Друзі, трапилось непоправне: рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2025 року в справі №640/1757/22 задоволений позов Головного управління Державної податкової служби в м. Києві до громадянина Шабуніна Віталія Вікторовича про стягнення податкового боргу й постановлено стягнути з Шабуніна 126 тисяч 437 грн 92 коп.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/128001977

Як, напевно, пам’ятає читацька громадськість, 23 липня 2020 року приватний підприємець Шабунін заявив, що в нього трапилась пожежа в будинку й оголосив публічний збір коштів на свою банківську картку – щоби волелюбний український народ допоміг погорільцю.

Чи, дійсно, знайшлись лохи, які переказували гроші цьому аферисту, чи в такий спосіб Шабунін лише легалізував кошти, здобуті злочинним шляхом, достеменно не відомо. Але точно відомо, що з отриманих грошових подарунків Шабунін мав заплатити 227 тис. 438 грн 92 коп. податку з доходу, а він сплатив лише 101 тис. грн. У зв’язку з цим Головне управління Державної податкової служби в м.Києві нарахувало йому податкове зобов’язання в розмірі 126 438,92 грн., але Шабунін відмовився платити, і тоді податківці звернулись до Окружного адміністративного суду Києва з позовом про стягнення недоїмки.

У відповідь «борці з корупцією» розгорнули скажену кампанію за ліквідацію цього суду, 13 грудня 2022 року відповідний закон був проголосований і «справа Шабуніна» зависла без розгляду – разом з десятками тисяч інших справ, які зараз передаються в інші адміністративні суди України. Що стосується Шабуніна, то в декларації за 2022 рік він ще зазначав цю недоїмку як фінансове зобов’язання.

Одначе торік Шабунін вирішив, що податки платять тільки ніщеброди, а «представники громадянського суспільства» від такої неприємності звільнені. І тому цього податкового зобов’язання в деклараціях Шабуніна за 2023 і 2024 рік вже немає.

Тим не менш, Донецький окружний адміністративний суд, куди, урешті-решт, за перебігом трьох років, потрапив на розгляд позов податківців до Шабуніна, позовні вимоги задовольнив і постановив стягнути з «агента змін» податковий борг.

Найсмішніше, що Шабунін направив у суд відзив на позовну заяву, попрохавши відмовити в позові на тій підставі, що він мобілізований до ЗСУ, перебуває на фронті й тому, як учасник бойових дій, на період воєнного стану звільнений від сплати податкового боргу, що виник у 2020 році. Втім, суд не взяв до відома це прохання, оскільки, цитую судове рішення, «відсутні докази, які свідчать про те, що Шабунін В.В. був задіяний до безпосередньої участі у воєнних діях, які перешкоджали йому виконати податкові зобов`язання, які ним самостійно задекларовані ще за 2020 рік».

Треба зазначити, що вояка Шабунін, який, насправді, ані дня не брав участі у воєнним діях, нині командує відділенням польового механізованого хлібозаводу продовольчого складу 218 об'єднаного центру забезпечення Сил логістики ЗСУ в м.Харків і за 2024 рік не тільки значно виріс у військовому званні – від солдата до сержанта, перестрибнувши дві сходинки, але й отримав 345 тис. 070 грн грошового забезпечення як військовослужбовець і 2 млн. 334 тис. 119 грн доходу від підприємницької діяльності. Судячи з розміру грошового забезпечення (у середньому 28 тис. 755 грн на місяць), сержант Шабунін у минулому році ніяких завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини не виконував – тільки отримував сержантську «ставку». Але як він займався бізнесом! – $4700 доходу на місяць!

Що ж це, цікаво, за військова служба, де мобілізований під час війни займається підприємницькою діяльністю та ще й отримує за це з бездонних кишень українських платників податків грошове забезпечення? І, при цьому, відмовляється заплатити податковий борг, який складає трохи більше половини (57%) його місячного доходу. Чекаємо на роз'яснення від командування 218 об'єднаного центру забезпечення Сил логістики ЗСУ.

