Telegram Group »
Russian Federation »
🌻Довженко-Центр : Dovzhenko Centre🌻 »
Telegram Webview »
Post 2535
Унікальні знімки проб незнятого фільму «Прибулець» Леоніда Бикова, яку він мав ставити на Кіностудії Довженка у 1979 році.
Здобувши широке глядацьке визнання за два останні фільми про війну — «В бій ідуть лише старі» та «Ати-бати, йшли солдати», у 1978 році Леонід Биков прийняв досить несподіване рішення взятися за постановку трагікомічної фантастики — про зустріч із позаземною цивілізацією, зустріч суто номінальну, навіяну похміллям. Її основою мала стати повість «Прибулець-73» Євгєнія Шатка.
Це була історія колгоспного механізатора Юхима, що опинився в іншій галактиці на планеті Рюм. У цей же час на Землю, і маленьке українське село, потрапляв близнюк Юхима, іншопланетянин Рюм. Тут прибулець закохався в дружину Юхима, доки той, як міг, шукав відголоски щирого і людського на синтетичному, стерильному, «ідеальному» позазем'ї.
Обидві головні ролі у фільмі мав класично виконати сам Биков. Оператором стрічки запросили Вадима Іллєнка. Зняли навіть акторські проби, які потім були змонтовані в окремий короткометражний фільм. Побудували велику декорацію літаючої тарілки, спланували складні комбіновані зйомки зі спецефектами для фантастичних сцен. Але повертаючись із дачі до Києва, режисер загинув в автокатастрофі. Так «Прибулець» назавжди поповнив велику колекцію «українського незнятого».
Хоча екранізація повісті «Прибулець-73» на Кіностудії Довженка таки побачила світ за три роки після того — уже в постановці Бориса Івченка, під назвою «Зоряне відрядження». Але знати, яким би виглядав фільм Леоніда Бикова, ми вже не будемо — проте можемо припускати, розглядаючи ці знімки.
Фото із колекції Кіноархіву Довженко-Центру / Надходження від видатного оператора Юрія Гармаша, автор Леонід Критенко
Здобувши широке глядацьке визнання за два останні фільми про війну — «В бій ідуть лише старі» та «Ати-бати, йшли солдати», у 1978 році Леонід Биков прийняв досить несподіване рішення взятися за постановку трагікомічної фантастики — про зустріч із позаземною цивілізацією, зустріч суто номінальну, навіяну похміллям. Її основою мала стати повість «Прибулець-73» Євгєнія Шатка.
Це була історія колгоспного механізатора Юхима, що опинився в іншій галактиці на планеті Рюм. У цей же час на Землю, і маленьке українське село, потрапляв близнюк Юхима, іншопланетянин Рюм. Тут прибулець закохався в дружину Юхима, доки той, як міг, шукав відголоски щирого і людського на синтетичному, стерильному, «ідеальному» позазем'ї.
Обидві головні ролі у фільмі мав класично виконати сам Биков. Оператором стрічки запросили Вадима Іллєнка. Зняли навіть акторські проби, які потім були змонтовані в окремий короткометражний фільм. Побудували велику декорацію літаючої тарілки, спланували складні комбіновані зйомки зі спецефектами для фантастичних сцен. Але повертаючись із дачі до Києва, режисер загинув в автокатастрофі. Так «Прибулець» назавжди поповнив велику колекцію «українського незнятого».
Хоча екранізація повісті «Прибулець-73» на Кіностудії Довженка таки побачила світ за три роки після того — уже в постановці Бориса Івченка, під назвою «Зоряне відрядження». Але знати, яким би виглядав фільм Леоніда Бикова, ми вже не будемо — проте можемо припускати, розглядаючи ці знімки.
