Пишу велику статтю про "Фауста" Ґете, бо направду, книжка Велика. А поки, ось вам сирена. Вона,як і інші міфологічні істоти теж з'являється в цьому надмірному тексті.
Etruscan bronze statuette of a siren, a creature with a body of a bird and a head of a woman. Dated ca 500 BC, she wears a diadem embellished with flowers. She originally may have stood on the lid of a vase.
Metropolitan Museum of Art, New York, USA
Etruscan bronze statuette of a siren, a creature with a body of a bird and a head of a woman. Dated ca 500 BC, she wears a diadem embellished with flowers. She originally may have stood on the lid of a vase.
Metropolitan Museum of Art, New York, USA
Люблю книги Володимира Єшкілєва за вражаючу ерудицію, інтелектуальність та постійний інтертекст. В "Імператорові повені" велика кількість латинських цитат, жартів та гри слів. Не обійшлося і без цитування "Книги Книг". Наприклад отут:
"— He дивуйся, Витискуваче. Час — недолуга і несамостійна підбивка буття. У всіх світах він лише мовчазний і покірливий раб Зумовленості. В Опадлі час тече інакше, ніж в Опорній Реальності. Він тут, як це точніше означити, м’якший і легше змінює свої властивості.
— Чому?
— Деміург Матні або не вміє, або не хоче працювати з часом.
— Може, це поза його волею. Можливо, що такі перетворення йому заборонені Всевишнім?
— Навряд… Адже добрий батько ніколи не заборонить своїм дітям гратися найцікавішими іграшками. Опорна Реальність завжди дивувала мене віковічною непорушністю природних законів, але… — Сапфіра, немов згадавши своє акробатичне минуле, несподівано перекинулась через голову у запаморочливому стрибку, загубила вінок і знову твердо стала на ноги. — Хто я така, зрештою, щоби мудрувати над вчинками Деміургів.
Анемподест вирішив підтримати дівчину:
— В Книзі Йова про Господа Єгову сказано: «І в Янголах своїх бачить недоліки…»
— Невже?
— Так. У вісімнадцятому вірші четвертої глави. Там, де Еліазар втішає загноєного Йова.
— Ти така вчена людина, — зробила великі очі Марципанова Акробатка, беручи прочанина за руку і тягнучи за собою. — Глобусові ти сподобаєшся."
Але знаючи борхесівську закваску маестро, я не міг не перевірити цієї цитати, бо хоча й прочитав "Біблію" п'ять разів, але такого місця не пам'ятав.
І дійсно, такий епізод є! Нове інтелектуальне збагачення з Володимиром!
Куліш:
17 Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
18 Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
Хоменко:
17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим? 18 Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки.
А я, в свою чергу, з недоліків в цьому романі бачу тільки одне неправильне відмінювання. І не певен чи правильною формою буде "Витискуваче", бо здається, що має бути "Витискувачу".
У всьому іншому - перфекція і текст, який вже хочеться перечитати, а я ще не прочитав й половини.
"— He дивуйся, Витискуваче. Час — недолуга і несамостійна підбивка буття. У всіх світах він лише мовчазний і покірливий раб Зумовленості. В Опадлі час тече інакше, ніж в Опорній Реальності. Він тут, як це точніше означити, м’якший і легше змінює свої властивості.
— Чому?
— Деміург Матні або не вміє, або не хоче працювати з часом.
— Може, це поза його волею. Можливо, що такі перетворення йому заборонені Всевишнім?
— Навряд… Адже добрий батько ніколи не заборонить своїм дітям гратися найцікавішими іграшками. Опорна Реальність завжди дивувала мене віковічною непорушністю природних законів, але… — Сапфіра, немов згадавши своє акробатичне минуле, несподівано перекинулась через голову у запаморочливому стрибку, загубила вінок і знову твердо стала на ноги. — Хто я така, зрештою, щоби мудрувати над вчинками Деміургів.
Анемподест вирішив підтримати дівчину:
— В Книзі Йова про Господа Єгову сказано: «І в Янголах своїх бачить недоліки…»
— Невже?
— Так. У вісімнадцятому вірші четвертої глави. Там, де Еліазар втішає загноєного Йова.
