Вугледар. Підполковник Ігор Гриб. Червона іржа.

Гриб. Комбат 186 окремого батальйону 123 окремої бригади ТрО.

Проходив військову службу за контрактом з 2014 року, брав участь у боях на Савур-Могилі, в Іловайську, в обороні Мар’їнки та Красногорівки.

Лицар ордену ордену «Богдана Хмельницького» та кавалер ордену «За мужність».

186 бат відмовився заходити в Угледар на підтримку бійців 72 бригади.

В результаті - більше сотні бійців 186 батальйону в СЗЧ.

А чорні запорожці не отримали підкріплення, виходили дуже важко, понесли великі втрати.

Підполковник Гриб застрелився.

…

На білборді - самозакохана пика лівака Сергія Гнезділова. Видавав себе в інтервʼю «командир аеророзвідки», але завжди був лише солдатом. Надували як фігуру, закликав на службу, а потім «закладка» вибухнула. Завдяки лівим медіа став героєм, бо «добровільно демобілізувався» у СЗЧ.

СЗЧ - це не проблема генералів. Це проблема всіх. Це біда не так твоя, як суміжників.

СЗЧ - це конкретика - коли сто бійців не заходять на підтримку іншого підрозділу. Замість втратити частину бійців через хаос, паніку, відсутність підтримки, втратиш в три рази більше. І рикошетом стане ще більше утікачів, бо ніхто не знатиме, хто знову підведе в бою.

Публічні дезертири не застреляться, аби привернути увагу до проблеми.

Стануть героями лівих медіа, бо перекидають відповідальність на абстрактне знеособлене «все у нас погано, давайте щось хтось якось робити».

В росіян проблема СЗЧ - «500-х» одна з найгостріших починаючи з 2022-го. Але на відміну від нас - платять за це не своїми територіями.

Листопад - місяць, коли у росіян форсований забіг піхотою, який зараз дає результати, вичерпає їхні стратегічні резерви.

Маємо триматися попри проблеми, помилки і не опускати руки. Інакше вороги банально досягнуть свого.