Нагадуємо про збір з розіграшом призів, ваша допомога зараз критично важлива 🫡

Роланд виносить трофейняк з БНР.
Березень 2024, фото в кольорі.

Думаю, що пояснювати не треба...

Американський піхотинець

Пан Вольнов забракував цей трек, бо він занадто нетолерантний і не підходить для мотивації цивільної публіки. Але я один хуй викладу, бо ви у мене тут краща публіка.

ДРУКАРМІЯ

#nz_music Art by @degan_ai

Час еваків

#Чупік

Піхота вафлилась, вбивала і гинула. Трьохсоті не дочікувались еваку і тікали з позицій. Не тікали лише неходячі, ті хто втрапив в оточення і ті хто хотів дорожче продати своє життя.
Наказу відходити ясєн хєр ніхто не давав. Бо там жеж позиції, йобана. Ну і віднови еспешку, хулє. Логістика ще остаточно не вмерла. Періодично траплялись туманчики і пікапчики льотали на евак. 4 з 5 пікапів згоріли під час крайніх заїздів. Один з водіїв загинув, решта ж потрьохсочані сиділи на позиціях.
Воділа бетера суміжників виліз з палаючої машини і разом з ССБшніками поліз в бліндаж. Але поняв шо його забирать ніхто не буде. І поки начальство ССБ їх переконувало пройти і закріпитись далі - воділа поняв шо це хуйня і поночі втік з позицій і успішно дійшов до Констахи.

Сміливі воділи закончились. Старші машин кончились. Нада кудись їхать - машина ВНЄЗАПНО ламалась. Остався 1 смєлий воділа - Кум. На хамвіку гоцав. Але не заїхав ніразу, каже – мінамьот піздує дайбоже. Не заїду.
І всі такі зразу: та чьооо ти сссиш, там не можуть так плотно крить. І бла бла.
КБ каже - нада з ними поїхать. Нада чілавєк характєра. В цьому баті я був людиною новою і мене не шкода, є шанс заробити капітал поваги.
Ну поєхалі.
Ми по ночі зустрілись на точці еваку. Я кинув БМВ в кущах і поліз в хамві. Ну  поскакали. Їхали на ночніках. Туман був досить сильний. Дорога - пряма як срака. Але поки я відволікся на якісь важливі доповіді - воділа зробив 2 поворота і ми заїхали кудись. Куди - хуй його знає. По туману ми блукали неїзджаним полем і хіхікали шо ТМка може закінчити наші поневіряння і ржатиме вся бригада з двох дебілів що під Констахою ухуйкають машину на своїй же міні.
GPS не робив, куда їхать - хуй його знає. В'їхали в якесь село. Не те шо нада, но вроді їдем назад в Констаху. По дорозі побачив ІЧ світло камери. Дай думаю станем і спитаєм дорогу. Найшов чиєсь КСП. На мене глянули як на слабого і показали де ми знаходимся. Їхали ми в сторону Іванівського. Доїхали майже до Ступочок. А там зараз не прикольно)))

Вернулись в Констаху. Поржали. Туман вже проходив, тому ми рвонули проявляти характер. Дорога була єдина, по широкій дамбі. І тільки ми туди під’їхали - прямо на дорогу в 300м від нас падали міни. І то так бодро - кожні 30 секунд.

“Думаю нада розвертатись”. Машинка крутнулась і сіла на пузо. Заєбісь. Просто чудово. Міни падали ближче. Кожен розрив вже весело клацав осколками по броні. Подумки представив піший маршрут до Констахи і сумно позіхнув. Але воділа щось натицяв на коробці і машина вишкреблась. По дорозі пнули згорівшу тачку і 120й міномет що валявся на дорозі. Його вивозили з позицій на хамвіку сумідники, але хапанули пиздяк і хамві перевернувся.
Ми дніщем уєбались в казьоннік і тікали додому. Мінус 1 колесо від осколків. Ними ж нам відхуярило РЕБ.

Доїхали до констахи. Поки міняли колесо - наслухались хуйні від начальства що ми казли і саботажніки.

Тут якраз впав туман. І ми рвонули на третю спробу. Саботажніки. Ща я вам покажу саботажніка. По дорозі на дамбу знов пнули 120й міномет дніщем.

Залетіли на дамбу. Міномет стріляв, але на от’єбісь і хуй пойми куди. Хамвік ревів бєлугою і їхав далі. По рації вийшли на ССБшніків що сиділи на тій позиції і сказали приготуватись. Спершу їх було четверо. Але при переході від згорівшого бетера на цю позицію - один з них загинув. Всі троє були 300.
Хамві пер далі. Побачив на полі 2х тіпів що бігли в нашу сторону. Але до наших ще було ранувато. І на них не було скотчу.
Підари!!!
Я закричав і сказав воділі стати боком. Кулемета на хамвіку не було і я лише спромігся відкрити ляду і на от’єбісь, майже не цілячись, розрядив в пітухів пів магазину. Ті залягли. Я скомандував розвертатись, бо ми наче і на бронемашині, але можливості хуяритись з пєтухом не було. Та й піхота що ми везли не додумались постріляти з вікна.

