Тайстра Чикаленка

🤔Більшу частину XIX століття українські землі перебували поза процесами становлення капіталістичних відносин. В результаті спостерігались технічне відставання від розвинених країн Західної Європи, зростання соціального напруження та повільний ріст економіки. Сьогодні ми розповімо про купецтво на українських землях, яке потрохи отримувало привілеї від імперської влади у цей час.

💰Наприкінці XVIII століття відбувся розподіл купецтва на три гільдії, які відрізнялися між собою розміром свого капіталу. У Жалуваній грамоті міст від 21 квітня 1785 року були визначені не тільки грошові цензи (наприклад купець 1-ої гільдії мав отримувати 10-50 тисяч рублів доходу), а й види торгівлі для кожної з гільдій: зовнішня та внутрішня торгівля для купців 1-ої гільдії, та торгівля в межах міста й повіту для купців 3-ої гільдії. Пізніше купці 1 та 2-ої гільдії звільнились від тілесних покарань та обов’язоку відбувати рекрутчину.

Протягом першої половинии XIX століття царська влада здійснювала кроки з метою зміцнення купецького стану. Так, своїм маніфестом від 1 січня 1807 року Олександр І укріпив становище купців-піданних Російської імперії перед іноземними та підняв грошову планку для купців 1-ої та 2-ої гільдії. У 1824 році були зменшені повинності, надано певні переваги: так купці 3-ої гільдії фабрично-промислової галузі отримали право засновувати об’єкти легкої промисловості.

🏬Якщо казати за розвиток купецтва на українських землях, то за даними Гуржія протягом 1816-1859 років кількість купців збільшилась з 18 тисяч до 104 тисяч осіб. Серед міст, де було багато купців, були Харків, Київ, Житомир та навіть Одеса, яка активно розвивалась через статус «порто-франко». Крім того, зростали і самі міські капітали: у Катеринославській та Херсонській губерніях у 1854 році сума капіталу склала більше 8 млн рублів.

📉Незважаючи на позитивні моменти щодо зміцнення купецтва, проявлялися й негативні тенденції, зокрема щодо національного складу купців. Російський царат не допускав збільшення і поширення власне українського купецтва, натомість надавав безумовні переваги купцям єврейського та російського походження. Так, у 1835 році Микола І видав указ, за яким дозволялося переїхати до Києва купцям з великоросійських губерній - таким чином купці-росіяни усували конкурентів у вигляді купецтва українського, польського та іншого походження.

😵‍💫Не тільки переселення купців-росіян призвело до слабкості українського купецтва. На українських землях до 1861 року залишились рештки феодально-кріпосницької системи, успадковані у попередню добу, оскільки російська влада бачила українські землі лише як сільськогосподарський придаток, тому розвиток торгівлі та промисловості не був тут у пріоритеті. Окрім цього, українське купецтво було безсиле навіть перед купцями єврейського походження. Питання нагромадження капіталу в середовищі українського купецтва залишалось болючим впродовж усього XIX століття...

Підписуйтеся на канал, щоб не пропустити продовження рубрики! 😏✨

www.group-telegram.com/ru/taystra_chikalenka.com/341

181 viewsDec 21 at 12:02

🤔Більшу частину XIX століття українські землі перебували поза процесами становлення капіталістичних відносин. В результаті спостерігались технічне відставання від розвинених країн Західної Європи, зростання соціального напруження та повільний ріст економіки. Сьогодні ми розповімо про купецтво на українських землях, яке потрохи отримувало привілеї від імперської влади у цей час.

💰Наприкінці XVIII століття відбувся розподіл купецтва на три гільдії, які відрізнялися між собою розміром свого капіталу. У Жалуваній грамоті міст від 21 квітня 1785 року були визначені не тільки грошові цензи (наприклад купець 1-ої гільдії мав отримувати 10-50 тисяч рублів доходу), а й види торгівлі для кожної з гільдій: зовнішня та внутрішня торгівля для купців 1-ої гільдії, та торгівля в межах міста й повіту для купців 3-ої гільдії. Пізніше купці 1 та 2-ої гільдії звільнились від тілесних покарань та обов’язоку відбувати рекрутчину.

Протягом першої половинии XIX століття царська влада здійснювала кроки з метою зміцнення купецького стану. Так, своїм маніфестом від 1 січня 1807 року Олександр І укріпив становище купців-піданних Російської імперії перед іноземними та підняв грошову планку для купців 1-ої та 2-ої гільдії. У 1824 році були зменшені повинності, надано певні переваги: так купці 3-ої гільдії фабрично-промислової галузі отримали право засновувати об’єкти легкої промисловості.

🏬Якщо казати за розвиток купецтва на українських землях, то за даними Гуржія протягом 1816-1859 років кількість купців збільшилась з 18 тисяч до 104 тисяч осіб. Серед міст, де було багато купців, були Харків, Київ, Житомир та навіть Одеса, яка активно розвивалась через статус «порто-франко». Крім того, зростали і самі міські капітали: у Катеринославській та Херсонській губерніях у 1854 році сума капіталу склала більше 8 млн рублів.

📉Незважаючи на позитивні моменти щодо зміцнення купецтва, проявлялися й негативні тенденції, зокрема щодо національного складу купців. Російський царат не допускав збільшення і поширення власне українського купецтва, натомість надавав безумовні переваги купцям єврейського та російського походження. Так, у 1835 році Микола І видав указ, за яким дозволялося переїхати до Києва купцям з великоросійських губерній - таким чином купці-росіяни усували конкурентів у вигляді купецтва українського, польського та іншого походження.

😵‍💫Не тільки переселення купців-росіян призвело до слабкості українського купецтва. На українських землях до 1861 року залишились рештки феодально-кріпосницької системи, успадковані у попередню добу, оскільки російська влада бачила українські землі лише як сільськогосподарський придаток, тому розвиток торгівлі та промисловості не був тут у пріоритеті. Окрім цього, українське купецтво було безсиле навіть перед купцями єврейського походження. Питання нагромадження капіталу в середовищі українського купецтва залишалось болючим впродовж усього XIX століття...

Підписуйтеся на канал, щоб не пропустити продовження рубрики! 😏✨

BY Тайстра Чикаленка