Сьогодні Девіду Лінчу могло б виповнитися 79 років. Це - автограф, який я взяв у нього в 2009 році в Києві, після його лекції в університеті Карпенка-Карого. Змісту тієї лекції не пам'ятаю взагалі, але пам'ятаю, як під час його виступу в мене в голові все ставало на своє місце. Це почуття було прямо протилежним тому, що відбулося зі мною в 1993-му році, коли я вперше подивився по телевізору серіал "Твін Пікс". Прийде день, коли винахід телебачення буде визнаний фатальною помилкою людства, і єдине, що хоч якось служитиме її виправданням, буде "Твін Пікс" Девіда Лінча

Окрім "Твін Пікса", мабуть, найбільшим внеском у Лінча у розвиток кіно рано чи пізно визнають ніщо інше, як "Внутрішню імперію". У день смерті Лінча я передивився цей фільм уперше з моменту його появи в 2007 році, і тепер трохи шкодую, що за ці роки не дивився його частіше. Це, звісно, дуже потужний медитативний досвід про те, що таке кіно і що таке психоз. А також, несподівано для мене - про те, що таке посткомунізм (половина фільму відбувається десь на території Польщі, з діалогами польською мовою та естетикою єбєнєй). Це також, безумовно, "Ла Палісіада" серед фільмів Лінча

Фільм Катерини Горностай "Стрічка часу" - в головному конкурсі Берлінале

Трохи статистики з нагоди відбору українського документального фільму Катерини Горностай до головного конкурсу Берлінале. За останні 10 років неігрові фільми вигравали "Золотого ведмедя" 4 рази (а якщо враховувати експериментальне кіноесе Раду Жуде Bad Luck Banging or Loony Porn - то ще більше). З них два "Золотих ведмеді" підряд для документальних фільмів за останні два роки

Я майже ніколи не репощу зборів, не пов'язаних безпосередньо з війною, але ця історія - про наслідки мародерства, яке відбувається під час війни в Києві

Коротко нагадаю, що ми разом зі спільнотою небайдужих подали колективний позов проти компанії, що руйнує Будинок київського повітового земства на вулиці Рейтарській. Це - частина громадської кампанії майбутнього Музею сучасного мистецтва, й про неї зараз робить документальний фільм Саша Плетенецька

Суд першої інстанції, як можна було чекати, громада програла, тож справа потрапила до Верховного Суду. Для цього громада має оплатити судовий збір. Підтримати це діло можна за посиланням або на картку збору:

🍯 https://send.monobank.ua/jar/2LU7rSdhjT
💳 4441 1111 2003 3463

Лишилося менше тижня, щоб подати заявку на програму підтримки короткометражних фільмів "Повний короткий". Дізнатися про неї більше можна в інтерв'ю зі співзасновницею групи Кінотрон, продюсеркою Любою Кнорозок

Лист щастя від Романа Копполи для українських кінематографіст_ок

Сьогодні на Роттердамському кінофестивалі світова прем'єра нової картини Слави Туряниці "Роздуми про мир під час повітряного нальоту", а ще в Слави сьогодні день народження і він збирає на ремонт автомобіля для свого товариша на фронті. Давайте всі його привітаємо

Картина Юрія Репіка "С. Параджанов. Відкладена прем'єра", знайдена нами на горищі "Київнаукфільму", вчора мала свій перший показ на Роттердамському кінофестивалі. Повернення цієї картини на екран після 30 років забуття було сповненим перешкод, і вийшло так, що найбільше випробування чекало на неї вже під час показу

Програмери Роттердамського фестивалю об'єднали показ картини Репіка зі світовою прем'єрою вірменського фільму "Бузковий вітер Параджанова", який до столітнього ювілею митця зробив його друг Алі Хамраєв. Та цей 87-річний класик узбецького кінематографа чи то не розчув, чи то проігнорував вступне слово програмера з інформацією про те, що його фільму передуватиме українська короткометражка. Гасне світло, на екрані з'являється титр "Київнаукфільму", і тут із заднього ряду лунає зойк Алі Хамраєва: "Це не моя картина! Негайно зупиніть проекцію!"

