Журнал "БІСИ"

Ось уже понад місяць як за результатами голосування у Верховній Раді набув чинності закон про заборону УПЦ-МП. Не дивлячись на це, напевно несподівано для багатьох, але те, що я, мабуть, для зручності називатиму РПЦ, фактично не перестає діяти, щонайменше, з підпілля, а щонайбільше, - досі маючи владу в багатьох благочиннях.

Як не крути, а РПЦ за десятки років свого існування, що супроводжуються масовим фінансуванням, обросла набагато більшим впливом у медіа та умах вірян. Заборона РПЦ - крок загалом радикальний і, прямо кажучи, безглуздий. Звичайно, захищати цей хтонічний культ війни ми не збираємося. Варто лише розуміти, як мислять більшість парафіян РПЦ, що абсолютна більшість із них не переслідує ідеї «русского мира» чи окупаційної політики Москви. З іншого боку, зрозуміти їхнє обурення легко з огляду на те, хто найактивніше виступав за заборону РПЦ: ліберально налаштовані активісти або навпаки турбопатріоти, але що ті, що інші, досить сильно відокремлені від церкви з огляду на свою політизованість. Самі політики, втім, викликають ще менше довіри, а їхні спроби заборонити будь-що лише через традицію упередженості до посадовців, як правило, викликають критику в громадськості.

До того ж абсолютна більшість церков і храмів перейшли під юрисдикцію саме ПЦУ без будь-якого виразного права на самовизначення і право обирати самому. На тлі цього складається враження, що ПЦУ - це такий собі РПЦ навпаки, але нічим принципово не відрізняється, будучи таким самим державним проектом.

Але, як правило, можновладців не надто турбують інтереси населення. Звикнувши робити все «з-під палиці», депутати не намагалися ні зараз, ні всі ці роки переломити ключ дискусії на свій бік, заволодіти умами парафіян. Адепти ПЦУ і РПЦ були представлені самі собі багато років, що загострювало їхні стосунки до межі. Було б дивно, якби адепти РПЦ не побачили ворога у власній державі, що стала на бік їх головного суперника - ПЦУ.

@bisovnya

www.group-telegram.com/sa/bisovnya.com/1030

237 viewsOct 8 at 09:31

Ось уже понад місяць як за результатами голосування у Верховній Раді набув чинності закон про заборону УПЦ-МП. Не дивлячись на це, напевно несподівано для багатьох, але те, що я, мабуть, для зручності називатиму РПЦ, фактично не перестає діяти, щонайменше, з підпілля, а щонайбільше, - досі маючи владу в багатьох благочиннях.

Як не крути, а РПЦ за десятки років свого існування, що супроводжуються масовим фінансуванням, обросла набагато більшим впливом у медіа та умах вірян. Заборона РПЦ - крок загалом радикальний і, прямо кажучи, безглуздий. Звичайно, захищати цей хтонічний культ війни ми не збираємося. Варто лише розуміти, як мислять більшість парафіян РПЦ, що абсолютна більшість із них не переслідує ідеї «русского мира» чи окупаційної політики Москви. З іншого боку, зрозуміти їхнє обурення легко з огляду на те, хто найактивніше виступав за заборону РПЦ: ліберально налаштовані активісти або навпаки турбопатріоти, але що ті, що інші, досить сильно відокремлені від церкви з огляду на свою політизованість. Самі політики, втім, викликають ще менше довіри, а їхні спроби заборонити будь-що лише через традицію упередженості до посадовців, як правило, викликають критику в громадськості.

До того ж абсолютна більшість церков і храмів перейшли під юрисдикцію саме ПЦУ без будь-якого виразного права на самовизначення і право обирати самому. На тлі цього складається враження, що ПЦУ - це такий собі РПЦ навпаки, але нічим принципово не відрізняється, будучи таким самим державним проектом.

Але, як правило, можновладців не надто турбують інтереси населення. Звикнувши робити все «з-під палиці», депутати не намагалися ні зараз, ні всі ці роки переломити ключ дискусії на свій бік, заволодіти умами парафіян. Адепти ПЦУ і РПЦ були представлені самі собі багато років, що загострювало їхні стосунки до межі. Було б дивно, якби адепти РПЦ не побачили ворога у власній державі, що стала на бік їх головного суперника - ПЦУ.

@bisovnya

BY Журнал "БІСИ"