Колись давно, можна сказати ще за минулого життя, я горіла письменництвом і доволі успішно писала різні історії, фанфіки та замальовки по різним фандомам. Цілих шість років, ви можете собі це уявити? Але як і в кожної людини у мене був той період, коли я майже зневірилася і просто відкинула улюблене гобі в шухляду. Тоді мені допомогли більш досвідчені автори та слова підтримки від читачів. Та зараз куди більше можливостей підкріпити свою віру в себе та зробити письменництво щоденною звичкою, де ти будеш шукати натхнення, мотивацію та долати бар’єри просто скрізь.
Одним із таких прикладів є інтенсив від Litosvita - «Психологія творчості: як подолати бар’єри». Лекторка Оксана Пендорецька є дипломованою психологинею із 25-им стажем та дослідницею психології творчості. В своїх лекціях вона розповість не тільки про те як долати бар’єри та шукати мотивацію/натхнення, а і охопить роль та значення творчості в житті людини.
На цьому інтенсиві учасники навчаться:
✨ віднаходити, зберігати, розвивати та використовувати творчий потенціал;
✨ підтримувати та сприймати себе, працювати з «внутрішнім критиком» (що є неймовірно важливим, оскільки в першу чергу ваша творчість повинна подобатися та задовольняти вас);
шукати мотивацію для творчості;
✨ долати страхи (чистого аркуша, останньої крапки, другої книги, публічності, критики, успіху тощо).
Як по мені, це чудова можливість розпочати рік із подолання внутрішніх страхів та відкрити для себе нове гобі. Можу завірити, що написання книги/історії дає не менше яскравих емоцій, ніж саме читання.
Дати проведення: 29−31 січня, заняття з 19:00 до 21:00, а якщо ви пропустите онлайн-трансляцію, то зможете переглянути відеозапис із будь-якої точки світу в зручний для вас час.
Ціна – 1200 гривень, 10% з яких буде перераховано на ЗСУ.
Одним із таких прикладів є інтенсив від Litosvita - «Психологія творчості: як подолати бар’єри». Лекторка Оксана Пендорецька є дипломованою психологинею із 25-им стажем та дослідницею психології творчості. В своїх лекціях вона розповість не тільки про те як долати бар’єри та шукати мотивацію/натхнення, а і охопить роль та значення творчості в житті людини.
На цьому інтенсиві учасники навчаться:
шукати мотивацію для творчості;
Як по мені, це чудова можливість розпочати рік із подолання внутрішніх страхів та відкрити для себе нове гобі. Можу завірити, що написання книги/історії дає не менше яскравих емоцій, ніж саме читання.
Дати проведення: 29−31 січня, заняття з 19:00 до 21:00, а якщо ви пропустите онлайн-трансляцію, то зможете переглянути відеозапис із будь-якої точки світу в зручний для вас час.
Ціна – 1200 гривень, 10% з яких буде перераховано на ЗСУ.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
книжкова дегустаторка🍷📚
вже за годинку будуть результати🤍
за пʼять хвилин до девʼятої, буде СТОП по коментарям, перевірятимемо на правильність черги)
ps. імʼя переможниці/переможця напишу в цьому пості🧣
перемогла (переміг) @Nas25M - вітаємо!🤍
за пʼять хвилин до девʼятої, буде СТОП по коментарям, перевірятимемо на правильність черги)
ps. імʼя переможниці/переможця напишу в цьому пості
перемогла (переміг) @Nas25M - вітаємо!🤍
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
і вирішили, що будемо не проти новеньких, які забажають доєднатися до нашого клубу: із умов лише добросовісне виконання умов та невеличкий внесок на штраф-банку, яка, як все пройде добре, розібʼється на користь ЗСУ
тому, якщо бажаєте доєднатися, то ставте плюсик в коментарі
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
«Кохана» Тоні Моррісон
видавництво: Фабула, 3,5/5✨
Сіро, розтягнуто та муторно.
Я вже знаю, яку номінацію присуджу цій книжці в кінці року: «почали за здравіє, закінчили за упокой». Ні, не через події, а через сюжет, що здав позиції під кінець. Але про все по порядку.
