своє'рідне

читаю монографію софії філоненко про масову літературу й натикаюся на таке:

василь шкляр: «найбільшою нашою проблемою залишається не видання книжки, а розміщення її на видному місці в книгарні. одне, що цих книгарень кіт наплакав, а друге – там, де вони є, українська книжка ніколи не потрапляє на покуть, а губиться в найвіддаленіших закапелках серед джунглів чужинського чтива. явище типове в цілому – все українське почувається вдома сиротою».

у 2007 році відбулася партизансько-громадянська акція «велика листопадова книжкова революція», приурочена до 9 листопада – дня української писемності та мови.

дійство пройшло 7 листопада у великих містах України під гаслом «покладемо край культурному імперіалізму!» і полягало в тому, що в книгарнях
треба було витягнути улюблені українські книжки із запилюжених куточків і переставити на видне місце, поклавши поруч аркуш із поясненням, що це зробила «група партизанського книжкового мерчандайзингу».

організатори спорядили учасників цікавою пам’яткою, яка констатує проблему: «зайдіть до будь-якого книжкового магазину та спробуйте знайти там українську книгу. це буде не просто. ми навіть підкажемо, де і як її слід шукати:
● знайдіть найвіддаленішу полицю в найбільш глухому кутку, з табличкою «обережно, тигр»;
● подивіться у самий низ;
● якщо на полиці можна розмістити книги у два ряди, подивіться в другий ряд;
● переконайтесь, що там немає мишоловки чи капкана на ведмедя;
● покопирсайтесь у пилюці та знайдіть. те, що ви знайдете, імовірніше за все й буде українською книжкою;
● якщо з першої спроби вам це не вдалось, повторіть операцію щодо всіх відділів, включно з «магією, езотерикою та куховарством».

думаю, ви відчуваєте те ж саме, що і я. велике щастя, що українська книжка змогла, книгарень більшає й ринок не стоїть

www.group-telegram.com/us/svoe_ridne.com/512

139 viewsedited  Feb 3 at 20:38

читаю монографію софії філоненко про масову літературу й натикаюся на таке:

василь шкляр: «найбільшою нашою проблемою залишається не видання книжки, а розміщення її на видному місці в книгарні. одне, що цих книгарень кіт наплакав, а друге – там, де вони є, українська книжка ніколи не потрапляє на покуть, а губиться в найвіддаленіших закапелках серед джунглів чужинського чтива. явище типове в цілому – все українське почувається вдома сиротою».

у 2007 році відбулася партизансько-громадянська акція «велика листопадова книжкова революція», приурочена до 9 листопада – дня української писемності та мови.

дійство пройшло 7 листопада у великих містах України під гаслом «покладемо край культурному імперіалізму!» і полягало в тому, що в книгарнях
треба було витягнути улюблені українські книжки із запилюжених куточків і переставити на видне місце, поклавши поруч аркуш із поясненням, що це зробила «група партизанського книжкового мерчандайзингу».

організатори спорядили учасників цікавою пам’яткою, яка констатує проблему: «зайдіть до будь-якого книжкового магазину та спробуйте знайти там українську книгу. це буде не просто. ми навіть підкажемо, де і як її слід шукати:
● знайдіть найвіддаленішу полицю в найбільш глухому кутку, з табличкою «обережно, тигр»;
● подивіться у самий низ;
● якщо на полиці можна розмістити книги у два ряди, подивіться в другий ряд;
● переконайтесь, що там немає мишоловки чи капкана на ведмедя;
● покопирсайтесь у пилюці та знайдіть. те, що ви знайдете, імовірніше за все й буде українською книжкою;
● якщо з першої спроби вам це не вдалось, повторіть операцію щодо всіх відділів, включно з «магією, езотерикою та куховарством».

думаю, ви відчуваєте те ж саме, що і я. велике щастя, що українська книжка змогла, книгарень більшає й ринок не стоїть

BY своє'рідне