Фото із колекції Кіноархіву Довженко-Центру / Надходження від видатного оператора Юрія Гармаша, автор Леонід Критенко
group-telegram.com/dovzhenko_centre/2535
Create:
Last Update:
Last Update:
Унікальні знімки проб незнятого фільму «Прибулець» Леоніда Бикова, яку він мав ставити на Кіностудії Довженка у 1979 році.
Здобувши широке глядацьке визнання за два останні фільми про війну — «В бій ідуть лише старі» та «Ати-бати, йшли солдати», у 1978 році Леонід Биков прийняв досить несподіване рішення взятися за постановку трагікомічної фантастики — про зустріч із позаземною цивілізацією, зустріч суто номінальну, навіяну похміллям. Її основою мала стати повість «Прибулець-73» Євгєнія Шатка.
Це була історія колгоспного механізатора Юхима, що опинився в іншій галактиці на планеті Рюм. У цей же час на Землю, і маленьке українське село, потрапляв близнюк Юхима, іншопланетянин Рюм. Тут прибулець закохався в дружину Юхима, доки той, як міг, шукав відголоски щирого і людського на синтетичному, стерильному, «ідеальному» позазем'ї.
Обидві головні ролі у фільмі мав класично виконати сам Биков. Оператором стрічки запросили Вадима Іллєнка. Зняли навіть акторські проби, які потім були змонтовані в окремий короткометражний фільм. Побудували велику декорацію літаючої тарілки, спланували складні комбіновані зйомки зі спецефектами для фантастичних сцен. Але повертаючись із дачі до Києва, режисер загинув в автокатастрофі. Так «Прибулець» назавжди поповнив велику колекцію «українського незнятого».
Хоча екранізація повісті «Прибулець-73» на Кіностудії Довженка таки побачила світ за три роки після того — уже в постановці Бориса Івченка, під назвою «Зоряне відрядження». Але знати, яким би виглядав фільм Леоніда Бикова, ми вже не будемо — проте можемо припускати, розглядаючи ці знімки.
Фото із колекції Кіноархіву Довженко-Центру / Надходження від видатного оператора Юрія Гармаша, автор Леонід Критенко
Здобувши широке глядацьке визнання за два останні фільми про війну — «В бій ідуть лише старі» та «Ати-бати, йшли солдати», у 1978 році Леонід Биков прийняв досить несподіване рішення взятися за постановку трагікомічної фантастики — про зустріч із позаземною цивілізацією, зустріч суто номінальну, навіяну похміллям. Її основою мала стати повість «Прибулець-73» Євгєнія Шатка.
Це була історія колгоспного механізатора Юхима, що опинився в іншій галактиці на планеті Рюм. У цей же час на Землю, і маленьке українське село, потрапляв близнюк Юхима, іншопланетянин Рюм. Тут прибулець закохався в дружину Юхима, доки той, як міг, шукав відголоски щирого і людського на синтетичному, стерильному, «ідеальному» позазем'ї.
Обидві головні ролі у фільмі мав класично виконати сам Биков. Оператором стрічки запросили Вадима Іллєнка. Зняли навіть акторські проби, які потім були змонтовані в окремий короткометражний фільм. Побудували велику декорацію літаючої тарілки, спланували складні комбіновані зйомки зі спецефектами для фантастичних сцен. Але повертаючись із дачі до Києва, режисер загинув в автокатастрофі. Так «Прибулець» назавжди поповнив велику колекцію «українського незнятого».
Хоча екранізація повісті «Прибулець-73» на Кіностудії Довженка таки побачила світ за три роки після того — уже в постановці Бориса Івченка, під назвою «Зоряне відрядження». Але знати, яким би виглядав фільм Леоніда Бикова, ми вже не будемо — проте можемо припускати, розглядаючи ці знімки.
Фото із колекції Кіноархіву Довженко-Центру / Надходження від видатного оператора Юрія Гармаша, автор Леонід Критенко
BY 🌻Довженко-Центр : Dovzhenko Centre🌻
Share with your friend now:
group-telegram.com/dovzhenko_centre/2535