— Ти така вчена людина, — зробила великі очі Марципанова Акробатка, беручи прочанина за руку і тягнучи за собою. — Глобусові ти сподобаєшся."
Але знаючи борхесівську закваску маестро, я не міг не перевірити цієї цитати, бо хоча й прочитав "Біблію" п'ять разів, але такого місця не пам'ятав.
І дійсно, такий епізод є! Нове інтелектуальне збагачення з Володимиром!
Куліш:
17 Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
18 Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
Хоменко:
17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим? 18 Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки.
А я, в свою чергу, з недоліків в цьому романі бачу тільки одне неправильне відмінювання. І не певен чи правильною формою буде "Витискуваче", бо здається, що має бути "Витискувачу".
У всьому іншому - перфекція і текст, який вже хочеться перечитати, а я ще не прочитав й половини.
Паньство, а вас теж бісить, коли плутають Марка Антонія і Марка Аврелія?
Anonymous Poll
57%
Та
43%
Не
Во істину грандіозне поповнення в мене сьогодні, доста поважне панівство!
Від двох моїх улюблених сучасних молодих і максимально-потужно герметичних авторів прийшли книги!
Ектраваґантний препаратор ментальних маракотових безодень Сергій Лущик, який в минулому році вже потішив мене одним із найскладніших і найгустіших цинобричних романів сучукрліту, вривається з новим шедевром "ermetismo". Вже сама назва, мене, шанувальника химерних і окультно-гностичних словес, вабить і пронизує трепетом. А варто було лиш відкрити книгу і я вже бачу, що це ще і шедевр верстки! За весь час існування нашого книгодруку, подібні штукенції вдавались хіба Станіславській богоговитій "Вавилонській бібліотеці", а оскільки верстальником та дизайнером книги виступив ще один леґендарний франківчанин Ігор Дунець (між іншим, він також був дизайнером та верстальником і мого давнього письменницького дебюту), то маємо потужне комбо!
Зворушило мене до глибини тетраморфізованої душі й те, що до посилки Сергій додав убер-рідкісне видання Блейка, яке я просто не смію прийняти і після прочитання перешлю назад.
Другою прийшла посилка від головного призвідця Амерканського постмодернізму на наших теренах - Stately Plump Master Max himself! Найновіший переклад Нобелівського Лавреата Боба Ділана - закублений в павутині музики "Тарантул"! Костянтин Жученко з каналу Radial Matrix, поклав цей твір на полицю разом з такими горішками, як Пінчон, Макелрой і Ґеддіс і оскільки, я всіх попередніх читав, написав рецензії і дякуючи цьому не аби як піднісся в своєму еголітературному снобізмі, то хутчій беруся і за цей артефактус!
Ще дві книжки на світлині - велетенська антологія Європейської середньовічної літератури, яку я чомусь раніше не придбав і вчора купив в Книгарні Є останній примірник. В комплекті - велетенська кількість кольорових та чорно-білих ілюстрацій, крейдяний папір і огого яка ціна)
А от велику ілюстровану повноколірну енциклопедію Таро Білла Андертона, я придбав за смішні гроші в певного добродія прямо з рук. Приємно було пройтися зранку соняшним містом минаючи собори і вислуховуючи та-деуми, на зустріч книзі, а потім, її велику кольорову і майже що нову, нести під пахвою, знов минаючи ті ж площі, навідавшись до старозаповітньої букінстичної крамниці і тішачись тому, що так мало потрібно тобі для справжнього щастя.
"Гондоли на воді, жінка в легкій блакитній сукні, помаранчеві кришнаїти, невже колись назавжди підемо із відси ми, і нарядом Сіддхартхи ситцевим, станем, mein Herz in Flammen, трапезуймо на цьому святі життя поки можемо ще. Пагорби, о благословенні пагорби, Трапезунди мої утаємничені. Солов’ї, C'est la vie, сніданок на траві, гребців в брилях з люльками, з жонами, з блискучою музикою сфер, plein air."
Читачі не обділені даром уваги, зауважують на цій світлині дивовижне двоїння. Чи то так зджбиґувався зір в зраділого Яна і це прочування передалось телефонові? Чи є це вивертом Штучного Інтелекту? Втручанням Фотошопу? Впливом масонів і рептилоїдів? Жадібністю самозакоханої купівельної та копулятивної спроможності?
