Notice: file_put_contents(): Write of 13211 bytes failed with errno=28 No space left on device in /var/www/group-telegram/post.php on line 50 ✙splendoris △pparent✙ | Telegram Webview: RightSideStrongSide/2032 -
Сьогодні наткнулась в інсті на допис на тему дискредитації волонтерства в Україні як явища. Знаєте, оці от коментарі від людей типу, що волонтери забирають половину грошів собі, тусуються в оливі, а то й камуфлі, понтуються поздками на фронт і т.д. (поїздки на фронт складно назвати понтами, бо це солідни ризик вмерти. Вважаю, нам всім би не завадило іноді пригадувати як виглядає фронт. Це освіжає сприйняття реальності)
З негативного - на жаль, шахрайство це така штука, що існує давно, вона не винайдена в Україні і не є наслідком війни. Це дуже болісно б'є по волонтерській спільноті. Зокрема тому, у русні є важіль впливу на наше суспільство у вигляді вербування або створення фейкових "волонтерів" котрих потім розкривають на наводках і розкраданні. Іноді шахраями виявляються навіть знайому люди і це дуже лякає. Узагальнення також веде до того, що люди підозрюють у шахрайстві взагалі будь-яких волонтерів, а не лише тих, що не можуть підтвердити свій статус та збори (нас якось звинуватили в шахрайстві, бо людина була впевнена, що податкової більше не існує в Україні, а її функції тепер виконує БЕБ🫠).
Минулого року ми намагалися просунути петицію про зміни у підході до встановлення покарання за шахрайство. Тобто виділити шахрайство під виглядом волонтерства в окрему частину статті КК України або навіть як окрему статтю, оскільки за своєю суттю воно несе більше шкоди для суспільства (погодьтеся є різниця між скамером, що дзвонить вам типу "з банку" о 3 ночі і тим, що імітує збір на потреби підрозділу). На жаль, та петиція не пройшла. Можна спробувати ще раз, але як працює демократія, ми, чесно не розібрались, у нас не набирається 25к підписів.
З чим я категорично не погоджуюсь так це з позиціонуванням волонтерства як "понтів". Це, насправді, складне заняття, бо треба вигадувати, як все організувати, щоб збір закрився і щоб це сталося поки ще потрібно (у нас, на жаль, є досвід того, що збір закривався після загибелі запитувачів і це абсолютно паршиве відчуття, бо здається, що це твоя провина).
Не можу сказати за всіх, але для мене волонтерка це як постійне заняття. Сьогодні 1000 днів повномасштабки або 3 926 днів війни від 2014 року, але я сприймала цю війну як неминучу і невідворотну ще задовго до цього. У мене є досвід роздачі чаю/кави/канапок на Помаранчевій революції, є аналогічний досвід з Революції Гідності, одразу після того з'явились знайомі, котрі відправились на фронт і ми з батьками збирали та передавали їм речі (тоді це в основному була снаряга і медицина). Самостійно ми з адміном почали волонтерити у 21 році. І я рада цим займатись. Ну типу, я не чую, зараз майже зовсім, я не змогла (принаймні поки) бути корисна у ролі бійця, але я не хочу займати позицію байдужості. Окей, я не оформлюю інвалідність, бо мені не потрібні виплати від держави. Засейвила держбюджет на пару тищ грн в місяць. Офіційно працюю і сплачую податки. Ух економічний фронт. Закидую із зп на свої і чужі збори. Уже краще. Займаюсь не лише збором коштів, але й інішими видами допомоги (обмін контактами, "знайди тих людей, що знають людей", юридичні консультації, іноді матеріальна допомога, котра не фінансова). Найс. Але цього мало. Я можу зробити більше. Чому ж мені відмовлятись? Умовно кажучи, я готова цим займатись нескінченну кількість часу.
