мене курвлять саме узагальнення. «українські медіа», «українські журналісти», слова про те, що ніхто не напише та ніхто й не вміє нормально писати
ну це ж сюр і неправда

An Italian postcard for Stage Struck (1925)

мій вішліст

мерч "дєвачки в культуркє" ще ніхто не зробив?

рецепт ідеальних вечірок від Джоан Кроуфорд (залишилося тільки знайти пару президентів корпорацій та політика)

«Найкращі вечірки — це дика суміш людей. Візьміть кілька президентів корпорацій, додайте кількох прекрасних молодих актрис, бородатого художника, ваших друзів із Брюсселя, політика, перукаря, а потім киньте їх усіх разом. Особливо важливо мати всі вікові групи. Звичайно, я б не хотіла, щоб хіпі приповзали з немитими ногами, але всі молоді люди, яких я знаю, яскраві та привабливі, їм є що сказати, і вони одягаються як люди. Ще один важливий секрет вечірки: я завжди до всього додаю горілку. Ніхто ніколи не дізнається, і всі зрештою чудово проводять час».

The Sorceress
painting by John William Waterhouse (1911-1915)

Для жінок, які жили в Італії XVII століття, шлюб міг стати пасткою. На той час, розлучення не було доступною опцією, тож, фактично, єдина мета в житті жінки полягала у тому, щоб знайти чоловіка, одружитися і залишитися разом із ним до кінця життя, навіть якщо цей союз виявився нещасливим.

Але жінка на ім’я Джулія Тофана знайшла рішення.

Народившись у Палермо, Італія, близько 1620 року, Тофана знала дещо про смерть. Коли їй було лише 13 років, жінку на ім’я Тофанія д’Амадо — ймовірно, її матір — було страчено за те, що вона, як стверджують деякі джерела, отруїла свого чоловіка.

Згодом Тофана продовжила спадщину матері, використовуючи її старий рецепт. Жінка почала продавати Aqua Tofana, отруту без запаху, яку вона маскувала під мазь. Хоча точний рецепт з тих пір було втрачено, Тофана, ймовірно, робила отруту із суміші миш'яку, свинцю і беладонни.
Тофана започаткувала справжній бізнес у Римі, де вона найняла товаришів, щоб керувати таємною аптекою, аби тихо продавати своє смертоносне зілля поміж справжніх косметичних продуктів.

Незабаром чоловіки почали вмирати десятками через те, що жінки відчайдушно намагалися залишити свій нещасливий шлюб або забрати гроші як спадок і почати все заново.

Доля Тофани достойменно невідома. Одна версія розповідає про страту, яка сталася після того, як жінки почали зізнаватися у вбивствах своїм священикам, у той час як люди почали помічати, що «молодих вдів стало надзвичайно багато». Інша, що жінці все ж вдалося втекти і дожити свої дні у спокої.

Джулія Тофана продавала свою отруту майже 20 років, і вбила понад 600 чоловіків. Good for her, як то кажуть

#factsbaby

другий сезон «гри в кальмара» це одне велике meh.
я подивилася його вчора, і вже зараз не пам’ятаю більшості того, що відбулалося у серіях.
якщо коротко і попрядку:
концепт «герой, який виграв смертельну гру і повертається зіграти ще раз» – прикольний. з ним можна багато накрутити, підвищити ставки, цікаво погратися. простий приклад – «голодні ігри», де друга частина значно цікавіша та більш насичена (в плані арени, випробувань і саме цієї гри на виживання).
тут же все відчувається якось стисло і «спустивши рукава». так, нам показують декілька нових «ігор», але головний фокус переміщується на динаміку всередині гравців. але фільми/серіали з концепцією виживання гоядачі часто дивляться саме заради цього виживання. як герой вибереться з наступного смертельного квесут? що готують автори гри далі? це були одні з ключових гачків, які утримували інтерес та увагу глядачів у першому сезоні. і саме цього у другому майже немає.
але окей, це цікавий вектор – дослідити, як люди взаємодіють поза межами «майданчиків» і тепер після кожної гри вони можуть голосувати «за» або «проти» продовження гри. проте для того, щоб це спрацювало, потрібні багатогранні цікаві персонажі. і з цим у другому сезоні велика біда.
у першому сезоні головний герой був такий собі ultimate relatable character – хороший хлопець, який наробив помилок у житті і тепер має вижити (і залишитися морально-чистою людиною). у другому сезоні він весь час ходить із серйозним обличчям 24/7 повторюючи, яка це погана гра і як її треба припинити. трансформація зрозуміла, але разом із тим зникає увесь його шарм та можливість емоційно підключитися. він буквально стає моральним компасом без емоцій. і другорядні персонажі нічим не кращі. якщо у першому сезоні було багато яскравих героїв (імена яких я вже не згадаю, але я пам’ятаю їхні характери, поведінку), то у другому всі нові гравці одновимірні, їх можна охарактеризувати одним реченням. це вагітна дівчина, це морпіх, це репер (прости господи) танос.
для того, щоб їхнє протистояння за те, що принити чи продовжити гру було цікавим та напруженим, ми маємо хоча б трохи вболівати за кожного з них. і тоді це справді вийшла б непоганий соціальний коментар на людську жадібність, відчай та капіталізм (що вже було у першому сезоні, але тут могло розкритися по-новому). натомість, ті, хто голосують «продовжити» – це типу поганці на чолі з репером таносом та дідом, який постійно на всіх оре (він ще й візуально нагадує мені порошенка). ну тобто немає у них морально-сірого діапазону, що було однією з визначних рис героїв у першому сезоні.
єдиним цікавим персонажем мені здався керівник гри, який сам вирішив пограти. непогана динаміка з головним героєм, чіткий психологічний портрет. правда навіщо він туди поліз, питання поки що відкрите. ну і ще мені бабуся з сином сподобалися. вони теж одновимірні, але, принаймні, бабуся прикольна. rooting for you girl.
у другому сезоні є ще сюжетна лінія з детективом поліції, який у першому проник всередину гри і ходив у рожевому костюмі. тоді це справді був класний сюжетний хід, бо він розкривав глядачам більше про внутрішні процеси гри і як це все працює. у другому сезоні я повністю його сюжетну лінію проматувала – вона ні про що. він цілий сезон бовтається на човні, намагаючись знайти острів. і все.
акторська гра це теж щось дивне. так, тут можна посперечатися, що у корейських серіалів є своя специфіка – але я не згадаю і половини тих кривляннь та овер реакцій героїв у першому сезоні. тут вони всі грають гіпертрофовано і неясно навіщо.
+ я не можу зрозуміти, чому змінилася поведінка і керівників гри. у другому сезоні стільки вчинків героїв, на які просто дивилася і думала: «та їх би за це вже розстріляли у першому сезоні». у першому сезоні жінка сигарети у вагітні ховала, а тут чел ходить з хрестом з таблетками і всім пофіг.
не знаю, в чому причини таких радикальних змін якості серіалу. ймовірно, не вистачало часу на хороший сценарій. але 7 серій, з яких хороших моментів – по пальцям перерахувати – це доволі сумно.

#watchlist