За пару годин прочитала "Нічну зміну" від авторки "Ніби ми злодії" М.Л.Ріо (там нема шо читати - 112 сторінок).
Ніфіга не зрозуміла, навіщо це написано, якщо чесно 😐. І ще більш не зрозуміло, навіщо це перекладати. І купувати.
Враження таке, ніби авторка спочатку написала нормальний роман сторінок на 350, а потім рендомно вирізала з нього 238 і лишила без змін усе, що лишилося 🤔.
Причому, зав'язка була бомбічна й дуже атмосферна (писати авторка вміє, не посперечаєшся). Закинутий цвинтар. Холодно, вогко. Горгульї, старі стерті пам'ятники, напівзруйнована церква, ніч. Друзі збираються, щоб покурити, і бачать свіжу порожню вириту могилу. Хто й навіщо її вирив? Кого туди закопають? Може, когось з них? Це було моторошно.
А потім пішла якась повна хрінь, ну чесно. Весь сюжет відбувається начебто протягом однієї ночі, але в цю ніч наліпили дуже багато всякого, що не ліпиться між собою. Сюжет стрибає, загадка розплітається швидко і якось невпевнено, героїв тут надто дофіга (як на таку кількість сторінок). І не детектив, і не трилер, і не готичний роман, взагалі непоймишо.
Авторка каже, що сюжет навіяний періодом її безсоння, коли вона не могла заснути та мучилася. А тут видавець запропонував написати повість. Ну вона й зробила щось по типу нічного готичного марення.
Нє, ну на марення це дійсно схоже, але нахіба я це прочитала??? ??
Якщо віразу налаштовуватися, що це буде нагромадження якихось беззв'язних нічних подій - то може й да. Але навіщо тоді було починати це як трилер? І далі описувати щось типу недорослідування?
Так багато питань, так мало відповідей.
Рейтинг на Гудрідс 3,16, в разі чого. Не витрачайте час, ну правда.
#непозбувний_відгук
Ніфіга не зрозуміла, навіщо це написано, якщо чесно 😐. І ще більш не зрозуміло, навіщо це перекладати. І купувати.
Враження таке, ніби авторка спочатку написала нормальний роман сторінок на 350, а потім рендомно вирізала з нього 238 і лишила без змін усе, що лишилося 🤔.
Причому, зав'язка була бомбічна й дуже атмосферна (писати авторка вміє, не посперечаєшся). Закинутий цвинтар. Холодно, вогко. Горгульї, старі стерті пам'ятники, напівзруйнована церква, ніч. Друзі збираються, щоб покурити, і бачать свіжу порожню вириту могилу. Хто й навіщо її вирив? Кого туди закопають? Може, когось з них? Це було моторошно.
А потім пішла якась повна хрінь, ну чесно. Весь сюжет відбувається начебто протягом однієї ночі, але в цю ніч наліпили дуже багато всякого, що не ліпиться між собою. Сюжет стрибає, загадка розплітається швидко і якось невпевнено, героїв тут надто дофіга (як на таку кількість сторінок). І не детектив, і не трилер, і не готичний роман, взагалі непоймишо.
Авторка каже, що сюжет навіяний періодом її безсоння, коли вона не могла заснути та мучилася. А тут видавець запропонував написати повість. Ну вона й зробила щось по типу нічного готичного марення.
Нє, ну на марення це дійсно схоже, але нахіба я це прочитала??? ??
Якщо віразу налаштовуватися, що це буде нагромадження якихось беззв'язних нічних подій - то може й да. Але навіщо тоді було починати це як трилер? І далі описувати щось типу недорослідування?
Так багато питань, так мало відповідей.
Рейтинг на Гудрідс 3,16, в разі чого. Не витрачайте час, ну правда.
#непозбувний_відгук
Forwarded from Олена Петрига
Тут гриби світяться в темряві
На цьому плюси книги все 🙈
На цьому плюси книги все 🙈
Мене часто питають (с), як я обираю наступну книжку для читання. Так от, моє робоче крісло стоїть рівно навпроти шафи з непрочитаним, тому виглядає це десь так:
9:15 - зараз допишу пост і візьмуся за "Одержимість", нарешті маю сили й натхнення!