Серед вірменської делегації, що займає кілька останніх рядів кінозалу, здіймається чимале заворушення. По залу в темряві починають тинятися дезорієнтовані учасники делегації, приблизно одного віку з Хамраєвим, шукаючи відповідальних за цю прикру помилку. Фестивальні хелпери намагаються запобігти поширенню паніки та взагалі припинити галас у залі, але їхня задача ускладнюється тим, що прибічники Хамраєва не говорять англійською. Все це починає потроху нагадувати сцену з фільму "Ашик-Керіб", тільки в темряві кінозалу. Усе йде до того, що порушників спокою от-от почнуть силою виводити з кінотеатру. На щастя, картина Репіка триває всього 15 хвилин, і ситуацію вдається повернути під контроль

Про сам фільм Хамраєва можу сказати одне - у 1995 році на кіностудії "Київнаукфільм" вміли в жанр кіно-есе значно краще

Тим часом до мародерів у КМДА почало доходити, що безкінечно кришувати бізнес російського забудовника Вагіфа Алієва - це трохи зашкварно: Кличко підтримав петицію про зупинку робіт у пам'яткоохоронній зоні "Літаючої тарілки". Шкода, що до мародерів так повільно доходить, бо від цієї пам'яткоохоронної зони вже майже нічого не залишилося. Тож єдиний законний вихід тепер - це демонтаж ТРЦ

Другий феміністичний кінофестиваль «Гаккебуш» відбудеться в Києві з 23 по 25 травня 2025 року.

Прийом фільмів на кінофестиваль «Гаккебуш» вже розпочато.
Програма фестивалю складається з національної та міжнародної секцій (30 короткометражних фільмів, з них 20 — українських авторок). Якщо ви українська режисерка чи операторка, яка після 1 січня 2023 року створила короткометражний ігровий чи документальний фільм тривалістю до 30 хвилин, то це знак.

Дедлайн подачі — 31 березня 2025 року.
Всі правила, подробиці та форма подачі ось тут.

Вийшов загадковий текст про загадковий фільм у загадковому виданні!

https://www.ukr.net/news/details/show_business/109476444.html

"Золотого тигра" в Роттердамі отримав хорватський докуфікшн Fiume o Morte про італійського фашиста Ґабріеле д'Анунціо, який на початку 1920-х років влаштував військову окупацію хорватського міста Рієка (італійці називають його Фіуме). Історія розказана у фільмі практично один в один нагадує про Іґоря Ґіркіна та його появу в Слов'янську в 2014-му році. Зараз, сто років потому, італійська держава начебто відмовилася від претензій на Рієку, та при цьому в Італії все одно ставлять пам'ятники д'Анунціо

Я дуже довго чекав моменту, коли Шарунас Бартас (литовський майстер слоусінема, в якого виходить знімати фільми повільніші за Белу Тарра) знову зробить велику картину, і це нарешті сталося. На Роттердамському фестивалі пройшла прем'єра його фільму "Назад у сім'ю", це безумовно новий рівень документально-ігрового гібридного кіно, в якому Бартасу немає рівних. (Дві попередні картини Бартаса були на воєнну тематику, причому першу з них - "Іній" - зняли 2017-го року в Україні й це потенційно міг бути найкращий фільм про війну на Донбасі, але сталося те що сталося). В новому фільмі Бартас повертається до свого рідного середовища литовської лісової хтоні, там знімаються непрофесійні актори з-поміж сільського соціального дна, які імпровізовано розігрують між собою прямо-таки шекспірівські пристрасті, а потім по пиятиці бігають одне за одним з ножами. "Назад у сім'ю" - це також ідеальний companion piece до "Степного" Марини Вроди

Ось перший тизер нашого нового фільму "Спеціальна операція". Світова прем'єра вже цього тижня на Берлінале

Цього році на Роттердамському кінофестивалі була рекордна кількість українських фільмів - майже два десятки (звісно, переважна більшість - це ретроспектива Маслобойщикова, але також трохи "Київнаукфільму", СУК та групи Кінотрон). У цьому матеріалі Соні Вселюбської можна про це все почитати детальніше

Представляємо міжнародний постер фільму "Спеціальна операція". Дизайнерка Даша Подольцева

Можна я не буду це коментувати.

В зв'язку з сьогоднішньою атакою дрона на ЧАЕС треба нагадати, що росіяни вже скоїли в Чорнобилі чимало воєнних злочинів, і головний із них - власне військова окупація атомної станції в 2022-му.

Цей воєнний злочин - один із найкраще задокументованих злочинів в історії, адже росіяни забули (чи не змогли) відімкнути систему відеоспостереження ЧАЕС. Деякі з її матеріалів скоро стануть доступними глядачам нашого фільму "Спеціальна операція", а деякі з них уже допомогли в ідентифікації воєнних злочинців.

Один із них - високопосадовець корпорації Росатом Ніколай Мулюкін - зіграв важливу роль у нашому фільмі, й я написав про нього короткий матеріал для сторінки нашого фільму на сайті Берлінале.

На цій сторінці також можна знайти фрагмент нової книжки Сергія Плохія "Чорнобильська рулетка", а також уривки зі звіту про правничі аспекти окупації ЧАЕС, зробленого Єльською юридичною школою в співпраці з The Reckoning Project