Льодовики, що тануть на Шпіцбергені, виділяють метан в атмосферу Землі, йдеться у новому дослідженні.
Покращити ситуацію може лише скорочення викидів викопного палива, попереджають науковці.

Норвезькі вчені вперше спостерігали, що тала вода з льодовиків на Шпіцбергені сприяє вивільненню в атмосферу стародавнього метану, що був глибоко запечатаний у скельних породах, повідомляє норвезький Центр льоду, кріосфери, вуглецю та клімату.

Парниковий ефект, який спричиняє метан, у 84 рази перевищує дію вуглекислого газу. Викиди метану наразі відповідальні за приблизно 30% нинішнього підвищення глобальної температури.

Щоб вивчити конкретний льодовик на Шпіцбергені, вчені Центру льоду Габріель Клебер і Леонард Магерл з UiT The Arctic University of Norway працювали у віддаленій науковій станції загалом 9 місяців. Дослідники розповіли Barents Observer, що по всій Арктиці є багато невеликих льодовиків у долинах, лише на Шпіцбергені їх 1400. На ці невеликі льодовики через їх здатність виділяти метан раніше не звертали уваги.

«Метанові поклади Шпіцбергена оцінююються в 21 000 петаграм вуглецю (Петаграм - одиниця виміру, зокрема, кількості парникових газів в атмосфері. 1 петаграм дорівнює 10 у 15 ступені грам, або 1 мільярду тонн- прим. адміна ). Ви можете порівняти це з тим, що наша сучасна атмосфера містить лише близько 780 петаграм вуглецю. Тож джерело метану на Шпіцбергені, здається, безмежне.
Це означає, що навіть коли ми зможемо скоротити викиди (створені людиною), ми все ще можемо мати ці вторинні ефекти, які ми спровокували, і продовжуватимемо вивільняти вуглець… Це підкреслює терміновість дій, перш ніж ми запустимо занадто багато цих процесів, які ми не зможемо зупинити», – сказала д-р Габріель Клебер місцевому виданню Barents Observer.

Раніше вважалося, що лише великі крижані щити можуть переносити значну кількість метану річками, що з них витікають. Проте проведені дослідження показали, що навіть малі річки можуть мати великий вплив.

«Льодовик, який ми вивчали, становив лише 3% розміру ділянки Гренландського льодовикового щита, який досліджувався раніше, але викиди, за нашими оцінками, становлять до 36% викидів», — сказала доктор Клебер.

На відміну від крижаного щита Гренландії, де метану тисячі років, метану, який виділяється на Шпіцбергені, має вік приблизно 250 мільйонів років. Це означає, що це той самий вид метану та природного газу, які люди використовують у нафтовій та газовій промисловості.

Дослідники зазначають, що це створює порочне коло, оскільки діяльність людини є найбільшим джерелом парникового ефекту планети.

Експерти попереджають, що викиди від нафтогазової промисловості збільшують викиди з льодовикових річок Шпіцбергена. Тим часом цю індустрію люди можуть контролювати:

«Це небезпечно, тому що ми не знаємо, коли ми досягнемо точки в цих природних системах, де ми не зможемо зупинити або сповільнити їх, відомої як точка неповернення. Ці системи, чутливі до клімату, є складними, і ми не повністю їх розуміємо, тому ми граємось з вогнем, підштовхуючи їх до місця, де ми не можемо передбачити їхню реакцію, і вони можуть виділяти все більше і більше метану».

Після того, як цей вуглець викинеться в атмосферу, знадобиться багато тисяч або мільйонів років, щоб він знову був похований.

«Метан залишається в атмосфері близько 10 років, перш ніж природним чином перетвориться на вуглекислий газ (CO2). Цей CO2 залишатиметься в атмосфері до 1000 років. Оскільки ми додаємо вуглець в атмосферу через наші викиди зі швидкістю, яка перевищує швидкість його видалення, концентрація в атмосфері продовжує зростати», – сказала д-р Клебер.

Це сприяє «парниковому ефекту» планети, що призводить до останніх рекордних повеней, лісових пожеж, спеки та втрати морського льоду.

«Ми можемо лише уповільнити майбутні викиди цього метану та інших чутливих до клімату джерел метану (тобто вічної мерзлоти), і єдиний спосіб зробити це — різко скоротити наші антропогенні викиди, щоб уповільнити нагрівання нашої планети», — додала вона.