Тема історії, яка отримала Нобелівку і Пулітцера точно не буде простою. Цього разу вона заснована на реальній історії темношкірої рабині Маргарет Гарнер. Події відбуваються в роки Громадянської війни в Америці, коли закон про рабів-втікачів давав право спеціальним пошуковим загонам переслідувати людей. Головна героїня, Сет, втекла до штату Огайо і поселилася там разом із своєю донькою. Неочікувано на їхньому порозі з’являється дивна дівчина на ймення Кохана, місія якої витягнути всі темні секрети на поверхню.
Це було доволі різке та емоційне чтиво. Якщо з першої сторінки я думала про болісний кінець, який не залишить мене байдужою, то з половини історії - починало нудити від монотонності та розповіді на межі магічного реалізму, якщо так можна сказати. Я втратила нитку подій, я зашивалася від підтексту і щиро хотіла закинути історію. От настільки вона класно починалася – настільки під кінець ставала не моя.
Окей, якщо з магічним реалізмом я ще готова була миритися, то з нелінійною розповіддю, до якої була не готова, - ні. Це був той неприємний сюрприз, який і без того важке морально чтиво зробив майже негативним в моїх очах. Через важке сприйняття у мене спотворилося і історія, яку я дочитала, аби просто дочитати.
Коротше, заскок у високу полицю досі у мене відбувається під лозунгом Люди Янукович: «Батя, я стараюсь», але ніяк старання ці не вдаються.
Тому, не раджу. Пішла дочитувати-вишукувати геїв у «Загубленому принці».
#дегустація
видавництво: Фабула, 3,5/5
Сіро, розтягнуто та муторно.
Я вже знаю, яку номінацію присуджу цій книжці в кінці року: «почали за здравіє, закінчили за упокой». Ні, не через події, а через сюжет, що здав позиції під кінець. Але про все по порядку.
Тема історії, яка отримала Нобелівку і Пулітцера точно не буде простою. Цього разу вона заснована на реальній історії темношкірої рабині Маргарет Гарнер. Події відбуваються в роки Громадянської війни в Америці, коли закон про рабів-втікачів давав право спеціальним пошуковим загонам переслідувати людей. Головна героїня, Сет, втекла до штату Огайо і поселилася там разом із своєю донькою. Неочікувано на їхньому порозі з’являється дивна дівчина на ймення Кохана, місія якої витягнути всі темні секрети на поверхню.
Це було доволі різке та емоційне чтиво. Якщо з першої сторінки я думала про болісний кінець, який не залишить мене байдужою, то з половини історії - починало нудити від монотонності та розповіді на межі магічного реалізму, якщо так можна сказати. Я втратила нитку подій, я зашивалася від підтексту і щиро хотіла закинути історію. От настільки вона класно починалася – настільки під кінець ставала не моя.
Окей, якщо з магічним реалізмом я ще готова була миритися, то з нелінійною розповіддю, до якої була не готова, - ні. Це був той неприємний сюрприз, який і без того важке морально чтиво зробив майже негативним в моїх очах. Через важке сприйняття у мене спотворилося і історія, яку я дочитала, аби просто дочитати.
Коротше, заскок у високу полицю досі у мене відбувається під лозунгом Люди Янукович: «Батя, я стараюсь», але ніяк старання ці не вдаються.
Тому, не раджу. Пішла дочитувати-вишукувати геїв у «Загубленому принці».
#дегустація
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
а ось, до речі, сама Маргарет Гарнер - прототип Сет із "Коханої" Тоні Моррісон
внизу спойлер до книги, хоча це реальний факт👇🏼
саме ця жінка вбила своїх дітей, аби вони не потрапили в рабство
внизу спойлер до книги, хоча це реальний факт👇🏼
перед тим як ринути в справи нового тижня, вирішила зранку трішки почитати якийсь нонфік, бо вервечка художніх, нелегких за тематикою книг вичавила всі соки
«Це вам не естрада» Філа Пухарєва - просто щось прекрасне: ніяких зарозумних слів, наукового стилю та води. все коротко та по ділу, з легким вайбом «свого хлопця», який не проти і в сленг, і в матюки, і байку розказати. дуже подобається, бо незчулася, як за читанням опинилася на 70 сторінці, а чай охолонув
якщо думали чи брати, то беріть і не думайте!!
