Sample Channel Name #32
Там Хан Шейхун взяли До Хами півшляху подолано
Alawite substate speedrun any %
Forwarded from Vae Victis 🇺🇦✙
Пройшло вже, здається, років 8 як я почав писати про війну в Сирії та Іраку — цей канал оригінально створювався для цієї ж цілі.
Складно передати, що я зараз відчуваю! Але емоції в сторону, треба трохи написати про події, що відбуваються.
Станом на початок 2020-го року режим Асада завершив зачистку неконтрольованих анклавів по всій країні, а остання цитадель опозиції — Ідліб — перетворилась на невеликий прикордонний закуток. Фінальним акордом було витіснення залишків сил опозиції за трасу М5, вглиб провінції Ідліб. На десятий рік війни режим встановив майже повний контроль над країною — навіть курди, не маючи альтернатив після трампівського хаотичного виведення військ перед турецькою операцією "Джерело миру", були вимушені піти на васалітет.
Пройшло більше чотирьох років. Режим консолідував утримувані території, турки були задоволені прикордонним буфером в 20-35 км, де влаштували яке-ніяке життя за допомогою проксі — т.зв "Сирійської Національної Армії", що виконувала міліцейські та допоміжні функції. В Ідлібі тим часом відбулась яка-ніяка консолідація місцевих угруповань під керівництвом легендарного та безумовно талановитого лідера Хайат Тахрір аш-Шам, Абу Мохаммеда аль-Джолані, та в перервах між російськими авіадуарами йшло мирне життя при допомозі Туреччини. Йшла розмірена адміністративна робота, розрізненим угрупованням потроху нав'язувалась військова ієрархія, а колишні польові командири засвоювали сучасне використання БПЛА та command & control.
Чому все розгорнулося саме так? Сирійська війна — війна легкої моторизованої піхоти. Справні пікапи з крупнокаліберними кулеметами вже непоганий ресурс. В той же час затяжна війна вибила з усіх учасників конфлікту кадри, здатність вести будь які військові дії дуже сильно залежала від мотивації особового складу, його постійного притоку та допомоги закордоном. Тому не дивлячись на всі інші переваги, цю війну — в першу чергу — виграла тактична авіація РФ та США, що вбомбила в пісок ключових ворогів режиму — опозицію та Ісламську Державу відповідно. Не маючи засобів ППО окрім анекдотичних (а-ля легендарної трофейної Шилки у східній Гуті), опозиція існувала у жахливих гуманітарно-економічних та військових умовах та не могла збити навіть російські БПЛА оперативного рівня, що давали цілевказання та зводили на "ні" будь які контрнаступальні дії. Другим фактором були іноземні сили — іранці, хезбола, російські "чвк" та ССО були серйозною силою на випаленому громадянською війною театрі військових дій.
На календарі рік 2024 Anno Domini. Хезболла нокаутована Армією Оборони Ізраїлю, Російський "вагнер" та ССО перетворилися на майбутню роботу українських археологів, ВКС РФ в ресурсному та кадровому перенапружені, а "Орлани" підрізані "небесним русорізом" Стерненка та іншими програмам протидії російським БПЛА, а КВІР паралізований ескалацією з Ізраїлем. Сирійський режим не помітив, як залишився наодинці.
[1/2]
Складно передати, що я зараз відчуваю! Але емоції в сторону, треба трохи написати про події, що відбуваються.
Станом на початок 2020-го року режим Асада завершив зачистку неконтрольованих анклавів по всій країні, а остання цитадель опозиції — Ідліб — перетворилась на невеликий прикордонний закуток. Фінальним акордом було витіснення залишків сил опозиції за трасу М5, вглиб провінції Ідліб. На десятий рік війни режим встановив майже повний контроль над країною — навіть курди, не маючи альтернатив після трампівського хаотичного виведення військ перед турецькою операцією "Джерело миру", були вимушені піти на васалітет.
Пройшло більше чотирьох років. Режим консолідував утримувані території, турки були задоволені прикордонним буфером в 20-35 км, де влаштували яке-ніяке життя за допомогою проксі — т.зв "Сирійської Національної Армії", що виконувала міліцейські та допоміжні функції. В Ідлібі тим часом відбулась яка-ніяка консолідація місцевих угруповань під керівництвом легендарного та безумовно талановитого лідера Хайат Тахрір аш-Шам, Абу Мохаммеда аль-Джолані, та в перервах між російськими авіадуарами йшло мирне життя при допомозі Туреччини. Йшла розмірена адміністративна робота, розрізненим угрупованням потроху нав'язувалась військова ієрархія, а колишні польові командири засвоювали сучасне використання БПЛА та command & control.
Чому все розгорнулося саме так? Сирійська війна — війна легкої моторизованої піхоти. Справні пікапи з крупнокаліберними кулеметами вже непоганий ресурс. В той же час затяжна війна вибила з усіх учасників конфлікту кадри, здатність вести будь які військові дії дуже сильно залежала від мотивації особового складу, його постійного притоку та допомоги закордоном. Тому не дивлячись на всі інші переваги, цю війну — в першу чергу — виграла тактична авіація РФ та США, що вбомбила в пісок ключових ворогів режиму — опозицію та Ісламську Державу відповідно. Не маючи засобів ППО окрім анекдотичних (а-ля легендарної трофейної Шилки у східній Гуті), опозиція існувала у жахливих гуманітарно-економічних та військових умовах та не могла збити навіть російські БПЛА оперативного рівня, що давали цілевказання та зводили на "ні" будь які контрнаступальні дії. Другим фактором були іноземні сили — іранці, хезбола, російські "чвк" та ССО були серйозною силою на випаленому громадянською війною театрі військових дій.
На календарі рік 2024 Anno Domini. Хезболла нокаутована Армією Оборони Ізраїлю, Російський "вагнер" та ССО перетворилися на майбутню роботу українських археологів, ВКС РФ в ресурсному та кадровому перенапружені, а "Орлани" підрізані "небесним русорізом" Стерненка та іншими програмам протидії російським БПЛА, а КВІР паралізований ескалацією з Ізраїлем. Сирійський режим не помітив, як залишився наодинці.
[1/2]
Forwarded from Vae Victis 🇺🇦✙
В ніч з 26 на 27 листопада перші розвідувальні групи опозиції вийшли на нічну задачу, а вже зранку основні сили вирушили у утворений прорив в напрямку Алеппо, до котрого тоді було 16 км. Фронт рухнув, урядові війська побігли.
На третій день з мінімальними боями був взятий Алеппо — друге місто країни. На четвертий, себто зараз, передові групи опозиції увійшли в Хаму — майже місто-мільйонник та провінційний центр. Провінція Ідліб повністю визволена, а урядові війська вийшли майже з усіх важливих позицій в провінції Алеппо. Утворився вакуум влади, котрий починає хаотично заповнюватися незначними за обсягом силами: варто розуміти, що сили опозиції, що під авіаударами ледь утримували половину провінції Ідліб, це не армія Венка — це обмежені за своїм ресурсом та чисельним складом сили. Ще слабшими є протурецькі проксі, котрі бояться діяти без прямого наказу Анкари — дуже обмежені дії вони розпочали тільки на ранок третього дня, коли урядові війська вже відійшли — Ердоган явно досі боїться сваритися з Путіним. Курди, що залишилися без асадівсько-російського протекторату, на відміну від урядових військ, намагаються чіплятися за ситуацію, але їх ресурс так само обмежений й вони вперше за довгий час вимушені зіштовхнутися прямо на вулицях Алеппо зі сп'янілою від перемог сирійською опозицією. В той же час урядові війська, хоч й хаотично відходять з цілих областей, нікуди не зникли: вони досі мають серйозний людський та технічний ресурс, проблеми котрі вони переживають мають більше морально-психологічний характер: соцмережами ходять панічні чутки, що рації вибухають, росіяни вже садяться в кораблі та упливають, навколо зрада, турки та джихадисти. Звісно ж, це не так — так само, як режим рятувався роками до цього, так само його будуть рятувати всі його колишні союзники до останнього, й в першу чергу Іран, що боїться втратити сухопутний коридор до Лівану.
Ситуація зависла в повітрі. Ресурс обмежений, а виклики вже стають стратегічними: сирійській опозиції треба вирішити, чи йти на конфронтацію з курдами й рухатися на схід вздовж Євфрата, звільняючи від курдів арабські міста, чи сконцентруватися на наступі на південь, максимізуючи успіх в Хамі. Курдам треба вирішити чи йти на конфронтацію зі свого боку чи відходити за Євфрат. Нарешті, урядовим військам треба вирішити на яких рубіжах починати перегрупування та контрнаступальні дії, а союзникам Асада вирішити скільки їм треба виділити ресурсу щоб врятувати його й цього разу.
Монетка підкинута, й тільки Бог знає, яким ребром вона впаде.
[2/2]
На третій день з мінімальними боями був взятий Алеппо — друге місто країни. На четвертий, себто зараз, передові групи опозиції увійшли в Хаму — майже місто-мільйонник та провінційний центр. Провінція Ідліб повністю визволена, а урядові війська вийшли майже з усіх важливих позицій в провінції Алеппо. Утворився вакуум влади, котрий починає хаотично заповнюватися незначними за обсягом силами: варто розуміти, що сили опозиції, що під авіаударами ледь утримували половину провінції Ідліб, це не армія Венка — це обмежені за своїм ресурсом та чисельним складом сили. Ще слабшими є протурецькі проксі, котрі бояться діяти без прямого наказу Анкари — дуже обмежені дії вони розпочали тільки на ранок третього дня, коли урядові війська вже відійшли — Ердоган явно досі боїться сваритися з Путіним. Курди, що залишилися без асадівсько-російського протекторату, на відміну від урядових військ, намагаються чіплятися за ситуацію, але їх ресурс так само обмежений й вони вперше за довгий час вимушені зіштовхнутися прямо на вулицях Алеппо зі сп'янілою від перемог сирійською опозицією. В той же час урядові війська, хоч й хаотично відходять з цілих областей, нікуди не зникли: вони досі мають серйозний людський та технічний ресурс, проблеми котрі вони переживають мають більше морально-психологічний характер: соцмережами ходять панічні чутки, що рації вибухають, росіяни вже садяться в кораблі та упливають, навколо зрада, турки та джихадисти. Звісно ж, це не так — так само, як режим рятувався роками до цього, так само його будуть рятувати всі його колишні союзники до останнього, й в першу чергу Іран, що боїться втратити сухопутний коридор до Лівану.
Ситуація зависла в повітрі. Ресурс обмежений, а виклики вже стають стратегічними: сирійській опозиції треба вирішити, чи йти на конфронтацію з курдами й рухатися на схід вздовж Євфрата, звільняючи від курдів арабські міста, чи сконцентруватися на наступі на південь, максимізуючи успіх в Хамі. Курдам треба вирішити чи йти на конфронтацію зі свого боку чи відходити за Євфрат. Нарешті, урядовим військам треба вирішити на яких рубіжах починати перегрупування та контрнаступальні дії, а союзникам Асада вирішити скільки їм треба виділити ресурсу щоб врятувати його й цього разу.
Монетка підкинута, й тільки Бог знає, яким ребром вона впаде.
[2/2]
Sample Channel Name #32
В ніч з 26 на 27 листопада перші розвідувальні групи опозиції вийшли на нічну задачу, а вже зранку основні сили вирушили у утворений прорив в напрямку Алеппо, до котрого тоді було 16 км. Фронт рухнув, урядові війська побігли. На третій день з мінімальними…
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Один твой друг — кум | #УкрТг
— Скачет на течике хохол день, скачет два, течик пыхтеть начинает, скачет три, течик бедный взял да издох. Четвертый день уже на своих двоих хохол скачет, на пятый день из сил выбился; просто шагом еле ноги перебирает. Под конец шестого дня, ползя одной рукой, перед потерей сознания, хохол кидает шапку перед собой и говорит:
— А про це зроблю пост на Віктісі!
— А про це зроблю пост на Віктісі!
Sample Channel Name #32
Походу зранку візьмуть Таль Ріфат Місце великих курдських договорняків піде в історію
Ранок затягнувся але нарешті
Впав та згорів за лічені секунди
Спойлер до кінця російської державності
https://www.group-telegram.com/ssternenko/36899
Спойлер до кінця російської державності
https://www.group-telegram.com/ssternenko/36899
Telegram
STERNENKO
Сирійці витирають ноги об російський прапор
Є вайб що зараз буде фітна: ХТШ хоче випустити курдів з Алеппо з Богом та сконцентруватися на Півдні, а Ердоган хоче кинути СНА на Манбідж (або Табку) й буде затримувати виконання угоди щоб розділити перед операцією сили курдів (сподіваюся що ні)