Unreal

[Intro]
(Unreal, unreal, unreal, unreal, unreal
Unreal, unreal, unreal, unreal, unreal
Unreal, unreal, unreal, unreal, unreal)

[Verse 1]
You get stuck into the unreal
Under faith, there, below,
Where emptiness is like a hole in the head
Under the lamp in the operating room,
Like the backstage of a black wound,
Like the seals of blunt fangs
That bruises leave,
Because they cannot to tear you apart.

[Chorus]
Because something else is tearing you apart,
Because you have not been whole for a long time,
Because you have been distant for a long time
First of all, to yourself. You know it very well.

[Verse 2]
Although you admit that pain eats away,
Although you admit that intimacy burns,
Although you cannot use direct speech,
Because you have not learned your role, Because you've learned the one you need,
And you don't always know whose at all.

[Chorus]
Because something else is tearing you apart,
Because you haven't been whole for a long time,
Because you've been distant for a long time
First of all, to yourself. You know it very well.

[Verse 3]
Expand the thin space,
There, down, deep, inside
There's still someone who survived.
Expand the thin space,
There, down, deep, inside
There's still someone who survived.


Right,
Doesn't that seem very real?

(Unreal, unreal, unreal, unreal, unreal)

#текстпісні

💋 Розіграш:

Тут все просто:
- скидаєте мені скрін донату (в коменти або лс, як хочете)
- через місяць я на рандомі обираю переможця і віддаю йому ШТУКУ

👹 Жученята та жучині, мається ЗБІР 👹

Розіграш від @mymriik

сповідь

Обгризані вінця зими
Екзальтовані діти
Червоні як яблучка щічки
Стрункі атрофічні сади

Мовчить птах
Гинуть бруньки та паростки
Пахне соляркою
Знову сам собі звіришся
Поки щипає мороз

Знову будеш мовчати
Гіркий і щасливий
Далеко від істини
Близько до правди

Зима вже не пахне дитинством
Зима ще не пахне старістю
Налий іще трішки палива
Налий іще трішки сліз

Усередині тіла
Всередині цитрусів
Під дитячим пуховичком
Під крилом пташки-голуба
Там все трошки інакше
Наче на сповіді

Така от болюча м'якість
Така от душі оголеність

#вірші #nudes

Була вчора на літературний PLAIDPOETRY.

Більше ніколи. Ніколи. Ніколи!
Більше ніколи не хочу ходити на літ вечори, чи у будь-які місця, чи на будь-які події, якщо відчуваю, що буду там зайвою, або люди там не відповідають моїм цінностям.

Я засуджую гумор нижче пояса, зловживання ненормативною лексикою та інші подібні речі. Особливо коли доводиться таке вислуховувати без попередження...
Я розумію, що є місце сороміцькій культурі і у нас в селі проходили фестивалі сороміцьких пісень. Я дуже поважаю панків (не говнарів і нитиків, а трушних ідейних пацанів та дівчат, що критикують суспільство та різні форми пригнічення).

Так, на вечорі були круті виконавці і я познайомилася з непоганими людьми! Але коли це перемежовується піснями про гівно (буквально), текстами про купівлю алкоголю та посилання на х** (і навіть не рускій воєнний корабель), то це викликає когнітивний дисонанс, як мінімум. Хочеться якоїсь послідовності: якщо треш то треш, якщо високе мистецтво — високе мистецтво.

Спочатку думаєш: ну ок, потерплю, потім будуть непогані виступи. Думаєш: всі мають право на самовираження. Але по факту, це словесний пронос та неповага до своїх читачів. Давайте чесно: люди приходять послухати пісні та вірші для того щоб відпочити, насолодитися, порефлексувати, дізнатися щось нове, а не для того щоб виконавці могли ствердитися за рахунок аудиторії, послухати чужий дроч і побачити чужу блювоту.

Мистецтво має відображати свій час, охоплювати загальнолюдські цінності та проблеми, підіймаючи гострі питання, нести оригінальні ідеї, чи бути проявом Духу. Бо слухати прикольчики на рівні дітлахів та ниття кожен із нас може і в повсякденному житті.

Так що, на мою думку, такі заходи без чіткої програми, чи якоїсь ідейної складової, радше схожі на публічну арт-терапію, а не творчий вечір.
Не хочу, щоб мої слова знецінили виступи та діяльність реально цікавих та перспективних людей. Вечір міг би бути крутим, якби не ложка дьогтю у вигляді подачі та хаосу з боку організації.

Завела окремий канал не для віршів, бо мішати все до купи вже не хочеться.
Якщо любите мене, чекаю на вашу підписку 😈

Немає бажання
та іноді янголи кличуть
випити чарочку
талого снігу чи неба
десь в передмісті,
де губиться стежка
в ліщині
або на зелених
окислених часом
піддашшях

Хочеться спати
десь у теплі на світанку
звісивши ноги
ефірного димного тіла
над головами
тих кого вже не знаєш:
а може не знав
поки кіптява впертості гріла

Немає бажання
але у хронічно безславних
задушливих війнах
чи то людей чи то дронів
янгол приходить
і відмовлятися лячно
раптом у Бога
буває так само самотньо?

Бо раптом той янгол
буде єдиним хто чує
єдиним хто знає
що це життя
не даремне?
Він неба налиє
і тихо як жінка заплаче
над проліском синім
в здавалось би
сірій посадці

#вірші