Aren't I cute?

панове підписнкики, в мене для вас оголошення! мої друзі з кіноклубу на Спаській організовують квіз, на який я вас гаряче запрошую. чудова можливість розвіртуалізуватися, якщо що, я з своєю командою теж там буду!

потрібен коментар з приводу пєчєнєго-орієнтованої риторики трампа щодо перспектив миру в Україні?

кращі вже все сказали за мене:

З днем закоханих, коти. Ось вам мої пацанчики (така близкість для них рідкість)

хто ставить позіхаючий смайл, шо ви тут, блядь, забули? позіхаючий смайл на моїх котів, ващє охуєлі

п.с. мені тут повідомляють інтерпретацію, шо це може бути про сонні вайби. тож може я зря биканув, ізвінітє

на все шо завгодно можна ставити позіхаючий смайл, але не на живих шерстяних котиків. покайтеся, люди, шо з вами, черствіє ваше серце

make kiss, not kick

зеленський типу такий

в особистих розмовах почув, що не всі знають референс. виправляю:
https://www.youtube.com/watch?v=64TCo-9BD_U

винесу з коментів політичного чату. просто для розуміння:

по-перше, я постанархіст, лол. це політична методологія, яка дозволяє рекурсивно розглядати процеси зародження влади, навіть у формально лібертарних спільнотах.

по-друге, я анархо-комуніст, бо орієнтуюсь на ідеал спільного гносеологічного бачення суспільства, в якому колектив, солідарність та свобода ефективніше забезпечують індивідуальне благо всіх і кожного, ніж атомізація, конкуренція та примус. проти всіх видів експлуатації, в тому числі людини людиною (тут треба багато писати про капіталізм)

по-третє, я почуваю себе вільно у вираженні думки та самоідентифікації, бо мене не їбе гейткіпінг, я взагалі не підлаштовую свої погляди під формальну етичну систему, я лише шукаю близьке, щоб універсальними семантичними категоріями поширювати своє бачення людського.

по-четверте, я вважаю, що на 90% весь цей нормований і консенсусно закріплений анархічний двіж - це суходроч, колективна молитва в добрий путь, що дарує відчуття самоактуалізації та належності до спільноти, але має лише декларативний імпакт на реальність (щось цінне в межах статистичної похибки). тому так, мої слова були іронією.

по-п'яте, я популяризую ідею, яка звучить так: влада це іманентна, природня для людини форма комуніції один між одним. але в тій самій категорії лежить насильство, і все ж, виклик людини розумної шукає мінімізації його вжитку, бо ця комунікація токсична. взаємодія владою - теж, тому стоншення її - ключовий етичний виклик, що дає простір для людського звільнення (і реалізації творчості замість праці підкорення)

по-шосте, цією своєю місією я задоволений, вона кормить мене важливими порціями щастя. я знаходжу свою участь в житті як мінімум окремих значимих для мене пасіонарних людей - світлою.

Мне запомнилась еще интересная мысль про блогеров (особенно в свете маркетинговой гонки авторов YA) из книжки Дерезевица про творчество. Дерезевиц рассказывает про концепт "длинного хвоста" - технобро убеждали, что интернет - это бесконечная длинная полка магазина, где места хватит всем. На деле конкуренция стала нечеловеческой, и оказалось, что при ограниченном внимании потребителя "толстая голова" хитов стала еще толще, на фоне хаоса бестселлеры получают все внимание, франшизы - весь успех. На примере музыкантов в 1980-х 80% дохода получали 20% топовых артистов, сейчас это топ 1%.

"Все это означает, что равный и универсальный доступ к потребителю на практике отсутствует. До аудитории не добраться, если она не может найти тебя сама, а никто не будет тебя искать, если не знает о твоем существовании. (...). В итоге тебе говорят, что все, издательства тебя не контролируют, привратников больше нет, но привратники никуда не делись (куратор – это просто охранник, который нам нравится).

По мнению Дерезевица "привратников" стало даже больше, они часто требуют плату. Каждый популярный плейлист, подборка, блогер, канал , стример становится таким привратником, и их бесчисленное количество, устанешь следить. Никогда не думала об этом, но похоже на правду. В хаосе каждый чел, умеющий связать пару слов и обзавевшийся аудиторией, начинает претендовать на экспертность, т.е. просто качество и специфика привратников поменялась. Ты можешь и должен на это забить, как и полагается творческому человеку, и наслаждаться процессом. Тогда главным остается фактор удачи, которого нет в других профессиях - никто не ожидает от врача или сантехника "творческого прорыва" или "удачи", они просто работают - и их заработок растет. В общем, творческим людям в 21 веке тяжеловато.