#проміжні_емоції
«Це вам не естрада» Філа Пухарєва - просто щось прекрасне: ніяких зарозумних слів, наукового стилю та води. все коротко та по ділу, з легким вайбом «свого хлопця», який не проти і в сленг, і в матюки, і байку розказати. дуже подобається, бо незчулася, як за читанням опинилася на 70 сторінці, а чай охолонув
якщо думали чи брати, то беріть і не думайте!!
#проміжні_емоції
мені таємно(майже) подарували книжку!
точніше здійснили книжкомрію) рідіт запустив нову функцію «книжкомрія», яка дозволяє створити вішлист бажаних книг і просто поділитися із друзями! котики ж Рідіт пішли далі: створили окремий пост, де книголюби змогли ділитися своїми книжкомріями, і оголосили, що оберуть декілька людей рандомно та подарують бажанку
книголюби ж пішли далі і самі почали дарувати один одному таємно книжки🥹
я ж не знала, що мені щось їде - поки не прийшла смска від нової пошти! я трішки скористалася своїми звʼязками і вирішила спитатися в лічі: чи це їхні котики надіслали, чи інший книголюб? виявилося, що це сама лічі вирішила зробити мені приємність і виконала книжкомрію🥹 дякую їй за це!
коротше, класна функція, прекрасні книголюби і бажанка з дня анонсу!
ви також можете взяти участь під новішими постами на каналі рідіт💕
«Палюче тепло вбʼє нас найперше» Джефф Ґуделл - це нонфік про те, що трапиться з нашими життями та нашими громадами, коли температура типового літнього дня сягатиме 45 °C замість нинішніх 30 °C. обіцяють симбіоз новітніх наукових даних з розповідями очевидців на місцях, а також підняття важливих тем і головне - глобального потепління
точніше здійснили книжкомрію) рідіт запустив нову функцію «книжкомрія», яка дозволяє створити вішлист бажаних книг і просто поділитися із друзями! котики ж Рідіт пішли далі: створили окремий пост, де книголюби змогли ділитися своїми книжкомріями, і оголосили, що оберуть декілька людей рандомно та подарують бажанку
книголюби ж пішли далі і самі почали дарувати один одному таємно книжки🥹
я ж не знала, що мені щось їде - поки не прийшла смска від нової пошти! я трішки скористалася своїми звʼязками і вирішила спитатися в лічі: чи це їхні котики надіслали, чи інший книголюб? виявилося, що це сама лічі вирішила зробити мені приємність і виконала книжкомрію
коротше, класна функція, прекрасні книголюби і бажанка з дня анонсу!
ви також можете взяти участь під новішими постами на каналі рідіт
«Палюче тепло вбʼє нас найперше» Джефф Ґуделл - це нонфік про те, що трапиться з нашими життями та нашими громадами, коли температура типового літнього дня сягатиме 45 °C замість нинішніх 30 °C. обіцяють симбіоз новітніх наукових даних з розповідями очевидців на місцях, а також підняття важливих тем і головне - глобального потепління
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
що ж, обговорення "Загубленого принца" Наталії Кош пройшло неймовірно класно і ось основні тези, які я б хотіла передати вам:
➡️ це янґ едалт здорової людини: персонажі ведуть себе на свій вік, магія прописана добре - вона працює, класний світ та відсутність прямої любовної лінії. ідеальна річ для підлітків.
➡️ на нашому ринку катастрофічно не вистачає одиночних фентезі, одні цикли;
➡️ це чудовий представник політичного фентезі; особисто на мене це щось середнє між "Жорстоким принцом" та "Учнем вбивці";
➡️ незважаючи на кмітливість та розум, головний герой веде себе, як підліток, бо він і є підліток. і це прекрасно, бо дуже мало історій, де авторам вдається добре прописати цей факт;
➡️ редакторки прорахувалися з нормуванням написання імен героїв, бо наразі - це сильно плутає при читанні;
➡️ сюжет прописаний чудово, окрім двух сумнівних моментів, де ми не зрозуміли дії героя та де авторка вирішила схитрувати;
➡️ геїв тут кіт наплакав, майже немає.
в загальному, наш клуб в більшості поставив тверду четвірку, і дуже давно не було такого, що ми всі зійшлися на одній думці, бо зазвичай ми максимальносремося дискутуємо.
в загальному, наш клуб в більшості поставив тверду четвірку, і дуже давно не було такого, що ми всі зійшлися на одній думці, бо зазвичай ми максимально
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
я ось тут вже розповідала про котів в житті Гемінґвея, і тільки що в пінтересті натрапила на цікаву обкладинку
виявляється, існує книга, присвячена лише пухнастим улюбленцям письменника, - "Коти Гемінґвея: ілюстрована біографія" Карлен Фредеріки Бреннен. це глобальне дослідження всіх котів, що супроводжували автора впродовж життя. наприклад, є розповідь про те, хто яким прототипом був: кіт Віллі, який мав жахливий кінець, надихнув Ернеста зробити його прообразом одного з котів в книзі "Острова в океані".
як любителька мемуарів та біографій, я б таке з радістю почитала, можливо ВСЛ і це колись видасть👀
#хвайне
виявляється, існує книга, присвячена лише пухнастим улюбленцям письменника, - "Коти Гемінґвея: ілюстрована біографія" Карлен Фредеріки Бреннен. це глобальне дослідження всіх котів, що супроводжували автора впродовж життя. наприклад, є розповідь про те, хто яким прототипом був: кіт Віллі, який мав жахливий кінець, надихнув Ернеста зробити його прообразом одного з котів в книзі "Острова в океані".
як любителька мемуарів та біографій, я б таке з радістю почитала, можливо ВСЛ і це колись видасть
#хвайне
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
читати «Це вам не естрада» Філа Пухарєва - якийсь окремий вид терапії
вся ненависть до совєтів, яка зростає в мені за розділ, стишується в кінці, коли я слухаю пісні, надані в плей-листі. ще дуже класно розуміти, що я чула більшість з дитинства і цей певний пласт інформації я втратила
також мене втішає сам факт такого різноманітного та прекрасного розвитку української музики в ХХ столітті. певні пісні я знаю, про деякі не чула, а деякі настільки улюблені, що важко тепер не ходити цілий день та не наспівувати (найбільше від мого голосу страждає "А ми удвох" і "Стожари", перша взагалі сильна асоціація з касетою весілля батьків і тепер я хочу її передивитися).
знову наголошу, що дуже імпонує стиль подання інформації автора: жарти, сленг та байки про минуле роблять читання веселішим та не таким важким у сприйнятті. думаю, що за вечір дочитаю та дослухаю, а завтра вас чекатиме відгук
ps. ну і база: після перегляду кліпа знову зловила краш на молодого Назарія Яремчука (ну ви його взагалі бачили? навіть Симоненко відходить в сторону)
вся ненависть до совєтів, яка зростає в мені за розділ, стишується в кінці, коли я слухаю пісні, надані в плей-листі. ще дуже класно розуміти, що я чула більшість з дитинства і цей певний пласт інформації я втратила
також мене втішає сам факт такого різноманітного та прекрасного розвитку української музики в ХХ столітті. певні пісні я знаю, про деякі не чула, а деякі настільки улюблені, що важко тепер не ходити цілий день та не наспівувати (найбільше від мого голосу страждає "А ми удвох" і "Стожари", перша взагалі сильна асоціація з касетою весілля батьків і тепер я хочу її передивитися).