Центр противодействия коррупции (ЦПК) с 2021 года задекларировал 157,7 миллиона гривен — это примерно $4,6 миллиона. Но ни источников поступления денег, ни направлений расходов организация не раскрыла. Все эти годы ЦПК отчитывался по упрощённой форме для микропредприятий — как ларёк с носками на базаре, а не международный грантоед с миллионными бюджетами.

Возглавляет ЦПК Виталий Шабунин — человек, который, по документам, два года подряд получал боевые выплаты, находясь при этом в Киеве. По тем же документам он каким-то образом получил джип, завезённый как гуманитарная помощь для армии — естественно, по поддельным бумагам. А недавно и вовсе попытался комиссоваться из-за родинки — мол, она мешает носить каску. Врачи не оценили: на хлебозаводе, где он числится, каски не требуются.

Так что в следующий раз, когда Шабунин заговорит про чью-то отчетность — просто протяните ему зеркало. Пускай потренируется.

DeJure, миллионы от неизвестных доноров и «плоскостопие»: что скрывает флагман судебной реформы?

Общественная организация «Фундация DeJure», возглавляемая Михаилом Жернаковым, в период с 2021 по 2024 год задекларировала более 108 567 300 грн (3 056 078 долларов США) поступлений. Вместе с тем, в открытом доступе отсутствуют детализированные отчёты об использовании этих средств — источники финансирования, статьи расходов и договоры с подрядчиками не публикуются, что противоречит законодательству.

Организация, позиционирующая себя как ведущий центр судебной реформы, сохраняет статус неприбыльной, однако отчитывается по упрощённой процедуре, которую обычно применяют микропредприятия. Такой подход делает невозможной прозрачную проверку эффективности использования донорских средств, большинство которых возможно поступает от иностранных грантодающих организаций, а возможно и от других лиц, организаций или стран, заинтересованных в развале судебной системы.

Напомним, ранее DeJure фигурировала в ряде публичных скандалов — в частности, по поводу поддержки кандидатов с сомнительными научными степенями в состав Высшей квалификационной комиссии судей, а также из-за уклонения её руководителя Михаила Жернакова от мобилизации во время войны. Сначала Жернаков пытался избежать службы, ссылаясь на диагноз «плоскостопие», который впоследствии был официально опровергнут военно-врачебной комиссией. После этого он предоставил справку о трудоустройстве в частном вузе «Киевская школа экономики», что позволило ему временно получить бронь. Однако позже выяснилось, что преподавательская деятельность была фиктивной, а сам Жернаков в учебном заведении не появлялся.

Контекст этой ситуации приобретает особое значение с учётом публичной активности DeJure в сфере судебной реформы — в частности, участия в отборе судей, дисциплинарных производствах и формировании общественного мнения относительно независимости правосудия.

Задок вишневий, волохатий…

Коли б ви знали, паничі,
Що люди роблять уночі…

Сегодня в Берне проходит конференция по восстановлению Украины. На сцене — «гражданские активисты», бронь у которых не только в отеле, но и от мобилизации. Один из главных спикеров — Мустафа Найем, тот самый, что возглавлял агентство по восстановлению, угробил миллиарды, получил приговор за вождение в пьяном виде (да еще во время комендантского часа), а теперь читает лекции, как нам обустроить Украину. Обсуждают фронт — не бывая на нём, делят гранты — не краснея. Главное требование — не дать государству «монополизировать» помощь. Видимо, чтобы распределять её между своими.

#кмітливийпуштун

ЦПК ежегодно получает как минимум миллион долларов донорских средств — на «борьбу с коррупцией». А всю коррупцию почему-то находит только в архивах Google, да и то после ссоры с теми, с кем раньше жрали из одного коррупционного корыта

https://www.group-telegram.com/Krippa21/153

Когда за фиктивную службу ловят никому не известную депутатку облсовета — Bihus.Info моментально публикует «сенсацию» и даже снимает видео. Но когда точно по такому же поводу возбуждают уголовное дело против их брата по грантовому цеху — Виталия Шабунина — они вдруг слепнут и заодно теряют дар речи.

Хотя случай Шабунина куда более вопиющий: он не просто «служил» формально, а по документам два года находился на передовой и получал выплаты как боец в зоне боевых действий. На деле же в это время «воевал» разве что в комментариях — из уютного киевского офиса.

