Подивився я, значить, подкаст Лекса Фрідмена з Зе. Тепер напишу свою думку.
Написали багато — як позитивного, так і негативного. Думки дуже розійшлися, і цей плюралізм яскраво демонструє, що ми всі сприймаємо подібне по-різному. І це нормально.
Насправді, подкаст доволі цікавий. Я б навіть сказав — щирий. Складається враження, що Зеленський просто міг виговоритися. Особливо з огляду на те, що цей подкаст орієнтований на республіканців-трампістів, медіа-виходу на яких ми досі не мали.
Але це так, замість вступу. І так, те, що президент матюкався, — не найголовніше.
Головніше — загальна атмосфера. Зеленський постійно дивився на співрозмовника з виразом обличчя: "Знаєш, а я теж так думав".
Не варто жити в ілюзіях, що люди, які не стикаються з війною, дійсно зрозуміють хід наших думок і наші реакції на подразники. Те, що зрозуміло нам, те, що відчули ми, — це наш досвід, який ми не зможемо передати повною мірою.
А тепер трохи критики. Лекс Фрідман. Ох, як же він мене втомив. Я розумію його стиль — цей майже медитативний темп, паузи на роздуми, оце "let me ask you this...". Але в контексті настільки складної і динамічної теми це виглядає не як філософія, а як спроба розтягнути час. Реально, місцями здавалося, що Зеленський просто тримав розмову на плаву, бо інакше ми б утонули в цій млявості.
Окремо варто відзначити меседж до американців. Зеленський жартував, демонстрував готовність роботи з новою адміністрацією і по-простому доносив одну тезу: “Зброя нам потрібна, щоб це припинити. Ми хочемо миру і все”.
Звичайно, були компліменти до Трампа і Маска. Ну а як без них? Цільова аудиторія зацінила.
Ну, наостанок — найголовніша теза. Ми готові розмовляти, домовлятися. Змусьте росію. Лекс кілька разів казав про те, що має мрію, що мир настав, що треба сприймати Путіна як президента, який любить свою країну, свій народ, ну і так далі.
І отут дуже добре, на мій погляд, спрацювала жива реакція Зеленського. Можливо, дещо грубо, але, судячи з коментарів, — зайшло. І про історії про другу світову, якрах і донесли те, що й хотів сказати Зе: "це вже переживали наші пращури і тут не ми агресори".
Було сказано багато чого, що нібито мало єднати, от тільки чим далі все заходило, тим більше була продемонстрована прірва, яка розділяє нас із руснею.
Ми не пробачимо.
Що ще? Лекс своїм запитанням про “розуміння росіян” тільки підкреслив те, наскільки Захід досі не допетрав, що таке русня. Оця їхня тяга до “компромісу”, до “розуміння” ворога вже давно перетворилася на щось карикатурне.
От така думка. Місцями цікаво, місцями нудно. Зеленський норм виступив, Фрідман — продемонстрував наївність вестернів і, загалом, ступінь нудоти їхніх “білих пальт”.
Подивився я, значить, подкаст Лекса Фрідмена з Зе. Тепер напишу свою думку.
Написали багато — як позитивного, так і негативного. Думки дуже розійшлися, і цей плюралізм яскраво демонструє, що ми всі сприймаємо подібне по-різному. І це нормально.
Насправді, подкаст доволі цікавий. Я б навіть сказав — щирий. Складається враження, що Зеленський просто міг виговоритися. Особливо з огляду на те, що цей подкаст орієнтований на республіканців-трампістів, медіа-виходу на яких ми досі не мали.
Але це так, замість вступу. І так, те, що президент матюкався, — не найголовніше.
Головніше — загальна атмосфера. Зеленський постійно дивився на співрозмовника з виразом обличчя: "Знаєш, а я теж так думав".
Не варто жити в ілюзіях, що люди, які не стикаються з війною, дійсно зрозуміють хід наших думок і наші реакції на подразники. Те, що зрозуміло нам, те, що відчули ми, — це наш досвід, який ми не зможемо передати повною мірою.
А тепер трохи критики. Лекс Фрідман. Ох, як же він мене втомив. Я розумію його стиль — цей майже медитативний темп, паузи на роздуми, оце "let me ask you this...". Але в контексті настільки складної і динамічної теми це виглядає не як філософія, а як спроба розтягнути час. Реально, місцями здавалося, що Зеленський просто тримав розмову на плаву, бо інакше ми б утонули в цій млявості.
Окремо варто відзначити меседж до американців. Зеленський жартував, демонстрував готовність роботи з новою адміністрацією і по-простому доносив одну тезу: “Зброя нам потрібна, щоб це припинити. Ми хочемо миру і все”.
Звичайно, були компліменти до Трампа і Маска. Ну а як без них? Цільова аудиторія зацінила.
Ну, наостанок — найголовніша теза. Ми готові розмовляти, домовлятися. Змусьте росію. Лекс кілька разів казав про те, що має мрію, що мир настав, що треба сприймати Путіна як президента, який любить свою країну, свій народ, ну і так далі.
І отут дуже добре, на мій погляд, спрацювала жива реакція Зеленського. Можливо, дещо грубо, але, судячи з коментарів, — зайшло. І про історії про другу світову, якрах і донесли те, що й хотів сказати Зе: "це вже переживали наші пращури і тут не ми агресори".
Було сказано багато чого, що нібито мало єднати, от тільки чим далі все заходило, тим більше була продемонстрована прірва, яка розділяє нас із руснею.
Ми не пробачимо.
Що ще? Лекс своїм запитанням про “розуміння росіян” тільки підкреслив те, наскільки Захід досі не допетрав, що таке русня. Оця їхня тяга до “компромісу”, до “розуміння” ворога вже давно перетворилася на щось карикатурне.
От така думка. Місцями цікаво, місцями нудно. Зеленський норм виступив, Фрідман — продемонстрував наївність вестернів і, загалом, ступінь нудоти їхніх “білих пальт”.
BY ✙splendoris △pparent✙
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
During the operations, Sebi officials seized various records and documents, including 34 mobile phones, six laptops, four desktops, four tablets, two hard drive disks and one pen drive from the custody of these persons. On February 27th, Durov posted that Channels were becoming a source of unverified information and that the company lacks the ability to check on their veracity. He urged users to be mistrustful of the things shared on Channels, and initially threatened to block the feature in the countries involved for the length of the war, saying that he didn’t want Telegram to be used to aggravate conflict or incite ethnic hatred. He did, however, walk back this plan when it became clear that they had also become a vital communications tool for Ukrainian officials and citizens to help coordinate their resistance and evacuations. Although some channels have been removed, the curation process is considered opaque and insufficient by analysts. But because group chats and the channel features are not end-to-end encrypted, Galperin said user privacy is potentially under threat. Telegram, which does little policing of its content, has also became a hub for Russian propaganda and misinformation. Many pro-Kremlin channels have become popular, alongside accounts of journalists and other independent observers.
from sg
