой, достигнув старости, около 348 года. С XV века его мощи хранятся на греческом острове Корфу (Керкира).
Предлагаем вспомнить о пяти чудесах, произошедших по молитвам святителя-чудотворца.
1. ЖИВОЕ ЗОЛОТО
Однажды на острове Кипр был неурожай и наступил голод. Тогда к святому Спиридону пришёл бедный земледелец и в слезах рассказал, что богач-хлеботорговец, привёзший большой запас зерна, отказался дать ему хлеб взаймы. Денег же, чтобы купить хлеб, у него не было. Святой успокоил бедняка, а на следующий день принёс ему целую груду золота — с тем, чтобы он отдал золото в залог. Поступив так и получив хлеб, бедняк спасся от голодной смерти. Когда настал урожай, он вернул хлеботорговцу долг зерном, а отданное в залог золото получил обратно.
Принеся золото святому, земледелец стал свидетелем неимоверного чуда. Святитель Спиридон повёл его в свой сад и высыпал золото на землю. «Господи мой, Иисусе Христе, — воззвал святой в молитве, — Своею волею всё созидающий и претворяющий! Ты некогда Моисеев жезл на глазах у царя Египетского превратил в змия (Исх. 7:10) — повели и этому золоту, ранее превращённому Тобою из животного, опять принять первоначальный вид свой: тогда и этот человек узнает, какое попечение имеешь Ты о нас и самым делом научится тому, что сказано в Священном Писании, — что “Господь творит всё, что хочет” (Пс. 134:6)!»
В этот момент золото превратилось в змею, и та уползла по своим делам.
2. БОГ — ТРОИЦА!
В 325 году святитель Спиридон участвовал в I Вселенском Соборе. Желая доказать еретикам, что Бог Един в Трёх Лицах, он взял в руки плинфу (кирпич), перекрестил и стиснул: тут же вверх полыхнул огонь, вниз истекла вода, в руке же святого осталась глина. «Вот три стихии, а кирпич один, — сказал святитель Спиридон. — Так и в Пресвятой Троице — Три Лица, а Божество Едино».
3. СПИРИДОН ТРИМИФУНТСКИЙ ПРИБЛИЖАЕТСЯ!
Однажды в египетском городе Александрия, в то время ещё полном идолов, собрались на молитву епископы с разных городов. Тогдашний патриарх Александрийский созвал всех подчинённых ему архиереев с тем, чтобы по их соборной (общей) молитве в городе и окрестностях сокрушились все кумиры.
И вот, когда они усердно молились Богу, все идолы пали, кроме одного. Сохранился целым один особо чтимый язычниками кумир. Патриарх долго молился, прося Господа, чтобы и этот идол сокрушился. Тогда однажды ночью ему было открыто, что это изваяние оставлено для того, чтобы его сокрушил своей молитвой святитель Спиридон. И сказано было, чтобы патриарх скорее призвал Спиридона.
Получив послание, святитель сел на корабль и отплыл в Александрию. Когда корабль, на котором был святой, пристал к берегу и угодник Божий сходил на землю, в эту минуту разрушился и идол, и все его многочисленные жертвенники.
Это стало знаком для всех, что прибыл святитель Спиридон.
Когда патриарх Александрийский узнал, что идол пал, то сказал остальным епископам: «Друзья! Спиридон Тримифунтский приближается». И все пошли навстречу святому.
4. СТАНЬ!
Однажды попал в беду друг святителя Спиридона. Оклеветанный, он оказался в тюрьме, а затем ни за что был приговорён к смертной казни. Узнав об этом, угодник Божий поспешил спасти друга. На пути ему встретилась речушка, которая в те дни вышла из привычных берегов и потому стала преградой святому.
— Стань! — обратился святитель Спиридон к реке. — Так повелевает тебе Владыка всего мира, дабы я мог перейти и спасён был муж, ради которого я спешу.
Тут же поток воды остановился и встал стеной, обеспечив ему сухой путь.
Множество чудес явил Господь по молитвам Своего угодника, святителя Спиридона Тримифунтского, как во время его земной жизни, так и после смерти. Потому святого Церковь называет чудотворцем.
Святой Спиридон жил на рубеже III и IV веков и поначалу был простым пастухом. Он отличался большим милосердием к странникам и нищим. За свою любовь к Богу и к ближним, ещё будучи мирским человеком, удостоился от Бога дара чудотворений.
После смерти супруги Спиридон всецело посвятил себя служению людям. Со временем его избрали епископом города Тримифунт. Почил святой, достигнув старости, около 348 года. С XV века его мощи хранятся на греческом острове Корфу (Керкира).
Предлагаем вспомнить о пяти чудесах, произошедших по молитвам святителя-чудотворца.
1. ЖИВОЕ ЗОЛОТО
Однажды на острове Кипр был неурожай и наступил голод. Тогда к святому Спиридону пришёл бедный земледелец и в слезах рассказал, что богач-хлеботорговец, привёзший большой запас зерна, отказался дать ему хлеб взаймы. Денег же, чтобы купить хлеб, у него не было. Святой успокоил бедняка, а на следующий день принёс ему целую груду золота — с тем, чтобы он отдал золото в залог. Поступив так и получив хлеб, бедняк спасся от голодной смерти. Когда настал урожай, он вернул хлеботорговцу долг зерном, а отданное в залог золото получил обратно.