https://www.group-telegram.com/choopeekwarstories

Час еваків. Продовження

#Чупік

Машина тікала і потрапила під досить прицільний вогонь з міномету. Підари переносили вогонь все далі і далі по дорозі що ми мали їхати. Тому я зкомандував на розвилці повернути ліворуч, а не праворуч. І ми поїхали на іншу ділянку передової. До позиції Мата. Там була купа 300х і я подумав що чом би їх не забрати. Тим більше що там була санінструкторка роти яка наступила на ПФМку і лишилась без стопи. Ми під’їхали, розвернулись і почали їм бібікати. Я відкрив ляду і кричав щоб ці мавпи чухались швидше. З бліндажа вибігло 2 тіпа і хутко залізли в переповнений салон хамві. Я роздратовано кричав що мали б забрати санінструкторку, але вони сказали що вона на сусідній позиції, в півсотні метрів від цієї. Ми рушили туди, але поруч уєбав міномет і на дах нам уєбало 2 скида. Тому про те щоб забрати саніструкторку мови вже не йшло. На двох колесах хамві стрімко уйобував в Констаху. Зловили ще кілька ляпух з арти. Одним осколком поцарапало двері водія. Але загалом пригода пройшла добре.
Хоча був би кулемет…

Машинка поїхала на техобслуговування. І завтра мав бути ще один виїзд на евак. Потрібно було забрати ССБшніків і решту трьохсотих з Мати. Та й завести поповнення. Ті скупі сльози піхоти що лишались в підрозділі.

З трьох піхотинців яких я мав завести на позицію - офіцер (зам КР з ППП  замполь, карочє) пожалівся на здоровля і заліг в лікарню. Другий піхотрон прострелив собі стопу і уїхав на госпіталь, а потім в тюрму. На заміну нам дали тіпа який тільки виписався з госпіталя. Третій чувак знизав плечима і сказав “та я один хуй приїхав сюди помирати. Заєбало все.”
Такі люди нам потрібні.
Я похлопав його по плечу. Толковий хлоп. Буде вафлитись з пітухом.

Потреба в третій негативній в районі БЦ досі нагальна!

https://youtu.be/fI7MGQ6IrRo?si=tMn3RVtrfxSdJuar

Хороша фільма від Бутусова про бойовий шлях нашої бригади. Багато чого в такий хронометраж не влізло, тому що бойовий шлях бригади набагато обширніший, але все рівно хороший мувік подивитися під бутерброди.

Дивлюсь я останнім часом інтерв'юхи різних воєнних, аналізую розвиток різних напрямків в війську за той час що я в ньому, аналізую бойовий шлях підрозділу. Всі говорять що війна змінилась, але не розуміють що військо теж змінилось. Багато нових людей прийшло в управління, створились нові роди військ, нові концепції і доктрини, багато чого сильно охуєнно в порівнянні з 22 годом. Все утикається в одну проблему: нема піхоти. Скільки б толкових керівників, секцій і оперів не вийшло з колишніх ходоков на ногє, кількість нових ходоков постійно падає. Не тому що ми не вміємо воювати. Тому що нема ким. Тому що чим менше в тебе піхоти - тим більше будуть рости втрати, це каскадна хуйня. БРО видається на батальйон, а скільки в батальйоні о/с це вже питання третє. В більшості випадків БЧС підрозділу навіть по статуту не дозволяє відправку їх в сектор. Але один хуй їдем. Не бо "КАМАНДІР ПІДАРАС", а бо інших варіантів нема. Підрозділу ставиться задача на оборону виділеного рубіжа наявними силами. І нема кому помінять, бо вільних підрозділів нема. Тому ніхто не ниє про злочинність такого наказу, бо злочин тут не в наказі на оборону української землі. Злочин в тому що ця війна хохлам вже в хуй не вперлась. Ми хоч і з багатьма обмовками але зробили середню температуру управління по армії краще ніж вона була в 22 році, є вже велика вибірка піздатих бригад, є купа заохочувальних виплат, два місяці бзвп і тд. Зараз армія набагато більш перспективне і стабільне місце відносно того в шо ми запригували в 22. Але, але ,але. Хохли краще будуть переобуватись і ненавидіти Україну, але не боротись за свій дім. При чому здебільшого бідні, або тупі. Бо розумні і багаті познаходили за три роки як поуйобувать. Вони просто не розуміють що якщо їх не увезе бусік на ДВРЗ, або самі не підпишуть контракт, в якийсь момент буряти прийдуть і під дулом відправлять до складу мотострелецкой краснознаменной дивизии имени Берии.
Ті хто буде мені в коментах розповідати про всі жахи того що в армії коїться : я в курсі. Я типу давно вже в цій хуйні, все розумію. Але конкретно з власного досвіду зараз набагато менше управлінського хаосу ніж було в 22.

Дірвався до кулінарної книги по світу Відьмака, яку ми з рік тому купили. Вже пару страв звідти приготував, сьогодні вон робив бекон в реданському лагері. Скину вам, boys would appreciate