прεсвѷтεръ Юрїй

Думки між Бдінням і Літургією…

Та мова, якою ми служимо дійсно священна і надзвичайна. З цим важко (чит. – неможливо) сперечатися. Проте мова жива і так чи інакше вона розвивається через оновлення, доповнення, вдосконалення. Святителі Мефодій Панноно-Моравський і Костянтин (Кирило) Хазарський дали поштовх слов’янам і показали, що служити можна не тільки грецькою чи латиною, але і тією мовою, яку ти розумієш. Поштовх був глаголичний. Потім святий Наум Охридський зробив поштовх кириличним і його амплітуда досі в русі.

Применшувати чи перебільшувати якусь мову, на мою думку, є злочином. Так, ми звикли до ЦСМ. Звикли. Не важливо, якого ізводу, проте ж звикли, а consuetudo, як відомо, est altera natura. Але ж так само можна звикнути і до іншої мови — оновленої, національної, більш сучасної. Все більше я переконуюсь в доцільності слов’яно-балканської практики, коли богослужіння звершується старо-новим міксом. В такому випадку і «традиційники» задоволені, і «оновленці» не ображені.

Про себе (не у виправдання, а по факту) скажу: так, мені до вподоби Київський ізвод. Часом навіть більше сучасних мов. АЛЕ! Знаючі мене люди і навіть підписники каналу в курсі, що я не гидую ані ізводом московським, ані якоюсь сучасною мовою. А чим власне гидувати? На підніжжі «вавилонської вежі» всі рівні і нема мови кращої, нема мови гіршої. Є мова твого звертання до Бога. І в цьому звертанні, на мою скромну думку, важлива не мова, діалект чи балачка, а те, що в тебе на серці в той момент, коли ти просиш про щось Творця. Просиш. Втім, і славословиш, і дякуєш, і просто підносиш свої молитви Тому, Хто дав тобі пережити черговий день твого життя. Для подяки Богові важлива не мова, а щирість, із якою ця подяка підноситься.

З Неділею Цвітоносія! Осанна!

www.group-telegram.com/ru/presbyter_iurius.com/762

609 viewsApr 27, 2024 at 19:24

Думки між Бдінням і Літургією…

Та мова, якою ми служимо дійсно священна і надзвичайна. З цим важко (чит. – неможливо) сперечатися. Проте мова жива і так чи інакше вона розвивається через оновлення, доповнення, вдосконалення. Святителі Мефодій Панноно-Моравський і Костянтин (Кирило) Хазарський дали поштовх слов’янам і показали, що служити можна не тільки грецькою чи латиною, але і тією мовою, яку ти розумієш. Поштовх був глаголичний. Потім святий Наум Охридський зробив поштовх кириличним і його амплітуда досі в русі.

Применшувати чи перебільшувати якусь мову, на мою думку, є злочином. Так, ми звикли до ЦСМ. Звикли. Не важливо, якого ізводу, проте ж звикли, а consuetudo, як відомо, est altera natura. Але ж так само можна звикнути і до іншої мови — оновленої, національної, більш сучасної. Все більше я переконуюсь в доцільності слов’яно-балканської практики, коли богослужіння звершується старо-новим міксом. В такому випадку і «традиційники» задоволені, і «оновленці» не ображені.

Про себе (не у виправдання, а по факту) скажу: так, мені до вподоби Київський ізвод. Часом навіть більше сучасних мов. АЛЕ! Знаючі мене люди і навіть підписники каналу в курсі, що я не гидую ані ізводом московським, ані якоюсь сучасною мовою. А чим власне гидувати? На підніжжі «вавилонської вежі» всі рівні і нема мови кращої, нема мови гіршої. Є мова твого звертання до Бога. І в цьому звертанні, на мою скромну думку, важлива не мова, діалект чи балачка, а те, що в тебе на серці в той момент, коли ти просиш про щось Творця. Просиш. Втім, і славословиш, і дякуєш, і просто підносиш свої молитви Тому, Хто дав тобі пережити черговий день твого життя. Для подяки Богові важлива не мова, а щирість, із якою ця подяка підноситься.

З Неділею Цвітоносія! Осанна!

BY прεсвѷтεръ Юрїй