Принеся золото святому, земледелец стал свидетелем неимоверного чуда. Святитель Спиридон повёл его в свой сад и высыпал золото на землю. «Господи мой, Иисусе Христе, — воззвал святой в молитве, — Своею волею всё созидающий и претворяющий! Ты некогда Моисеев жезл на глазах у царя Египетского превратил в змия (Исх. 7:10) — повели и этому золоту, ранее превращённому Тобою из животного, опять принять первоначальный вид свой: тогда и этот человек узнает, какое попечение имеешь Ты о нас и самым делом научится тому, что сказано в Священном Писании, — что “Господь творит всё, что хочет” (Пс. 134:6)!»
В этот момент золото превратилось в змею, и та уползла по своим делам.
2. БОГ — ТРОИЦА!
В 325 году святитель Спиридон участвовал в I Вселенском Соборе. Желая доказать еретикам, что Бог Един в Трёх Лицах, он взял в руки плинфу (кирпич), перекрестил и стиснул: тут же вверх полыхнул огонь, вниз истекла вода, в руке же святого осталась глина. «Вот три стихии, а кирпич один, — сказал святитель Спиридон. — Так и в Пресвятой Троице — Три Лица, а Божество Едино».
3. СПИРИДОН ТРИМИФУНТСКИЙ ПРИБЛИЖАЕТСЯ!
Однажды в египетском городе Александрия, в то время ещё полном идолов, собрались на молитву епископы с разных городов. Тогдашний патриарх Александрийский созвал всех подчинённых ему архиереев с тем, чтобы по их соборной (общей) молитве в городе и окрестностях сокрушились все кумиры.
И вот, когда они усердно молились Богу, все идолы пали, кроме одного. Сохранился целым один особо чтимый язычниками кумир. Патриарх долго молился, прося Господа, чтобы и этот идол сокрушился. Тогда однажды ночью ему было открыто, что это изваяние оставлено для того, чтобы его сокрушил своей молитвой святитель Спиридон. И сказано было, чтобы патриарх скорее призвал Спиридона.
Получив послание, святитель сел на корабль и отплыл в Александрию. Когда корабль, на котором был святой, пристал к берегу и угодник Божий сходил на землю, в эту минуту разрушился и идол, и все его многочисленные жертвенники.
Это стало знаком для всех, что прибыл святитель Спиридон.
Когда патриарх Александрийский узнал, что идол пал, то сказал остальным епископам: «Друзья! Спиридон Тримифунтский приближается». И все пошли навстречу святому.
4. СТАНЬ!
Однажды попал в беду друг святителя Спиридона. Оклеветанный, он оказался в тюрьме, а затем ни за что был приговорён к смертной казни. Узнав об этом, угодник Божий поспешил спасти друга. На пути ему встретилась речушка, которая в те дни вышла из привычных берегов и потому стала преградой святому.
— Стань! — обратился святитель Спиридон к реке. — Так повелевает тебе Владыка всего мира, дабы я мог перейти и спасён был муж, ради которого я спешу.
Тут же поток воды остановился и встал стеной, обеспечив ему сухой путь.
Видевшие это чудо люди поспешили к судье и, оказавшись у него раньше святого, рассказали обо всём. И судья сразу отпустил оклеветанного друга святого Спиридона на свободу.
УРОК ДЛЯ ВОРОВ
В одну ночь в загон овец святителя Спиридона залезли воры. Выбрав несколько животных, они уже думали уйти, но внезапно оказались связанными невидимой силой. Застывших как изваяния воров утром обнаружил святой.
Помолившись, он освободил их от невидимых чудесных пут и наставил, чтобы впредь никогда не брали чужого. Прощаясь, святитель Спиридон дал ворам одного барана, чтобы, по его словам, не пропал даром их труд и бессонная ночь.
#жития_святых
УРОК ДЛЯ ВОРОВ
В одну ночь в загон овец святителя Спиридона залезли воры. Выбрав несколько животных, они уже думали уйти, но внезапно оказались связанными невидимой силой. Застывших как изваяния воров утром обнаружил святой.
Помолившись, он освободил их от невидимых чудесных пут и наставил, чтобы впредь никогда не брали чужого. Прощаясь, святитель Спиридон дал ворам одного барана, чтобы, по его словам, не пропал даром их труд и бессонная ночь.
#жития_святых
Из Зографской рукописи службы святителю Спиридону:
По поліеле́и тропари́, гла́съ 5:
Благослове́нъ еси́, Го́споди, научи́ мя Спиридо́на пѣ́ти.
Ангельское мно́жество и ли́ки человѣ́честіи со удивле́ніемъ зову́тъ: сме́рти крѣ́пость Спиридо́нъ разори́, и́бо во гро́бѣ дѣ́йствуетъ чудес[ы]́ и безъ истлѣ́нія живе́тъ, я́ко безсме́ртный.
Благослове́нъ еси́, Го́споди, научи́ мя Спиридо́на пѣ́ти.
Почто́ сле́зъ то́ки источа́ете, вѣ́рніи, ко іера́рху? — небе́сный а́нгеловъ ли́къ глаго́лаше ко керкире́омъ, — ви́дите вы́ его́ ны́нѣ и ра́дуйтеся, я́коже у́бо жи́ва зри́те во гро́б[ѣ].
Благослове́нъ еси́, Го́споди, научи́ мя Спиридо́на пѣ́ти.
Зѣло́ тща́тельно Спиридо́нъ тече́ къ Сѵно́ду въ Нике́и, и предста́ де́рзостнѣ ко Арі[ю], и рече́: ба́сней вре́мя преста́, о безбо́жне, [въ] Тро́ицу же, я́ко и мы́, вѣ́руй.
Благослове́нъ еси́, Го́споди, научи́ мя Спиридо́на пѣ́ти.
