Цікаво було послухати промову Хавьера Мілея , президента Аргентини, на щорічному саміті у Давосі.
Якщо коротко, виступ про протистояння з одного боку ідеології воукізму/соціалізму, якою, на думку Мілей, за останні десятиліття були по повній інфіковані країни Заходу, що призвело до роздування держави, обмеження свобод і втрат в економічному розвитку (зокрема через той же "зелений перехід"), і з іншого ідеології капіталізму/ лібералізму, що стояла за лаштунками економічного успіху західної цивілізації від часів першої індустріальної революції у 18-19 віці, і до якої слід повернутись аби зробити "Захід великим знов".
В контексті публічної дискусії, навіяної цим виступом, зазначу, що однією із основних проблем сучасного економічного дискурсу, як стосовно викладення оцінок/прогнозів/суджень, так і стосовно їх розуміння, є застосування до життя сучасних ідей застарілих вже класифікацій «-ізмів», викладених в підручниках з політекономії.
Водночас, сучасний розвиток політекономії і усвідомлення ідей в масах призвів до певного міксу, який не дозволяє рафінувати «ізм» політичної сили, виходячи з його усталеного сприйняття.
Так, праві, що виступають за традиційні сімейні цінності в повній мірі можуть підтримувати розширення соціальних програм за рахунок підвищення податків на багатих, а отже зменшення економічних свобод і збільшення держави, що раніше відповідало соціалістичній політиці. А ті, хто називають себе лібералами та виступають за розширення прав людини, можуть поєднувати це із достатньо жорсткою політикою квот для тих чи інших меншин, що знову ж таки зміцнює державу. Так само спрощенням є протиставлення бізнесу і держави, яка передусім захищає інтереси самого бізнесу, зокрема, від шахрайств і зловживань. Це не добре, і не погано. Це даність, яку треба сприйняти. Адже, життя стає складнішим, суспільство ускладнюється, складнішають виклики і наші їм відповіді. Тому слогани на кшталт «держава не вирішення проблем, а їх причина» або про владу на заході, яку захопили неомарксисти, слушні для 1890, а не для 2025 року.
Тому, найважливіше, сьогодні відійти від крайнощів в оцінках і найголовніше в рішеннях.
І це приводить нас до двох головних висновків: - шукаючи рецепти економічного розвитку, ми маємо відмовитися від спроб впровадження будь-яких «ізмів» та голих теорій, включаючи радикалізм, намагаючись адекватно та оптимально відповісти на поточні виклики виключно в межах тих інструментів і політик, які вже були успішно використані до нас у співставних умовах іншими, мають чітки обрахунки та мінімальний ризик; - зміцнюючи державу при досягненні тих чи інших політичних цілей, ми маємо памʼятати про баланс інтересів різних соціальних груп, і про те, що від демократії до левіафана лише один невеличкий крок та, згідний, не захоплюватись надто збільшенням державних повноважень, що у нашому окремому випадку означає концентрацію передусім на забезпеченні верховенства права у всій його проявах. Для всіх.
Цікаво було послухати промову Хавьера Мілея , президента Аргентини, на щорічному саміті у Давосі.
Якщо коротко, виступ про протистояння з одного боку ідеології воукізму/соціалізму, якою, на думку Мілей, за останні десятиліття були по повній інфіковані країни Заходу, що призвело до роздування держави, обмеження свобод і втрат в економічному розвитку (зокрема через той же "зелений перехід"), і з іншого ідеології капіталізму/ лібералізму, що стояла за лаштунками економічного успіху західної цивілізації від часів першої індустріальної революції у 18-19 віці, і до якої слід повернутись аби зробити "Захід великим знов".
В контексті публічної дискусії, навіяної цим виступом, зазначу, що однією із основних проблем сучасного економічного дискурсу, як стосовно викладення оцінок/прогнозів/суджень, так і стосовно їх розуміння, є застосування до життя сучасних ідей застарілих вже класифікацій «-ізмів», викладених в підручниках з політекономії.
Водночас, сучасний розвиток політекономії і усвідомлення ідей в масах призвів до певного міксу, який не дозволяє рафінувати «ізм» політичної сили, виходячи з його усталеного сприйняття.
Так, праві, що виступають за традиційні сімейні цінності в повній мірі можуть підтримувати розширення соціальних програм за рахунок підвищення податків на багатих, а отже зменшення економічних свобод і збільшення держави, що раніше відповідало соціалістичній політиці. А ті, хто називають себе лібералами та виступають за розширення прав людини, можуть поєднувати це із достатньо жорсткою політикою квот для тих чи інших меншин, що знову ж таки зміцнює державу. Так само спрощенням є протиставлення бізнесу і держави, яка передусім захищає інтереси самого бізнесу, зокрема, від шахрайств і зловживань. Це не добре, і не погано. Це даність, яку треба сприйняти. Адже, життя стає складнішим, суспільство ускладнюється, складнішають виклики і наші їм відповіді. Тому слогани на кшталт «держава не вирішення проблем, а їх причина» або про владу на заході, яку захопили неомарксисти, слушні для 1890, а не для 2025 року.
Тому, найважливіше, сьогодні відійти від крайнощів в оцінках і найголовніше в рішеннях.
І це приводить нас до двох головних висновків: - шукаючи рецепти економічного розвитку, ми маємо відмовитися від спроб впровадження будь-яких «ізмів» та голих теорій, включаючи радикалізм, намагаючись адекватно та оптимально відповісти на поточні виклики виключно в межах тих інструментів і політик, які вже були успішно використані до нас у співставних умовах іншими, мають чітки обрахунки та мінімальний ризик; - зміцнюючи державу при досягненні тих чи інших політичних цілей, ми маємо памʼятати про баланс інтересів різних соціальних груп, і про те, що від демократії до левіафана лише один невеличкий крок та, згідний, не захоплюватись надто збільшенням державних повноважень, що у нашому окремому випадку означає концентрацію передусім на забезпеченні верховенства права у всій його проявах. Для всіх.
BY Данило Гетманцев
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
But the Ukraine Crisis Media Center's Tsekhanovska points out that communications are often down in zones most affected by the war, making this sort of cross-referencing a luxury many cannot afford. That hurt tech stocks. For the past few weeks, the 10-year yield has traded between 1.72% and 2%, as traders moved into the bond for safety when Russia headlines were ugly—and out of it when headlines improved. Now, the yield is touching its pandemic-era high. If the yield breaks above that level, that could signal that it’s on a sustainable path higher. Higher long-dated bond yields make future profits less valuable—and many tech companies are valued on the basis of profits forecast for many years in the future. The next bit isn’t clear, but Durov reportedly claimed that his resignation, dated March 21st, was an April Fools’ prank. TechCrunch implies that it was a matter of principle, but it’s hard to be clear on the wheres, whos and whys. Similarly, on April 17th, the Moscow Times quoted Durov as saying that he quit the company after being pressured to reveal account details about Ukrainians protesting the then-president Viktor Yanukovych. "Someone posing as a Ukrainian citizen just joins the chat and starts spreading misinformation, or gathers data, like the location of shelters," Tsekhanovska said, noting how false messages have urged Ukrainians to turn off their phones at a specific time of night, citing cybersafety. Official government accounts have also spread fake fact checks. An official Twitter account for the Russia diplomatic mission in Geneva shared a fake debunking video claiming without evidence that "Western and Ukrainian media are creating thousands of fake news on Russia every day." The video, which has amassed almost 30,000 views, offered a "how-to" spot misinformation.
from ru
