Трамп заявив, що скасує "мандат" на електромобілі, щоб врятувати великих американських виробників авто.
Ілон Маск, єбало?
Ілон Маск, єбало?
Cидить Маск у своєму офісі, курить траву, зігує, і тут дзвонить Трамп:
- Ілон, чувак, я тут вчора пизданув людям, що ти вже готовий відправляти людей на Марс! Усі в захваті, рейтинги вгору. Коли стартуємо?
Маск сидить охуївший, бо в нього насправді для Марса тільки презентація в PowerPoint і меми про марсіанську Tesla. А тут президент країни кричить про польоти.
Три місці пекельної роботи, і вони таки збирають щось схоже на ракету. Трамп прилітає на запуск, махає всім руками:
- Це історія, друзі! Америка на Марсі!
Ракета стартує, піднімається в небо, починає диміти, крутитись і красиво вибухає. Маск дивиться на це й каже:
- Ну, по суті, ми показали, як буде виглядати посадка на Марс.
А Трамп аплодує:
- Це грандіозно! Найкращий вибух в історії вибухів! Ми вже майже там!
- Ілон, чувак, я тут вчора пизданув людям, що ти вже готовий відправляти людей на Марс! Усі в захваті, рейтинги вгору. Коли стартуємо?
Маск сидить охуївший, бо в нього насправді для Марса тільки презентація в PowerPoint і меми про марсіанську Tesla. А тут президент країни кричить про польоти.
Три місці пекельної роботи, і вони таки збирають щось схоже на ракету. Трамп прилітає на запуск, махає всім руками:
- Це історія, друзі! Америка на Марсі!
Ракета стартує, піднімається в небо, починає диміти, крутитись і красиво вибухає. Маск дивиться на це й каже:
- Ну, по суті, ми показали, як буде виглядати посадка на Марс.
А Трамп аплодує:
- Це грандіозно! Найкращий вибух в історії вибухів! Ми вже майже там!
У трендах: “Маск зігнув”. Коментарі горять.
І от Маск вже оправдовується в своєму стилі:
“Це просто непорозуміння! Мої жести — це комбінація поганої постави і великої кількості кокаїну. Ніякого підтексту!”
Іронія в тому, що його фанати вже почали захищати його, мовляв:
“Це просто жарт! Він геній, генії не зиґують!”
А Маск у цей момент сидить і думає:
“Ну й нахуя я взагалі ті руки піднімав?!”
І от Маск вже оправдовується в своєму стилі:
“Це просто непорозуміння! Мої жести — це комбінація поганої постави і великої кількості кокаїну. Ніякого підтексту!”
Іронія в тому, що його фанати вже почали захищати його, мовляв:
“Це просто жарт! Він геній, генії не зиґують!”
А Маск у цей момент сидить і думає:
“Ну й нахуя я взагалі ті руки піднімав?!”
Поки йде політична боротьба Зеленського і Порошенка:
1. Юлія Тимошенко зустрічалася з Кітом Келлогом
2. Юлія Тимошенко була на інаугурації Трампа
1. Юлія Тимошенко зустрічалася з Кітом Келлогом
2. Юлія Тимошенко була на інаугурації Трампа
Сидить Юля Тимошенко десь у своєму кабінеті, дивиться в дзеркало й каже: “Ну, Юля, ти — фенікс. Тебе вже ховали разів п’ять, але ти така, хоба, і до Трампа на інавгурацію”
Але вона реально майстер камбеків. І ось знову.
А народ такий: “Юля, блядь, та сиди вдома вже!”
Ну а вона, як завжди, на все це махне рукою: “Ви мене ще згадаєте, коли я піду!”
Хоча хуй вона кудись піде. Це ж Юля, блять. Вона вічна!
Але вона реально майстер камбеків. І ось знову.
А народ такий: “Юля, блядь, та сиди вдома вже!”
Ну а вона, як завжди, на все це махне рукою: “Ви мене ще згадаєте, коли я піду!”
