З деякої потреби мав ритися в літературних записах казок і в Івана Франка прочитав буквально наступне:

«Фарбований Лис» – індійська казка із «Панчатантри», де вона стоїть як десяте оповідання першої книги.

У світі вона відома як «Блакитний Шакал» і в інтернет архіві є книжка-картинка на хінді з дуже гарними ілюстраціями.

Вражений, угу.

Приношу сюди, щоб давати посилання, якщо тема знову випливе.

Ми шакалимо одних авторів, які дозволяють собі видаватися на росії й іґноруємо инших авторів, які дозволяють собі видаватися на росії. Питання "чим ці автори різняться" сприймаються (і переважно є) особистими, кожен керується власною системою прийнятного. Оскільки ці згадані автори теж керуються своїми системами прийнятного, частина з них реаґує на шакалення, частина ні.

Перспективна логіка говорить нам, що щобільше авторів, що видаються на росії шакалитимуться, то вищі шанси на те, що більша частина цих авторів реаґуватиме на шакалення. Але реакція на це теж може бути не такою, як нам сподобається і зараз ми теоретизуємо про сферичну ситуацію у вакуумі. В реальности є видавнича репутація (у нас її майже не видно, але в світі вона дуже є) і можливість ґудрідзу блокувати коментарі і багато инших нюансів, завдяки яким частина авторів, що продовжують друкуватися на росії отримуватимуть додаткові бонуси, пов'язані з нашим їх шакаленням (роля жертви щонайменше) і, таким чином, замість кенселу ми отримаємо прямо протилежну реакцію. Шанси на неї, до речі, прямо співвідносяться з накладами обговорюваних письменників на росії і в нас і, відповідно, з усіма фінансовоми наслідками, якими вони супроводжуються. Також незмірно більша авдиторія на великих і загадкових болотах вєлікой руской культури часто викликає у вестернів параліч захопливої дотичности, спромоги покорити "заґадашную рускую душу", після якого шанси на логічне мислення й аргументацію втрачаються назавжди.

мої комунікації в соцмережах зараз переважно описуються цією картинкою.

...схильний до містики Осип Федькович уявив навіть, що йому конче потрібно перейняти собі після смерті Т. Шевченка його дух, бо той не мав права пропасти, а мусить поселитись у нове живе тіло.

#невмирущий_фенікс_української_поезїі #дорога_в_тисячу_років #валерій_шевчук

Банджи-джампін Ісус.

Кожного разу, коли бачу такі штуки, думаю, чому до цього не додумався я.

Лишаю собі, бо в нас ці питання теж почали з'являтися.

це ґеніяльно.

Ян Лукас Міґон.
Потужно. (але нфтшник, завжди дуже неприємно)

Хочу мати сюжетну фантазію Тома Ґолда.

Сьогодні лечу на коміксовий фестиваль у Берґені, Bergen tekst & tegning 2025, де на цих вихідних представлятиму українську коміксову сцену в оглядовій дискусії та презентуватиму «Коротку історію довгої війни» зокрема і наш каталог прав загалом. Тішить бачити своє ім'я на афіші фестивалю, давно такого не було. В Берґені не був ніколи, сподіваюся провести час з користю та місцевим пивом.

Перший вечір коміксового фестивалю в Берґені.
Очікування: численні гості з різних країн світу спілкуються на спільні теми дотичні фестивалю.
Реальність: Ілля розповідає якою отруйною є російська культура і чому нації всіх присутніх мають максимально долучатися до боротьби з цією заразою.
Присутні погоджуються.