Основні інсайти та висновки: ▪ Станом на серпень 2024 року фактична чисельність внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні складає 3,67 млн. осіб. Повернулися до свого звичного місця проживання 4,39 млн. осіб. ▪ Порівняно із квітнем 2024 року чисельність ВПО дещо збільшилась (120 тис. осіб), проте у річному вимірі (вересень 2023) не змінилась. ▪ МОМ оцінює частку ВПО від населення України у 11,4%. ▪ Найбільше ВПО приймають Харківська (13%), Дніпропетровська (12%), Київська (8%), Запорізька області (6%) та м. Київ (10%). У ці регіони перемістилась майже половина всіх ВПО. ▪ Більшість ВПО походять із Донецької (24%), Харківської (20%), Запорізької, Херсонської (по 12%), Луганської (7%) областей. Дві третини ВПО (67%) походять зі східного макрорегіону, 17% - з південного макрорегіону. ▪ 28% ВПО змінили місце проживання в межах рідної області, решта – виїхали за її межі. Найвищі показники переміщень у межах області демонструють Донецька, Харківська, Запорізька області. Бажання залишатись у межах області закономірно збільшується із віком хоча б одного члена сім’ї ВПО. ▪ Станом на серпень 2024 року 10% домогосподарств ВПО є неповними сім’ями (лише одна особа старша за 18 років, решта — у віці 0–17 років). ▪ Більшість (69%) фактичних ВПО висловили намір залишатися у поточному місці перебування довше ніж упродовж наступних трьох місяців, тоді як 14% обмірковують можливість повернутися до свого місця походження. Серед тих, хто обмірковує можливість повернення, більшість (63%) повідомили, що готові на це тільки після закінчення війни. ▪ Починаючи з лютого 2022 року, 9% ВПО принаймні 14 днів провели за кордоном внаслідок повномасштабного вторгнення. Приблизно 82% ВПО прожили поза звичним місцем проживання понад рік: у середньому 750 днів серед усіх ВПО. ▪ До найпоширеніших потреб, названих ВПО, незалежно від їхньої пріоритетності, належать павербанки й генератори (59%), медикаменти (40%), житло й можливості для заробітку (по 34%), продовольство (33%).
💁♂️Отже, чисельність ВПО залишається значною. Понад половина ВПО (53%) покинула свої домівки два роки тому і більше. Хоча більшість все ще планує повернутися після закінчення війни, зростає частка тих, хто планує залишитися жити на новому місці. Безпекова ситуація, можливість бути ближче до сімї, а також забезпечити себе засобами для існування залишаються основними причинами, що спонукають до переїзду у межах України. Порівняно із попереднім опитуванням у квітні, серед нагальних потреб ВПО збільшився запит на павербанки та генератори, утім за великим рахунком ці потреби залишаються сталими – послуги охорони здоров’я/ ліки, житло, працевлаштування. З врахуванням обмеженості бюджетних ресурсів, вважаю, головні напрямки, в які має вкладатись уряд та місцева влада з метою вирішення нагальних проблем ВПО, це розвиток ринку соціального житла і доступного житла для оренди, а також про-активна політика зайнятості з акцентом на програми перекваліфікації та перенавчання ВПО, трохи більше половини з яких є людьми у працездатному віці. Рівний доступ до базових соціальних послуг, такі як муніципальні садочки, школи, медична допомога також залишається важливим питанням підтримки ВПО.