Мѵрото́чныя мо́щи [твоя́] па́че на́рда, Спиридо́не всече́стне, благоуха́ютъ: а́нгелы бо сему́ содѣ́йствуютъ. Что́ бо, я́ко ме́ртва, жива́го вмѣня́ете? Не ме́ртвъ бо, но жи́въ на́мъ явля́ется.
Сла́ва Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху.
Поклони́мся Отцу́, и Безлѣ́тному Сы́ну, отъ Того́ рожде́нному, и Утѣ́шителю Боже́ственному, отъ Отца́ происходя́щему, и со а́нгелы взыва́емъ: Свя́тъ, Свя́тъ, Свя́тъ еси́, Го́споди.
И ны́нѣ и при́сно и во вѣ́ки вѣко́въ. Ами́нь.
Живопода́тельная утро́ба Твоя́, Приснодѣ́во Отрокови́це, Сы́на и Бо́га Твоего́ заче́ншая неизрече́нно, и вмѣсти́вшая Еди́на, точа́щаго на́мъ правле́ніе къ жи́зни, хода́тайствы Твои́ми къ Бо́гу и человѣ́комъ.
Аллилуія, Аллилуія, Аллилуія, слава Тебѣ, Боже. [Три́жды.]
По поліеле́и тропари́, гла́съ 5:
Благослове́нъ еси́, Го́споди, научи́ мя Спиридо́на пѣ́ти.
Ангельское мно́жество и ли́ки человѣ́честіи со удивле́ніемъ зову́тъ: сме́рти крѣ́пость Спиридо́нъ разори́, и́бо во гро́бѣ дѣ́йствуетъ чудес[ы]́ и безъ истлѣ́нія живе́тъ, я́ко безсме́ртный.
Благослове́нъ еси́, Го́споди, научи́ мя Спиридо́на пѣ́ти.
Почто́ сле́зъ то́ки источа́ете, вѣ́рніи, ко іера́рху? — небе́сный а́нгеловъ ли́къ глаго́лаше ко керкире́омъ, — ви́дите вы́ его́ ны́нѣ и ра́дуйтеся, я́коже у́бо жи́ва зри́те во гро́б[ѣ].
Благослове́нъ еси́, Го́споди, научи́ мя Спиридо́на пѣ́ти.
Зѣло́ тща́тельно Спиридо́нъ тече́ къ Сѵно́ду въ Нике́и, и предста́ де́рзостнѣ ко Арі[ю], и рече́: ба́сней вре́мя преста́, о безбо́жне, [въ] Тро́ицу же, я́ко и мы́, вѣ́руй.
Благослове́нъ еси́, Го́споди, научи́ мя Спиридо́на пѣ́ти.
Мѵрото́чныя мо́щи [твоя́] па́че на́рда, Спиридо́не всече́стне, благоуха́ютъ: а́нгелы бо сему́ содѣ́йствуютъ. Что́ бо, я́ко ме́ртва, жива́го вмѣня́ете? Не ме́ртвъ бо, но жи́въ на́мъ явля́ется.
Сла́ва Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху.
Поклони́мся Отцу́, и Безлѣ́тному Сы́ну, отъ Того́ рожде́нному, и Утѣ́шителю Боже́ственному, отъ Отца́ происходя́щему, и со а́нгелы взыва́емъ: Свя́тъ, Свя́тъ, Свя́тъ еси́, Го́споди.
И ны́нѣ и при́сно и во вѣ́ки вѣко́въ. Ами́нь.
Живопода́тельная утро́ба Твоя́, Приснодѣ́во Отрокови́це, Сы́на и Бо́га Твоего́ заче́ншая неизрече́нно, и вмѣсти́вшая Еди́на, точа́щаго на́мъ правле́ніе къ жи́зни, хода́тайствы Твои́ми къ Бо́гу и человѣ́комъ.
Аллилуія, Аллилуія, Аллилуія, слава Тебѣ, Боже. [Три́жды.]
Forwarded from English for the Orthodox
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Кто терпит несправедливость — самые любимые Божии чада. Ведь терпя несправедливость, эти люди носят в своем сердце потерпевшего несправедливость
Христа. В ссылке или в тюрьме они радуются так, словно находятся в Раю, ибо Рай — там, где Христос.
Преподобный Паисий Святогорец
#цитаты
Христа. В ссылке или в тюрьме они радуются так, словно находятся в Раю, ибо Рай — там, где Христос.
Преподобный Паисий Святогорец
#цитаты
Літургія
Всі церковні свята не мали б ніякого сенсу, якби не існувало Пасхи. Тому що, якби Христос не воскрес, то всі інші євангельські події могли б розглядатися лише в історичному контексті, і не являли б іншої цінності, крім моральної чи культурної. Ми говоримо, що кожне християнське свято належить до вічності, оскільки його духовно наповнює Пасха. Вічність присутня в нашому часі, і ми стаємо реальними співучасниками цього свята.
Те ж саме можна сказати і про Літургію, яка здіймається над усіма іншими богослужіннями. Якби не існувало Літургії, не було б ніякого сенсу взагалі звершувати будь-які служби, тому що без Літургії відсутня і Церква як така.
#літургія #богослужіння
Всі церковні свята не мали б ніякого сенсу, якби не існувало Пасхи. Тому що, якби Христос не воскрес, то всі інші євангельські події могли б розглядатися лише в історичному контексті, і не являли б іншої цінності, крім моральної чи культурної. Ми говоримо, що кожне християнське свято належить до вічності, оскільки його духовно наповнює Пасха. Вічність присутня в нашому часі, і ми стаємо реальними співучасниками цього свята.
