shut up, I'm reading

Докупи: другорядні персонажі, що з'являються суто аби інфодампнути лор, зникаючи після виконання цієї функції,також ніяк не змінюючи головну героїню (якою на жаль досі лишається Малкія-), що є трошки не трошки ледь не початковою помилкою авторів.

Обкладинка досі від художниці, що продає свої роботи росіянам і нині.

Залишається питання більш до себе: нахіба було те дочитувати?

Насправді, відповідь доволі проста. Я витратила на це свої гроші. Це теж, але як людині, що збирається у відносно недалекому майбутньому також оббивати пороги видавництв або ж просто писати кудись у платформу аби це бачили інші - мені важливо знати по пунктах, як саме можна загубити хорошу історію в процесі її безпосередньої реалізації. Так, врешті більшою частиною ти пишеш саме для себе. Силувати з себе щось суто на запит інших ніколи не є виграшною стратегією, але і не враховувати читача, що читає твою історію не знаючи про неї нічого, так само як читача, що згодом може повернутися до неї для повторного ознайомлення теж геть не можна. Своїх бусінок можна любити і за найменший чіх, а от змусити полюбити, проникнутися твоїми творіннями інших - геть інша, складна і клопітка робота.

Тож, зрештою, клинок для мене (як і інші не надто моцні історії) є радше посібником врєдних порад, які краще не повторювати, а також потренувати свої знання роботи сюжетів, знаходячи помилки у чужих роботах, аби у своїх потім цього не допускати.

www.group-telegram.com/ru/whtbt.com/558

51 viewsDec 14 at 15:52

Докупи: другорядні персонажі, що з'являються суто аби інфодампнути лор, зникаючи після виконання цієї функції,також ніяк не змінюючи головну героїню (якою на жаль досі лишається Малкія-), що є трошки не трошки ледь не початковою помилкою авторів.

Обкладинка досі від художниці, що продає свої роботи росіянам і нині.

Залишається питання більш до себе: нахіба було те дочитувати?

Насправді, відповідь доволі проста. Я витратила на це свої гроші. Це теж, але як людині, що збирається у відносно недалекому майбутньому також оббивати пороги видавництв або ж просто писати кудись у платформу аби це бачили інші - мені важливо знати по пунктах, як саме можна загубити хорошу історію в процесі її безпосередньої реалізації. Так, врешті більшою частиною ти пишеш саме для себе. Силувати з себе щось суто на запит інших ніколи не є виграшною стратегією, але і не враховувати читача, що читає твою історію не знаючи про неї нічого, так само як читача, що згодом може повернутися до неї для повторного ознайомлення теж геть не можна. Своїх бусінок можна любити і за найменший чіх, а от змусити полюбити, проникнутися твоїми творіннями інших - геть інша, складна і клопітка робота.

Тож, зрештою, клинок для мене (як і інші не надто моцні історії) є радше посібником врєдних порад, які краще не повторювати, а також потренувати свої знання роботи сюжетів, знаходячи помилки у чужих роботах, аби у своїх потім цього не допускати.

BY shut up, I'm reading