Основні інсайти та висновки: ▪ Станом на серпень 2024 року фактична чисельність внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні складає 3,67 млн. осіб. Повернулися до свого звичного місця проживання 4,39 млн. осіб. ▪ Порівняно із квітнем 2024 року чисельність ВПО дещо збільшилась (120 тис. осіб), проте у річному вимірі (вересень 2023) не змінилась. ▪ МОМ оцінює частку ВПО від населення України у 11,4%. ▪ Найбільше ВПО приймають Харківська (13%), Дніпропетровська (12%), Київська (8%), Запорізька області (6%) та м. Київ (10%). У ці регіони перемістилась майже половина всіх ВПО. ▪ Більшість ВПО походять із Донецької (24%), Харківської (20%), Запорізької, Херсонської (по 12%), Луганської (7%) областей. Дві третини ВПО (67%) походять зі східного макрорегіону, 17% - з південного макрорегіону. ▪ 28% ВПО змінили місце проживання в межах рідної області, решта – виїхали за її межі. Найвищі показники переміщень у межах області демонструють Донецька, Харківська, Запорізька області. Бажання залишатись у межах області закономірно збільшується із віком хоча б одного члена сім’ї ВПО. ▪ Станом на серпень 2024 року 10% домогосподарств ВПО є неповними сім’ями (лише одна особа старша за 18 років, решта — у віці 0–17 років). ▪ Більшість (69%) фактичних ВПО висловили намір залишатися у поточному місці перебування довше ніж упродовж наступних трьох місяців, тоді як 14% обмірковують можливість повернутися до свого місця походження. Серед тих, хто обмірковує можливість повернення, більшість (63%) повідомили, що готові на це тільки після закінчення війни. ▪ Починаючи з лютого 2022 року, 9% ВПО принаймні 14 днів провели за кордоном внаслідок повномасштабного вторгнення. Приблизно 82% ВПО прожили поза звичним місцем проживання понад рік: у середньому 750 днів серед усіх ВПО. ▪ До найпоширеніших потреб, названих ВПО, незалежно від їхньої пріоритетності, належать павербанки й генератори (59%), медикаменти (40%), житло й можливості для заробітку (по 34%), продовольство (33%).
💁♂️Отже, чисельність ВПО залишається значною. Понад половина ВПО (53%) покинула свої домівки два роки тому і більше. Хоча більшість все ще планує повернутися після закінчення війни, зростає частка тих, хто планує залишитися жити на новому місці. Безпекова ситуація, можливість бути ближче до сімї, а також забезпечити себе засобами для існування залишаються основними причинами, що спонукають до переїзду у межах України. Порівняно із попереднім опитуванням у квітні, серед нагальних потреб ВПО збільшився запит на павербанки та генератори, утім за великим рахунком ці потреби залишаються сталими – послуги охорони здоров’я/ ліки, житло, працевлаштування. З врахуванням обмеженості бюджетних ресурсів, вважаю, головні напрямки, в які має вкладатись уряд та місцева влада з метою вирішення нагальних проблем ВПО, це розвиток ринку соціального житла і доступного житла для оренди, а також про-активна політика зайнятості з акцентом на програми перекваліфікації та перенавчання ВПО, трохи більше половини з яких є людьми у працездатному віці. Рівний доступ до базових соціальних послуг, такі як муніципальні садочки, школи, медична допомога також залишається важливим питанням підтримки ВПО.
BY Данило Гетманцев
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
On Feb. 27, however, he admitted from his Russian-language account that "Telegram channels are increasingly becoming a source of unverified information related to Ukrainian events." The next bit isn’t clear, but Durov reportedly claimed that his resignation, dated March 21st, was an April Fools’ prank. TechCrunch implies that it was a matter of principle, but it’s hard to be clear on the wheres, whos and whys. Similarly, on April 17th, the Moscow Times quoted Durov as saying that he quit the company after being pressured to reveal account details about Ukrainians protesting the then-president Viktor Yanukovych. Telegram, which does little policing of its content, has also became a hub for Russian propaganda and misinformation. Many pro-Kremlin channels have become popular, alongside accounts of journalists and other independent observers. "Markets were cheering this economic recovery and return to strong economic growth, but the cheers will turn to tears if the inflation outbreak pushes businesses and consumers to the brink of recession," he added. Oleksandra Matviichuk, a Kyiv-based lawyer and head of the Center for Civil Liberties, called Durov’s position "very weak," and urged concrete improvements.
from sa