Разница лишь в одном — депутатка из провинции не из тусовки. А Шабунин — свой.
Ворон ворону глаз не выклюет.

#Шабунин #Бигус

Гончаренко - Бигус: 5 - 0.

Ось таке СБУ Бігусу - точно до вподоби.

Памʼятаєте гучний скандал, коли журналістів Бігуса застукали на відео з наркотиками? Це було в січні 2024-го.

А вже в травні - цілком «випадково» - Денис стає гласним позаштатним співробітником СБУ.

Офіційно: для виконання доручень, збору інформації, звітів. І, звісно ж - з посвідченням.

Збіг, подумаєте ви. Але історія стає ще цікавішою, якщо дивитись уважно!)

P.S. Денис, дякую за відповідь на звернення! Дуже згодилось)

Бигус, публично наевшись говна, красноречиво отмалчивается. Понимаем — есть о чём подумать. Сейчас у него реальная тактическая дилемма.

Скажет, что документ — фейк? А если у Гончаренко есть ещё что-то, что он приберёг на потом? Тогда Бигус не просто проиграл — он разоблачён. И перед аудиторией, и перед донорами.

Скорее всего, сейчас он где-то в коридорах СБУ, нервно уточняет: что ещё могло утечь. Ирония в том, что те, кто сейчас ему там “помогают”, если что и посоветуют — то только такое, что утопит его ещё глубже. Чтобы стал максимально карманным. На случай, если вдруг выживет.

Интересно, кстати, какая у него была оперативная кличка? Бигус? Логично. И по-честному.

Народний депутат України Олексій Гончаренко опублікував угоду від 8 травня 2024 року між гласним позаштатним співробітником СБУ Бігусом, який невідомо з якого дива називає себе «незалежним журналістом», і Службою безпеки України. Угода, без сумніву, є справжньою і з боку СБУ підписана начальником департаменту військової контррозвідки бригадним генералом Олександром Дубровіним.

Нічого цікавого в цій угоді немає, окрім, хіба обставин її підписання Бігусом і появи її копії в Гончаренка.

Почнемо з того, що з боку СБУ угода про співробітництва підписана не начальником Управління контррозвідувальних заходів із захисту національної інформаційної сфери ДЗНД СБУ (так зване управління «М») Андрієм Салєнковим – саме він опікується журналістами, блогерами та іншими бігусами, а керівником військової контррозвідки. Але це закономірно – «добровільний помічник» СБУ Бігус не є журналістом, оскільки з кінця лютого 2022 року фіктивно рахується на військовій службі і, обкурившись, любить розповідати, як він, начебто, штурмував села в Херсонський області, звільняючи їх від окупантів. Втім, обізнані люди стверджують, що Бігус навіть не знає номеру військової частини, де він фіктивно «служить» і куди його, начебто, влаштував народний депутат Арахамія з метою уникнути реальної мобілізації. Тим не менш, статус військовослужбовця означає, що Бігус є предметом уваги військової контррозвідки й саме Дубровін, за посадою, мав підписувати з ним угоду.

По-друге, опублікована Гончаренком угода про співробітництво й розписка Бігуса не мають грифу обмеженого доступу. Це – документ «для службового користування», не більш того, оскільки Бігус є гласним позаштатним співробітником СБУ. Якби він був негласним позаштатником, тоді була б не угода, а розписка про співробітництво з грифом «цілком таємно». А Бігус працює на СБУ цілком відкрито, навіть має посвідчення «позаштатника», яке пред’являє в необхідних випадках, виконуючи завдання свого куратора. Але при цьому Бігус не входить до числа штатних працівників СБУ, не проходить у СБУ військову службу й не отримує в СБУ зарплатню чи грошове забезпечення – він є «добровільний помічник» за покликом серця.

