зараз будуть емоційно важкі пости, які дуже багато відкладала, але я хочу щоб вони тут були

задля мого комфорту прошу не пересилати їх, мені це наганяє тривожність.
якщо ви хочете обговорити щось з цього - пишіть у коментарі

проте я не думаю що там щось потребує обговорення

одне не надіслане повідомлення:

"я не знаю чи змогла забути чи вибачити.
ти не був мені хлопцем чи навіть другом, дякуючи богу. я не знаю чому ти зміг собі це дозволити.
мені не достатньо вибачень, ти підірвав мою довіру до інших, до коханої людини, до тебе, до чоловіків.?? чому ти вирішив, що я - річ? чому ти блять досі маєш нахабність спекулювати на цю тему, ти торкався своїми словами до глибини душі, ти змусив мене почуватись беззахисною, "голою" (у прямому та переносному сенсі), ти торкався моєї сім'ї, сука, чому.
ти нагадав мого батька, і я не розумію, чому я змусила себе пробачити або забути це"

about my father
трігер ворнінг: домашнє насилля

я не знаю з якого віку я почала пам'ятати свого батька, мабуть це 6-7 років?? але до того тупо нуль спогадів, що у моєму житті існувала ця людина (я пам'ятаю маму, бабусю, дідуся тощо)

перший мій спогад це слова мами: "він кидав тебе так, що ти починала летіти тут, а закінчила отам"
хоча я не пам'ятаю ані цього, ані взагалі будь-якого іншого насилля до себе (хпхаха лише до себе, на жаль), і я ніколи не питала про це у мами.
з того ж віку я почала пам'ятати щоденні крики бухого батька, і це було настільки буденно, що у мене всі ці вечори в голові склалися в один вечір, без чіткого розуміння часу.

два яскравих моменти, коли батько вдаряв маму, і один момент, коли він зачинив мене, маму і сестру у ванній, поки сам розбивав комп'ютер мами. (я сподівалась що ніколи більше про це не згадаю)

зараз я отримую від нього один дзвінок на тиждень. а два тижні тому я надіслала йому фотки мене і моїх друзів, подумала, раптом йому цікаво.
він не прочитав жодне з повідомлень.

сьогодні останній день в кр, може чота якось прогулятис

а думаю, чо я їх плутаю

розмявкалісь

назвала гітару на честь вік 🫦

та пішов ти нахуй блять

щоб ще раз щось тобі розповіла

вирішуйте за мене, я не в змозі

чекаю 62 "нєт" і одне да від катрі

Я ВДОМА

чєсна як би мені не було хуйово, я завжди повертаюсь до думки про те шо я люблю жити

мама: *радісно* о, тепер у нас вже нема-
*відкриває холодильник і звідти падає полка і все що було на ній*
я: тепер у нас нема багато чого

што вам сказать, мої любі
чесно, приїхала додому, і ніби блять дихати легше стало
я ніби так само просиділа вечір ніхуя не зробивши, але ну вже без почуття провини ❤️