софійка читає

«Наука сторітелінгу. Чому історії впливають на нас і як ними впливати на інших» Вілла Сторра, або ж книжка, яку я дуже давно відкладала для читання.

Так вже вийшло, що за рік поки ця книжка стояла на моїй полиці багато моїх смаків та думок (щодо видавництва, яке її видало зокрема) змінилось і так би вона й далі залишилась у відкладених, якби не моє бажання почати читати щодня по 10 сторінок книжок, які я відкладаю.

А вийшло навпаки: книга зацікавила й навіть трохи затягнула. Сам Вілл пише, що ця книжка це такий собі результат з його курсу сторітелінгу.

Для себе з книжки особливо нової інформації, саме зі сторітелінгу, я не винесла, хоча уточню, що деякі моменти вона допомогла розкласти по поличках і пояснити зрозуміліше (тут дякую і перекладачці) зокрема: побудову розповідей, «гачки» у персонажах, які нас потенційно можуть зачепити.

Натомість мене ввели в глибокі роздуми деякі тези та дослідження поведінки та сприйняття людьми текстів. Бо начебто ти спостерігаєш, як зі сторони розкривається максимально реалістичний персонаж, проте у його віддзеркаленні ти бачиш дуже багато спільних рис, що робить це трохи дивним й подекуди дискомфортним.

У «Науці» немає перенавантаження прикладами чи науковими термінами, проте це не скасовує того, що у тексті наявно багато референсів на цікаві дослідження, які пояснюють певну поведінку чи зацікавленість. Майже кожен (чому майже поговоримо далі) приклад з літератури чи кіно, справді гарно доповнює та підкріплює тезу автора.

Але не може ж бути все так райдужно. Я давно питаю себе, яким чином ставитись до росіян в таких книжках. Сама книжка випущена в 2019, і це начебто, за уявленням багатьох, дає певну знижку на наявність там росіянської літератури у прикладах (хоча не мало б).
Проте мене все одно сильно перекошувало під час читання. На жаль, й опісля всіх злочинів росіян, закордоном й досі продовжується культивування толстоєвських і ко, вважаючи це за «світову класику». Особливо це помітно у книгарнях закордоном, де зустрічаєш декілька варіантів однієї книжки цих авторів.

Над цим питанням я скоріш за все ще довго буду думати, тому все таки поки знімаю за це бал книжці.

Остаточна оцінка: 3,8/5

#прочитане2024 #відгук

www.group-telegram.com/sg/berriesbooks.com/279

222 viewssofiia, Jul 5, 2024 at 07:07

«Наука сторітелінгу. Чому історії впливають на нас і як ними впливати на інших» Вілла Сторра, або ж книжка, яку я дуже давно відкладала для читання.

Так вже вийшло, що за рік поки ця книжка стояла на моїй полиці багато моїх смаків та думок (щодо видавництва, яке її видало зокрема) змінилось і так би вона й далі залишилась у відкладених, якби не моє бажання почати читати щодня по 10 сторінок книжок, які я відкладаю.

А вийшло навпаки: книга зацікавила й навіть трохи затягнула. Сам Вілл пише, що ця книжка це такий собі результат з його курсу сторітелінгу.

Для себе з книжки особливо нової інформації, саме зі сторітелінгу, я не винесла, хоча уточню, що деякі моменти вона допомогла розкласти по поличках і пояснити зрозуміліше (тут дякую і перекладачці) зокрема: побудову розповідей, «гачки» у персонажах, які нас потенційно можуть зачепити.

Натомість мене ввели в глибокі роздуми деякі тези та дослідження поведінки та сприйняття людьми текстів. Бо начебто ти спостерігаєш, як зі сторони розкривається максимально реалістичний персонаж, проте у його віддзеркаленні ти бачиш дуже багато спільних рис, що робить це трохи дивним й подекуди дискомфортним.

У «Науці» немає перенавантаження прикладами чи науковими термінами, проте це не скасовує того, що у тексті наявно багато референсів на цікаві дослідження, які пояснюють певну поведінку чи зацікавленість. Майже кожен (чому майже поговоримо далі) приклад з літератури чи кіно, справді гарно доповнює та підкріплює тезу автора.

Але не може ж бути все так райдужно. Я давно питаю себе, яким чином ставитись до росіян в таких книжках. Сама книжка випущена в 2019, і це начебто, за уявленням багатьох, дає певну знижку на наявність там росіянської літератури у прикладах (хоча не мало б).
Проте мене все одно сильно перекошувало під час читання. На жаль, й опісля всіх злочинів росіян, закордоном й досі продовжується культивування толстоєвських і ко, вважаючи це за «світову класику». Особливо це помітно у книгарнях закордоном, де зустрічаєш декілька варіантів однієї книжки цих авторів.

Над цим питанням я скоріш за все ще довго буду думати, тому все таки поки знімаю за це бал книжці.

Остаточна оцінка: 3,8/5

#прочитане2024 #відгук

BY софійка читає