Дуже шкода що через дії окремих осіб, інформаційні вкиди та загальний рівень недовіри людей одне до одного, страждає репутація усієї групи і знижується обсяг допомоги по зборах. Треба щось з цим робити, напевно🤔
Сьогодні наткнулась в інсті на допис на тему дискредитації волонтерства в Україні як явища. Знаєте, оці от коментарі від людей типу, що волонтери забирають половину грошів собі, тусуються в оливі, а то й камуфлі, понтуються поздками на фронт і т.д. (поїздки на фронт складно назвати понтами, бо це солідни ризик вмерти. Вважаю, нам всім би не завадило іноді пригадувати як виглядає фронт. Це освіжає сприйняття реальності)
З негативного - на жаль, шахрайство це така штука, що існує давно, вона не винайдена в Україні і не є наслідком війни. Це дуже болісно б'є по волонтерській спільноті. Зокрема тому, у русні є важіль впливу на наше суспільство у вигляді вербування або створення фейкових "волонтерів" котрих потім розкривають на наводках і розкраданні. Іноді шахраями виявляються навіть знайому люди і це дуже лякає. Узагальнення також веде до того, що люди підозрюють у шахрайстві взагалі будь-яких волонтерів, а не лише тих, що не можуть підтвердити свій статус та збори (нас якось звинуватили в шахрайстві, бо людина була впевнена, що податкової більше не існує в Україні, а її функції тепер виконує БЕБ🫠).
Минулого року ми намагалися просунути петицію про зміни у підході до встановлення покарання за шахрайство. Тобто виділити шахрайство під виглядом волонтерства в окрему частину статті КК України або навіть як окрему статтю, оскільки за своєю суттю воно несе більше шкоди для суспільства (погодьтеся є різниця між скамером, що дзвонить вам типу "з банку" о 3 ночі і тим, що імітує збір на потреби підрозділу). На жаль, та петиція не пройшла. Можна спробувати ще раз, але як працює демократія, ми, чесно не розібрались, у нас не набирається 25к підписів.
З чим я категорично не погоджуюсь так це з позиціонуванням волонтерства як "понтів". Це, насправді, складне заняття, бо треба вигадувати, як все організувати, щоб збір закрився і щоб це сталося поки ще потрібно (у нас, на жаль, є досвід того, що збір закривався після загибелі запитувачів і це абсолютно паршиве відчуття, бо здається, що це твоя провина).
Не можу сказати за всіх, але для мене волонтерка це як постійне заняття. Сьогодні 1000 днів повномасштабки або 3 926 днів війни від 2014 року, але я сприймала цю війну як неминучу і невідворотну ще задовго до цього. У мене є досвід роздачі чаю/кави/канапок на Помаранчевій революції, є аналогічний досвід з Революції Гідності, одразу після того з'явились знайомі, котрі відправились на фронт і ми з батьками збирали та передавали їм речі (тоді це в основному була снаряга і медицина). Самостійно ми з адміном почали волонтерити у 21 році. І я рада цим займатись. Ну типу, я не чую, зараз майже зовсім, я не змогла (принаймні поки) бути корисна у ролі бійця, але я не хочу займати позицію байдужості. Окей, я не оформлюю інвалідність, бо мені не потрібні виплати від держави. Засейвила держбюджет на пару тищ грн в місяць. Офіційно працюю і сплачую податки. Ух економічний фронт. Закидую із зп на свої і чужі збори. Уже краще. Займаюсь не лише збором коштів, але й інішими видами допомоги (обмін контактами, "знайди тих людей, що знають людей", юридичні консультації, іноді матеріальна допомога, котра не фінансова). Найс. Але цього мало. Я можу зробити більше. Чому ж мені відмовлятись? Умовно кажучи, я готова цим займатись нескінченну кількість часу.
Дуже шкода що через дії окремих осіб, інформаційні вкиди та загальний рівень недовіри людей одне до одного, страждає репутація усієї групи і знижується обсяг допомоги по зборах. Треба щось з цим робити, напевно🤔
BY ✙splendoris △pparent✙
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
If you initiate a Secret Chat, however, then these communications are end-to-end encrypted and are tied to the device you are using. That means it’s less convenient to access them across multiple platforms, but you are at far less risk of snooping. Back in the day, Secret Chats received some praise from the EFF, but the fact that its standard system isn’t as secure earned it some criticism. If you’re looking for something that is considered more reliable by privacy advocates, then Signal is the EFF’s preferred platform, although that too is not without some caveats. This provided opportunity to their linked entities to offload their shares at higher prices and make significant profits at the cost of unsuspecting retail investors. In 2018, Russia banned Telegram although it reversed the prohibition two years later. One thing that Telegram now offers to all users is the ability to “disappear” messages or set remote deletion deadlines. That enables users to have much more control over how long people can access what you’re sending them. Given that Russian law enforcement officials are reportedly (via Insider) stopping people in the street and demanding to read their text messages, this could be vital to protect individuals from reprisals. Groups are also not fully encrypted, end-to-end. This includes private groups. Private groups cannot be seen by other Telegram users, but Telegram itself can see the groups and all of the communications that you have in them. All of the same risks and warnings about channels can be applied to groups.
from sg
