👨🔬Що таке взагалі алхімія? Передусім це дуже суперечливе синкретичне явище середньовічної культури, яке ми найчастіше згадуємо як попередницю сучасної хімії. Сам образ алхіміка також своєрідний: філософ і теолог, експериментатор і теоретик, митець і ремісник, правовірний християнин і маг-чорнокнижник. Філософський камінь, універсальний розчинник, гомункул... Алхімічні ідеї зустрічаються в людській культурі протягом усієї її історії, але для алхімії як явища найважливішим є те, що тут вони зливаються воєдино. По суті йдеться про комбінацію містичних і раціональних доктрин.
☯️Частково цією практичною метою, а частково ідеологічними причинами було викликане поєднання доволі вільного ставлення алхіміків до ритуальної сторони життя та суворого притримування догматичних приписів. З одного боку ми розуміємо, що алхімічні заняття не дуже й позитивно сприймалися в суспільстві. Річ не тільки в тому, що церква засуджувала відповідні пошуки алхіміків. Прості люди боялись тих, хто ним займався: їм здавалося, що хіміки володіють таємним мистецтвом та небезпечними знаннями (тобто, від лукавого), і були прообразом чаклуна, чародія в народних сказаннях. Ця суспільна повага, чи скоріше страх і побоювання, примушувало тих, хто займався цим мистецтвом, писати свої твори загадковими, туманними символами, що підсилювало враження таємничості. Деякі дійшли до висновку, що простіше зробити вигляд, що це їм вдалось, адже це давало владу та створювало відповідну репутацію. Проте Альберт Великий звертає увагу на їхню переважно сумну долю, оскільки якщо їхні спонсори розчаровувалися у таланті того чи іншого алхіміка, то їхнє життя могло обернутися в гірший бік.
🧪Важливим аспектом в цій темі є рецептурність в алхімічній культурі. Алхімічний рецепт був написаний не так, як сьогодні ведуть звіти в лабораторних журналах. Як відомо, алхімія не була позбавлена певного догматизму — зрештою, вчення Арістотеля, що лежало в основі ідеї трансмутації, приймалося ними за істину в останній інстанції без жодних пояснень. Найважливішим наслідком цього було те, що алхімік попри все своє експериментаторство шукав собі опори у традиції. Перш ніж означити особистий внесок, необхідно точно відтворити, скажімо, Гіппократа (V—IV ст. до н. е.), Галена (II ст.), Ар-Разі (IX—X ст.), Бекона, Альберта, Лулія, Арнольда з Вілланови (XIII—XIV ст.). Освячення алхімічного рецепта нерідко супроводжувалося звертанням до найвищого авторитету («Візьми в ім'я пана Ісуса Христа» стільки того й того...»). І лише тоді, після цього, маленьку дещицю становило щось нове, що відзначено особистим умінням алхіміка, тавром майстра, тільки на тлі авторитетів минулого. Рецептурність, що визначає особливість середньовічного мислення, пронизала алхімічну діяльність, суттєво у ній видозмінившись. Честь авторства в порівнянні з причетністю до традиції не має значення. Так з'являються псевдо-Арістотелі, псевдо-Гебери, псевдо-Луллії, фальшиві Василі Валентини.
Проте поступово крихти індивідуальних прирощень, складаючись, дають початок новій традиції. В алхімії масив цитованого величезний, але він багатозначний. Це і доказовий, і стилістичний прийом одночасно, це посилання на авторитет, незримий та нечутний діалог, а також задоволення марнославства (включення себе до ряду найбільших), і контрастний прийом ("ось що зробили вони, а ось що я"). Попри стереотип щодо перебільшеного емпіризму алхіміки зберігали доволі традиціоналістський характер мислення...
👨🔬Що таке взагалі алхімія? Передусім це дуже суперечливе синкретичне явище середньовічної культури, яке ми найчастіше згадуємо як попередницю сучасної хімії. Сам образ алхіміка також своєрідний: філософ і теолог, експериментатор і теоретик, митець і ремісник, правовірний християнин і маг-чорнокнижник. Філософський камінь, універсальний розчинник, гомункул... Алхімічні ідеї зустрічаються в людській культурі протягом усієї її історії, але для алхімії як явища найважливішим є те, що тут вони зливаються воєдино. По суті йдеться про комбінацію містичних і раціональних доктрин.
