group-telegram.com/vallholl/14769
Last Update:
Реконструкція зовнішності аланського чоловіка.
Перші згадки про аланів зустрічаються у працях античних авторів з середини 1 століття нашої ери. Поява аланів у Східній Європі, у пониззі Дунаю, Північному Причорномор'ї, Передкавказзі, вважають наслідком їхнього впливу, якого вони набули всередині північнокаспійського об'єднання сарматських племен, яких очолювали аорси. У 1-3 століттях нашої ери алани вже займали панівне становище серед об'єднання іранських кочових племен.
Приазов'я та Передкавказзя, яке зайняли алани, стало зручним плацдармом для постійних набігів на Крим, Закавказзя, Малу Азію, Мідію. З 215 по 250 роки готи досягли південного сходу Європи і розгромили алан у Понтійському степу. Однак, алани мали свій вплив на культуру готів, які стали чудовими вершниками та перейняли дещо з аланського мистецтва. Після вторгнення готів у Причорноморський степ, алани відступили на схід до Дону, де вони, ймовірно, встановили контакти з гунами.
Близько 370 року мирні відносини між аланами та гунами були порушені після того, як гуни напали на донських аланів, вбивши багатьох з них і встановивши союз з тими, хто вижив. Ці алани успішно вторглися на землі готів у 375 році разом з гунами. Згодом вони супроводжували гунів у їхній експансії на захід. З цього моменту алани стали роздробленим народом. Частина з них у 378 році билася пліч-о-пліч з готами у битві під Адріанополем проти Візантії, інша частина приєдналася до вандалів і свебів у їхньому вторгненні в Римську Галлію, частина об'єдналася з римлянами та оселилися в Галлії.
Алани, що приєдналися до вандалів і свебів, послідували за ними на Піренейський півострів, де заснували своє королівство на частині територій сучасної Іспанії та Португалії. У 418/426 році аланський король був вбитий у битві з вестготами, і ці алани звернулися до тодішнього вандальского короля з проханням прийняли аланську корону. Залишивши по собі деякі топоніми в Іберії, у 429 році алани, разом з вандалами, вторглися в північну Африку, де заснували ще одне королівство, правителі якого носили титул «Король вандалів і аланів».
Ті ж алани, які залишилися на території свого початкового розселення до вторгнення гунів, продовжили жити на північному Кавказі. Між 9 і 12 століттями вони сформували мережу племінних союзів, які поступово перетворилися на королівство Аланія. Численні кочові тюркські племена витіснили більшість алан з рівнин в гори, а потім їх після важких битв та облог підкорили монголи. Частини алан брали участь у монгольських вторгненнях як до Європи, так і до Китаю, а при монгольській династії Юань була утворена гвардія з 30 000 алан.
Припускається, що виникли алани на території Великого степу в результаті злиття старих масагетських або сарматських племінних груп. Аланська мова є пізнім різновидом скіфо-сарматської мови, належала до східної гілки іранських мов індоєвропейської мовної сім'ї. Зовнішній вигляд алан описав римський істрик 4 століття: «люди великої статури й краси; волосся в них якесь жовте, очі страшенно люті. Легкість їхньої зброї робить їх швидкими у своїх рухах; і вони в усіх відношеннях рівні гунам, лише більш цивілізовані у своїй їжі та манері життя».
Назва алан походить від етноніму Alān, що є діалектним варіантом праіндоіранського *Aryāna, який походить від кореня arya-, загальної самоназви індоіранських народів. Сьогодні вважається, що прямим нащадком алан є осетини. Але з огляду на осетинські традиції та на генетичні дослідження (серед осетин найбільший вплив має гаплогруппа J2, тоді як серед Алан була поширена R1b, і лише пізні алани Кавказу мали вплив J2), можна констатувати, що осівші на Кавказі алани поступово змішалися з корінним населенням, перейнявши традиції кавказьких християнських народів. Сучасних осетин з аланами пов'язує лише мова.