Хоча хуй вона кудись піде. Це ж Юля, блять. Вона вічна!
У Німеччині афганець напав із ножем на дитячий садок. Загинула 2-річна дитина, ще кілька дітей зазнали поранень.
Іронічно, але цей чумазий вже тричі скоював схожі напади, але, продовжував залишатися не покараним.
Як цього могли не бачити німецькі спецслужби та поліція? Чим вони займались? Переймались тим, щоб виконувати «гомосячі квоти», ніж наймати професіоналів?
Це вже не просто недбалість — це халатність, що межує зі зрадою громадської безпеки.
Іронічно, але цей чумазий вже тричі скоював схожі напади, але, продовжував залишатися не покараним.
Як цього могли не бачити німецькі спецслужби та поліція? Чим вони займались? Переймались тим, щоб виконувати «гомосячі квоти», ніж наймати професіоналів?
Це вже не просто недбалість — це халатність, що межує зі зрадою громадської безпеки.
Мексика готується до напливу депортованих із США, зводячи для них тимчасове житло.
А що було у нас? Ми знали про початок війни й розуміли, що це призведе до сотень тисяч, якщо не мільйона, біженців. Хтось щось будував? Чи розробляли якісь алгоритми евакуації?
Я пам’ятаю нескінченні потоки автомобілів і затори на трасах, коли військова техніка змушена була об’їжджати посадками та полями або взагалі застрягала.
Це так і було задумано?
А що було у нас? Ми знали про початок війни й розуміли, що це призведе до сотень тисяч, якщо не мільйона, біженців. Хтось щось будував? Чи розробляли якісь алгоритми евакуації?
Я пам’ятаю нескінченні потоки автомобілів і затори на трасах, коли військова техніка змушена була об’їжджати посадками та полями або взагалі застрягала.
Це так і було задумано?
Ілон Маск сидів у своєму футуристичному офісі з видом на Марс і крутив у руках прототип нової ракети, схожої на фалос. Поруч валявся стос документів із написом "Таємний план Tesla".
— Ну шо, хлопці, — каже Ілон до команди інженерів, які вже три дні не спали. — S3XY ми зробили, світ у шоці. А тепер давайте так: випускаємо нову серію, щоб кожна буква кричала «Я багатий, як чорт!». І назва серії буде… R3ICH!
Один із інженерів, струшуючи з себе крихти піци, наважився спитати:
— Ілон, а як ви це поясните акціонерам?
— Елементарно! Скажу, що це абревіатура. А те, що всі читатимуть як «РЕЙХ», — то їхні проблеми!
— Але ж… люди можуть подумати, що це натяк на… ну… історію? — пробурмотів юрист, що з’явився нізвідки.
Ілон засміявся:
— Хто ще може дозволити собі випустити машини з назвою, яка змусить половину планети психувати, а другу половину купувати її просто через хайп? А тепер слухайте:
1. Модель R — це буде Ракета на колесах. Машина, що розганяється до 100 за 0,1 секунди, але з єдиним мінусом: після цього треба міняти шини й труси.
2. Модель 3 — залишимо стару, бо економія. Я ж усе-таки геній.
3. Модель I — Invisibility Mode. Поки що існуватиме тільки в теорії, але хайп уже можна продавати.
4. Модель C — CyberTank. Старий Cybertruck, але з пушкою від танку. Бо на дорогах виживає сильніший.
5. Модель H — Hovercraft. Хто сказав, що ми не можемо літати?
— А що ви скажете критикам? — обережно запитала секретарка, вже набираючи прес-реліз.
— Що я, блять геній нахуй, і хай ідуть в пизду! — відповів Ілон, потягуючи каву з чашки, на якій було написано «FROM S3XY TO R3ICH».
— Ну шо, хлопці, — каже Ілон до команди інженерів, які вже три дні не спали. — S3XY ми зробили, світ у шоці. А тепер давайте так: випускаємо нову серію, щоб кожна буква кричала «Я багатий, як чорт!». І назва серії буде… R3ICH!