Те ж саме можна сказати і про Літургію, яка здіймається над усіма іншими богослужіннями. Якби не існувало Літургії, не було б ніякого сенсу взагалі звершувати будь-які служби, тому що без Літургії відсутня і Церква як така.
#літургія #богослужіння
Forwarded from Діалог.ТУТ
«Уряд відніс релігійні організації до стратегічно важливих і передбачив можливість бронювання священнослужителів. Декілька коротких коментарів:
1. З погляду міжнародних стандартів у держави немає обов'язку звільняти осіб із духовним статусом (священнослужителів) від військового обов'язку. Набуття духовного статусу не означає, що у особи з'являється право не бути мобілізованим.
2. Священники, як і всі інші громадяни, можуть апелювати до свого права на альтернативну службу з мотивів совісті. Цей аргумент є вагомим, особливо для тих священників, що належать до релігійних організацій, чия доктрина прямо забороняє виконувати військовий обов'язок (Свідки Єгови, деякі протестанти тощо).
Водночас, у випадку України цей аргумент не працює, адже законодавство та його тлумачення судами не визнає право на альтернативну службу під час воєнного стану. Плюс священники претендують не на альтернативну службу, а саме на звільнення від мобілізації без направлення на альтенативну службу.
3. Ця постанова, вочевидь, є одним із пояснень аж надто активної підримки з боку Всеукраїнської ради церков (і передусім з боку релігійних меншин) закону "про заборону УПЦ". Можна припустити, що рішення уряду, що дозволить бронювати священників, обговорювалось в контексті такої підтримки.
4. Уряд, здається, потрапить у політично складну ситуацію з цією постановою. Якщо вона охоплюватиме священників Української православної церкви, яка історично і канонічно пов'язана із Московським патріархатом, то уряд наражатиметься на внутрішню критику. Крім того, священники УПЦ не можуть бути капеланами, тому їх бронювання виглядає, принаймні, непослідовним.
Якщо ж постанова на них не поширюватиметься (а деякі священники УПЦ були мобілізовані, що робить їх бронювання вже неможливим), то це викликатиме критику з боку міжнародних організацій та донорів.
5. Питання бронювання посилюватиме вплив держави на релігію, і зокрема, вплив ДЕСС, яке вповноважене визначати посади, перебування на яких звільнятиме від мобілізації. З огляну на безкінечну кількість варіантів духовних статусів в різних організаціях, ДЕСС зможе, принаймні частково, робити це в ручному режимі.
Цікаво також буде подивитись на динаміку. Чи збільшиться за рік кількість студентів релігійних навчальних закладів, що відкриватиме шлях до отримання духовного статусу? Чи збільшиться кількість священнослужителів?
6. Офіс президента й особисто президент Зеленський все більше втягується у внутрішньо релігійні відносини, конкуренцію, конфлікти і чвари. Від "духовної незалежності" до "переходу до моделі коопераційних відносин" до надання священнослужителям права не підлягати мобілізації.
За відсутності в ОП, здається, будь-якої незалежної експертизи у релігійних справах, це невідворотно призводитиме до спрощених рішень з невизначеним, але довготривалим ефектом».
Релігійний експерт Дмитро Вовк
1. З погляду міжнародних стандартів у держави немає обов'язку звільняти осіб із духовним статусом (священнослужителів) від військового обов'язку. Набуття духовного статусу не означає, що у особи з'являється право не бути мобілізованим.
2. Священники, як і всі інші громадяни, можуть апелювати до свого права на альтернативну службу з мотивів совісті. Цей аргумент є вагомим, особливо для тих священників, що належать до релігійних організацій, чия доктрина прямо забороняє виконувати військовий обов'язок (Свідки Єгови, деякі протестанти тощо).
Водночас, у випадку України цей аргумент не працює, адже законодавство та його тлумачення судами не визнає право на альтернативну службу під час воєнного стану. Плюс священники претендують не на альтернативну службу, а саме на звільнення від мобілізації без направлення на альтенативну службу.
3. Ця постанова, вочевидь, є одним із пояснень аж надто активної підримки з боку Всеукраїнської ради церков (і передусім з боку релігійних меншин) закону "про заборону УПЦ". Можна припустити, що рішення уряду, що дозволить бронювати священників, обговорювалось в контексті такої підтримки.
4. Уряд, здається, потрапить у політично складну ситуацію з цією постановою. Якщо вона охоплюватиме священників Української православної церкви, яка історично і канонічно пов'язана із Московським патріархатом, то уряд наражатиметься на внутрішню критику. Крім того, священники УПЦ не можуть бути капеланами, тому їх бронювання виглядає, принаймні, непослідовним.
Якщо ж постанова на них не поширюватиметься (а деякі священники УПЦ були мобілізовані, що робить їх бронювання вже неможливим), то це викликатиме критику з боку міжнародних організацій та донорів.
5. Питання бронювання посилюватиме вплив держави на релігію, і зокрема, вплив ДЕСС, яке вповноважене визначати посади, перебування на яких звільнятиме від мобілізації. З огляну на безкінечну кількість варіантів духовних статусів в різних організаціях, ДЕСС зможе, принаймні частково, робити це в ручному режимі.
Цікаво також буде подивитись на динаміку. Чи збільшиться за рік кількість студентів релігійних навчальних закладів, що відкриватиме шлях до отримання духовного статусу? Чи збільшиться кількість священнослужителів?
