подивилася фільм «Ліза франкенштейн» і маю з цього приводу пару думок
взагалі мені було якось байдуже на цю стрічку, бо коли з’явився трейлер, за вайбом він нагадав мені фільм для дісней ченелу «Як створити ідеального хлопця» (теж такий лайтовий, з невеликим бюджетом і місцями трохи крінжовий), але коли сценаристка та продюсерка «Лізи франкенштейн» Діабло Коді сказала, що події фільму відбуваються в одному всесвіті з «Тіло Дженніфер» it was immediately sold. І миттєво з повної байдужості стрічка стала для мене супер-очікуванням, до того ж Діабло Коді писала сценарій до «Тіла Дженніфер» тому я була super exited.
Синопсис фільму пише наступне:
У 1989 році дівчина-підліток Ліза мріє бути з юнаком, який помер і якого вона ніколи не зустрічала. Після того, як вона загадує бажання на його могилі, його труп оживає, і починається таємничий шторм. Хоча він не може говорити, герої стають близькими і їхні стосунки набувають все більшої психопатичності.
Думаю, найкраща частина фільму — його еститика. Картинка насичена блакитним та рожевим неоном, багато ностальгії за кінцем 80-х, і по-хорошому екстравагантні луки головної героїні. Гумор теж непоганий, він справді по настрою перегукується з «Тілом Дженніфер», і загалом мені така подача подобається.
Але якщо зібрати все до купи, то історія виходить, ну… трохи нудна? сама концепція історії ненова, і авторки класно граються з жанрами та оформленням, але сюжет ну занадто якись простий та передбачуваний.
Дивлячись на «Лізу Франкенштейн» я мимоволі думала, що краще б її зрежисерувала Карін Кусама (яка робила «Тіло Дженніфер»). Натомість, проєкт став режисерським дебютом для Зельди Вільямс (дочка того самого Робіна Вільямса), але я не певна, що гарне освітлення та костюми у кадрі це повністю її заслуга.
По висновку: краще, ніж «Як створити ідеального хлопця», але гірше ніж «Тіло Дженніфер», можна подивитися разок, але краще ще раз передивитися Дженніфер
#watchlist
взагалі мені було якось байдуже на цю стрічку, бо коли з’явився трейлер, за вайбом він нагадав мені фільм для дісней ченелу «Як створити ідеального хлопця» (теж такий лайтовий, з невеликим бюджетом і місцями трохи крінжовий), але коли сценаристка та продюсерка «Лізи франкенштейн» Діабло Коді сказала, що події фільму відбуваються в одному всесвіті з «Тіло Дженніфер» it was immediately sold. І миттєво з повної байдужості стрічка стала для мене супер-очікуванням, до того ж Діабло Коді писала сценарій до «Тіла Дженніфер» тому я була super exited.
Синопсис фільму пише наступне:
У 1989 році дівчина-підліток Ліза мріє бути з юнаком, який помер і якого вона ніколи не зустрічала. Після того, як вона загадує бажання на його могилі, його труп оживає, і починається таємничий шторм. Хоча він не може говорити, герої стають близькими і їхні стосунки набувають все більшої психопатичності.
Думаю, найкраща частина фільму — його еститика. Картинка насичена блакитним та рожевим неоном, багато ностальгії за кінцем 80-х, і по-хорошому екстравагантні луки головної героїні. Гумор теж непоганий, він справді по настрою перегукується з «Тілом Дженніфер», і загалом мені така подача подобається.
Але якщо зібрати все до купи, то історія виходить, ну… трохи нудна? сама концепція історії ненова, і авторки класно граються з жанрами та оформленням, але сюжет ну занадто якись простий та передбачуваний.
Дивлячись на «Лізу Франкенштейн» я мимоволі думала, що краще б її зрежисерувала Карін Кусама (яка робила «Тіло Дженніфер»). Натомість, проєкт став режисерським дебютом для Зельди Вільямс (дочка того самого Робіна Вільямса), але я не певна, що гарне освітлення та костюми у кадрі це повністю її заслуга.