Один із інженерів, струшуючи з себе крихти піци, наважився спитати:
— Ілон, а як ви це поясните акціонерам?
— Елементарно! Скажу, що це абревіатура. А те, що всі читатимуть як «РЕЙХ», — то їхні проблеми!
— Але ж… люди можуть подумати, що це натяк на… ну… історію? — пробурмотів юрист, що з’явився нізвідки.
Ілон засміявся:
— Хто ще може дозволити собі випустити машини з назвою, яка змусить половину планети психувати, а другу половину купувати її просто через хайп? А тепер слухайте:
1. Модель R — це буде Ракета на колесах. Машина, що розганяється до 100 за 0,1 секунди, але з єдиним мінусом: після цього треба міняти шини й труси.
2. Модель 3 — залишимо стару, бо економія. Я ж усе-таки геній.
3. Модель I — Invisibility Mode. Поки що існуватиме тільки в теорії, але хайп уже можна продавати.
4. Модель C — CyberTank. Старий Cybertruck, але з пушкою від танку. Бо на дорогах виживає сильніший.
5. Модель H — Hovercraft. Хто сказав, що ми не можемо літати?
— А що ви скажете критикам? — обережно запитала секретарка, вже набираючи прес-реліз.
— Що я, блять геній нахуй, і хай ідуть в пизду! — відповів Ілон, потягуючи каву з чашки, на якій було написано «FROM S3XY TO R3ICH».
На інавгурації
- А всіх мексів, негрів і підарів ми виженемо з Америки!
- І жидів! – шепітом голос з-за спини Трампа
- І жид… Так, Ілон, йди зігуй собі десь там, не мішай. Жиди наш стратегічний пар… тфу ти, бля, Ізраїль наш стратегічний партнер!
- А всіх мексів, негрів і підарів ми виженемо з Америки!
- І жидів! – шепітом голос з-за спини Трампа
- І жид… Так, Ілон, йди зігуй собі десь там, не мішай. Жиди наш стратегічний пар… тфу ти, бля, Ізраїль наш стратегічний партнер!
“Як же себе по-новому представляти, щоб усі одразу розуміли мій рівень?” – думав Дмитро Гордон. Його особистісному бренду бракувало чогось гучного, благородного, але з ноткою харизми.
І тут долинає голос його редактора з сусідньої кімнати, який щойно переглянув нове інтервʼю шефа:
— Дмитре Іллічу, ви такий піздабол, ну… в кращому сенсі цього слова!
Гордон завмер. “Ось воно!” — вигукнув він, ударивши рукою по столу.
Він одразу почав думати, як пояснити, що цей титул символізує вміння говорити красиво, впевнено й переконувати людей у будь-чому, навіть якщо це повна хуйня. “Бути Піздаболом — це талант!” — зазначив Гордон.
Тепер Дмитро гордо носить своє звання, вважаючи, що зробив внесок у культуру самобрендингу.
І тут долинає голос його редактора з сусідньої кімнати, який щойно переглянув нове інтервʼю шефа:
— Дмитре Іллічу, ви такий піздабол, ну… в кращому сенсі цього слова!
Гордон завмер. “Ось воно!” — вигукнув він, ударивши рукою по столу.
Він одразу почав думати, як пояснити, що цей титул символізує вміння говорити красиво, впевнено й переконувати людей у будь-чому, навіть якщо це повна хуйня. “Бути Піздаболом — це талант!” — зазначив Гордон.
Тепер Дмитро гордо носить своє звання, вважаючи, що зробив внесок у культуру самобрендингу.
Одного разу Дмитро Гордон запросив Олексія Арестовича на своє шоу, щоб довести, що саме він, Гордон, є найбільшим піздаболом усіх часів.
— А ви, Дмитре, коли-небудь робили прогноз на закінчення війни? Бо я зробив щонайменше п’ять таких!
— Прогнози? Ха! — усміхнувся Гордон. — Я напряму спілкувався з Нострадамусом через свого знайомого екстрасенса. Він підтвердив, що мої прогнози точніші!
Публіка в чаті тим часом голосувала за переможця. Результати показали: 50/50. Але ніхто не хотів здаватися.
Тоді Гордон піднявся зі свого крісла:
— Добре, Олексію, визнаю: ми обидва генії піздаболії. Давайте створимо клуб “Ліга легендарних піздаболів”.
Арестович усміхнувся:
— Згоден. Але я все одно вважаю себе трохи більшим піздаболом.
— А ви, Дмитре, коли-небудь робили прогноз на закінчення війни? Бо я зробив щонайменше п’ять таких!
— Прогнози? Ха! — усміхнувся Гордон. — Я напряму спілкувався з Нострадамусом через свого знайомого екстрасенса. Він підтвердив, що мої прогнози точніші!
Публіка в чаті тим часом голосувала за переможця. Результати показали: 50/50. Але ніхто не хотів здаватися.
Тоді Гордон піднявся зі свого крісла:
— Добре, Олексію, визнаю: ми обидва генії піздаболії. Давайте створимо клуб “Ліга легендарних піздаболів”.
Арестович усміхнувся:
— Згоден. Але я все одно вважаю себе трохи більшим піздаболом.
Одного дня чоловік на ім’я Василь, задовбаний світовими хаосом, новинами про політиків, війни й іншу хрінь, вирішив: “Та ну його все в сраку! Збираю речі і звалюю на віддалений острів, де мінімум людей. Хоч на Гренландію!”
І ось вже за тиждень сидів на березі десь біля айсберга. Ніяких сусідів із дрелями, ніяких політиків із промовами — лише він і полярні ведмеді. “От це життя,” — думає Василь, запиваючи все це ковтком горілки.
І тут на горизонті… корабель. А на палубі — рижий чуб, знайомий навіть у сні. “Та бля! Трамп?! Ти чого тут?!”
Дональд, із своєю типовою самовпевненістю, махає рукою й кричить:
— Василь! Мій друг, я купив Гренландію! Ми тепер сусіди!
Василь випускає рибу з рук і дивиться в небо:
— Та що за хуйня?! Яка Гренландія, Дональде? Тобі що, Мар-а-Лаго мало?!
Трамп нахабно відповідає:
— Тут гарно, спокійно. Я зроблю Гренландію знову великою!
Василь зрозумів: навіть на кінці світу цього цирку не уникнути. Схопився на ноги і пішов далі на північ, до біса від цього трешу.
— Може, Марс краще? — пробурмотів він.
А Трамп все посміхався. Мабуть, Василь не слухав інавгураційну промову.
І ось вже за тиждень сидів на березі десь біля айсберга. Ніяких сусідів із дрелями, ніяких політиків із промовами — лише він і полярні ведмеді. “От це життя,” — думає Василь, запиваючи все це ковтком горілки.
І тут на горизонті… корабель. А на палубі — рижий чуб, знайомий навіть у сні. “Та бля! Трамп?! Ти чого тут?!”
Дональд, із своєю типовою самовпевненістю, махає рукою й кричить:
— Василь! Мій друг, я купив Гренландію! Ми тепер сусіди!
Василь випускає рибу з рук і дивиться в небо:
— Та що за хуйня?! Яка Гренландія, Дональде? Тобі що, Мар-а-Лаго мало?!
Трамп нахабно відповідає:
— Тут гарно, спокійно. Я зроблю Гренландію знову великою!
Василь зрозумів: навіть на кінці світу цього цирку не уникнути. Схопився на ноги і пішов далі на північ, до біса від цього трешу.
— Може, Марс краще? — пробурмотів він.
А Трамп все посміхався. Мабуть, Василь не слухав інавгураційну промову.