Інше питання – навіщо СБУшники «злили» цей документ Гончаренку з огляду на те, що «стукач» Бігус працює на Офіс Президента, зокрема недавно робив «розслідування» стосовно Кличка на підставі матеріалів НАБУ? Є версія, що це є помстою Офісу Президента за те, що Бігус взяв гроші в Кличка й зробив «розслідування» стосовно голови Київської міської військової адміністрації Ткаченка. Бо Дениса Станіславовича неодноразово попереджали, що гроші треба брати тільки в одному місці, інакше буде біда.

Також виникає запитання: навіщо Бігусу потрібно було підписувати таку угоду, якщо він міг і далі обслуговувати своїм ротом СБУ та Офіс Президента без жодних формальностей, зображаючи з себе «незалежного журналіста»? Знову ж таки, є версія, що Бігуса «прийняли» на вимаганні грошей. Це не новина, у політикумі давно кружляють чутки, що Денис Станіславович живе аж ніяк не з іноземних грантів – наприклад, йому приписують вимагання 200 тисяч доларів в колишнього директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Рувіна. Після цього Бігусу запропонували офіційно оформити свої відносини з СБУ – мовляв, щоби на майбутнє не було проблем, якщо в поліцію поскаржиться чергова жертва його шантажу.

Але при цьому Бігус не взяв до відома, що посвідчення «добровільного помічника» СБУ не тільки надає певні права, але й накладає певні обов’язки – зокрема, що тепер без відома куратора не треба ані займатись здирництвом, ані брати гроші в Кличка. Бо «злити» через народного депутата розписку в негласному співробітництві – це не комільфо, розписка має гриф «цілком таємно». А ось угода, підписана Бігусом, державної таємниці не містить і може бути використана його ж куратором із суто виховною метою.

Бигус совершил каминг-аут: он стукач СБУ не за деньги — по любви.

Спустя сутки после того, как нардеп Гончаренко опубликовал документы СБУ, Бигус записал видео, в котором 20 минут рассказывал байки о войне, на которой, как известно, он не был — если не считать фотосессии с автоматом и в каске в лифте где-то в Киеве.

По фактам:
– Бигус подтвердил, что у него есть удостоверение гласного внештатного сотрудника СБУ
– Утверждает: денег не платили, брони не дали, просто “помогал”, но не сказал как, но догадываемся
– Не объяснил, когда, зачем и на каких условиях получил этот статус
– Не сказал, уведомлял ли об этом свою редакцию и доноров

Прощай, Бигус :0)

Если Бигус сам говорит, что ему не дали бронь — тогда логично возникает вопрос: почему он до сих пор не в армии? Что-то Бигус не договаривает…

Если бы у СБУ-шников было чувство юмора, то псевдоним у Бигуса был бы “Чаплыга”, а у Чаплыги - “Бигус”.

Оперативный псевдоним Бигуса в СБУ — «Косяк».

Незалежний журналіст-контррозвідник-викривач-стукач-вимагач-наркоман вчора все визнав і дуже був здивований, що ніби так не можна.

Я так зрозумів, що в цій тусовці у Найєма, Лещенко, Ткача, Маселко, Жернакова, Шабуніна, Шерембея, Железняка, Устінової, Юрчишина, Радіної (Красносельської), Кравчук, Каленюк, Мусаєвої, Подвезяного, Зазуляк, Седлецької, Мостової, Соколенко і десятків інших незалежних аналогічні посвідчення?

І цікаво, коли вони почали та продовжують працювати за гроші USAID, Aspen та Право Justice їм теж видали посвідчення позаштатних розвідників країн G7?

То може все ж варто перейменувати українські так звані ЗМІ на резедентуру?

Я неодноразово говорив, не треба плутати журналістику з журнашлістикою.

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

@rkravetsUA

С Бигусом всё понятно. Но есть интересный вопрос: кто и зачем слил документы СБУ? Спецслужбы не выставляют на витрину информаторов просто так. Это не в их стиле. Это против всех правил жанра. В Чехии, Польше, Германии — и даже в Украине — на это уходили годы судов и принимались спецзаконы, чтобы выяснить, кто там тридцать лет назад стучал. И даже после ликвидации спецслужб — архивы не открывали. А Бигус — действующий стукачок. И вдруг его вытащили на публику. В СБУ уже настолько бардак? Или это уже начало демонтажа?