По висновку: краще, ніж «Як створити ідеального хлопця», але гірше ніж «Тіло Дженніфер», можна подивитися разок, але краще ще раз передивитися Дженніфер
#watchlist
group-telegram.com/herheels/8550
Create:
Last Update:
Last Update:
подивилася фільм «Ліза франкенштейн» і маю з цього приводу пару думок
взагалі мені було якось байдуже на цю стрічку, бо коли з’явився трейлер, за вайбом він нагадав мені фільм для дісней ченелу «Як створити ідеального хлопця» (теж такий лайтовий, з невеликим бюджетом і місцями трохи крінжовий), але коли сценаристка та продюсерка «Лізи франкенштейн» Діабло Коді сказала, що події фільму відбуваються в одному всесвіті з «Тіло Дженніфер» it was immediately sold. І миттєво з повної байдужості стрічка стала для мене супер-очікуванням, до того ж Діабло Коді писала сценарій до «Тіла Дженніфер» тому я була super exited.
Синопсис фільму пише наступне:
У 1989 році дівчина-підліток Ліза мріє бути з юнаком, який помер і якого вона ніколи не зустрічала. Після того, як вона загадує бажання на його могилі, його труп оживає, і починається таємничий шторм. Хоча він не може говорити, герої стають близькими і їхні стосунки набувають все більшої психопатичності.
Думаю, найкраща частина фільму — його еститика. Картинка насичена блакитним та рожевим неоном, багато ностальгії за кінцем 80-х, і по-хорошому екстравагантні луки головної героїні. Гумор теж непоганий, він справді по настрою перегукується з «Тілом Дженніфер», і загалом мені така подача подобається.
Але якщо зібрати все до купи, то історія виходить, ну… трохи нудна? сама концепція історії ненова, і авторки класно граються з жанрами та оформленням, але сюжет ну занадто якись простий та передбачуваний.
Дивлячись на «Лізу Франкенштейн» я мимоволі думала, що краще б її зрежисерувала Карін Кусама (яка робила «Тіло Дженніфер»). Натомість, проєкт став режисерським дебютом для Зельди Вільямс (дочка того самого Робіна Вільямса), але я не певна, що гарне освітлення та костюми у кадрі це повністю її заслуга.
По висновку: краще, ніж «Як створити ідеального хлопця», але гірше ніж «Тіло Дженніфер», можна подивитися разок, але краще ще раз передивитися Дженніфер
#watchlist
взагалі мені було якось байдуже на цю стрічку, бо коли з’явився трейлер, за вайбом він нагадав мені фільм для дісней ченелу «Як створити ідеального хлопця» (теж такий лайтовий, з невеликим бюджетом і місцями трохи крінжовий), але коли сценаристка та продюсерка «Лізи франкенштейн» Діабло Коді сказала, що події фільму відбуваються в одному всесвіті з «Тіло Дженніфер» it was immediately sold. І миттєво з повної байдужості стрічка стала для мене супер-очікуванням, до того ж Діабло Коді писала сценарій до «Тіла Дженніфер» тому я була super exited.
Синопсис фільму пише наступне:
У 1989 році дівчина-підліток Ліза мріє бути з юнаком, який помер і якого вона ніколи не зустрічала. Після того, як вона загадує бажання на його могилі, його труп оживає, і починається таємничий шторм. Хоча він не може говорити, герої стають близькими і їхні стосунки набувають все більшої психопатичності.
Думаю, найкраща частина фільму — його еститика. Картинка насичена блакитним та рожевим неоном, багато ностальгії за кінцем 80-х, і по-хорошому екстравагантні луки головної героїні. Гумор теж непоганий, він справді по настрою перегукується з «Тілом Дженніфер», і загалом мені така подача подобається.
Але якщо зібрати все до купи, то історія виходить, ну… трохи нудна? сама концепція історії ненова, і авторки класно граються з жанрами та оформленням, але сюжет ну занадто якись простий та передбачуваний.
Дивлячись на «Лізу Франкенштейн» я мимоволі думала, що краще б її зрежисерувала Карін Кусама (яка робила «Тіло Дженніфер»). Натомість, проєкт став режисерським дебютом для Зельди Вільямс (дочка того самого Робіна Вільямса), але я не певна, що гарне освітлення та костюми у кадрі це повністю її заслуга.
По висновку: краще, ніж «Як створити ідеального хлопця», але гірше ніж «Тіло Дженніфер», можна подивитися разок, але краще ще раз передивитися Дженніфер
#watchlist
BY підбори фам фаталь 💋
Share with your friend now:
group-telegram.com/herheels/8550