Вася прокинувся в якійсь капсулі, підключений до десятків дротів. З обличчя стікає якась слизота, навколо — червоні лампочки й нескінченні ряди таких самих, як він.
— Та що за хуйня! — пробурмотів Вася, як раптом почув голос.
— Вася, ти був в Матриці. Вітаємо, ти прокинувся!
Перед ним з’являється дивний чорний чувак у чорному пальто й окулярах.
— Матриця — це симуляція, яка поневолила людство. Ти обрав червону пігулку, і тепер вільний.
— Почекай, почекай, — перебиває Вася. — А що тепер?
— Тепер ти можеш боротися проти машин! Ти вільний від ілюзій!
Вася дивиться навколо: розвалені будинки, на вечерю якісь протеїнові соплі. З неба капає кислотний дощ, і взагалі все виглядає, як Троєщина.
— І це краще за Матрицю? — дивується Вася.
— Ну… так. Тут ти сам керуєш своїм життям!
— Та ну в сраку таке життя! У Матриці я мав нормальну роботу, їв стейки, дивився серіали. А тут? Машини мене або виїбуть, або я здохну від голоду!
Морфеус розгублено поправляє окуляри.
— Але ж це реальність!
Вася замислюється:
— Реальність, кажеш? А хто взагалі придумав, що вона краща? Що, якщо я хочу кайфувати від життя, навіть якщо це ілюзія?
І тут, не довго думаючи, Вася тицяє у кнопку на панелі й повертається назад у Матрицю. Він сідає за стіл, бере виделку, піднімає шматок стейка й каже:
— Ну ніхуя собі, яка ж смачна ілюзія.
Іноді солодка брехня краще за гірку правду. А головне — стейки у Матриці значно кращі.
— Та що за хуйня! — пробурмотів Вася, як раптом почув голос.
— Вася, ти був в Матриці. Вітаємо, ти прокинувся!
Перед ним з’являється дивний чорний чувак у чорному пальто й окулярах.
— Матриця — це симуляція, яка поневолила людство. Ти обрав червону пігулку, і тепер вільний.
— Почекай, почекай, — перебиває Вася. — А що тепер?
— Тепер ти можеш боротися проти машин! Ти вільний від ілюзій!
Вася дивиться навколо: розвалені будинки, на вечерю якісь протеїнові соплі. З неба капає кислотний дощ, і взагалі все виглядає, як Троєщина.
— І це краще за Матрицю? — дивується Вася.
— Ну… так. Тут ти сам керуєш своїм життям!
— Та ну в сраку таке життя! У Матриці я мав нормальну роботу, їв стейки, дивився серіали. А тут? Машини мене або виїбуть, або я здохну від голоду!
Морфеус розгублено поправляє окуляри.
— Але ж це реальність!
Вася замислюється:
— Реальність, кажеш? А хто взагалі придумав, що вона краща? Що, якщо я хочу кайфувати від життя, навіть якщо це ілюзія?
І тут, не довго думаючи, Вася тицяє у кнопку на панелі й повертається назад у Матрицю. Він сідає за стіл, бере виделку, піднімає шматок стейка й каже:
— Ну ніхуя собі, яка ж смачна ілюзія.
Іноді солодка брехня краще за гірку правду. А головне — стейки у Матриці значно кращі.
Доречі, памʼятаєте, як закінчилась «Матриця»?
У фіналі трилогії “Матриця: Революція” Нео жертвує собою, щоб укласти угоду.
Угода між Нео та Машинами дозволяє завершити війну, і Матриця перезапускається, даючи людям вибір залишитися в ній чи вийти у реальний розвалений та занедбаний світ.
Яка ж іронія!
У фіналі трилогії “Матриця: Революція” Нео жертвує собою, щоб укласти угоду.
Угода між Нео та Машинами дозволяє завершити війну, і Матриця перезапускається, даючи людям вибір залишитися в ній чи вийти у реальний розвалений та занедбаний світ.
Яка ж іронія!