знову наголошу, що дуже імпонує стиль подання інформації автора: жарти, сленг та байки про минуле роблять читання веселішим та не таким важким у сприйнятті. думаю, що за вечір дочитаю та дослухаю, а завтра вас чекатиме відгук
ps. ну і база: після перегляду кліпа знову зловила краш на молодого Назарія Яремчука (ну ви його взагалі бачили? навіть Симоненко відходить в сторону)
а ще мені приїхали класні книжечки від ВСЛ, які я планую прочитати в лютому🥹
(я вже казала, як люблю їх?💕 )
- перша, це моя бажанка з моменту анонсу "ходи до бабці, обійму" ірини ковбаси (як мені імпонує цей лапслок, до якого часто звертаються їхні дизайнери) - вже з назви це повинна бути тепла та сімейна історія, що зцілить мою душеньку. хоча насправді тут буде трохи випробувань, болі та історій про минуле бабці Стефи. їй дев'яносто, вона виховала двох внуків, і тепер вони то роблять взамін. це про сімейне тепло, правду, любов - таку щиру та безмежну - а ще про сміх, легкий погляд на життя на щирість. от завтра прямо берусь за історію і читаю, все. анонс мого першого прочитаного в лютому :)
- друга, "Ананасова вулиця" Дженні Джексон - якось пропустила анонс цієї книги, але коли Марія мені її запропонувала і я ознайомилася, то похопила, що це мій улюблений тип історії. це життєві перипетії. в цьому випадку, привілейованого класу Нью-Йорка, однієї сім’ї, яка звикла до високого статусу й манірності, в цілому, тратити гроші і ні про що не думати, аж поки одного дня в їхню сім'ю не ввійде людина, що змінить підхід до речей. анотація обіцяє нам чесну, часом різку розповідь, наповнену сумом та іронією, де персонажі будуть дорослішати, страждати та вчитися любити. звучить прекрасно, заверніть два!
- і третя, також моя бажанка з дня анонсу "Твоє, моє, нічиє та інше" Ольга Карі - це збірка есеїв про "совковські травми" через жіночу призму, які досі передаються в спадок від наших старших родичів. останні півтора року дуже сильно зацікавилася саме темою місця жінки в соціумі, і ця книга, яка в перспективі повинна чудово показати совєцькі наративи, викривлені етикет та мораль, повинна займати одне із ключових місць на моїй полиці фемінізму. тому буду читати, переосмислювати, рефлексувати і розповідати вам.
а ви щось із цього собі пригледіли? можливо читали? розповідайте враження, думки в коментарях!
(я вже казала, як люблю їх?
- перша, це моя бажанка з моменту анонсу "ходи до бабці, обійму" ірини ковбаси (як мені імпонує цей лапслок, до якого часто звертаються їхні дизайнери) - вже з назви це повинна бути тепла та сімейна історія, що зцілить мою душеньку. хоча насправді тут буде трохи випробувань, болі та історій про минуле бабці Стефи. їй дев'яносто, вона виховала двох внуків, і тепер вони то роблять взамін. це про сімейне тепло, правду, любов - таку щиру та безмежну - а ще про сміх, легкий погляд на життя на щирість. от завтра прямо берусь за історію і читаю, все. анонс мого першого прочитаного в лютому :)
- друга, "Ананасова вулиця" Дженні Джексон - якось пропустила анонс цієї книги, але коли Марія мені її запропонувала і я ознайомилася, то похопила, що це мій улюблений тип історії. це життєві перипетії. в цьому випадку, привілейованого класу Нью-Йорка, однієї сім’ї, яка звикла до високого статусу й манірності, в цілому, тратити гроші і ні про що не думати, аж поки одного дня в їхню сім'ю не ввійде людина, що змінить підхід до речей. анотація обіцяє нам чесну, часом різку розповідь, наповнену сумом та іронією, де персонажі будуть дорослішати, страждати та вчитися любити. звучить прекрасно, заверніть два!
- і третя, також моя бажанка з дня анонсу "Твоє, моє, нічиє та інше" Ольга Карі - це збірка есеїв про "совковські травми" через жіночу призму, які досі передаються в спадок від наших старших родичів. останні півтора року дуже сильно зацікавилася саме темою місця жінки в соціумі, і ця книга, яка в перспективі повинна чудово показати совєцькі наративи, викривлені етикет та мораль, повинна займати одне із ключових місць на моїй полиці фемінізму. тому буду читати, переосмислювати, рефлексувати і розповідати вам.
а ви щось із цього собі пригледіли? можливо читали? розповідайте враження, думки в коментарях!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM