піздець три роки пройшло з вторгнення додіків на нашу землю, навіть не знаю шо сказати… шкода людей, які поклали життя за країну, і водночас велика їм подяка. також велика подяка всім тим, хто досі боронить нас та тим, хто приймав та приймає участь в допомозі захисникам. правда дякую за те, що можу спокійно проживати свою молодість в цій країні, можу виражати свою думку та й просто жити. хоч ситуація стає все більш песимістичною, але десь в душі я сподіваюсь, що можливо все буде гаразд. (принаймні мені дуже хочеться в це вірити) 👀