10:00 - зараз закрию ноут і прочитаю щось від "Апріорі", бо вони мені вже стільки книжок надарували, треба нарешті щось почитати.
10:35 - "Життя хлопця!"! Точно! Зараз почну! Я ж її прямо на Арсеналі збиралася почати!
11:00 - Довідповідаю на повідомлення й коменти і візьму щось балканське. Бо ціла полиця балканських книжок, і всі нечитані, хочеться оцього вайбу hopa cupa opa ajde brate, тищ тищ;
11:41 - "Мала", яка недавно приїхала! Точно! Вона ж так прикольно оформлена, треба читати її! Тим більше, що після відгуку на Дуленка якось невдобно перед Лабораторією, треба прочитати у них щось нормальне;
12:13 - Тільки шо прочитала відгук в чужому блозі на "Дерева", наступною читаю її, 100%!
13:00 - Піду пообідаю, а потім буде година для себе з книжкою. Треба взяти щось від ЩОС, там короткі рядки і тоненькі книжки, якраз норм;
14:00 - Просиділа в коментах весь обід, так нічо і не почитала, ну ок, зараз на 5 хвилин зазирну в чат і відкрию "Сніжний ізюм". Кажуть, для розслаблення норм.
14:55 - Просять акт зробити. Ок, зараз швидко зроблю, підпишу і вже точно візьму книжку. Бачу, що на мене дивиться з засудженням Токарчук. Хочеться зараз чогось такого кайфового, розумного, концентрованого;
16:01 - Ну Господінов теж концентрований, а у мене якраз його нова збірка оповідань на 96 сторінок лежить. Відразу й дочитаю та відгук напишу;
17:45 - Ну вже немає сенсу щось починати, бо скоро дитина з садочка прийде. Може перед сном;
23:30 - Дитину вклала, але щось вже мозок читання не вивезе, і так цілий день з текстами. Завтра зранку відразу почну Томаса Манна, якраз на свіжу голову, оно лежить дивиться!
9:15 - зараз допишу пост і....
9:15 - зараз допишу пост і візьмуся за "Одержимість", нарешті маю сили й натхнення!
10:00 - зараз закрию ноут і прочитаю щось від "Апріорі", бо вони мені вже стільки книжок надарували, треба нарешті щось почитати.
10:35 - "Життя хлопця!"! Точно! Зараз почну! Я ж її прямо на Арсеналі збиралася почати!
11:00 - Довідповідаю на повідомлення й коменти і візьму щось балканське. Бо ціла полиця балканських книжок, і всі нечитані, хочеться оцього вайбу hopa cupa opa ajde brate, тищ тищ;
11:41 - "Мала", яка недавно приїхала! Точно! Вона ж так прикольно оформлена, треба читати її! Тим більше, що після відгуку на Дуленка якось невдобно перед Лабораторією, треба прочитати у них щось нормальне;
12:13 - Тільки шо прочитала відгук в чужому блозі на "Дерева", наступною читаю її, 100%!
13:00 - Піду пообідаю, а потім буде година для себе з книжкою. Треба взяти щось від ЩОС, там короткі рядки і тоненькі книжки, якраз норм;
14:00 - Просиділа в коментах весь обід, так нічо і не почитала, ну ок, зараз на 5 хвилин зазирну в чат і відкрию "Сніжний ізюм". Кажуть, для розслаблення норм.
14:55 - Просять акт зробити. Ок, зараз швидко зроблю, підпишу і вже точно візьму книжку. Бачу, що на мене дивиться з засудженням Токарчук. Хочеться зараз чогось такого кайфового, розумного, концентрованого;
16:01 - Ну Господінов теж концентрований, а у мене якраз його нова збірка оповідань на 96 сторінок лежить. Відразу й дочитаю та відгук напишу;
17:45 - Ну вже немає сенсу щось починати, бо скоро дитина з садочка прийде. Може перед сном;
23:30 - Дитину вклала, але щось вже мозок читання не вивезе, і так цілий день з текстами. Завтра зранку відразу почну Томаса Манна, якраз на свіжу голову, оно лежить дивиться!