6. Офіс президента й особисто президент Зеленський все більше втягується у внутрішньо релігійні відносини, конкуренцію, конфлікти і чвари. Від "духовної незалежності" до "переходу до моделі коопераційних відносин" до надання священнослужителям права не підлягати мобілізації.
За відсутності в ОП, здається, будь-якої незалежної експертизи у релігійних справах, це невідворотно призводитиме до спрощених рішень з невизначеним, але довготривалим ефектом».
Релігійний експерт Дмитро Вовк
Носіння наперсного хреста у різних країнах
Традиція носіння наперсного хреста в різних Помісних Церквах має свої особливості. Так, наприклад, в Греції до сих пір наперсний хрест являється атрибутом єпископів і рідко буває нагородою для священників, які все рівно мають право носити його тільки під час богослужіння. Ще більш цікава традиція в Румунській Православній Церкві, де правом носіння наперсного хреста може бути нагороджений і диякон (див. фото) у разі його особливих заслуг. При цьому разом з хрестом дається і сан архідиякона вне залежності від того, являється диякон монахом або сімейною людиною. Проте тут, як і у випадку з пресвітерами в Елладській Церкві, священнослужитель має право носіння наперсного хреста тільки за богослужінням.
#наперснийхрест
Традиція носіння наперсного хреста в різних Помісних Церквах має свої особливості. Так, наприклад, в Греції до сих пір наперсний хрест являється атрибутом єпископів і рідко буває нагородою для священників, які все рівно мають право носити його тільки під час богослужіння. Ще більш цікава традиція в Румунській Православній Церкві, де правом носіння наперсного хреста може бути нагороджений і диякон (див. фото) у разі його особливих заслуг. При цьому разом з хрестом дається і сан архідиякона вне залежності від того, являється диякон монахом або сімейною людиною. Проте тут, як і у випадку з пресвітерами в Елладській Церкві, священнослужитель має право носіння наперсного хреста тільки за богослужінням.
#наперснийхрест
Forwarded from Индиктион
Неделя святых праотец: факты
1. Воскресенье, находящееся перед воскресеньем перед Рождеством Христовым, называется Неделей святых праотцев
2. Это воскресенье идет первым в ряду трех рождественских* воскресений: Праотцев, Отцев и Богоотцев.
*Многие важнейшие праздники имеют сопровождающее их воскресенье до или после самого праздника. Это и понятно: воскресенье — обычный день собрания христиан на богослужение, и в такой день можно дочитать те библейские тексты, которые относятся к празднику, но не вошли в его службу; почтить связанных с праздником лиц и так далее.
3. Празднование воскресенья Отцев, которое следует за воскресеньем Праотцев и находится непосредственно перед Рождеством, установлено раньше, чем празднование Праотцев
4. Причина установления перед Рождеством Христовым сразу двух предварительных воскресных памятей — а не одной, как у других праздников, — состоит не только в величии праздника Рождества. Причина еще и в том, что в службе Недели отцев основной акцент стоит на прославлении лишь избранных святых Ветхого Завета: во-первых, Авраама, Исаака и Иакова; во-вторых, пророка Даниила и трех Вавилонских отроков
5. Акцент на избранных святых в Неделю отцев заставляет восполнить эту службу еще одни дополнительным воспоминанием всех вообще ветхозаветных святых, которому как раз и посвящена Неделя праотцев
6. Название Недели праотцев не связано с большей древностью "праотцев" по сравнению с "отцами" или вообще с каким-то существенным различием между теми и другими. Название имеет чисто техническое происхождение: в древних богослужебных книгах Неделя отцев называлась Κυριακὴ πρὸ τῆς Χριστοῦ Γεννήσεως, τῶν ἁγίων πατέρων, "Воскресенье перед Рождеством Христовым, святых отцев", а Неделя праотцев — Κυριακὴ πρὸ τῶν ἁγίων πατέρων, "Воскресенье перед [воскресеньем] святых отцев". Со временем название "Неделя перед (πρὸ) [неделей] отцев" просто механически превратилось в "Неделю пра-отцев" (προ-πατόρων)".
7. Существует еще одна Неделя, посвященная ветхозаветным святым: это первое воскресенье Великого поста. В то воскресенье Церковь вспоминает событие Торжества Православия, но не только: половина службы первого воскресенья Великого поста посвящена более древнему празднованию, установленному еще до 843 года(когда и произошло Торжество Православия), — памяти всех святых пророков.
1. Воскресенье, находящееся перед воскресеньем перед Рождеством Христовым, называется Неделей святых праотцев
2. Это воскресенье идет первым в ряду трех рождественских* воскресений: Праотцев, Отцев и Богоотцев.
*
3. Празднование воскресенья Отцев, которое следует за воскресеньем Праотцев и находится непосредственно перед Рождеством, установлено раньше, чем празднование Праотцев
4. Причина установления перед Рождеством Христовым сразу двух предварительных воскресных памятей — а не одной, как у других праздников, — состоит не только в величии праздника Рождества. Причина еще и в том, что в службе Недели отцев основной акцент стоит на прославлении лишь избранных святых Ветхого Завета: во-первых, Авраама, Исаака и Иакова; во-вторых, пророка Даниила и трех Вавилонских отроков
5. Акцент на избранных святых в Неделю отцев заставляет восполнить эту службу еще одни дополнительным воспоминанием всех вообще ветхозаветных святых, которому как раз и посвящена Неделя праотцев
6. Название Недели праотцев не связано с большей древностью "праотцев" по сравнению с "отцами" или вообще с каким-то существенным различием между теми и другими. Название имеет чисто техническое происхождение: в древних богослужебных книгах Неделя отцев называлась Κυριακὴ πρὸ τῆς Χριστοῦ Γεννήσεως, τῶν ἁγίων πατέρων, "Воскресенье перед Рождеством Христовым, святых отцев", а Неделя праотцев — Κυριακὴ πρὸ τῶν ἁγίων πατέρων, "Воскресенье перед [воскресеньем] святых отцев". Со временем название "Неделя перед (πρὸ) [неделей] отцев" просто механически превратилось в "Неделю пра-отцев" (προ-πατόρων)".
