багато в чому я
ИГХГИІАХАХАХ

Зимовий, постпанковий...
Тринадцятий альбом Прострації.

Youtube Spotify Apple Music
Bandcamp Telegram Genius

Гадаю, що цей альбом слід вважати останньою роботою періоду моєї ранньої творчості.

Як митець я більше не дитина, котра грається, досліджує та пізнає; не підліток, котрий намагається знайти та зрозуміти самого себе. Як митець я став своїм ровесником — достатньо дорослою людиною, щоб розуміти чого я хочу і до чого йду. Моя хода впевнена та зухвала, мій шлях усіяний пастками, перешкодами та ворогами, я йду пританцьовуючи та сміючись. Мені дев'ятнадцять років, я житиму щонайменше ще дев'ятнадцять, мені все легко і весело.

я дуже люблю глінтвейн

мені приснилося шо після війни я ходив по якихось бекрумсах із зекомакомою і він казав шо не може мене поважати бо я не воював
а я йому на це казав шо це в нього правильна позиція

я пів дня проходив і тільки зараз якось осмислив цей сон, а міг і геть забути.
цікаво скільки подібного я вже забув і шо то були за сни

ОО Я ПАМ'ЯТАЮ ШЕ ОДИН

мені це приснилося десь влітку, пам'ятаю бігав теж по якихось дивних сюрреалістичних локаціях, але це були такі як ніби скоріше лабіринти з примірочних і магазинів одягу, саме оцих які в офісних будівлях роблять, і вони зазвичай ше в торгові центри складаються, і воно все було в декілька разів більше ніж мало би бути, і як я зараз аналізую і розумію я був типу якимось шкідником якоюсь міллю, і от я бігав і мене намагалися зловити і запшикати насмерть отрутою з великого балона на платформі на колесах якісь воєнізовані дезінсектори, і я заховався в приміщення закрите червоними шторами за стійкою для одягу і навіть трохи в той одяг заліз і дуже боявся, я чув як наближаються кроки, але до мене туди ефектно зайшов приблизно в три рази більший в розмірах дональд трамп і ми з ним перемістилися в реальний світ.
ми сиділи з дональдом трампом за столом один навпроти одного в полі просто неба, він був вже нормального розміру але я все одно почувався ше маленьким ніби, була гарна погода, сонечко світило, дув приємний вітерець, навколо нас була незліченна кількість людей і всі нам раділи, а ми без мікрофонів і без камер між собою обговорювали шось важливе, саме масштабу всієї історії людства, але не пригадую шо саме, пам'ятаю тільки шо шось навіть ше попросити встиг в нього, мабуть зброї україні дати багато, і дональд трамп мені усміхнувся і пообіцяв то зробити

бля буду фембоном