9:15 - зараз допишу пост і....
Хочете собі таку ж поличку вдома? 😏 На книжки Лема зараз знижки -20% на сайті видавництва Богдан.
Наприклад, П’ятикнижжя і Шестикнижжя Лемове — це серії, які в сукупності формують найповніше українське зібрання творів Станіслава Лема. Вони не перетинаються за змістом, але створені в єдиному концептуальному і видавничому стилі. Це світова класика наукової фантастики у своїх найкращих проявах. 10 книжок серії вже вийшли у видавництві "Богдан", остання 11-а очікується цього року.
П’ятикнижжя містить ключові романи й оповідання, з яких варто починати знайомство з автором. Це світова класика наукової фантастики у своїх найкращих проявах.
Шестикнижжя — для глибшого занурення в ідеї Лема. Тут менше пригод і більше філософії, критики, аналізу майбутнього, мови, культури. Це Лем як мислитель, футуролог, культуролог і аналітик цивілізації.
Разом обидві серії охоплюють не лише весь спектр творчості Лема, а й його еволюцію як автора — від перших наївних творів до найскладніших концепцій і футурологічних побудов. Це не просто фантастика, а системна інтелектуальна карта майбутнього, написана людиною, яка думала наперед на десятки років.
Купуйте на сайті видавництва зі знижкою в 20% П'ятикнижжя тут, Шестикнижжя - отут.
пост #направахреклами
Наприклад, П’ятикнижжя і Шестикнижжя Лемове — це серії, які в сукупності формують найповніше українське зібрання творів Станіслава Лема. Вони не перетинаються за змістом, але створені в єдиному концептуальному і видавничому стилі. Це світова класика наукової фантастики у своїх найкращих проявах. 10 книжок серії вже вийшли у видавництві "Богдан", остання 11-а очікується цього року.
П’ятикнижжя містить ключові романи й оповідання, з яких варто починати знайомство з автором. Це світова класика наукової фантастики у своїх найкращих проявах.
Шестикнижжя — для глибшого занурення в ідеї Лема. Тут менше пригод і більше філософії, критики, аналізу майбутнього, мови, культури. Це Лем як мислитель, футуролог, культуролог і аналітик цивілізації.
Разом обидві серії охоплюють не лише весь спектр творчості Лема, а й його еволюцію як автора — від перших наївних творів до найскладніших концепцій і футурологічних побудов. Це не просто фантастика, а системна інтелектуальна карта майбутнього, написана людиною, яка думала наперед на десятки років.
Купуйте на сайті видавництва зі знижкою в 20% П'ятикнижжя тут, Шестикнижжя - отут.
пост #направахреклами
Forwarded from Тут живуть герої Джейн Остін
У виданні "Гордості й упередження" від КСД загубили абзац 😱
Оу, ще один срач конфлікт довкола видавництва Відкриття 👀 Лінк на оригінальний пост
UPD: Для тих, хто пропустив попередній скандал з цим видавництвом, він був тут
UPD: Для тих, хто пропустив попередній скандал з цим видавництвом, він був тут
📚 Непозбувний книгочитун
Ну добре, вмовили, наступною читатиму "Дерева" 😎 У вас що по вихідних? #що_читають_книгочитуни
Я вам трохи напиздюнькала, насправді читаю оце. Пів години тому почала, і десь через пів години дочитаю.
Спонсор прочитаної книжки на вихідних - парк динозаврів, дай їм боженька здоров'я і динозаврячих діточок 😌
Спонсор прочитаної книжки на вихідних - парк динозаврів, дай їм боженька здоров'я і динозаврячих діточок 😌
Forwarded from 🐼
М.Л.Ріо продала права на книгу Ніби ми злодії російському видавництву вже після початку повномасштабного вторгнення, але це не найгірше: її книгу перекладала Екатеріна Ракітіна - дружина російського пропагандиста Юрія Васильєва (канал Русский Сьіч, якщо хочете поригати). Їй писали в Твітері про Ракітіну, коли книга ще не була повністю перекладена, але М.Л.Ріо навіть не відповіла. Після цього я не буду читати її книжки, навіть якщо вона колись напише щось геніальне.