7. Существует еще одна Неделя, посвященная ветхозаветным святым: это первое воскресенье Великого поста. В то воскресенье Церковь вспоминает событие Торжества Православия, но не только: половина службы первого воскресенья Великого поста посвящена более древнему празднованию, установленному еще до 843 года(когда и произошло Торжество Православия), — памяти всех святых пророков.
Forwarded from Индиктион
Неделя святых праотец: песнопения
Просто перечислю состав песнопений службы праотцев из стандартных изданий Минеи:
1. На «Господи воззвах»: четыре стихиры. Первая посвящена Деве Марии. Вторая упоминает Вавилонских отроков, пророка Даниила, патриархов Авраама, Исака и Иакова. Третья и четвертая — Вавилонских отроков и пророка Даниила.
2. Стихиры завершаются особенно важной, славником. В нем названы по имени Авраам, Исаак и Иаков; двенадцать сыновей Иакова; царь Давид; Даниил, "пророк желаний" (мы еще вернемся к этому титулу), и Вавилонские отроки.
3. Славник на литии (которую в большинстве храмов служить не будут): пророки Ветхого Завета в целом.
4. Славник на стиховне: целый ряд имен, от праотца Адама вплоть до св. Иоанна Предтечи.
5. Тропарь посвящен праотцам: всем святым Ветхого Завета.
6. Седален по полиелее перечисляет те же имена, что и в славнике на «Господи, воззвах», добавлено только имя Иисуса (Навина).
7. Каноны утрене. Устав предписывает петь на утрене Недели праотцев три канона: А) воскресный, по гласу; Б) Вавилонским отрокам; В) праотцам. Канон В — очень широкий по охвату и перечисляет множество имен святых и праведников Ветхого Завета. Среди них упоминаются и Вавилонские отроки с пророком Даниилом (в 7, 8 и 9 песнях). Но почему последним посвящен еще и собственный отдельный канон Б?
8. Ипакои по 3-й песни канона описывает явление ангела, с одной стороны, Вавилонским отрокам, с другой — Женам-мироносицам.
9. Кондак с икосом — о Вавилонских отроках.
10. Светилен: по сути, все его содержание сводится к перечислению двух десятков имен из Ветхого Завета. Помимо имен и союза "и", единственное слово в светильне: "восхвалим".
11. Стихиры на хвалитех: три стихиры, первая посвящена всем праотцам в целом, вторая — Вавилонским отрокам, третья — пророку Даниилу.
12. Славник на хвалитех рассказывает об Аврааме и его семействе, потомках патриарха Иуды, Вавилонских отроках и пророке Данииле, завершаясь изречением пророка Исаии: "Се Дева во чреве приимет и родит Сына — Эммануила, Иже есть С нами Бог".
Просто перечислю состав песнопений службы праотцев из стандартных изданий Минеи:
1. На «Господи воззвах»: четыре стихиры. Первая посвящена Деве Марии. Вторая упоминает Вавилонских отроков, пророка Даниила, патриархов Авраама, Исака и Иакова. Третья и четвертая — Вавилонских отроков и пророка Даниила.
2. Стихиры завершаются особенно важной, славником. В нем названы по имени Авраам, Исаак и Иаков; двенадцать сыновей Иакова; царь Давид; Даниил, "пророк желаний" (мы еще вернемся к этому титулу), и Вавилонские отроки.
3. Славник на литии (которую в большинстве храмов служить не будут): пророки Ветхого Завета в целом.
4. Славник на стиховне: целый ряд имен, от праотца Адама вплоть до св. Иоанна Предтечи.
5. Тропарь посвящен праотцам: всем святым Ветхого Завета.
6. Седален по полиелее перечисляет те же имена, что и в славнике на «Господи, воззвах», добавлено только имя Иисуса (Навина).
7. Каноны утрене. Устав предписывает петь на утрене Недели праотцев три канона: А) воскресный, по гласу; Б) Вавилонским отрокам; В) праотцам. Канон В — очень широкий по охвату и перечисляет множество имен святых и праведников Ветхого Завета. Среди них упоминаются и Вавилонские отроки с пророком Даниилом (в 7, 8 и 9 песнях). Но почему последним посвящен еще и собственный отдельный канон Б?
8. Ипакои по 3-й песни канона описывает явление ангела, с одной стороны, Вавилонским отрокам, с другой — Женам-мироносицам.
9. Кондак с икосом — о Вавилонских отроках.
10. Светилен: по сути, все его содержание сводится к перечислению двух десятков имен из Ветхого Завета. Помимо имен и союза "и", единственное слово в светильне: "восхвалим".
11. Стихиры на хвалитех: три стихиры, первая посвящена всем праотцам в целом, вторая — Вавилонским отрокам, третья — пророку Даниилу.
12. Славник на хвалитех рассказывает об Аврааме и его семействе, потомках патриарха Иуды, Вавилонских отроках и пророке Данииле, завершаясь изречением пророка Исаии: "Се Дева во чреве приимет и родит Сына — Эммануила, Иже есть С нами Бог".