Але всі варіанти невірні! Справа в тому, що я все одно планував придбати ці книги, щоб підтримати і видавців і авторів, тому разом з подарованими маю тепер дублі і вирішив їх розіграти серед свої читачів. Умови розіграшу буду публікувати після прочитання кожної книжки вже незабаром.
Отака книжкова радість в мене сьогодні, а ви що зараз читаєте?
Від двох моїх улюблених сучасних молодих і максимально-потужно герметичних авторів прийшли книги!
Ектраваґантний препаратор ментальних маракотових безодень Сергій Лущик, який в минулому році вже потішив мене одним із найскладніших і найгустіших цинобричних романів сучукрліту, вривається з новим шедевром "ermetismo". Вже сама назва, мене, шанувальника химерних і окультно-гностичних словес, вабить і пронизує трепетом. А варто було лиш відкрити книгу і я вже бачу, що це ще і шедевр верстки! За весь час існування нашого книгодруку, подібні штукенції вдавались хіба Станіславській богоговитій "Вавилонській бібліотеці", а оскільки верстальником та дизайнером книги виступив ще один леґендарний франківчанин Ігор Дунець (між іншим, він також був дизайнером та верстальником і мого давнього письменницького дебюту), то маємо потужне комбо!
Зворушило мене до глибини тетраморфізованої душі й те, що до посилки Сергій додав убер-рідкісне видання Блейка, яке я просто не смію прийняти і після прочитання перешлю назад.
Другою прийшла посилка від головного призвідця Амерканського постмодернізму на наших теренах - Stately Plump Master Max himself! Найновіший переклад Нобелівського Лавреата Боба Ділана - закублений в павутині музики "Тарантул"! Костянтин Жученко з каналу Radial Matrix, поклав цей твір на полицю разом з такими горішками, як Пінчон, Макелрой і Ґеддіс і оскільки, я всіх попередніх читав, написав рецензії і дякуючи цьому не аби як піднісся в своєму еголітературному снобізмі, то хутчій беруся і за цей артефактус!
Ще дві книжки на світлині - велетенська антологія Європейської середньовічної літератури, яку я чомусь раніше не придбав і вчора купив в Книгарні Є останній примірник. В комплекті - велетенська кількість кольорових та чорно-білих ілюстрацій, крейдяний папір і огого яка ціна)
А от велику ілюстровану повноколірну енциклопедію Таро Білла Андертона, я придбав за смішні гроші в певного добродія прямо з рук. Приємно було пройтися зранку соняшним містом минаючи собори і вислуховуючи та-деуми, на зустріч книзі, а потім, її велику кольорову і майже що нову, нести під пахвою, знов минаючи ті ж площі, навідавшись до старозаповітньої букінстичної крамниці і тішачись тому, що так мало потрібно тобі для справжнього щастя.
"Гондоли на воді, жінка в легкій блакитній сукні, помаранчеві кришнаїти, невже колись назавжди підемо із відси ми, і нарядом Сіддхартхи ситцевим, станем, mein Herz in Flammen, трапезуймо на цьому святі життя поки можемо ще. Пагорби, о благословенні пагорби, Трапезунди мої утаємничені. Солов’ї, C'est la vie, сніданок на траві, гребців в брилях з люльками, з жонами, з блискучою музикою сфер, plein air."
Читачі не обділені даром уваги, зауважують на цій світлині дивовижне двоїння. Чи то так зджбиґувався зір в зраділого Яна і це прочування передалось телефонові? Чи є це вивертом Штучного Інтелекту? Втручанням Фотошопу? Впливом масонів і рептилоїдів? Жадібністю самозакоханої купівельної та копулятивної спроможності?
Але всі варіанти невірні! Справа в тому, що я все одно планував придбати ці книги, щоб підтримати і видавців і авторів, тому разом з подарованими маю тепер дублі і вирішив їх розіграти серед свої читачів. Умови розіграшу буду публікувати після прочитання кожної книжки вже незабаром.
Отака книжкова радість в мене сьогодні, а ви що зараз читаєте?