Telegram Group Search
Я щось зараз на все носом кручу, нічого зі свіжопобаченого не подобається аж настільки, щоб ще й вам нести, тому тримайте не дуже знану красу від дуже знаних імен — оформлення Туве Янссон до Аліси в Дивокраї 1966 року.

Все не влізло, то решта в коментарях.
З деякої потреби мав ритися в літературних записах казок і в Івана Франка прочитав буквально наступне:

«Фарбований Лис» – індійська казка із «Панчатантри», де вона стоїть як десяте оповідання першої книги.

У світі вона відома як «Блакитний Шакал» і в інтернет архіві є книжка-картинка на хінді з дуже гарними ілюстраціями.

Вражений, угу.
Приношу сюди, щоб давати посилання, якщо тема знову випливе.

Ми шакалимо одних авторів, які дозволяють собі видаватися на росії й іґноруємо инших авторів, які дозволяють собі видаватися на росії. Питання "чим ці автори різняться" сприймаються (і переважно є) особистими, кожен керується власною системою прийнятного. Оскільки ці згадані автори теж керуються своїми системами прийнятного, частина з них реаґує на шакалення, частина ні.

Перспективна логіка говорить нам, що щобільше авторів, що видаються на росії шакалитимуться, то вищі шанси на те, що більша частина цих авторів реаґуватиме на шакалення. Але реакція на це теж може бути не такою, як нам сподобається і зараз ми теоретизуємо про сферичну ситуацію у вакуумі. В реальности є видавнича репутація (у нас її майже не видно, але в світі вона дуже є) і можливість ґудрідзу блокувати коментарі і багато инших нюансів, завдяки яким частина авторів, що продовжують друкуватися на росії отримуватимуть додаткові бонуси, пов'язані з нашим їх шакаленням (роля жертви щонайменше) і, таким чином, замість кенселу ми отримаємо прямо протилежну реакцію. Шанси на неї, до речі, прямо співвідносяться з накладами обговорюваних письменників на росії і в нас і, відповідно, з усіма фінансовоми наслідками, якими вони супроводжуються. Також незмірно більша авдиторія на великих і загадкових болотах вєлікой руской культури часто викликає у вестернів параліч захопливої дотичности, спромоги покорити "заґадашную рускую душу", після якого шанси на логічне мислення й аргументацію втрачаються назавжди.
мої комунікації в соцмережах зараз переважно описуються цією картинкою.
...схильний до містики Осип Федькович уявив навіть, що йому конче потрібно перейняти собі після смерті Т. Шевченка його дух, бо той не мав права пропасти, а мусить поселитись у нове живе тіло.

#невмирущий_фенікс_української_поезїі #дорога_в_тисячу_років #валерій_шевчук
Банджи-джампін Ісус.

Кожного разу, коли бачу такі штуки, думаю, чому до цього не додумався я.
Лишаю собі, бо в нас ці питання теж почали з'являтися.
Ян Лукас Міґон.
Потужно. (але нфтшник, завжди дуже неприємно)
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Хочу мати сюжетну фантазію Тома Ґолда.
2025/06/11 15:23:57
Back to Top
HTML Embed Code: