🇮🇷 Значення обрання нового президента ірану💬 Спочатку я взагалі не хотів писати про це допис. Оскільки для мене будь-хто, хто був обраний на виборах в ірані не міг би існувати всупереч волі аятолли.
➡️ Тому, відповідав "без різниці хто". Але спілкування з людьми, які глибше спеціалізуються на регіоні й опрацювання наданої інформації, поставили мою однозначну позицію під сумнів. Фактично мені продемонстрували, що в оцінці я дивлюсь занадто прямолінійно.
Ці вбори мають певне значення. Оскільки там відбулись сигнали в стилі "британської дипломатії", коли сторони мають самостійно зрозуміти сигнали без слів чи передчасної зміни статусів.
🔗 Моє перше припущення, що будь-хто не може бути обраним президентом ірану всупереч волі аятоли. І на цьому далі мій фокус уваги зник.
Поки мені не поставили інше питання
🗣:
"Якщо твоє твердження правильне "ніхто всупереч", тоді як було допущено до виборів і загалом допущена перемога Пезешкияна доволі популярного в народі, але не серед кланових еліт?".
♟І це питання поставило мене в позицію "шаг і мат". А дійсно, якщо я так переконаний, що контроль аятоли абсолютний (
а він абсолютний), тоді
чому допустили перемогу не зовсім зручного Пезешкияна? З цього питання й почалось моє заглиблення в тему
⤵️▶️ Причина перша: "Чому допустили?". Аятола посада релігійна, а не політична, але через цю посаду (яка по факту досмертна) здійснюється управління всією політичною системою країни.
Оскільки не відбувається циркуляція еліт, то накопичуються негативні ефекти, які традиційні для таких законсервованих систем, і які по факту делегітимізують владу аятоли.
Щоб владу вічного аятолли періодично легітимізувати для цього є умовні вибори в інших політичних інституціях. Президентські вибори, які ніби й перезавантажують політичну систему, але звісно на практиці контроль влади зберігається де треба. Тому, якщо просто пояснити, то
через сам факт виборів, аятола (як інститут, а не персона) відновлює власну легітимність. А для цього важлива явка виборців.
Допуск Пезешкияна до виборів збільшив прогнозовану явку до умовно пристойних значень, які були потрібні аятолі.
▶️ Причина друга. Протиставлення адекватності. Міжнародними справами займається президент (але фактично без права рішень). Адекватний президент, який має умовний статус "помірковано прозахідного інтелектуала" вигідний аятолі як інструмент досягнення цілей в комунікаціїЇторгах із Заходом та Сходом.
"Поміркований президент" ірану буде протиставлятись радикальному Нетаньяху чи потенційно імпульсивно-егоцентричному Трампу. При цьому "створення цього інструменту" (обрання президента) не суперечить і не шкодить на даному етапі контактам та взаємодіям із Пекіном чи москвою.
▶️ Причина третя. Незадоволеність та торги. У кількох близькосхідних виданнях, розмовах наводиться аргумент, що іран (умовно "его" ірану)
не задоволений станом речей, де вони не регіональні лідери, а напівколонія, яку експлуатує Китай та московія. Співпраця з москвою дала ситуативну користь, але не була розширена до тієї економічної межі на яку розраховували в ірані. В результаті економічно іран більше втрачає чи залишається при своєму ніж отримує бажане.
➡️ Але іран вже в одному човні з Китаєм, московією. І стрибати в море, де поки не видно поблизу іншої перспективи не збирається. І щоб цей перспективний човен знайшовся дано дозвіл на обрання "прозахідного", який ніби стгнал із човна, щоб відвернути увагу від сформованих уявлень про іран. Якщо перспективних "інших човнів" не буде, або "перспективи" в цих інших човнах гірші, то цього президента-маяка можна посадити як Раїсі на лавку човна і змусити гребти в одному темпі з Китаєм і московією.
➡️ Тобто, іран дає ознаки, що "на щось" готові розмовляти із західними країнами (переважно ЄС). Ось вам поки канал комунікації. При чому це зроблено дипломатично по "британські", так, що ніхто в наявному човні (московія/Китай) претензій не може висловити.
Більш того всі дії ірану і нового "ліберльного" президента вказують на те, що нічого й не має змінитись, але
(
через брак символів кінець допису в коментарях)Resurgam ➰ Приєднуйся 