☯️Частково цією практичною метою, а частково ідеологічними причинами було викликане поєднання доволі вільного ставлення алхіміків до ритуальної сторони життя та суворого притримування догматичних приписів. З одного боку ми розуміємо, що алхімічні заняття не дуже й позитивно сприймалися в суспільстві. Річ не тільки в тому, що церква засуджувала відповідні пошуки алхіміків. Прості люди боялись тих, хто ним займався: їм здавалося, що хіміки володіють таємним мистецтвом та небезпечними знаннями (тобто, від лукавого), і були прообразом чаклуна, чародія в народних сказаннях. Ця суспільна повага, чи скоріше страх і побоювання, примушувало тих, хто займався цим мистецтвом, писати свої твори загадковими, туманними символами, що підсилювало враження таємничості. Деякі дійшли до висновку, що простіше зробити вигляд, що це їм вдалось, адже це давало владу та створювало відповідну репутацію. Проте Альберт Великий звертає увагу на їхню переважно сумну долю, оскільки якщо їхні спонсори розчаровувалися у таланті того чи іншого алхіміка, то їхнє життя могло обернутися в гірший бік.
🧪Важливим аспектом в цій темі є рецептурність в алхімічній культурі. Алхімічний рецепт був написаний не так, як сьогодні ведуть звіти в лабораторних журналах. Як відомо, алхімія не була позбавлена певного догматизму — зрештою, вчення Арістотеля, що лежало в основі ідеї трансмутації, приймалося ними за істину в останній інстанції без жодних пояснень. Найважливішим наслідком цього було те, що алхімік попри все своє експериментаторство шукав собі опори у традиції. Перш ніж означити особистий внесок, необхідно точно відтворити, скажімо, Гіппократа (V—IV ст. до н. е.), Галена (II ст.), Ар-Разі (IX—X ст.), Бекона, Альберта, Лулія, Арнольда з Вілланови (XIII—XIV ст.). Освячення алхімічного рецепта нерідко супроводжувалося звертанням до найвищого авторитету («Візьми в ім'я пана Ісуса Христа» стільки того й того...»). І лише тоді, після цього, маленьку дещицю становило щось нове, що відзначено особистим умінням алхіміка, тавром майстра, тільки на тлі авторитетів минулого. Рецептурність, що визначає особливість середньовічного мислення, пронизала алхімічну діяльність, суттєво у ній видозмінившись. Честь авторства в порівнянні з причетністю до традиції не має значення. Так з'являються псевдо-Арістотелі, псевдо-Гебери, псевдо-Луллії, фальшиві Василі Валентини.
Проте поступово крихти індивідуальних прирощень, складаючись, дають початок новій традиції. В алхімії масив цитованого величезний, але він багатозначний. Це і доказовий, і стилістичний прийом одночасно, це посилання на авторитет, незримий та нечутний діалог, а також задоволення марнославства (включення себе до ряду найбільших), і контрастний прийом ("ось що зробили вони, а ось що я"). Попри стереотип щодо перебільшеного емпіризму алхіміки зберігали доволі традиціоналістський характер мислення...
Далі буде! ✨ #Історія_науки_та_технологій
BY Тайстра Чикаленка
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Update March 8, 2022: EFF has clarified that Channels and Groups are not fully encrypted, end-to-end, updated our post to link to Telegram’s FAQ for Cloud and Secret chats, updated to clarify that auto-delete is available for group and channel admins, and added some additional links. In addition, Telegram's architecture limits the ability to slow the spread of false information: the lack of a central public feed, and the fact that comments are easily disabled in channels, reduce the space for public pushback. That hurt tech stocks. For the past few weeks, the 10-year yield has traded between 1.72% and 2%, as traders moved into the bond for safety when Russia headlines were ugly—and out of it when headlines improved. Now, the yield is touching its pandemic-era high. If the yield breaks above that level, that could signal that it’s on a sustainable path higher. Higher long-dated bond yields make future profits less valuable—and many tech companies are valued on the basis of profits forecast for many years in the future. On February 27th, Durov posted that Channels were becoming a source of unverified information and that the company lacks the ability to check on their veracity. He urged users to be mistrustful of the things shared on Channels, and initially threatened to block the feature in the countries involved for the length of the war, saying that he didn’t want Telegram to be used to aggravate conflict or incite ethnic hatred. He did, however, walk back this plan when it became clear that they had also become a vital communications tool for Ukrainian officials and citizens to help coordinate their resistance and evacuations. Ukrainian President Volodymyr Zelensky said in a video message on Tuesday that Ukrainian forces "destroy the invaders wherever we can."
from sg