Forwarded from Индиктион
Заметен избыток упоминаний пророка Даниила и Вавилонских отроков по сравнению с другими ветхозаветными святыми; с учетом того, что о них же немало будет сказано в службе Недели отцев, а также того, что и сама память пророка Даниила и Вавилонских отроков установлена примерно на эти же дни года и также отличается выдающейся гимнографией, этот избыток делается совершенно очевидным.
Почему же в православной богослужебной традиции сделан столь сильный акцент на Книге пророка Даниила (история о Вавилонских отроках — оттуда же) в предрождественский период?
Во-первых, пророк Даниил предсказал явление Сына человеческого. Сам этот титул, столь часто упоминаемый в Евангелии, отсылает к стиху: «С облаками небесными шел как бы Сын человеческий, дошел до Ветхого днями и подведен был к Нему» (Дан 7. 13). Далее там же пророк говорит и о том, что Сын человеческий станет царем всего человечества, то есть однозначно говорит о Его мессианстве. Поэтому эти пророчества и вспоминаются до празднования явления миру Царя-Христа.
Не зря Даниил получает от архангела Гавриила уникальный эпитет: муж желаний (Дан 9. 23). В славянском и, далее, русском переводе Библии этот эпитет соответствует греческому переводу Септуагинты: ἀνὴρ ἐπιθυμιῶν. В еврейском оригинале слова "муж" здесь нет, а существительное, хотя и переводится буквально «желания», по смыслу означает «красоту», «ценность» и «любовь». Иными словами, Даниил особенно любим Богом и очень ценен для Него, как предвестник важнейшего деяния Бога в истории человечества — Боговоплощения.
Во-вторых, пророк Даниил предсказал и само время пришествия в мир Мессии (пророчество о седминах: Дан 9).
В-третьих, в рассказе о Вавилонских отроках в горящей печи отцы Церкви всегда усматривали указания на важнейшие истины христианского Откровения: чудо Боговоплощения, не опалившее человеческую природу; снисшествие к людям Сына Божия (подобно ангелу к отрокам); Воскресение Христово; Церковь как единство верующих, единодушно молящихся и воспевающих Бога; догмат о Самой Пресвятой Троице, изображаемый тройным числом отроков.
Наконец, Книга пророка Даниила является и наиболее апокалиптической из всех ветхозаветных книг. Именно в ней говорится о "мерзости запустения", указывающей на приближение конца света; образы из пророчеств Даниила встречаются в новозаветной Книге Откровения; само учение Господа Иисуса Христа о конце времен — так называемый малый евангельский апокалипсис — содержит прямые отсылки к Книге Даниила.
В системе церковных праздников есть своя особая память конца света — Неделя о Страшном Суде. Эта память совершается в преддверии Великого поста. Сейчас же, в преддверии последнего, наиболее строгого, периода Рождественского поста Церковь также напоминает нам об этих устрашающих образах.
Почему же в православной богослужебной традиции сделан столь сильный акцент на Книге пророка Даниила (история о Вавилонских отроках — оттуда же) в предрождественский период?
Во-первых, пророк Даниил предсказал явление Сына человеческого. Сам этот титул, столь часто упоминаемый в Евангелии, отсылает к стиху: «С облаками небесными шел как бы Сын человеческий, дошел до Ветхого днями и подведен был к Нему» (Дан 7. 13). Далее там же пророк говорит и о том, что Сын человеческий станет царем всего человечества, то есть однозначно говорит о Его мессианстве. Поэтому эти пророчества и вспоминаются до празднования явления миру Царя-Христа.
Не зря Даниил получает от архангела Гавриила уникальный эпитет: муж желаний (Дан 9. 23). В славянском и, далее, русском переводе Библии этот эпитет соответствует греческому переводу Септуагинты: ἀνὴρ ἐπιθυμιῶν. В еврейском оригинале слова "муж" здесь нет, а существительное, хотя и переводится буквально «желания», по смыслу означает «красоту», «ценность» и «любовь». Иными словами, Даниил особенно любим Богом и очень ценен для Него, как предвестник важнейшего деяния Бога в истории человечества — Боговоплощения.
Во-вторых, пророк Даниил предсказал и само время пришествия в мир Мессии (пророчество о седминах: Дан 9).
В-третьих, в рассказе о Вавилонских отроках в горящей печи отцы Церкви всегда усматривали указания на важнейшие истины христианского Откровения: чудо Боговоплощения, не опалившее человеческую природу; снисшествие к людям Сына Божия (подобно ангелу к отрокам); Воскресение Христово; Церковь как единство верующих, единодушно молящихся и воспевающих Бога; догмат о Самой Пресвятой Троице, изображаемый тройным числом отроков.
Наконец, Книга пророка Даниила является и наиболее апокалиптической из всех ветхозаветных книг. Именно в ней говорится о "мерзости запустения", указывающей на приближение конца света; образы из пророчеств Даниила встречаются в новозаветной Книге Откровения; само учение Господа Иисуса Христа о конце времен — так называемый малый евангельский апокалипсис — содержит прямые отсылки к Книге Даниила.
В системе церковных праздников есть своя особая память конца света — Неделя о Страшном Суде. Эта память совершается в преддверии Великого поста. Сейчас же, в преддверии последнего, наиболее строгого, периода Рождественского поста Церковь также напоминает нам об этих устрашающих образах.
Наперсний хрест як нагорода священника
Дивовижно, наскільки швидко може сформуватися в Церкві нова традиція, тим не менш, аутентична. Якщо ще трохи більше ста років тому священники навіть не думали про те, шоб носити наперсні хрести, то тепер для них це постійний супутник їх пастирських трудів і нагадування про висоту їх місії.
***
Сьогодні існує декілька наперсних хрестів, право носіння яких надається священнику по черзі. При хіротонії ієрей або ієромонах отримує вісьмикінечний срібний хрест (в народі —білий хрест). Наступний хрест «золотий» або «протоієрейський» (в народі — жовтий хрест), являється наградним після камилавки для білого духовенства, набедренника — для чорного духовенства. Це чотирьохкінечний хрест з позолотою. На зворотній стороні хреста є надпис: «Пресвитеру, який дає образ вірним словом і житієм». Більш високою нагородою є наперсний хрест з прикрасами, такі носять єпископи. Також є нагорода, право носити одразу два хреста з прикрасами.
#наперснийхрест
Дивовижно, наскільки швидко може сформуватися в Церкві нова традиція, тим не менш, аутентична. Якщо ще трохи більше ста років тому священники навіть не думали про те, шоб носити наперсні хрести, то тепер для них це постійний супутник їх пастирських трудів і нагадування про висоту їх місії.
***
Сьогодні існує декілька наперсних хрестів, право носіння яких надається священнику по черзі. При хіротонії ієрей або ієромонах отримує вісьмикінечний срібний хрест (в народі —білий хрест). Наступний хрест «золотий» або «протоієрейський» (в народі — жовтий хрест), являється наградним після камилавки для білого духовенства, набедренника — для чорного духовенства. Це чотирьохкінечний хрест з позолотою. На зворотній стороні хреста є надпис: «Пресвитеру, який дає образ вірним словом і житієм». Більш високою нагородою є наперсний хрест з прикрасами, такі носять єпископи. Також є нагорода, право носити одразу два хреста з прикрасами.
#наперснийхрест
Forwarded from Просто про християнство.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
😥Колядка — це про Христа, а не про шоу: куди котиться світ?
Минулого Різдва співачка Тіна Кароль вразила особисто мене своїм “еротичним” виконанням колядки, сидячи на стільці. Цьогоріч інша артистка, Кола, вирішила додати драйву, танцюючи під святу пісню. Це не просто творча інтерпретація — це знецінення сенсу.
Колядка — це не про шоу, не про епатаж і не про сценічні експерименти. Це пісня, яка прославляє народження Христа, несе глибокий духовний зміст і нагадує нам про подію, яка змінила історію світу. Під колядку не танцюють, не виставляють себе, не шукають овацій. Це молитва в пісні, звернена до Бога, а не до глядача.
Світ справді зійшов з розуму, коли святі речі стають частиною шоу-бізнесу, а головна увага приділяється не змісту, а формі. Нам потрібне повернення до істинних цінностей, до поваги й трепету перед тим, що є святим. Колядка — це про Христа, а не про драйв чи особистий піар.
Минулого Різдва співачка Тіна Кароль вразила особисто мене своїм “еротичним” виконанням колядки, сидячи на стільці. Цьогоріч інша артистка, Кола, вирішила додати драйву, танцюючи під святу пісню. Це не просто творча інтерпретація — це знецінення сенсу.
Колядка — це не про шоу, не про епатаж і не про сценічні експерименти. Це пісня, яка прославляє народження Христа, несе глибокий духовний зміст і нагадує нам про подію, яка змінила історію світу. Під колядку не танцюють, не виставляють себе, не шукають овацій. Це молитва в пісні, звернена до Бога, а не до глядача.
Світ справді зійшов з розуму, коли святі речі стають частиною шоу-бізнесу, а головна увага приділяється не змісту, а формі. Нам потрібне повернення до істинних цінностей, до поваги й трепету перед тим, що є святим. Колядка — це про Христа, а не про драйв чи особистий піар.
Forwarded from Просто про християнство.
☝️Саме під цю колядку танці. Почитайте слова. Вони викликають у вас бажання танцювати?
🎄Бог ся рождає, хто ж бо може знати!
Ісус Му ім’я, Марія Му Мати!
Приспів:
Тут Ангели чудяться,
Рожденного бояться,
А віл стоїть, трясеться,
Осел смутно пасеться.
Пастиріє клячуть,
В плоті Бога бачуть,
Тут же, тут же,
Тут же, тут же, тут!
Марія Му Мати прекрасно співає,
І хор Ангельський їй допомагає!*
Йосиф старенький колише Дитятко:
– Люляй же, люляй, мале Отрочатко!
Три славні царі к вертепу приходять,**
Ладан і смирну, золото приносять.***
А пастиріє к Ньому прибігають,
І яко Царя своєго вітають.
І ми днесь вірно к Ньому прибігаймо,
Рожденну Богу хвалу, честь віддаймо.
🎄Бог ся рождає, хто ж бо може знати!
Ісус Му ім’я, Марія Му Мати!
Приспів:
Тут Ангели чудяться,
Рожденного бояться,
А віл стоїть, трясеться,
Осел смутно пасеться.
Пастиріє клячуть,
В плоті Бога бачуть,
Тут же, тут же,
Тут же, тут же, тут!
Марія Му Мати прекрасно співає,
І хор Ангельський їй допомагає!*
Йосиф старенький колише Дитятко:
– Люляй же, люляй, мале Отрочатко!
Три славні царі к вертепу приходять,**
Ладан і смирну, золото приносять.***
А пастиріє к Ньому прибігають,
І яко Царя своєго вітають.
І ми днесь вірно к Ньому прибігаймо,
Рожденну Богу хвалу, честь віддаймо.